Поняття, методи та принципи аграрного права

МІНІСТЕРСТВО ФІНАНСІВ УКРАЇНИ

 

       УКРАЇНСЬКИЙ  ДЕРЖАВНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ФІНАНСІВ  ТА МІЖНАРОДНОЇ ТОРГІВЛІ

 

 

 

КАФЕДРА ЦИВІЛЬНИХ ТА КРИМІНАЛЬНО  – ПРАВОВИХ НАУК

 

 

 

 

КОНТРОЛЬНА РОБОТА

Із дисципліни « Аграрне право  » 

На тему « Поняття, методи та принципи аграрного права »

 

 

 

 

 

 

 

Виконав:

студент V курсу

факультету міжнародного права  та  правознавства

групи БЗП 5 - 1

Сахно  В.В.________

 

 

 

 

 

 

 

Дата здачі роботи на перевірку________

Реєстраційний номер________________

Оцінка____________________________

 

 

 

 

 

 

Київ-2012

 

 ЗМІСТ:

 

Вступ……………………………………………………………………..3

1. Поняття аграрного права……………………………………………4  

2. Методи аграрного права…………………………………………….5

3. Принципи аграрного права………………………………………….6

4. Система аграрного права……………………………………………8

5. Поняття та особливості аграрних правовідносин, їх елементи…8

6. Поняття і  види джерел аграрного права…………………………...13

Список використаних джерел………………………………………….17

 

Вступ

 

Дослідження суспільних відносин дозволяє зробити висновок про те, що кожна  галузь права регулює притаманні їй відносини і по-своєму впливає  на них своїми нормами. Визначити  ту чи іншу галузь права можна лише попередньо з'ясувавши відносини, що становлять предмет їх регулювання, інакше кажучи, ті відносини, які, в існуючих умовах суспільного виробництва потребують для свого регулювання застосування норм саме цієї галузі права.

Аграрне право як спеціалізована галузь права покликана врегулювати пов'язані між собою земельні, майнові, господарські, трудові і організаційно-управлінські відносини, що складаються між суб'єктами в аграрному секторі, а також між юридичними та фізичними особами. Нормами аграрного права регламентується коло і зміст тих прав і обов'язків, що становлять правовий статус сільськогосподарських кооперативів, селянських (фермерських) господарств, акціонерних та інших господарських товариств, агрофірм та агрокомбінатів, орендних підприємств, членів цих формувань тощо. Таким чином, характером виробничо-господарської і соціально-економічної діяльності, особливістю соціально-побутових умов існування аграрних товаровиробників визначається своєрідність предмета аграрного права як галузі права.

Аграрне право України як галузь права, що перебуває в стадії становлення і формування, регулює комплекс пов 'язаних між собою виробничо-господарських, земельних, майнових, трудових та організаційно-управлінських відносин, які складаються в процесі виробництва і переробки сільськогосподарської продукції в аграрному секторі між сільськогосподарськими підприємствами і об'єднаннями, фермерськими і підсобними господарствами, іншими виробниками незалежно від форм власності, а також між ними і працівниками цих господарств.

1. Поняття аграрного  права.

 

Аграрне право як спеціалізована галузь права покликана врегулювати пов'язані між собою земельні, майнові, господарські, трудові і організаційно-управлінські відносини, що складаються між суб'єктами в аграрному секторі, а також між юридичними та фізичними особами. Нормами аграрного права регламентується коло і зміст тих прав і обов'язків, що становлять правовий статус сільськогосподарських кооперативів, селянських (фермерських) господарств, акціонерних та інших господарських товариств, агрофірм та агрокомбінатів, орендних підприємств, членів цих формувань тощо. Таким чином, характером виробничо-господарської і соціально-економічної діяльності, особливістю соціально-побутових умов існування аграрних товаровиробників визначається своєрідність предмета аграрного права як галузі права.

Без цього сільськогосподарське виробництво  як таке неможливе, а тому організаційно-управлінські відносини, що складаються в цьому  процесі, становлять вісь суспільних відносин, що є предметом аграрного права. Ці відносини мають внутрішній кооперативний  чи корпоративний характер і регулюються  локальними нормами аграрного законодавства.

Проте діяльність сільськогосподарських  виробників не замикається тільки внутрішніми відносинами. Вони вимушені входити і в зовнішні відносини, в тому числі і в організаційно-правові (управлінські).

Отже, предметом аграрного права  є також і організаційно-правові відносини.

Аграрне право України як галузь права, що перебуває в стадії становлення і формування, регулює комплекс пов 'язаних між собою виробничо-господарських, земельних, майнових, трудових та організаційно-управлінських відносин, які складаються в процесі виробництва і переробки сільськогосподарської продукції в аграрному секторі між сільськогосподарськими підприємствами і об'єднаннями, фермерськими і підсобними господарствами, іншими виробниками незалежно від форм власності, а також між ними і працівниками цих господарств.

 

2. Методи аграрного права

Будь-яке наукове дослідження  потребує визначення не тільки його предмета, але й методу, який використовується наукою для пізнання її предмета. У  юридичній літературі, в тому числі  і в аграрно-правовій, досі ще не склалося чіткого визначення методу правового регулювання. Традиційно метод правового регулювання розглядається відповідно до системи права. Вся система права за однорідністю правовідносин (предмета правового регулювання) поділяється на галузі. А оскільки метод правового регулювання властивий тим суспільним відносинам, які є предметом даної галузі права, то мається на увазі, що предмету кожної галузі повинен відповідати і метод правового регулювання.

Проте ця позиція в умовах формування ринкових відносин втрачає своє значення. Нині вченими-правознавцями жваво обговорюється проблема дослідження методу правового регулювання стосовно права в цілому. Вона не нова, до неї зверталися вчені-юристи й раніше.

У загальній теорії держави і  права під методом правового  регулювання розуміють закріплені в нормах права прийоми, засоби і способи впливу на поведінку суб'єктів права, установ у відповідних суспільних відносинах.

Оскільки предмет аграрного  права становлять не однорідні, а  цілий комплекс пов'язаних між собою  характером виробництва різних правовідносин, то слід говорити не про єдиний метод правового регулювання, а про різноманітність методів. Стосовно тих чи інших суспільних відносин, які виникають в умовах сільськогосподарського виробництва, застосовується і метод їх правового регулювання.

У випадках, коли між суб'єктами господарювання в аграрному секторі виникають правовідносини власності, для їх регулювання застосовуються прийоми, засоби і способи цивільного методу правового регулювання — рівноправності сторін. Метод земельного законодавства застосовується у випадках регулювання земельних правовідносин в АПК. Управлінсько-організаційним відносинам, які є складовою частиною предмета аграрного права, властивий характер переважно методів господарського права. Отже, слід погодитися з правниками, які висловлюють думку про те, що аграрному праву притаманні три основних методи правового регулювання: дозвіл, припис, заборона, які знаходять своє вираження в диспозитивних і імперативних прийомах регулювання з урахуванням специфіки аграрних відносин.

 

3. Принципи аграрного  права.

 

Оскільки право в цілому являє  собою надбудову над економічним базисом суспільства, то у праві відбиваються основні напрямки і закономірності розвитку суспільства. Розвиток суспільних відносин має динамічний характер, вони змінюються і розвиваються залежно від економічних, політичних та інших факторів. Відповідно до цього і принципи не залишаються без змін.

В умовах переходу до ринкової економіки  основними принципами права є його верховенство; рівноправність суб'єктів господарювання в суспільних відносинах; юридична рівність усіх форм власності; нерозривний зв'язок прав і обов'язків; поєднання переконання і примусу; розширення демократії і гласності.

Ці правові принципи визначаються характером економіки, господарювання в умовах ринкових відносин, а саме тому вони мають індивідуальний характер і притаманні праву України в  цілому. Специфіка сільськогосподарського виробництва, а також суспільних відносин в аграрному секторі визначає і специфічні принципи, притаманні аграрному праву.

Принципи аграрного  права — це провідні ідеї, основоположні засади, наукові положення, відображені в нормах цієї галузі права, які а нормативно регулюють аграрні відносини.

Основними принципами правового регулювання  аграрних відносин в сучасних умовах є:

- рівність учасників аграрно-правових  відносин;

— свобода аграрного підприємництва і добровільність вибору форм і напрямків  господарської діяльності;

- органічний зв'язок трудової  діяльності з природно-кліматичними умовами виробництва;

— пріоритетність розвитку аграрно-промислового комплексу;

- демократизація системи управління  агропромисловим комплексом;

— всебічна охорона і зміцнення  всіх форм власності і різноманітних організаційно-правових форм сільськогосподарських товаровиробників, що на них базуються;

—господарська самостійність і  відповідальність суб'єктів сільськогосподарської діяльності і праці;

— невтручання державних органів  у виробничо-господарську діяльність сільськогосподарських товаровиробників.

Цими юридичне закріпленими принципами пройняті основні правові норми  і інститути аграрного права. Перехід до ринкової економіки обумовив необхідність і можливість встановлення нових принципів і їх законодавче, в тому числі і конституційне, закріплення.

 

 

 

4. Система аграрного  права

 

При визначенні системи аграрного  права слід враховувати основні  положення загальної теорії права, у яких наголошується на тому, що система права являє собою  єдність і розмежування взаємопов'язаних галузей права - найбільш значних  центральних ланок структури  права, які регулюють основні  види суспільних відносин. Певна система  притаманна й кожній галузі права, зокрема  аграрному.

Ознаками кожної галузі права, в  тому числі й аграрного, є узгодженість і спільність нормативного матеріалу, обумовленого соціально-економічним і організаційно-правовими факторами.

Виходячи з цього, можна сформулювати поняття системи аграрного права: система аграрного права являє собою сукупність логічно і послідовно розміщеного нормативного матеріалу за правовими інститутами, норми яких у комплексі закріплюють основні принципи, форми і порядок сільськогосподарської діяльності юридичних і фізичних осіб.

 

5. Поняття та особливості  аграрних правовідносин, їх елементи

 

Норми аграрного права, як і будь-які  інші правові норми, запроваджують для того, щоб певним чином урегулювати суспільні відносини суб'єктів господарювання в процесі виробництва, переробки та реалізації сільськогосподарської продукції і сировини. Внаслідок цього вони набувають характеру аграрних правовідносин, що являють собою, як про те вже йшлося, комплекс земельних, майнових, трудових, організаційно-управлінських та інших відносин, у своїй сукупності спрямованих на правове забезпечення сільськогосподарського виробництва з урахуванням його специфіки. Правовідносини, що складаються в процесі виробництва сільськогосподарської продукції, е серцевиною, віссю, аграрних правовідносин, що об'єднують усі інші, суміжні з ними, правовідносини, утворюючи їх комплекс. Саме вони здійснюють найбільший вплив на інші правовідносини, зокрема у сфері переробки і реалізації сільськогосподарської продукції, створення матеріально-технічної бази виробництва, його виробничо-технічного, хімічного і гідромеліоративного обслуговування тощо. У зв'язку з цим, попри всю багатогранність і неоднорідність аграрних правовідносин, вони не тільки тяжіють одне до одного, але й становлять єдиний комплекс зі своєю специфікою, пов'язаною з сільськогосподарським виробництвом та інтересами його виробників.

Складність, багатогранність  і своєрідність аграрних правовідносин обумовлюються особливостями виробництва в аграрному секторі, пов'язаними передусім з обробкою землі як основного засобу виробництва, вирощуванням, переробкою і реалізацією сільськогосподарської продукції, використанням у процесі виробництва живих організмів, його сезонністю, умовами проживання і праці в сільській місцевості та іншими факторами.

Їх специфіка і особливості  обумовлюються й суб'єктним складом, його різноманітністю і формами власності, на яких базується діяльність виробників сільськогосподарської продукції.

Ще однією ознакою своєрідності аграрних правовідносин є те, що вони в одній і тій же галузі можуть мати як горизонтальний, так  і вертикальний характер на відміну  від традиційних галузей права: цивільного та адміністративного.