Основні фонди підприємства

Автор работы: Пользователь скрыл имя, 06 Декабря 2011 в 20:27, курсовая работа

Описание

В роботе представлен раздел в котором кратко описаны основные фонды предприятия, их виды. Во втором разделе расчетный материал.

Содержание

Завдання на курсову……………………………………………………………..2
Анотація………………………………………………………………………….3
Зміст………………………………………………………………………………4
Вступ……………………………………………………………………………...5
Розділ 1. Теоретичні аспекти формування основних фондів…………………6
1.1. Поняття, класифікація та структура основних фондів підприємства…...6
1.2. Види і показники зношування основних фондів………………………...12
1.3. Ефективність відтворення та використання основних фондів підприємства……………………………………………………………………16
Розділ 2. Виробнича програма підприємства………………………………...24
2.1. Розрахунок показників виробничої програми підприємства машинобудівної галузі та її виконання………………………………………24
2.2. Розрахунок чисельності промислово-виробничого персоналу машинобудівного підприємства……………………………………………....25
2.3. Розрахунок фонду заробітної плати працівників……………………….27
2.4. Вартісна оцінка основних виробничих фондів підприємства…………29
2.5. Складання кошторису витрат на виробництво продукції……………...32
2.6. Калькулювання собівартості продукції………………………………....37
Висновки……………………………………………………………………….49
Список використаних джерел………………………………………………...50
Додатки………………………………………………………………………....52

Работа состоит из  1 файл

Розділ 2.doc

— 829.00 Кб (Скачать документ)

    Кгф = 100 – Киф ,

    Всі ці формули припускають рівномірне фізичне зношування основних фондів, що не завжди збігається з реальною дійсністю[16].

    Моральне  зношування основних фондів.

      Поряд з фізичним зношуванням  основні фонди перетерплюють  моральне зношування (знецінювання). Сутність морального зношування полягає в тому, що засобу праці знецінюються, втрачають вартість до їхнього фізичного зношування, до закінчення строку своєї фізичної служби.

    Моральне  зношування проявляється у двох формах.

    Перша форма морального зношування полягає в тому, що відбувається знецінювання машин такої ж конструкції, що випускалися й раніше, внаслідок здешевлення їхнього відтворення в сучасних умовах.

    Друга форма морального зношування полягає  в тому, що відбувається знецінювання старих машин, фізично ще придатних, внаслідок появи нових, більш технічно зроблених і продуктивних, які витісняють старі.

        Економічним мірилом морального зношення може служити

    коефіцієнт  морального зношення: 
    αм= (Sп- Sв) /Sп; 
    Коефіцієнт загального зношення: 
    αз= 1-(1- αф)*(1- αм).
     

    1.3. Ефективність  відтворення та використання основних фондів підприємства 

    Забезпечення  певних темпів розвитку і підвищення ефективності виробництва можливе  за умови інтенсифікації відтворення  та ліпшого використання діючих основних фондів підприємств. Ці процеси, з одного боку, сприяють постійному підтримуванню належного технічного рівня кожного підприємства, а з іншого - дають змогу збільшувати обсяг виробництва продукції без додаткових інвестиційних ресурсів, знижувати собівартість виробів за рахунок скорочення питомої амортизації й витрат на обслуговування виробництва та його управління, підвищувати фондовіддачу

і прибутковість.

    Показники ефективності. Система показників, яка може вичерпно характеризувати ефективність основних фондів, охоплює два блоки: перший — показники ефективності відтворення окремих видів і всієї сукупності засобів праці; другий— показники рівня використання основних фондів у цілому та окремих їхніх видів. Необхідність виокремлення в самостійну групу показників відтворення засобів праці, які характеризують процес їхнього руху, технічний стан та структуру, зумовлена тим, що відтворювальні процеси істотно й безпосередньо впливають на ступінь ефективності використання застосовуваних у виробництві машин, устаткування та інших

знарядь праці[13,429].

    Чинна система показників ефективності відтворення  основних фондів в Україні потребує вдосконалення щодо методики обчислення деяких з них та повноти охоплення окремих сторін відтворення засобів праці. Так, наприклад, коефіцієнт оновлення визначається відношенням абсолютної суми введення основних фондів до їхньої наявності на кінець року, а коефіцієнт вибуття – відношенням обсягу вибуття основних фондів до їхньої наявності на початок року, що унеможливлює порівнювання цих відносних показників. Тому визначення коефіцієнтів відтворення основних фондів за середньорічною їхньою вартістю

треба вважати методологічно більш правильним.

    Необхідно також розрізняти дві форми оновлення  основних фондів — екстенсивну та інтенсивну. Екстенсивне оновлення  характеризує темпи збільшення обсягу експлуатованих основних фондів. Інтенсивне оновлення передбачає заміну діючих основних фондів новими, більш ефективними. Проте процес виведення з експлуатації застарілих і спрацьованих основних фондів не можна ототожнювати з інтенсивним оновленням діючих засобів праці. Реальний господарський оборот охоплює не лише введення в дію нових і виведення з експлуатації спрацьованих фондів, а й передачу певної їхньої частини з балансу

одного  підприємства на баланс іншого.

    Поряд з цим у систему показників ефективності відтворення основних фондів доцільно включити два нові: коефіцієнт інтенсивного оновлення (співвідношення обсягів вибуття і введення в дію за певний період); коефіцієнт оптимальності вибуття основних фондів (відношення фактичного

коефіцієнта вибуття  до нормативного).

    Показники, що характеризують рівень ефективності використання основних

фондів, об'єднуються в окремі групи за ознаками узагальнення й охоплення елементів засобів праці. Економічна суть більшості з них є зрозумілою вже із самої назви. Пояснень потребують лише деякі, а саме:

• коефіцієнт змінності роботи устаткування —  відношення загальної кількості  відпрацьованих машинозмін за добу до кількості одиниць встановленого  устаткування; 
• напруженість використання устаткування (виробничих площ) — випуск продукції в розрахунку на одиницю устаткування (загальної або виробничої площі); 
• коефіцієнт інтенсивного навантаження устаткування — відношення кількості виготовлених виробів за одиницю часу до технічної (паспортної)

продуктивності  відповідного устаткування[17].

        З-поміж показників використання устаткування та виробничих площ найбільш відомим і широко застосовуваним на практиці є коефіцієнт змінності роботи устаткування. Проте використовуваний на підприємствах спосіб його розрахунку не можна визнати досконалим, оскільки він не враховує внутрізмінних втрат робочого часу. У зв'язку з цим коефіцієнт змінності методологічно правильніше буде обчислювати, виходячи з коефіцієнта використання календарного фонду часу і максимальної змінності роботи устаткування, яка дорівнює трьом за восьмигодинної тривалості зміни. Отже, за коефіцієнта використання календарного фонду часу, наприклад, 0,6 коефіцієнт змінності роботи устаткування дорівнюватиме 1,8 (3,0 х 0,6).

        Напрямки інтенсифікації відтворення. Протягом останніх років на більшості підприємств різних галузей народного господарства України спостерігається низький рівень ефективності відтворювальних процесів. Коефіцієнти оновлення й вибуття машин і устаткування, тобто найбільш активної частини основних фондів на промислових підприємствах, коливаються в межах відповідно 5—6 та 2—3% загального їхнього обсягу, а коефіцієнт економічного спрацювання досягає 50—55% загальної вартості. Парк діючого виробничого устаткування містить майже третину фізично спрацьованих і технічно застарілих його одиниць. Саме цим передовсім пояснюється невідкладне завдання прискорення й підвищення ефективності відтворення основних фондів, зростання технічного рівня застосовуваних засобів праці. За сучасних умов слід запровадити і реалізувати такі головні напрямки інтенсифікації відтворення основних фондів[4,201]:

• усебічне прискорення розвитку машинобудівного  комплексу України, радикальна перебудова його структури з метою максимально можливого задоволення народногосподарського попиту на достатньо широку номенклатуру різних видів машин та устаткування, забезпечення виготовлення нових поколінь техніки і закінчених (технологічно зв'язаних) систем машин, розробка та організація виробництва тих знарядь праці, які раніше взагалі не виготовлялись

 або  імпортувались з інших країн;

• зосередження зусиль різних галузей науки на пріоритетних напрямках науково-технічного прогресу, форсованому розвитку передовсім наукомістких виробництв, істотному підвищенні техніко-організаційного рівня та соціально-економічної ефективності виробництва на підприємствах

різних галузей народного господарства;

• докорінне  поліпшення всієї організації робіт  та економічного її обґрунтування на всіх стадіях відтворювального процесу (проектування — виробництво — розподіл — запровадження — експлуатація нової техніки); 
• дотримання кожним підприємством власної стратегії технічного, організаційного та економічного розвитку; переорієнтація інвестиційної політики на максимальне технічне переозброєння й реконструкцію діючих виробничих об'єктів; різке збільшення масштабів вилучення з виробництва технічно застарілих і економічно малоефективних машин та устаткування, перехід від практики одиничної заміни спрацьованих знарядь праці до систематичного комплексного оновлення техніко-технологічної бази взаємозв'язаних виробничих ланок підприємств;

• створення  ринкового економічного механізму  країни, спроможного забезпечити постійну заінтересованість усіх ланок управління виробництвом у здійсненні найбільш ефективних відтворювальних процесів і сприйнятті науково-технічних

 та  організаційних новацій (нововведень).

Практична реалізація перелічених головних напрямків  інтенсифікації відтворювальних процесів потребує не лише активної інженерно-виробничої діяльності самих підприємств, а й мобілізації великих власних фінансових коштів. У повному обсязі вона можлива за умови передовсім постійної державної підтримки, безпосередньої участі багатьох інститутів ринкової

інфраструктури та іноземного капіталу.

Способи ефективного використання основних фондів

        Головною ознакою підвищення рівня ефективного використання основних фондів того чи того підприємства є зростання обсягу виробництва продукції. Кількість же виробленої продукції за наявного розміру виробничого апарату залежить, з одного боку, від фонду часу продуктивної роботи машин та устаткування протягом доби, місяця або року, тобто від їхнього екстенсивного завантаження, а з іншого — від ступеня використання знарядь праці за одиницю часу (інтенсивного навантаження). Отже, усю сукупність технічних, організаційних та економічних заходів щодо ліпшого використання основних фондів підприємства можна умовно поділити на дві групи:

  1. збільшення екстенсивного завантаження;
  2. підвищення інтенсивного навантаження[8,137].

       Однак треба наголосити на двох важливих обставинах. 
       По-перше, якщо екстенсивне завантаження машин та устаткування обмежується тільки календарним фондом часу, то можливості підвищення інтенсивного навантаження устаткування, його продуктивності практично не є такими обмеженими.

       По-друге, здійснення заходів екстенсивного напрямку, як правило, не потребує капітальних витрат, а підвищення рівня інтенсивного використання виробничого апарату зв'язане зі значними інвестиціями; проте останні порівняно швидко окупаються за рахунок одержаного внаслідок

інтенсифікації  додаткового економічного ефекту.

       Великим резервом збільшення продуктивної роботи виробничого устаткування є максимально можливе скорочення його простоїв. На підприємствах з дискретним виробництвом кількість не використовуваного протягом доби устаткування нерідко досягає 15—20% загального його парку, а внутрішньо-змінні простої становлять 10—15% робочого часу. Це спричиняється: неузгодженістю пропускної спроможності окремих цехів і дільниць; незадовільною організацією технічно-профілактичного обслуговування та ремонту устаткування; браком робітників тих чи тих професій; перебоями в забезпеченні робочих місць матеріалами, електроенергією, комплектуючими виробами, оснащенням, пристроями, підйомно-транспортними засобами тощо.

      Для підприємств ряду галузей індустрії, і передовсім машинобудування, надзвичайної гостроти набула проблема підвищення коефіцієнта змінності роботи виробничого устаткування. В Україні цей показник нині є невиправдано низьким і свідчить про наявність достатньо великих резервів ліпшого використання знарядь праці. Якщо довести реальну змінність роботи металообробного устаткування до раціонального рівня (1,7—1,8), то можна буде збільшити випуск машинобудівної

продукції більше ніж на 30%.

Значному  поліпшенню екстенсивного завантаження засобів праці сприяє зниження частки недіючого устаткування, яка на промислових підприємствах України є дуже значною (кілька десятків тисяч одиниць), а також виведення з експлуатації зайвого й неефективно використовуваного устаткування та організація завдяки цьому повноцінної двозмінної роботи. За існуючими розрахунками, здійснення таких заходів дало б можливість підвищити фондовіддачу на підприємствах різних галузей промисловості та народного

господарства  на 10—15 і більше відсотків.

        Вирішальне значення для підвищення рівня інтенсивного використання основних фондів має своєчасна заміна та модернізація фізично спрацьованого й технічно застарілого устаткування. Для підтримування порівняно високого технічного рівня виробництва на підприємствах треба щорічно замінювати 4—6% і модернізувати 6— 8% діючого парку машин, устаткування та інших видів знарядь праці. До важливих факторів, що зумовлюють зростання продуктивності устаткування за одиницю часу, належать також запровадження нових технологій, інтенсифікація виробничих процесів. Підприємствам різних галузей властиві специфічні способи інтенсифікації технологій виготовлення продукції, виконання робіт або надання виробничих послуг (застосування, наприклад, киснево-конвертерного методу виплавляння сталі в чорній металургії; використання різних каталізаторів, високих температур і тиску — у хімічній промисловості; обробка металу тиском, точні методи литва — у машинобудуванні тощо). Широке використання природного газу та кисню разом зі збільшенням температури дуття й тиску під колошником домни забезпечує зростання

Информация о работе Основні фонди підприємства