Специфіка структури середовища МЕВ

Соціально-культурне  середовище міжнародних економічних  відносин 
Незважаючи на економічну цілісність сучасного світу, стереотипи поведінки та системи цінностей, які проявляються в ході контактів між людьми, ще далеко не уніфіковані. 
Кожна країна має свої традиції, норми та заборони. Ігнорування культурних особливостей та їх основних елементів може суттєво гальмувати розвиток міжнародних економічних відносин. Вплив соціально-культурного середовища на динаміку світогосподарських зв’язків здійснюється у формі сприйняття зарубіжним споживачем товару чи послуг, специфіки поведінки споживача на ринку, можливостей впливу на нього. Крім того, культурне середовище формує своєрідні норми поведінки в бізнесі. 
Соціально-культурне середовище аналізується, як правило, за такими напрямками: 
– мова; 
– релігія; 
– ідеологія; 
– особливості історичного розвитку; 
– національні традиції, інші культурні цінності; 
– норми поведінки в бізнесі, діловій етиці та менеджменті; 
– соціальні інститути. 
Загальну кількість мов світу лінгвісти визначають у п’ять тисяч. До найбільш поширених з них належать (приблизна кількість людей, які розмовляють даною мовою в млн. чол., початок 90-х рр.): китайська (1200), англійська (450), хінді і близька до неї урду (350), іспанська (300), російська (240), бенгальська, індонезійська і арабська (по 180), португальська (150), японська (123), німецька і французька (по 100). Цими 12 мовами розмовляє майже дві третини всього людства. 
Економічна необхідність підштовхнула суб’єктів міжнародних економічних відносин до вибору єдиної мови ведення міжнародного бізнесу – англійської, але привернути увагу іноземних споживачів до своєї продукції, тобто завоювати зарубіжний ринок, можливо лише за умови використання в маркетинговій стратегії (етикетки, упаковки, технічна документація, прайс-листівки, каталоги, реклама) мови потенційних закордонних покупців. 
З цього приводу наведемо декілька курйозів, пов’язаних з неточним перекладом рекламних девізів всесвітньовідомих фірм. На Тайвані переклад девізу «Пепсі» – «Стань знову молодим разом з поколінням «Пепсі» мав такий зміст: «Пепсі піднімає твоїх предків з могили» . 
Американський рекламний девіз цигарок «Салем – відчуй себе вільним» переклали на японську так: « Коли палиш «Салем», відчуваєш себе таким оновленим, що голова стає пустою». 
Коли «Дженерал Моторз» стала продавати автомобіль «Шеві Нова» в Південній Америці, то спочатку ніхто не звернув увагу на ту обставину, що хоча іспанською мовою «nova» означає «зірка», але «nova» означає «не поїде». Тільки пізніше, довідавшись про цей комерційний конфуз, підприємці змінили назву моделі для іспаномовного ринку на «Карібе». 
Подібна прикрість мала місце в Бразилії з компанією «Форд» при продажі машини «Пінто». Фірма не зразу з’ясувала, що «пінто» на бразильському слензі означає «маленький статевий орган», і лише через деякий час на машинах цієї моделі з’явився шильдик з назвою «Корсель», що означає «кінь». 
Коли компанія з виробництва авторучок «Паркер» стала продавати свої вироби в Мексиці, то в рекламі говорилось, точніше, передбачалось сказати: «Ця авторучка не потече в кишені і не поставить вас в незручне становище». Однак перекладачі зробили помилку через схожий правопис та звучання слова. У результаті вийшла цікава обіцянка: «Ця авторучка не потече в кишені і зробить вас вагітною». 
Навіть в одній мові слова можуть мати різний зміст у різних країнах. Зокрема, американська компанія «Юнайтед Ейрлайнз» розмістила на обкладинці свого журналу, який роздається пасажирам під час польоту, фотографію Пола Хогана, «зірки» з фільму «Крокодил Денді», який позував на фоні малозаселеної місцевості Австралії. Під фотографією було написано: «Paul Hogan Camps It Up», тобто «Пол Хоган живе без зручностей», що на австралійському слензі означає: «Відкрито демонструє свою гомосексуальність». 
Ще більші складності при міжнародних контактах представляє так звана невербальна мова (тобто мова міміки, жестів, поз), прийнята в тій чи іншій країні. Ускладнює ситуацію те, що часто ззовні однакові виразні рухи або жести у різних народів мають абсолютно різне значення. 
Якщо в Голландії ви покрутите пальцем біля виска, маючи на увазі якусь дурницю, то вас не зрозуміють. Там цей жест означає дотепну фразу. 
Говорячи про себе, європеєць прикладає руку до грудей, а японець – до носа. 
У США «нуль» утворений великим і вказівним пальцями означає «все о’кей», тобто «все гаразд», в Японії – «гроші», а в Португалії цей жест сприймається як непристойність. 
Німці часто піднімають брови у знак схвального ставлення до чужих слів. Але те ж саме в Англії буде розцінено як вираження скептицизму. 
Француз або італієць, якщо вважає чиюсь ідею нерозумною, виразно стукає себе по голові. А британець або іспанець цим жестом показує, що він задоволений собою. 
Ми в спілкуванні не надаємо особливого значення (крім вітального потискування рук) правій чи лівій руці. Але люди, що сповідують іслам, можуть образитись, якщо гроші або подарунок їм дадуть лівою рукою, яка за їхньою релігією вважається нечистою. 
Релігійний чинник впливає також на товарну структуру зовнішньої торгівлі країн. Наприклад, в Ізраїлі, необхідною умовою ввезення продуктів харчування є дозвіл спеціального релігійного комітету, який перевіряє їх на кошерність. 
Ідеологічні відмінності перестали відігравати важливу роль у розвитку міжнародних економічних зв’язків, як це було за часів протистояння соціалістичної і капіталістичної систем (тоді навіть діяв спеціальний міжнародний контрольний комітет – КОКОМ, завданням якого було недопущення імпорту до СРСР та інших соціалістичних країн технологій «подвійного призначення», тобто таких, які могли мати військове застосування). На сьогодні ідеологічну природу мають факти економічної боротьби з країнами, в яких прямо чи опосередковано підтримується міжнародний тероризм, розробляється зброя масового знищення, розпалюється міжнаціональна ворожнеча. 
Національні традиції та культурні цінності є предметом гордості в багатьох країнах. Зараз, коли світ стає однорідним, цей фактор міжнародних економічних зв’язків отримує ще більшу вагу, ніж раніше, оскільки інформація про зарубіжні країни стала доступною, а необізнаність у цих питаннях – недопустимою. 
Наприклад, хороші манери для британця ґрунтуються на дотриманні формальностей. Там недопустимим вважається звертання до людей, яким ви не представлені. Недопустимо також називати по імені того, від кого не було одержано відповідного дозволу. Британці рідко тиснуть один одному руки, лише коли зустрічаються вперше. Не прийнято цілувати жінкам руки та говорити їм компліменти типу: «Ця сукня вам дуже пасує». Це розцінюється як величезна неделікатність. Для успішної співпраці з британцями потрібно мати на увазі, що в Англії широко розповсюджено називати, вітаючись, титул чи звання. Але недопустимо нагороджувати титулом себе самого. У США можна почути: «Я доктор Сміт», але в Великобританії він сказав би: «Я Джон Сміт». А вже інші звертаються до нього як «доктор Сміт» . 
Французам властивий крайній націоналізм. Звідси їх небажання вивчати будь-яку іноземну мову. Вони пишаються своїми національними традиціями, поважають державу та історію своєї країни. Кухня для французів – також предмет їх національної гордості, вітаються будь-які компліменти з приводу якості страв та напоїв. Не прийнято залишати їжу на тарілці, підсолювати страву за своїм смаком або користуватись спеціями, це може розцінюватись як неповага до господарів. 
Німці відрізняються працьовитістю, старанністю, пунктуальністю та раціональністю. Спілкуючись з ними, бажано називати титул співрозмовника. Заміжнім жінкам надається титул її чоловіка. 
Японців характеризує крайня церемоніальність. Знайомлячись з японцем, необхідно назвати повне ім’я і прізвище, ніколи не обмежуючись одним ім’ям. Якщо є потреба сказати «пане» японцю, називається прізвище і до нього добавляється «сам». Перед тим, як увійти в японський дім, скидається взуття. Перше привітання – не потиск рук, а довгий, низький уклін. 
Різні національні традиції, відмінності виховання, культури зумовлюють і певну специфіку суто ділового етикету в різних країнах. Вчинки та дії, пов’язані з незнанням особливостей національного бізнес-етикету, можуть негативно вплинути на результат ділової взаємодії. 
В Англії прошарок бізнесменів незначний і поповнюється з сімей, які займаються підприємницькою діяльністю протягом декількох десятиліть. Бізнесмени Великобританії – одні з найкваліфікованіших у діловому світі, а фінансовому та сировинному секторам британського бізнесу практично немає рівних. Налагодженню економічних зв’язків з англійцями сприяє спільне відвідування видовищних заходів (тенісних турнірів, кінних змагань). Але потрібно мати на увазі, що в Англії говорити про справи після роботи не прийнято. Важливо також не забувати надавати знаки уваги тим, з ким раніше зустрічались або вели переговори. Листівка до свята або з приводу дня народження піднімає діловий авторитет партнера. 
Французьких бізнесменів характеризують такі якості, як уважність та обережність у прийнятті рішень. У бізнесі французи віддають перевагу знайомствам і зв’язкам. Тому бажаючи налагодити ділове співробітництво з французами, потрібно мати рекомендаційні листи. У Франції, на відміну від Великобританії, прийнятим є обговорення справ за обідом або вечерею. Інколи під час обговорення французькі підприємці переривають співрозмовника, роблять критичні зауваження або наводять контраргументи. Це не потрібно сприймати як прояв неповаги, така в них національна специфіка ведення переговорів. 
Німецькі бізнесмени акуратні, пунктуальні та ощадливі. Наші бізнесмени часто привозять з собою подарунки, але чекати на відповідні дії з німецького боку не варто, оскільки подібне там не прийнято. Німці мають звичку розписувати як ділове, так і приватне життя погодинно. Тому бажано пересвідчитись, що німецький партнер занотував день і час наступної зустрічі. Німці часто, незважаючи на наявність в офісі сторонніх осіб, запирають до шафи або сейфа конторське знаряддя. Не потрібно сприймати це як недовіру, це звичайна німецька ощадливість. 
Діловий етикет японських бізнесменів суттєво відрізняється від західних норм. Знайомство з представниками японського бізнесу обов’язково починається з обміну візитними картками. Якщо у відповідь на вручену візитку японець нічого не одержить, це може сприйнятись як неповага. Традиції ділових людей Японії передбачають уважне ставлення до слів і позиції партнера, недопустимість зауважень або реплік під час промови співрозмовника. Представник японської сторони може кивати головою під час бесіди, але це не означає його підтримку, а тільки те, що він зрозумів партнера. До суто національної специфіки бізнес-етикету належить також те, що японці часто проводять ділові зустрічі у вечірні години в приватних клубах, барах, нічних клубах і навіть будинках гейш. 
Ось яке розмаїття чинників, починаючи від норм міжнародного права, особливостей національних законодавств до специфіки ділового спілкування з представниками інших країн, потрібно враховувати і використовувати для успішної реалізації міжнародного економічного проекту.

http://polkaknig.narod.ru/econom/lazebn/12.htm 

4. Середовище  міжнародної економічної діяльності

4.1. Сутність  і структура середовища міжнародної  економічної діяльності

Існування, функціонування і розвиток будь-якого  природного (фізичного, біологічного, хімічного чи суспільного) явища  залежить як від внутрішньої будови, внутрішньої статури, внутрішніх рушійних сил, так і від умов, які впливають  на це явище іззовні. Середовище МЕВ  може бути визначене як система умов і факторів існування міжнародних  економічних зв'язків. Таке середовище схематично  можна розділити на внутрішнє і зовнішнє середовище. 
 
Внутрішнє середовище МЕВ — це внутрішня будова системи міжнародних економічних відносин разом з її внутрішніми законами існування, функціонування й розвитку 
 
Зовнішнє середовище МЕВ — це зовнішні відносно суб’єктів міжнародних економічних відносин умови реалізації форм і видів різних рівнів МЕВ. Це саме визначення може мати ще й такий вигляд: зовнішнє середовище МЕВ — це система зовнішніх умов, у яких розвиваються міжнародні економічні відносини, та система факторів, які впливають на поведінку суб'єктів МЕВ. І зовнішнє, і внутрішнє середовища мають власний поділ на окремі частини, кожна з яких має своєрідний конкретніший вплив на існування та розвиток міжнародних економічних відносин. Внутрішнє середовище системи міжнародних економічних відносин, тобто її внутрішня будова, може бути представлена як набір таких елементів: 
 
зовнішньоекономічна діяльність країн та їхніх суб'єктів; 
 
управління міжнародними економічними процесами; 
 
регулювання міжнародних економічних відносин; 
 
форми і види МЕВ; 
 
внутрішні закони функціонування системи міжнародних економічних відносин, тобто це явища і процеси, що відбуваються у світовій економіці і мають чітко виражений причинно-наслідковий характер. 
 
Зовнішнє середовище МЕВ поділяється за двома критеріями – за сферами впливу і за безпосередністю впливу дії. 
 
За сферами впливу середовище МЕВ, що діє іззовні, ділиться на чотири квадранти: 
 
природно-географічне середовище; 
 
політико-правове середовище;  
 
економічне середовище; 
 
соціально-культурне середовище. 
 
За безпосередністю впливу дії – на: 
 
умови й фактори прямої (безпосередньої) дії; 
 
умови й фактори непрямої (посередньої) дії. 
 
Якщо поділ зовнішнього середовища не потребує додаткового пояснення щодо чотирьох сфер впливу, то поділ на дві частини за критерієм безпосередності впливу дії варто прокоментувати. Загалом усі фактори й умови впливають на функціонування та розвиток міжнародних економічних відносин або безпосередньо, або через інші фактори. Фактори безпосереднього впливу є своєрідним навколишнім середовищем МЕВ, без якого останні не можуть існувати. Наприклад, сучасні міжнародні економічні відносини важко собі уявити без міжнародних організацій, міжнародних правових норм, торговельних представництв, банківських установ, транспортних мереж і засобів, комунікаційних мереж і засобів і т. д. Але усе це входить до інфраструктури, а отже, навколишнє середовище МЕВ як система факторів безпосереднього впливу на існування та розвиток міжнародних економічних відносин є інфраструктурою цих відносин [34].  
 
Слід зазначити, що всі елементи інфраструктури МЕВ настільки переплетені між собою, що їх важко чітко поділити на сфери впливу. Нелегко й визначити межу, де закінчується система міжнародних економічних відносин, тобто внутрішнє середовище, і де починається така інфраструктура МЕВ як навколишнє середовище. Ще важче помітити межу між факторами безпосереднього та посереднього впливу.

4.2. Природно-географічне  середовище МЕВ

Незважаючи  на те, що поняття “природа” є  не зовсім економічним терміном, все, що воно містить у собі, відіграє помітну роль у розвитку суспільних, а в нашому випадку міжнародних  економічних явиш і процесів. У  той же час термін “природа” використовують при розкритті суті названих явищ і процесів, оскільки жива і нежива частина природи взаємопов’язані та взаємозалежні. Тому треба розібратись у значеннях таких термінів: “біосфера”, “ноосфера”, “антропосфера”, “техносфера”, які мають безпосереднє відношення до середовища МЕВ. 
 
Досить часто у публікаціях біосфера подається як оболонка Землі, у якій існувало або існує життя. Таке визначення надто абстрактне й мало про що інформує. Кращим виглядає наступне визначення: біосфера –  це частина земної кори, гідросфери й атмосфери, складна структура й енергетика яких пов'язані з минулим і сучасним існуванням живих організмів. 
 
Відомо, що академік Вернадський, досліджуючи зв’язки між живою та неживою природою, користувався терміном «ноосфера» і підкреслював значний взаємний вплив людини і природи. Ноосфера — це вища стадія розвитку біосфери, пов'язана з виникненням і розвитком людства, яке, пізнаючи закони природи і вдосконалюючи техніку, перетворює природу відповідно до своїх потреб. Ноосфера є діалектичним цілим довкілля та людини. 
 
Зрозуміло, що людство складає тільки частину ноосфери, що носить назву “антропосфера”. Отже, антропосфера – це частина ноосфери, яку складає сукупність усіх людей земної кулі, які живуть і діють тепер, а також які жили і діяли в минулому. Частиною ноосфери, похідною від антропосфери, є техносфера.  Це та частина ноосфери, яку складає сукупність усіх технічних засобів, зроблених людиною за всі часи її існування, а також уже розроблена документація та здобуті нові знання про технічні засоби, котрі можуть бути зроблені людиною, але ще не виготовлені у даний час 
 
Найголовніші умови та фактори, що впливають на розвиток міжнародних економічних відносин, пов'язані з нерівномірністю розташування природних ресурсів, з наявністю чи відсутністю тих чи інших ресурсів у різних країнах. Багаті на одні ресурси країни вступають у відносини з країнами, де немає даних ресурсів, зате вони багаті на інші. Наявність ресурсів тісно перекликається з різноманітністю кліматичних умов, яка сприяє розвитку міжнародного поділу праці, а відповідно, відіграє значну роль у розвитку МЕВ. 
 
Наприклад, у країнах з теплим кліматом збирають по два урожаї. Країни, що мають вихід до моря, спроможні встановлювати між собою економічні зв'язки за допомогою морського транспорту. Специфіка торговельних відносин країн, що знаходяться на одному материку, полягає в можливостях використання автомобільного й залізничного сполучення. Наявність водних басейнів сприяє розвитку рибного виробництва, а наявність лісів чи степів надає інші можливості спеціалізації та розвитку МЕВ. 
 
Досить значну роль відіграють такі фактори, як величина території країни й кількість населення. Чим менша країна, тим більшою є потреба у її спеціалізації. Великі ж країни, як  правило, багаті на природні ресурси й, до того ж, мають широкий спектр кліматичних умов, що згладжує проблему ресурсів. 
 
Не менш важливу роль відіграє розташування країни відносно світових торговельних шляхів. Країни, що знаходяться на перетині таких шляхів, як правило, спеціалізуються на наданні посередницьких послуг фінансового, комерційного і транспортного типу. Звідси й термін «геополітичне розташування». Пропонуємо два визначення цієї категорії. 
 
Геополітичне розташування країни (регіону) – це:  
 
розташування відносно інших країн, регіонів, відносно транснаціональних шляхів (водних, сухопутних, повітряних); 
 
розташування на шляху чи на перетині різноманітних інтересів суб'єктів світового, господарства. 
 
Природно-географічні умови існування та розвитку міжнародних економічних відносин є первісними відносно інших умов, що входять у середовище МЕВ.

4.3. Політико-правове  середовище МЕВ

Політико-правове  середовище впливає на міжнародні економічні відносини не стільки у плані  умов і факторів їхнього існування, скільки у плані їхнього розвитку. Особливо слід зауважити діалектичний зв'язок міжнародної політики та світової економіки, оскільки міжнародна політика є своєрідним механізмом задоволення  або узгодження інтересів суб'єктів  міжнародних відносин. До деякої міри важливо розрізняти поняття «міжнародна  політика» і «зовнішня політика». 
 
Міжнародна політика — це сукупність методів і засобів, направлених на досягнення цілей і завдань, що випливають з інтересів суб'єктів міжнародних відносин. 
 
Зовнішня політика — це діяльність держави у сфері зовнішніх відносин, яка витікає з інтересів країни та її суб'єктів. 
 
Як бачимо, «міжнародна політика» є більш агрегованим і ширшим поняттям, а «зовнішня політика» — більш вузьким і прикладним. 
 
Варто зазначити, що внутрішня політика держави має менший вплив на національну економіку, ніж міжнародна політика на міжнародні економічні відносини. Таке відбувається з двох причин: 
 
1. Національна економічна система у більшості країн складалася протягом тривалого часу, а тому набула достатньої досконалості та самоврядності, і раптова зміна внутрішньої політики не може відразу помітно змінити напрямок розвитку національної економіки. Міжнародна економічна система за  часом складалася пізніше і ще тепер знаходиться на стадії формування та політичного удосконалення, а тому ще не є добре усталеною й помітно реагує на зміни міжнародної політики. 
 
2. Міжнародні економічні відносини функціонують на відповідальнішому рівні дотримання правових і договірних норм, порушення яких мають значно помітніші й відчутніші наслідки. 
 
Оскільки міжнародна політика є механізмом узгодження інтересів, слід розглянути політичні інтереси країн, груп країн, регіонів. Одним із основних політичних інтересів кожної країни є нормальний прогресивний хід розвитку власної економіки. Як відомо, це залежить від різних внутрішніх і зовнішніх факторів. На основі попереднього виникає ще один інтерес – це вигідна зовнішньоекономічна діяльність (ЗЕД). Якщо ЗЕД буде успішною, то краще розвиватиметься національна економіка, багатшатиме країна, підвищуватиметься життєвий рівень населення. 
 
Щоб економіка країни розвивалась у тому руслі, яке співпадає з напрямками задоволення національних інтересів, необхідно, щоб держава розвивала свою внутрішню політику самостійно, без втручання інших держав. Це, звісно, можливо тільки за умови, що держава буде незалежною, суверенною, і це також є одним з основних політичних інтересів. 
 
З попередніх інтересів випливає ще один не менш важливий політичній інтерес — міцна й надійна оборона.  Але тільки країна з добре розвиненою економікою спроможна утримувати сучасну боєздатну армію. 
 
До важливих політичних, а відповідно, й економічних інтересів відносяться: 
 
володіння найновішою інформацією; 
 
розвиток науки, володіння найсучаснішими технологіями, що означає високу конкурентоспроможність; 
 
розвиток соціальної й культурної сфер; 
 
підняття загального престижу та інше. 
 
На основі подібних і спільних інтересів країни об'єднуються у регіональні чи інші групові об'єднання. Спільність інтересів різних країн витікає з: 
 
вигідного (взаємовигідного) економічного та іншого роду співробітництва; 
 
подібності природно-географічних умов: клімату (наприклад, країни Африки, Південно-Східної Азії чи інші), природних ресурсів (ОПЕК), географічного розташування (країни Причорномор'я), геополітичного розташування (країни Балтії); 
 
істрично-національного розвитку (країни Британської співдружності, країни Магрибу, країни СНД); 
 
спільності конкурентів (Західноєвропейський Союз); 
 
подібності соціально-економічного розвитку (ті ж країни ЄС, посткомуністичні країни); 
 
спільності військового будівництва (НАТО, країни інших військових блоків); 
 
надзвичайної спеціалізації (країни Бенілюксу). 
 
Помітну роль у розвитку міжнародного співробітництва відіграє політична стабільність країн, груп країн, регіонів. Розглядають також і глобальну стабільність. 
 
Політична стабільність країни – це невелика імовірність зміни її політичного статусу протягом тривалого часу у вигляді виникнення соціальних конфліктів (наприклад, страйків) і політичних актів типу тероризму, путчів, партизанської боротьби. Діалектичну протилежність до політичної стабільності складає політичний ризик, що передбачає можливість: 
 
політичної змови й політичного перевороту: 
 
конфіскації майна; 
 
націоналізації і навіть експропріації об'єктів приватної власності; 
 
національного неприйняття; 
 
класового неприйняття; 
 
неприйняття на ґрунті релігії; 
 
оперативних прорахунків та інше. 
 
Як і всяка система, міжнародні економічні відносини потребують існування інституціонального забезпечення, яке б здійснювало регулювання їхнього функціонування й розвитку. 
 
Інституціональне забезпечення МЕВ – це сукупність правових інституцій (конференцій, конгресів, нарад, комітетів, комісій, організацій) і правових норм, вироблених ними, котрі забезпечують регулювання МЕВ на різних рівнях. 
 
Слід розрізняти міжнаціональні й наднаціональні органи регулювання міжнародних економічних відносин. 
 
Міжнаціональні органи регулювання МЕВ – це такі інституції, які виконують рекомендаційно-координаторські функції, постанови яких бажані для виконання. 
 
Наднаціональні органи регулювання МЕВ – це інституції (як правило, блокових об'єднань), які здійснюють наказово-координаторські функції, і їхні постанови мають виконуватись беззаперечно.    Правові інституції мають різні назви, й тому виникає необхідність у з’ясуванні  основних відмінностей між ними. 
 
Міжнародні конференції, конгреси, наради в основному являють собою інститути, які виробляють норми в певних напрямках  розвитку міжнародних відносин, створюють виконавчі органи, скликаються порівняно рідко, а ще рідше періодично. Наприклад, конференції ГАТТ чи валютні конференції. Бувають випадки, коли конференції переростають в організації, які до своїх назв додають слово «конференція». Наприклад, Конференція з питань тихоокеанського співробітництва. 
 
Міжнародні комітети та комісії мають визначений статус, хоч і бувають в основному представницькими чи виконавчими органами. Це – постійно діючі інститути, завданням яких є втілення в життя рішень і намірів, ухвалених на міжнародних нарадах, конференціях, конгресах; також комітетами і комісіями називають підрозділи організацій. Працюють вони, як правило, постійно, але бувають тимчасові комісії, завданням яких є виконання якогось одного завдання. При одному з головних органів ООН, Економічній і Соціальній Раді (ЕКОСОР), працює п'ять комітетів і п'ять регіональних комісій. 
 
Міжнародні організації – це стійкі, міцно зорганізовані інститути зі своїми органами управління, що діють на основі чітко вироблених статутних засад. Класифікувати міжнародні організації можна за декількома критеріями, і вони бувають залежно  від:  
 
рівнів створення й функціонування – міждержавними, регіональними, груповими; 
 
роду діяльності – політичними, науковими, промисловими, аграрними, торговельними, валютними,  з питань реконструкції та розвитку  і  т. д.; 
 
рівня представництва — урядовими, міжурядовими, міжпарламентськими, неурядовими. 
 
Кожна з розглянутих інституцій по-своєму впливає на розвиток економічних відносин, але всі разом вони складають управлінську систему, котра регулює їх. Напевно, варто відзначити, що інколи управлінські інститути, особливо на національному рівні, не сприяють нормальному розвитку МЕВ. Наприклад, корумповані уряди деяких країн сприяють задоволенню інтересів тільки окремих кланів, дозволяючи займатись незаконним бізнесом чи чимось подібним. Заважають розвитку міжнародних економічних відносин і протекціоністська політика багатьох країн, надзвичайно високі митні перепони [34].

4.4. Економічне  середовище МЕВ

Оскільки  міжнародні економічні відносини є  підсистемою економічної системи, резонно всі інші елементи цієї системи, що не відносяться до сфери МЕВ, звести до економічного середовища МЕВ. 
 
Одним з показників економічного потенціалу країни є наявність природних ресурсів, котрі можна розглядати з позицій природно-географічного і економічного середовищ МЕВ одночасно. В економічному плані більш цікавим є не факт наявності того чи іншого ресурсу, а факт ефективності та факт можливостей його використання. Наприклад, Україна має порівняно великі поклади нафти, але спроможна видобути тільки до 15 відсотків, а на решту не має ні потужностей, ні технологій. У той же час нафта, яку вже здобуто, використовується також не найкращим чином. Тому наша країна, будучи достатньо багатою на енергетичні ресурси, є одним з найбільших боржників за імпорт цих самих ресурсів. 
 
Стан наукових досліджень, розвиток засобів виробництва, техніки і технологій залишають помітний відбиток на розвитку міжнародних економічних відносин, на структурі експортно-імпортних угод. Розвинені країни, як правило, експортують продукцію переробної промисловості, а країни, де технології та засоби виробництва знаходяться на низькому рівні розвитку, експортують частіше сировину, а в кращому випадку – напівфабрикати. 
 
Неабиякий вплив на МЕВ справляє демографічна ситуація в різних країнах. У країнах з великою густотою населення, як правило, є багато зайвої дешевої робочої сили, а в країнах, де густота населення незначна, завжди не вистачає дешевих робочих рук, але там є достатньо кваліфікованих кадрів. Це й призводить до виникнення й розгортання такого процесу, як міжнародна трудова міграція. Розглядаючи даний процес, слід брати до уваги й рівень еквівалентної оплати кваліфікованої праці. Якщо у якійсь з країн висококваліфіковані спеціалісти не отримують відповідно високих доходів за свою складну працю, то відбувається так званий процес «відтоку мізків». З іншого боку, заохочення інтелектуальної праці призводить до зростання інтелектуального потенціалу країни, що дає їй певні переваги на світовому ринку, оскільки країна з найновішими ідеями, знаннями, технологіями спроможна виготовляти більше нового, якіснішого продукту з найменшими витратами. Там же, де є високий інтелектуальний потенціал, завжди краще складаються справи з розвитком комунікацій, з системами збереження і швидкої передачі інформації, там краще розвинені транспортні мережі та засоби, що прискорює розвиток як національного виробництва, так і зовнішньоекономічної діяльності. 
 
Сприяє розвитку зовнішньоекономічної діяльності, а відповідно й усіх міжнародних економічних відносин, розбудована на сучасному рівні фінансово-кредитна система країни. Особливо важливо, щоб така система була досить багатою на кошти і змогла обслуговувати найбагатші фірми світу. 
 
Не менш важливими елементами економічного середовища МЕВ є рівень доходів і рівень споживання у тій чи іншій країні. Чим вищий у країні рівень доходів, тим більше продукції й за вищими цінами буде придбано населенням. Така обставина завжди є привабливою для іноземних фірм. 
 
Загалом до економічного середовища МЕВ можна віднести стан розвитку економічного потенціалу країн і стан інтегрованості держав у світове господарство. Великий вплив на МЕВ здійснює оптимальність розвитку народногосподарських структур і експортного потенціалу. Крім наведених, до основних факторів посилення економічної взаємозалежності країн слід віднести: 
 
міжнародну спеціалізацію економічної діяльності країн; 
 
спільність економічних інтересів країн (рівень життя, оптимальність виробництва, збереження ресурсів тощо); 
 
глобальні проблеми людства.