Розробка і обґрунтування технології вирощування картоплі урожайністю 280ц/га в умовах лісостепу СФГ «НІКІТА» Славутського району, Хмельни

Транспірація  вологи картоплею

 

Показник	Декада вегетації
	1	2	3	4	5	6	7	8	9	10	11		12	13	14	15	16
Місяць	Травень			Червень			Липень
Декада місяця	1	2	3	1	2	3	1	2	3
Транспірація, % від сумарної за вегетацію	2	4	8	13	17	18	16	13	9

 

 

2.5 Проектування  елементів структури планової врожайності

 

Елементи структури  планованої врожайності картоплі

 

Показник	Величина         показника	Розрахунок показника
Спосіб садіння	гребеневий, широкорядний
Ширина міжрядь, см	70
Довжина рядків на 1 га посіву, тис. м	14.3	10000/0,7
Кількість рослин (кущів) на 1 м довжини рядка. шт.	4
Відстань між рослинами в рядку, см	25	1000/4
Площа живлення однієї рослини, см2	1750	70*25
1. Кількість рослин (кущів)  на 1 га, тис. шт.	51
2.Маса одного куща, г	918	510*0,8/1+510
3. Кількість бульб  під кущем, шт.	10
4. Середня маса однієї  бульби, г	55
5. Маса бульб одного  куща, г	510	10*55
6. Біологічна врожайність,  т/га:
загальна	50,4	28*0,8+28
бульб	28
7. Вихід бульб від загальної біомаси, %	55	510*100/918
8. Співвідношення бульби/бадилля	1,0:0,8
9. Вихід бульб з  біомаси, %	44
10. Коефіцієнт господарської  цінності    врожаю	0,5	28/50,4

 

Розрахунок запланованої врожайності за елементами структури  для бульбоплодів ведеться за формулою:

У=Р*Б*М_б:10²

де: У- планова врожайність культури, т/га;                                                                                                         

       Р- кількість рослин на 1 га, тис;

   Б- кількість бульб рід кущем, шт.;

  М_б- середня маса бульб, г.

 

У=51000* 10 *55: 10² =280,5ц/га

 

 

2.6. Розрахунок  фітометричних  показників листкового  апарату, що забезпечує планову врожайність

 

         Одними з найважливіших факторів, які забезпечують одержання запланованої  врожайності, є фітометричні показники  - величина фотосинтетичного потенціалу  і листкової поверхні. В зв'язку  з цим слід розрахувати величину  фотосинтетичного потенціалу для одержання запланованої врожайності, середню і максимальну площу листкової поверхні посіву Розрахунки виконуються за такими формулами:

 

 

 

 

ФП  — фотосинтетичний потенціал,  м²днів/га;

Тv - тривалість вегетаційного періоду, днів;

У - програмована врожайність, т/га;

Мфп - продуктивність 1000  м² на 1 га фотосинтетичного

  потенціалу, кг або 1  м²/га ФП, г ;

Lср - середня за вегетацію площа листків, м²/га;

 Lмах - максимальна листком поверхня посіву, м² /га;

С - коефіцієнт оптимізації графіка наростання листкової поверхні (в середньому І,83).             

 

3. Обгрунтування технології вирощування картоплі.

 

3.1. Місце культури в сівозміні.

 

Багаторічні дані науково-дослідних установ та передова практика переконливо свідчать, що з метою збереження родючості грунту чорнозему опідзоленого на лесі та одержання високих і сталих урожаїв сільськогосподарських культур вирішальною і необхідною умовою є науково обгрунтоване чергування культур в сівозмінах з раціональним використанням органічних і мінеральних добрив.

Для одержання ранньої картоплі ділянки по можливості слід розміщувати на південних та південно-західних схилах або в місцях, захищених з півночі і північного сходу будівлями чи деревами, з легкими та добре окультуреними грунтами, що раніше підсихають і прогріваються. 

Картопля добре реагує на зміну попередників. Тому її краще розміщувати після тих, які залишають у грунті значні запаси вологи і поживних речовин, або ділянка після них рано звільняється для обробітку.

Найкращими попередниками для картоплі є озимі зернові (жито, пшениця), багаторічні трави, вико-вівсяна та горохо-вівсяна суміші, скошені на зелений корм чи сіно, а також овочеві культури (огірки, капуста, морква). Гірші попередники — цукрові та кормові буряки, кукурудза на зерно і соняшник, після яких не зразу відновлюються запаси вологи та поживних речовин.

У наш час, коли картопля ще значно ушкоджується хворобами і шкідниками при недосконалій системі захисту, а також при реальній загрозі появи карантинного шкідника — картопляної нематоди на земельних ділянках, де вирощується картопля, потрібно проводити ряд запобіжних профілактичних агротехнічних заходів. Серед таких заходів є постійне підтримання високої родючості грунту шляхом внесення якісних органічних добрив, посіву післяжнивних сидеральних культур, частіша заміна садивного матеріалу більш здоровим і врожайнішим. Слід звернути особливу увагу на посів сидеральних культур (гірчиці білої, редьки олійної, жита). Сидерати не тільки збагачують грунт органічною масою та підвищують врожайність картоплі, але й оздоровлюють його, зменшуючи ураженість картоплі паршею звичайною, ризоктоніозом тощо.

Відповідно  від умов даного господарства завжди виникає необхідність деякої зміни складу і місця культур, але обов'язково повинні враховуватися попередники й місце картоплі в сівозміні залежно від мети її вирощування: на насіння, продовольчі цілі, корм худобі чи технічну переробку.

Сівозміна:

1. Конюшина.

2. Озима пшениця.

3. Картопля.

4. Горох.

5. Озима пшениця.

6. Цукрові буряки.

7. Озиме жито.

8. Ярий ячмінь + конюшина

 

3.2 Підготовка ґрунту.

Підготовка грунту під картоплю включає систему основного та передпосівного обробітку, який спрямований насамперед на створення оптимальних умов для росту і розвитку рослин, накопичення максимального врожаю бульб та на боротьбу з бур'янами.

Як відомо, картопля потребує добре підготовлених розпушених грунтів, тому обробіток їх повинен бути ретельним і своєчасним. В пухкому грунті легко утримується волога, продуктивно засвоюються поживні речовини, добре розвивається коренева система, швидше проходить процес бульбоутворення. Забезпечити вимоги картоплі в поживних речовинах і воді можна тільки в тому випадку, коли грунт знаходиться в структурному стані, тобто його грудочки різної форми мають розміри не більше лісового горіха (діаметром від 3 до 10 мм).

Готувати ґрунт на земельній ділянці, де буде вирощуватись картопля в наступному році, починаємо зразу ж після збирання врожаю попередньої культури.

Оскільки попередником є озима пшениця основний обробіток складається з лущення стерні та зяблевої оранки, при якому в грунті  краще нагромаджується і зберігається волога атмосферних опадів, створюються більш оптимальні агрофізичні властивості, більш ефективно ведеться боротьба з бур’янами, збудниками хвороб і шкідниками.

 

Система обробітку ґрунту під картоплю

 

Система обробітку	Прийоми                обробітку	Машини для обробітку	Строк виконання	Вимоги до  якості (глибина, швидкість та ін.)
Основний	Лущення   стерні	Т-150К, ЛДГ-10А	Після  збору                  попередника	На глибину 8-10 см, без огріхів
	Лущення стерні	Т-150К, ЛДГ-10А	Утвор. розеток бур’янів, або через 10-14 днів	На глибину 10-12 см, без огріхів
	Зяблева оранка	ДТ -75, ПЛН- 4-35	Після появи бур’янів, або через 10-14 днів	На глибину 20-22 см.
Перед посівний	Закриття      вологи	ДТ-75, БЗТС-1,0	При фізичній стиглості грунту	Вирівнювання          поверхні, глибина 3-4см.
	Передпосівна культивація	ДТ-75, КПС -4	Перед садінням	Без огріхів, на глибину 10-12 см

 

 

 

 

 

 

 

3.3. Норми добрив та система удобрення.

 

Система удобрення картоплі забезпечує найвищу ефективність при правильному поєднанні органічних та мінеральних добрив в оптимальних строках та способах їх внесення.

Особливе значення мають органічні добрива. Систематичне  їх внесення значно збагачує грунт органікою та гумусом, підвищує його біологічну активність, поліпшує фізичні та фізико-хімічні властивості.

В Лісостепу органічні добрива значно зменшують надлишкову кислотність та кількість рухомого алюмінію і заліза, а на засолених грунтах Степу послаблюють шкідливий вплив солей на ріст і розвиток рослин.

Найпоширенішим високоефективним органічним добривом є гній. Він джерело не тільки макро- і мікроелементів та біологічно активних речовин, але й виділяє під час мінералізації в прикореневий та приземний шари повітря значну кількість вуглекислого газу. Доведено, що лише за рахунок цієї вуглекислоти інтенсивність фотосинтезу зростає настільки, що урожай бульб картоплі підвищується на 20-30 ц/га.

Під картоплю найкраще вносити підстилковий напівперепрілий гній, який дозрівав протягом 3—5 місяців при ущільненому способі зберігання.

Вносити свіжий гній під картоплю, особливо під весняну оранку не бажано, тому що він містить значну кількість життєздатного насіння бур'янів і, крім того, призводить до ураження бульб картоплі паршею та деякими іншими хворобами. Внаслідок цього не тільки погіршується товарний вигляд картоплі, збільшується кількість лушпиння при очищенні бульб, але й погіршується лежкість їх при тривалому зберіганні взимку.

Щоб запобігти втратам аміачного азоту при внесенні гною в теплу погоду, його слід одразу після розкидання загорнути в грунт.

Гній— високоефективне добриво на всіх типах грунтів України.

В даному господарстві вноситься 20 т/га гною, хоч його дози залежать від типу грунту, рівня його родючості, біологічних особливостей сорту картоплі і знаходяться в межах 40—60, а інколи й 80 т/га.

Система удобрення картоплі передбачає обов'язкове застосування не тільки органічних, але й мінеральних добрив. Значення мінеральних добрив у кореневому живленні картоплі полягає насамперед у тому, що за їх допомогою можна створити оптимальне співвідношення азоту, фосфору та калію на всіх типах та відмінах грунтів при різному ступені забезпеченості їх цими елементами, що не завжди досягається внесенням лише органічних добрив. Рекомендована норма мінеральних добрив в господарстві знаходиться в межах N₉₀ P₈₅ K_95.     

Кращими мінеральними добривами для картоплі є: аміачна селітра, сечовина, суперфосфат, калімагнезія і складні добрива.

З мінеральних добрив картопля може засвоювати елементи живлення у необхідній кількості як на початку вегетації, так і в період максимального росту рослин. При внесенні тільки органічних добрив найбільша кількість поживних речовин вивільнюється з них у період їх максимальної мінералізації, що відбувається у другій половині вегатації, на початку росту і розвитку рослини відчувають нестачу окремих елементів, особливо холодної і вологої весни. Ранні сорти, вегетаційний період яких короткий, поживних речовин з органічних добрив використовують зовсім мало.

Отже, одержання високого врожаю пов'язане з обов'язковим змішаним застосуванням органічних та мінеральних добрив.

Ефективність мінеральних добрив залежить від типу грунту, погодних умов, сорту картоплі, ступеня окультуреності грунту. Тому при складанні системи удобрення в першу чергу розраховуємо норми добрив для отримання запланованої врожайності.