Звернення судових рішень до виконання

      Відповідно  до ст. 5 Закону України „Про виконавче провадження“ державний виконавець зобов’язаний вживати заходів примусового виконання рішень, встановлених цим Законом, неупереджено, своєчасно й повно здійснювати виконавчі дії.

      Зокрема, державний виконавець:

      – здійснює всі необхідні заходи для своєчасного і повного виконання судового рішення, зазначеного в документі на примусове його виконання, у спосіб і порядок, що визначені виконавчим документом;

      – надає сторонам а також їх представникам можливість ознайомитися з матеріалами виконавчого провадження;

      – розглядає заяви та клопотання сторін або інших учасників процесу виконавчого провадження;

      – заявляє в установленому порядку про самовідвід за наявності відповідних обставин;

      – роз’яснює сторонам їх права та обов язки;

      – проводить оцінку майна [4].

      Права державних виконавців – це соматичне поняття, що охоплює декілька рівнів:

      – права державного службовця;

      – права посадової особи органів Міністерства юстиції України;

      – безпосередньо права державного виконавця. Обсяг прав збільшується відповідно від державного службовця до державного виконавця.

      Отже, повноваження, якими наділений державний  виконавець, мають владний характер, і пов’язані з реалізацією функцій управління у сфері виконавчого провадження. Це дає підстави визначити адміністративно-правовий статус державного виконавця як державного службовця і посадової особи.

      Державного виконавця як посадову особу характеризують наступні ознаки:

      – перебування на державній службі;

      – заміщення посади в структурі Державної виконавчої служби;

      – здійснення організаційно-розпорядчих та консультативно-дорадчих функцій при реалізації повноважень, пов’язаних з виконанням рішень, ухвал і постанов судів та виконавчих документів інших органів, виконання яких покладено на державного виконавця;

      – виконання службових повноважень у сфері виконавчого провадження за рахунок державних коштів [29].

      Ефективна реалізація прав, наданих державним  виконавцям, дотримання правообмежень забезпечується системою спеціальних засобів – юридичних гарантій. Юридичними гарантіями для державного виконавця є, встановлені у законодавстві, основні положення, які характеризують соціально-правовий бік статусу державного виконавця.

      Державний виконавець при здійсненні ним виконавчого провадження наділений такими правами:

      – одержувати інформацію, необхідну для проведення виконавчих дій;

      – здійснювати перевірку виконання рішень юридичними особами, а також громадянами, які займаються підприємницькою діяльністю без створення юридичної особи, що є боржниками за виконавчими документами;

      – проводити перевірку виконання юридичними особами рішень стосовно боржників, що працюють у них;

      – мають безперешкодний доступ до приміщень, що належать боржникам або орендовані ними, проводити огляд цих приміщень, якщо на це є необхідність, то примусово відкривати та опечатувати ці приміщення в установленому порядку;

      – накладати арешт на майно боржника, опечатувати, вилучати, передавати таке майно на зберігання та реалізовувати;

      – накладати арешт на грошові кошти та інші цінності боржника, в тому числі на ті, що знаходяться на рахунках та вкладах в установах банків, на рахунки в цінних паперах, крім цього також опечатувати каси та приміщення, де зберігаються гроші задля виконання рішення суду про стягнення коштів;

      – використовувати приміщення для тимчасового зберігання вилученого майна, а також транспорт стягувача або боржника для перевезення майна;

      – звертатися в разі потреби до суду за роз’ясненням його рішення, а також з заявою про видачу дубліката виконавчого документа, порушувати клопотання про зміну порядку або способу виконання, відстрочку та розстрочку виконання рішення;

      – звертатися до суду з поданням про розшук боржника або дитини, про постановлення рішення про примусове проникнення до житла боржника або іншої особи, у якої знаходиться майно боржника, належне боржникові, або дитина, щодо якої є виконавчий документ про її відібрання;

      – викликати громадян та посадових осіб з приводу виконавчих документів, а у разі неявки виносити постанову про привід боржника через органи внутрішніх справ;

      – залучати понятих, працівників органів внутрішніх справ, а також експертів, спеціалістів та інших осіб у встановленому порядку, якщо це необхідно для проведення  виконавчих дій;

      – накладати стягнення на громадян і посадових осіб у випадках, передбачених законом;

      – застосовувати відеозапис, фотозйомки або відеозйомки під час проведення виконавчих дій;

      – для виконання судових рішень без перешкод входити на земельні ділянки, приміщення, що належать боржникові, проводити в цих приміщеннях огляд, за необхідності примусово відкривати їх в установленому порядку, опечатувати ці приміщення, арештовувати, опечатувати та вилучати майно, яке там знаходиться й на яке може бути звернене стягнення;

      – вимагати від боржників відомості та пояснення по фактах невиконання рішень або вимог державного виконавця чи інших порушень вимог законодавства про виконавче провадження;

      – з метою профілактики повідомляти органи державної влади, громадські об’єднання, трудові колективи і громадськість за місцем проживання або роботи особи про факти порушення нею законодавства;

      – у разі потреби для проведення або організації виконавчих дій залучати на платній основі, у тому числі за рахунок авансового внеску стягувача, суб’єктів господарювання, які у встановленому законом порядку одержали ліцензії на певні види діяльності чи надання послуг;

      – здійснювати інші повноваження згідно чинного законодавства [4; 6].

      Таким чином, державний виконавець зобов’язаний використовувати надані йому права у точній відповідності із законом і не допускати у своїй діяльності порушення прав та законних інтересів громадян та юридичних осіб.  

      1.4. Контроль за законністю виконання провадження 

      Контроль  за законністю виконавчого провадження  здійснюють Міністерство юстиції України через Департамент державної виконавчої служби та Головне управління юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим, обласні, Київське та Севастопольське міські управління юстиції. Втручання інших державних або недержавних органів та їх посадових осіб у виконавче провадження забороняється [4; 6].

      Контроль  за своєчасністю, правильністю виконавчого провадження, повнотою виконання рішень державним виконавцем здійснюється відповідно до статті 8 Закону України „Про виконавче провадження“ начальником органу державної виконавчої служби, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець, та керівником вищестоящого органу.

      Керівник  органу державної виконавчої служби при здійсненні контролю за діями державного виконавця під час виконання рішень, якщо вони суперечать законодавству, вправі скасувати постанову, акт або інший процесуальний документ, винесений підпорядкованим йому державним виконавцем, та зобов’язати державного виконавця провести виконавчі дії в порядку, передбаченому Законом України „Про виконавче провадження“ [27].

      Якщо  в процесуальних документах, винесених державним виконавцем, є граматичні або арифметичні помилки, то керівник органу державної виконавчої служби, якому цей виконавець підпорядкований, може виправити їх, як з власної ініціативи так і за заявою сторін виконавчого провадження, про що виноситься постанова.

      Керівник  органу державної виконавчої служби вищого рівня в разі виявлення порушень вимог Закону своєю постановою визначає вказані порушення та надає доручення керівнику органу державної виконавчої служби, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець провести відповідні дії.

      Постанова державного виконавця про відкриття  виконавчого провадження не може бути скасована лише з формальних підстав, що не перешкоджають подальшому провадженню виконавчих дій (п. 3 ст. 19 Закону України „Про виконавче провадження“) [4].

      Право перевірити законність виконавчого провадження мають:

      – директор Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України та його заступники. Ці посадові особи можуть перевірити виконавче провадження будь-якого структурного підрозділу органів державної виконавчої служби;

      – начальники відділів державної виконавчої служби Головного управління юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим, обласних, Київського та Севастопольського міських управлінь юстиції та їх заступники. Ними можлива перевірка виконавчого провадження, що перебуває на виконанні підрозділів примусового виконання рішень відділів державної виконавчої служби та районних, міських, районних відділах державної виконавчої служби, підпорядкованих цим управлінням юстиції [5].

      Всі вищезазначені посадовці мають  право витребувати виконавче провадження з відповідного органу державної виконавчої служби для його перевірки, про що виноситься відповідна постанова.

      Крім  того, дані посадові особи можуть проводити перевірку законності виконавчого провадження за дорученням вищестоящої посадової особи, з власної ініціативи або під час розгляду скарги на постанову начальника підпорядкованого органу державної виконавчої служби, що була винесена за результатами розгляду скарги на дії або бездіяльність державного виконавця, інших посадових осіб державної виконавчої служби.

      Протягом  десяти днів постанова про перевірку, проведення чи результат перевірки виконавчого провадження може бути оскаржена до вищої посадової особи органів державної виконавчої служби або до суду. Виконавче провадження може бути призупинене на час проведення перевірки, про що ухвалюється відповідна постанова.

      Про результати перевірки виконавчого провадження посадовою особою, яка його витребувала, виноситься постанова, що є обов’язковою для виконання державними виконавцями та підлеглими посадовими особами державної виконавчої служби.  
 
 
 
 
 
 
 

РОЗДІЛ 2

ВІДКРИТТЯ ВИКОНАВЧОГО ПРОВАДЖЕННЯ, ПОРЯДОК ТА УМОВИ ЙОГО ЗДІЙСНЕННЯ 

      2.1. Відкриття виконавчого провадження 

      Необхідною  умовою для відкриття державним виконавцем виконавчого провадження на підставі виконавчого документа є:

      – заява стягувача або його представника про примусове виконання рішення суду;

      – заява прокурора, якщо він представляє інтереси громадянина або держави в суді [4].

      Державний виконавець державної виконавчої служби проводить виконавчі дії за місцем проживання, роботи боржника або за місцезнаходженням його майна, якщо боржник фізична особа. В разі, якщо боржником є юридична особа, то – за місцезнаходженням постійно діючого керівного органу або майна боржника. Крім цього здійснення виконавчого провадження може відбуватися за місцем проведення певних дій, які зобов’язаний вчинити боржник за відповідним рішенням суду або посадової особи [29].

      Стягувач має право обрати місце виконання між кількома органами державної виконавчої служби, що на законній підставі можуть проводити виконавчі дії з виконання рішення на території, на яку поширюються їх функції.

      Якщо  під час виконавчого провадження стає відомо, що місце проживання чи місце роботи боржника змінилося, або з’ясувалося, що на території, на яку поширюються функції органу державної виконавчої служби, відсутнє майно боржника, яке підлягає стягненню, однак боржник має майно, що перебуває на території іншого органу державної виконавчої служби, то державний виконавець має скласти про це відповідний акт. Не пізніше наступного дня державний виконавець надсилає копію акта разом з виконавчим документом до виконавчої служби за новим місцем проживання боржника, місцем його роботи або за місцезнаходженням майна боржника, про що повідомляє стягувача та орган, який видав виконавчий документ [4].