Оцінка ефективності використання оборотних коштів на підприємстві

Зміст

 

Вступ            5

Розділ 1. Теоретичні основи вдосконалення використання оборотних коштів

                  на підприємстві         7

1. Оборотні кошти, їх класифікація; фактори, які впливають на

розмір оборотних коштів       7

2. Показники ефективності використання оборотних коштів  14

Розділ 2. Оцінка стану оборотних коштів та ефективність їх використання

         на ПАТ "Мелітопольський компресор"              17

2.1. Організаційно - економічна характеристика підприємства  17

2.2. Оцінка  складу, динаміки та структури оборотних коштів  22

2.3. Оцінка ефективності використання оборотних коштів   26

Розділ 3. Шляхи поліпшення використання оборотних коштів на

ПАТ "Мелітопольський компресор"     32

Висновки  та пропозиції         34

Список використаних джерел        41

Додатки            43

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Вступ

 

Тема даної курсової роботи представляється досить актуальною, бо правильна організація, збереження і ефективність використання оборотних коштів мають велике значення для забезпечення безперервного процесу суспільного відтворення, стійкого фінансового стану всіх суб’єктів господарювання, нормального грошового звернення, реального накопичення національного багатства всієї країни.

В умовах ринкових відносин оборотні кошти здобувають особливо важливе  значення. Адже вони являють собою  частину продуктивного капіталу, що переносить свою вартість на знов створений  продукт повністю і повертається до підприємця в грошовій формі наприкінці кожного кругообігу капіталу. Таким  чином, оборотні кошти є важливим критерієм у визначенні прибутку підприємства. Також оборотні кошти  є важливою частиною майна підприємства. Стан і ефективність їх використання - одна з головних умов успішної діяльності підприємства. Наявність у підприємства достатніх оборотних коштів оптимальної  структури – необхідна передумова для нормального функціонування в умовах ринкової економіки. Та наявність  оборотних коштів в достатній  кількості ще не свідчить про їх раціональне використання. Для оцінки ефективності використання оборотних  коштів служить система показників, пристосування яких до конкретного  підприємства дає можливість визначити  шляхи поліпшення використання цих  коштів.

Ціллю даної роботи є доскональне вивчення теоретичних основ організації оборотних коштів та визначення шляхів поліпшення використання оборотних коштів.

Завданнями даної курсової роботи є:

1) визначення  теоретичних основ складу та  ефективності використання оборотних  коштів, а саме з’ясувати сутність, класифікацію оборотних коштів, основу їх організації, фактори,  що впливають на розмір оборотних  коштів;

2) аналіз  складу та ефективності використання  оборотних коштів на основі

ПАТ "Мелітопольський  компресор", а саме аналіз фінансового стану підприємства, оцінка структури оборотних коштів, показників наявності та ефективності використання оборотних коштів на підприємстві;

3) визначення  шляхів удосконалення нормування  оборотних коштів на підприємстві, а саме обґрунтування запропонованих  заходів поліпшення використання  оборотних коштів.

Предметом дослідження даної роботи є оборотний капітал підприємства.

 Об’єктом дослідження є фінансово – господарська діяльність ПАТ "Мелітопольський компресор". Підприємство у випадку ефективного керування своїми і чужими оборотними коштами може досягти раціонального економічного становища, збалансованого по ліквідності і прибутковості.

Підвищенню ефективності використання оборотних коштів у сфері виробництва  присвячено багато робіт вітчизняних  учених, таких як: Тарасенко Н.В., Філімоненко О.С., Завгородній В.П., Іваненко В.М., Поддєрьогін А.М.,Зімін Н.Е., Солопова В.Н. та ін.[2].

Планування оборотних коштів здійснюється відповідно до кошторисів витрат на виробництво  та бізнес-плану, який охоплює та пов’язує виробничі й фінансові показники, створюючи цим умови для успішної комерційної діяльності та розвитку підприємництва. Також використовуються інші джерела інформаційної бази, такі як «Баланс», «Звіт про фінансові  результати», «Звіт про власний  капітал», «Звіт про рух грошових коштів», «Примітки до фінансової звітності».

У процесі написання роботи використовуються такі методи, як дедукція, індукція, синтез, коефіцієнтний аналіз.

Курсова робота складається зі вступу, трьох розділів, п’яти  підрозділів, висновків, списку використаних джерел (31 найменування), викладених на 42 сторінках та 2 додатків на 5 сторінках, містить 8 таблиць та 3 рис.

 

Розділ 1

Теоретичні основи вдосконалення  використання оборотних коштів на підприємстві

 

1. Оборотні кошти, їх класифікація; фактори, які впливають на розмір оборотних коштів

 

Поряд з основними фондами для  роботи підприємства має величезне  значення наявність оптимальної  кількості оборотних коштів. Оборотні кошти являють собою сукупність коштів, авансованих для створення  оборотних виробничих фондів і фондів обігу, що забезпечують їхній безперервний кругообіг.

Оборотні кошти забезпечують безперервність виробництва і реалізації продукції  підприємства. Оборотні виробничі фонди  вступають у виробництво у  своїй натуральній формі й  у процесі виготовлення продукції  цілком споживаються, переносячи свою вартість на створюваний продукт. Фонди  обігу пов'язані із обслуговуванням  процесу обігу товарів. Вони не беруть участі в утворенні вартості, а  є її носіями. Після закінчення виробничого  циклу, виготовлення готової продукції  і її реалізації вартість оборотних  коштів відшкодовується в складі виторгу від реалізації продукції (робіт, послуг). Це створює можливість систематичного поновлення процесу  виробництва, що здійснюється шляхом безперервного  кругообігу засобів підприємства[1, с.245].

Під час свого руху оборотні кошти проходять послідовно три стадії: грошову, виробничу і товарну.

Перша стадія кругообігу коштів являється  підготовчою. Вона протікає в сфері  обігу. Тут відбувається перетворення коштів у форму виробничих запасів.

Виробнича стадія являє собою безпосередній  процес виробництва. На цій стадії продовжує  авансуватися вартість створюваної  продукції, але не повністю, а в  розмірі вартості використаних виробничих запасів, додатково авансуються  витрати на заробітну плату та пов'язані з нею витрати, а також перенесена вартість основних фондів. Виробнича стадія кругообігу закінчується випуском готової продукції, після чого настає стадія її реалізації.

На третій стадії кругообігу продовжує  авансуватися продукт праці (готова продукція) за тим же розміром, що і  на другій стадії. Лише після того, як товарна форма вартості виготовленої продукції перетвориться в грошову, авансовані кошти відновлюються  за рахунок частини виторгу, що надійшов, від реалізації продукції. Інша її сума складає грошові нагромадження, що використовуються відповідно до плану  їхнього розподілу. Частина нагромаджень (прибутку), призначена на розширення оборотних  коштів, приєднуються до них і здійснює разом з ними наступні цикли обороту. Грошова форма, яку приймають  оборотні кошти на третій стадії їхнього  кругообігу, одночасно є і початковою стадією обороту коштів [3, с.168].

Розрізняють склад і структуру  оборотних коштів.

Під складом оборотних коштів розуміють  сукупність елементів, що утворюють  оборотні кошти (рис. 1.1).

 

 

Рис. 1.1. Склад і розміщення оборотних коштів

Розподіл оборотних коштів на оборотні виробничі фонди і фонди обігу  обумовлюється особливостями їхнього  використання і розподілу в сферах виробництва продукції та її реалізацій [4,c. 60].

Оборотні виробничі фонди містять  у собі:

- предмети  праці (сировину, основні матеріали  і покупні напівфабрикати, допоміжні  матеріали, паливо, тара, запасні  частини і т.п.);

- засоби  праці із малим терміном служби (малоцінні, швидко знош. предмети й інструменти);

- незавершене  виробництво і напівфабрикати  власного виготовлення (предмети  праці, що вступили у виробничий  процес: матеріали, деталі, вузли  і вироби, що знаходяться в  процесі обробки чи зборки, а  також напівфабрикати власного  виготовлення не закінчені повністю  виробництвом);

- витрати  майбутніх періодів (нематеріальні  елементи оборотних фондів, що  включають витрати на підготовку  й освоєння нової продукції  які виробляються в даному  періоді, але відносяться на  продукцію майбутнього періоду;  наприклад, витрати на конструювання  і розробку технології нових  видів виробів, на перестановку  устаткування).

До фондів обігу відносяться :

- кошти  підприємства, вкладені в запаси  готової продукції, товари відвантажені, але не оплачені;

- кошти,  в розрахунках;

- Грошові  кошти в касі і на рахунках.

Ефективна робота підприємства - це досягнення максимальних результатів при мінімальних  витратах. Мінімізація витрат - це, у  першу чергу, оптимізація структури  джерел формування оборотних коштів підприємства, тобто розумне сполучення власних і кредитних ресурсів.

Оборотні кошти підприємства класифікуються за трьома ознаками:

1. Залежно  від участі їх у кругообігу  коштів.

2. За  методами планування, принципами  організації та регулювання.

3. За  джерелами формування.

Відповідно до першої ознаки оборотні кошти поділяються на оборотні кошти, авансовані в оборотні виробничі  фонди, та оборотні кошти, авансовані у  фонди обігу.

Такий розподіл оборотних коштів зумовлений наявністю в кругообігу коштів двох самостійних сфер — сфери виробництва  і сфери обігу. Чим більша питома вага оборотних коштів, розміщених у сфері виробництва, тим ефективніше  використовується оборотний капітал.

Залежно від методів планування оборотні кошти поділяються на нормовані  та ненормовані. Необхідність розподілу  оборотних коштів на нормовані й  ненормовані випливає з економічної  доцільності досягнення найліпших  результатів за найменших витрат. Встановлення нормативів за окремими статтями оборотних коштів уможливлює забезпечення безперервної діяльності підприємства за умови оптимальних  виробничих запасів, розмірів незавершеного  виробництва, залишків готової продукції. До нормованих оборотних коштів належать оборотні кошти у виробничих запасах, незавершеному виробництві та витратах майбутніх періодів, у залишках готової  продукції на складах підприємств. Ненормовані оборотні фонди включають  фонди обігу за винятком готової  продукції на складі [5, с. 310].

За джерелами формування оборотні кошти поділяються на:

- власні  та прирівняні до власних;

- позикові;

- залучені.

Власні оборотні кошти – це кошти, що постійно знаходяться в розпорядженні  підприємства і сформовані за рахунок  власних ресурсів (прибуток і ін.). Мінімальна потреба в обігових коштах покривається за рахунок таких власних  джерел як статутний капітал, нерозподілений прибуток підприємства (тобто прибуток, який залишається в розпорядження  підприємства), цільове фінансування та цільові надходження, надходження від емісії цінних паперів. У процесі руху власні оборотні кошти можуть заміщатися коштами, що є по суті частиною власних, авансованих на оплату праці, але тимчасово вільними (у зв'язку з одноразовістю виплати заробітної плати). Ці кошти називаються прирівняними до власних, або стійкими пасивами.

Позикові оборотні кошти. Формувати  обігові кошти лише за рахунок  власних джерел економічно не доцільно, так як це знижує можливості підприємства щодо фінансування власних витрат і  крім того позбавляє можливості підприємство отримувати додатковий прибуток за рахунку  використання позикових коштів. Джерелами  позикових коштів є банківські кредити, як короткострокові та к довгострокові, які зазвичай використовуються на придбання  основних та поточних активів, на сезонні  потреби підприємства.

Але залучення кредитів потребує додаткових витрат підприємства по обслуговуванню цих боргових зобов’язань. До тих  пір, поки розмір прибутку, забезпеченого  використанням кредитів покриває витрати, пов’язані з його обслуговуванням, доти підприємство залишається економічно стабільним. Тобто для підприємства є важливим забезпечити раціональне  співвідношення позикових та власних  коштів.

На практиці визначається коефіцієнт співвідношення позикових та власних  коштів. Цей показник дає найбільш загальну оцінку фінансової стійкості  підприємства.