Звіт по практиці на ВАТ «Жидачівський сирзавод»

ЗМІСТ 

 Вступ

1. Загальна характеристика підприємства та організація обліку його діяльності

2. Облік основних засобів.

3. Облік нематеріальних активів.

4.1. Облік  виробничих запасів і  малоцінних та швидкозношуваних предметів (МШП).

4.2. Облік  готової продукції та її реалізації.

5.1. Облік  касових операцій та облік  руху грошових коштів на рахунках  в банку.

5.2. Облік  заборгованості покупців та замовників.

5.3. Облік  іншої поточної дебіторської  заборгованості.

6.1. Облік  поточної заборгованості.

6.2. Облік  розрахунків з оплати праці та за страхуванням.

7. Облік  фінансових інвестицій.

8. Облік  власного капіталу.

9. Облік  витрат діяльності.

10. Облік  доходів та фінансових результатів.

11. Узагальнення  даних поточного бухгалтерського  обліку.

12. Фінансова  звітність.

13. Статистична  звітність.

14. Податкова  звітність.

15. Звітність  у фонди соціального страхування.

Висновки

Список  використаних джерел

Додатки 
 
 
 

Вступ

      Мета  виробничої практики - систематизація, закріплення та розширення теоретичних знань, одержаних під час навчання, розвиток і набуття практичних навичок, самостійної роботи за обраною спеціальністю.

     Основні завдання практики:

• ознайомлення з організаційною структурою підприємства, технологією виробництва, організацією управління підприємством, а також з організацією бухгалтерського обліку на підприємстві;
• вивчення порядку оформлення первинних та зведених документів за господарськими операціями, що здійснюються в різних підрозділах підприємства;
• порядок складання фінансової, податкової та статистичної звітності;
• вивчення порядку приймання, перевірки та обробки первинних та зведених документів, відображення їхніх даних у відповідних облікових регістрах;
• прийняття безпосередньої участі у всіх етапах обробки носіїв облікової інформації;
• ознайомлення та вивчення роботи зі створення, обробки та використання первинних і зведених документів;
• вивчення порядку заповнення фінансової, статистичної та податкової звітності;
• зібрати, опрацювати та систематизувати необхідний матеріал для написання звітів з практики відповідно до чинних вимог.

 

1. Загальна характеристика підприємства та організація обліку його діяльності

Господарські функції і права акціонерного товариства як суб'єкта права у правовідносинах реалізують його органи управління. Акціонерне товариство є підприємством з найбільш складною управлінською структурою, що обумовлено так званою акціонерною власністю, тобто тим, що акціонерне товариство є об'єктом і суб'єктом права колективної власності акціонерів, права на частки якої, за загальним правилом, є трансфертними, можуть вільно передаватися ними іншим особам. Особливості колективної власності зумовлена на основні одного із принципів організації управління товариством.

      Централізація керівництва поточною (звичайною) діяльністю товариства в руках компетентного виконавчого органу на чолі з керівником, який без доручення діє від імені товариства. Централізацію втілюють і виражають виконавчі органи, якими закон, за загальним правилом, визначив правління товариства, голову і членів правління. Статутом товариства є рада директорів. Це виконавська управлінська влада в товаристві, яка складається з посадових осіб. Посадовими особами органів управління акціонерного товариства визнаються голова та члени ради товариства (спостережної ради), голова та члени виконавчого органу, голова ревізійної комісії.

Згідно зі ст. 48 Закону України "Про господарські товариства" головою та членами правління товариства можуть бути особи, які перебувають з товариством у трудових відносинах. Тобто, ці посадові особи можуть мати у товаристві правовий статус не тільки акціонерів (співвласників підприємства), а й найманих працівників. 
Як функції, так і повноваження (компетенцію) названих органів у товаристві нормативне розмежовані компетенційними (законодавчими та статутними) нормами. 
Функції, компетенцію та порядок діяльності загальних зборів врегульовано безпосередньо Законом України "Про господарські товариства" (статті 41-46). Залежно від змісту їхні функції можна поділити на організаційні та фінансово-господарські. 
Організаційні функції - це:

а) засновницькі (визначення організаційної структури товариства; створення, реорганізація та ліквідація дочірніх підприємств, філій, представництв; припинення діяльності товариства, призначення ліквідаційної комісії, затвердження ліквідаційного балансу);

б) нормотворчі (внесення змін до статуту товариства; затвердження статутів та положень дочірніх підприємств, філій, представництв, правил процедури та інших внутрішніх документів товариства);

в) "посадові" (обрання та відкликання членів спостережної ради товариства, членів виконавчого органу, членів ревізійної комісії; визначення умов оплати праці посадових осіб товариства, його дочірніх підприємств, філій та представництв; винесення рішень про притягнення до матеріальної відповідальності посадових осіб органів управління товариства).

        У централізованій  формі весь апарат облікової служби як методично, так і адміністративно підпорядкований одному керівнику — головному бухгалтеру (головному економісту). В апараті облікової служби створюються здебільшого самостійні підрозділи у вигляді груп, секторів, підвідділів, бюро тощо. У цих підрозділах організація робіт здійснюється за такими принципами поділу праці:

  · оперативно-виробничим;

  · функціональним.

  Оперативно-виробничий принцип організації розподілу  облікової праці застосовується, коли структурні підрозділи створюються за топологічною ознакою: сектор обліку оплати праці, сектор обліку матеріалів та ін. Цей принцип поділу облікової праці характерний для ручного варіанта та варіанта в разі використання ПК.

  Функціональний принцип поділу облікової праці потребує такого формування структурних підрозділів, коли групи, сектори утворюються за ознаками однорідності роботи — приймання документів, таксування тощо. Цей принцип застосовують у разі використання ПК. Лінійна організація передбачає безпосереднє підпорядкування всіх виконавців керівникові — головному бухгалтеру (головному економісту). Така організаційна побудова характерна для невеликих господарств, де чисельність працівників обліку, контролю та аналізу не перевищує 10—12 осіб див. додаток.[ Лінійна організаційна структура апарату]”.

  При лінійно-штабній організації структури апарату бухгалтерського обліку, контролю та аналізу створюються проміжні лан- 
ки — сектори (підрозділи), які об’єднують групи.

  За  такого варіанта організаційної побудови розпорядження головного бухгалтера передається старшому бухгалтеру сектора, який, у свою чергу, передає його керівникові групи.

Така  організаційна побудова структури  характерна для більшості господарств, де бухгалтерський апарат налічує 10—12 осіб див. додаток.[ Лінійно-штабна організаційна структура апарату бухгалтерського обліку, контролю та аналізу]”.

  Ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової і статистичної звітності на кожному підприємстві здійснюється на підставі нормативно-правових документів, що розробляються органами, на які покладено обов'язки регулювання у країні питань обліку і звітності. Це дає змогу вести бухгалтерський облік і складати фінансову звітність за єдиними принципами й формою і таким чином забезпечувати порівнянність облікової інформації. Однак це не означає, що підприємство, виходячи з конкретних умов господарювання, не може вибирати найбільш прийнятні для нього форми ведення обліку.

 

  

2. Облік основних засобів.

  До  основних засобів відносять: будівля головного корпусу, будівля інженерно-лабораторного корпусу, будівля побутових годовного комплексу, складське приміщення, комп’ютери, машино- будівельні станки, т.п.    

  За  приміщеннями закріплені чергові охоронці, а за обладнанням  в рбочий час відповідають самі працівники.

  Кожен з основних засобів має свій інвентарний  номер за яким і обліковується  на підприємстві також він має  свою інвентарну картку обліку.

Амортизація  нараховується виробничим методом, зміст якого полягає в тому, що місячна сума амортизації визначається як добуток фактичного місячного обсягу продукції (робіт, послуг) та виробничої ставки амортизації.

Виробнича ставка амортизації обчислюється діленням вартості, яка амортизується, на загальний  обсяг продукції (робіт, послуг), який підприємство очікує виробити (виконати) з використанням об'єкта основних засобів.

Таблиця 1.1

3. Облік нематеріальних активів.

Нематеріальні активи - це немонетарні активи, які не мають матеріальної форми та контролюються підприємством з метою використання протягом періоду більше одного року (або одного операційного циклу, якщо він перевищує один рік) для виробництва, торгівлі, для адміністративних потреб чи надання в оренду іншим юридичним або фізичним особам. 
До нематеріальних активів належать: 
- Об'єкти права інтелектуальної власності: 1. Право власності на винахід. Документ, що підтверджу право власності. Патент. 
2. Право власності на промисловий зразок. Патент. 
3. Право власності на корисну модель. Патент. 
4. Право власності на сорт рослин. Патент. 
5. Право власності на товари і послуги. Свідоцтво. 
6. Право власності на програми для ЕОМ. Це право на публікацію, відтворення, розповсюдження та інші дії по введенню до господарського обігу сукупності даних і команд, призначених для функціонування ЕОМ та інших комп'ютерних устаткувань, з метою одержання визначених результатів. 
7. Право власності на науково-технічну інформацію, тобто результати науково-технічних, виробничих робіт та іншої науково-технічної діяльності, яка забезпечує їх відтворення, використання й розповсюдження: 
8. Право власності на фірмову назву. Чинним законодавством визначаються права й обов'язки суб'єктів господарської діяльності, пов'язані з використанням фірмових назв, виробничих марок і товарних знаків, що належать до нематеріальних активів.  
9. Право власності на базу даних. Право на публікацію, відтворення, розповсюдження та інші дії з введення до господарського обігу сукупності даних (статей, розрахунків тощо), систематизованих для пошуку та обробки за допомогою ЕОМ, тощо. 

Основні бухгалтерські проводки по обліку операцій, пов’язаних з вибуттям нематеріальних активів