Адміністрування непрямих податків

        Йдеться про те, що практичний досвід справляння ПДВ переконує у тому, що більш справедливим і фіскально виправданим є не виключення з оподаткування платників податків чи певних товарів, а запровадження диференційованих ставок. При ПДВ більший рівень нейтральності та вищий рівень регулюючої функції податку досягається при якомога ширшому охопленні платників податків і товарів та послуг, що ними реалізуються і споживаються. У частині митного оподаткування на сучасному етапі виправданими будуть такі кроки, як запровадження умов СОТ щодо перетину митної території країни товарів і послуг, зниження митних платежів з товарів, що не виробляються в країні та товарів критичного імпорту, розширення дво- та багатостороннього співробітництва з фіксацією умов взаємної торгівлі. Йдеться про посилення ролі непрямого оподаткування в системі державного регулювання економічного розвитку, формування конкурентних умов на зовнішньому та внутрішньому ринках з метою стимулювання ділової активності та створення доданої вартості, що виступає базою оподаткування практично для всіх видів податків. При цьому вважаємо, що головний акцент повинен робитись на дослідження впливу непрямого оподаткування на розвиток конкурентоспроможного внутрішнього ринку, оскільки зовнішній ринок функціонує на більш складних і в той же час досить формалізованих засадах. Головна увага повинна приділятися посиленню внутрішнього ринку товарів та послуг, а непрямому оподаткуванню у цій сфері необхідно відвести надзвичайно важливу роль.

       Фіскальна ефективність податків як їхня спроможність наповнювати бюджет піддається впливу багатьох чинників. У ході наукових досліджень останніх часів прийнято було звертати більше уваги на здатність забезпечувати доходи бюджету, закладену самим внутрішнім механізмом розрахунку того чи іншого податку. До цього додавалися ряд зовнішніх чинників, що впливали на зміну бази оподаткування. Однак значною мірою розміри акумульованих сум залежать від суб’єктивної діяльності державних органів, відповідальних за справляння.

        Виходячи з цього, потребує дослідження вплив адміністрування податків на фіскальну ефективність податкової системи. 
Питанням підвищення ефективності податкової системи в Україні присвячено досить багато праць науковців. Серед них особливо слід відзначити монографії А.М. Соколовської „ Податкова система України : теорія та практика становлення ” , П.В. Мельника „ Розвиток податкової системи в перехідній економіці ” , Ф.О. Ярошенка „ Трансформація державної податкової служби України ” та ін. 
         Однак питання дослідження впливу саме підсистеми адміністрування податків на ефективність податкової системи вітчизняними науковцями поки що не виокремлювалося. Як бачимо з наведеного, добра половина внутрішніх чинників ефективності податкової системи відноситься до підсистеми адміністрування податків. Від обґрунтованості методики адміністрування та її адекватності економічним реаліям часу залежить здатність держави контролювати дотримання законодавства своїми підданцями, регулювати економічні процеси та безпомилково визначати вектори своїх рішень у галузі оподаткування .………………… . 
      Від урегульованості взаємовідносин з платниками значною мірою залежить успішність податкової політики держави та сприйняття відповідних урядових рішень. Ступінь наповнення бюджету, мабуть, найменше визначається можливостями силового тиску державних органів управління. Натомість, розуміння платниками необхідності сплати та психологічна готовність віддавати державі визначену частину належних їм коштів дозволяють без особливих проблем забезпечувати потреби фіску. 
    Однак виміряти вплив адміністрування податків на ефективність системи оподаткування надзвичайно важко, а за деякими напрямами й неможливо. 
   Щодо першого, то необхідно зазначити : ще А. Сміт, формулюючи принципи оподаткування, загострив увагу на необхідності витрачання якомога меншої суми коштів на потреби забезпечення власне системи справляння. Чим більше держава витрачає на утримання фіскальних служб, тим меншим є чистий фіскальний ефект оподаткування. У зв’язку з викладеним, пропонуємо запровадити розрахунки та аналіз коефіцієнта затратності підсистеми адміністрування податків. Слід зазначити, що спроби аналогічних розрахунків приймалися ще на початку ХХ століття відомими в Російській Імперії теоретиками в галузі фінансів. Так, професор Л.В. Ходський наводить дані про те, що витрати на справляння податків у розрахунку на душу населення в провідних країнах Європи* в кінці ХІХ – на початку ХХ століття варіювалися від 0,31 до 0,90 російських металевих рублів. При цьому найвищими вони були в Австрії. Відношення ж витрат на справляння податків до загальної суми податкових доходів держав у тих же країнах складало від 3,54 % до 10,32 %. Найвищим рівнем цього показника відзначилася також Австрія. Причому, незважаючи на те, що в Російській Імперії витрати на справляння податків у розрахунку на душу населення були найнижчими, показник їх відношення до акумульованих сум при цьому був досить значним (6,24 %). Останнє дозволяє робити висновки про відносно дорогу підсистему адміністрування податків у тогочасній Росії. Її утримання суттєво зменшувало чисті податкові доходи, а значить, негативно впливало на ефективність діючої в ті часи податкової системи. 
    Сьогодні розраховувати коефіцієнт затратності підсистеми адміністрування податків слід не лише шляхом відношення витрат держави на утримання всіх фіскальних органів до забезпечених ними надходжень податків і зборів. Необхідно також поряд із цим загальним коефіцієнтом визначати і окремі за кожним державним фіскальним органом. Окремі коефіцієнти дозволять деталізувати причини змін загального показника. 
    Фіскальними органами в Україні слід вважати митну та податкову служби, органи державного соціального страхування та пенсійного фонду.                   Реформування фінансової системи нашої держави зумовило необхідність суттєвих змін податкового поля, що є умовою економічного зростання та досягнення певної соціальної гармонії в суспільстві. Постійне вдосконалення податкової системи в цілому і конкретно окремих видів податків дає змогу оптимізувати й стабілізувати прибутки бюджетів усіх рівнів, регулювати дії ринкових суб'єктів господарювання, реалізовувати соціальне справедливу податкову політику. Важливе місце у процесі реформування податкової системи посідає вдосконалення і подальший розвиток ПДВ.

Аналіз законодавства  переконує у потребі удосконалення  норм Закону України від 4 квітня 1997 р. "Про податок на додану вартість", який містить численні правові колізії  у сфері адміністрування ПДВ, а сам механізм його адміністрування  є невиправдано складним, непрозорим та неефективним. Зокрема, його принциповими недоліками є наявність економічно невиправданих пільг з ПДВ  та недосконалого механізму контролю за їх застосуванням; складність систем податкового та бухгалтерського  обліку, не уніфікованих між собою.

          Дія ПДВ лягає тяжким тягарем на підприємство й на кінцевого споживача, тобто на населення. Адже ще тільки купуючи сировину і матеріали, необхідні для виробництва продукції, підприємство вже сплачує 20%, які йдуть до державного бюджету. Реалізуючи свою продукцію, підприємство бере з покупців понад ціну ще 20% її вартості, які також йдуть державі. Вже тільки ці наведені факти переконливо свідчать про несправедливість ПДВ у соціальному плані, оскільки цим податком обкладаються не одержані підприємством доходи, а його витрати, пов'язані з виробництвом, причому підприємство, в кінцевому випадку, сплачує лише різницю між сплаченими та одержаними сумами ПДВ, а решту платять покупці продукції, які є кінцевими споживачами, в результаті чого купівельна спроможність населення різко падає через зростання цін, рівень споживання скорочується, а отже, скорочується і обсяг виробництва водночас полегшуючи доступ на внутрішній ринок дешевим імпортним товаром і сприяючи тим самим інвестуванню економіки іноземних держав, а не підтримці вітчизняного виробника.

          Всі ці взаємопов'язані загальні проблеми з ПДВ виникають з інших, більш конкретних проблем. Тому для розв'язання проблем загального характеру необхідно проаналізувати та знайти шляхи вирішення тих проблем, які пов'язані з чинним законодавством щодо ПДВ.

         Якщо порівняти правомірність використання ПДВ для поповнення доходної частити бюджету з тяжкою економічною ситуацією, що склалася в Україні, то ситуація з надходженнями від ПДВ, складається на користь бюджету. Дефіцит бюджету, інфляційні процеси, державний борг, високі темпи, спаду виробництва створили умови коли із зародженням ринкових основ господарювання в Україні рівень збільшення цін відхилився від рівня доходів кінцевих споживачів. У такому випадку виробник конкретної продукції, придбавши сировину, матеріали, комплектуючі вироби, обладнання за ціною, збільшеною на суму ПДВ, змушений також підвищувати ціну на власні вироби на суму ПДВ, адже інакше матиме збиткове виробництво.

Висновки

Отже, вплив непрямих податків на фінансову-господарську діяльність підприємств - суб'єктів господарювання є досить суттєвим, а водночас складним і недостатньо вивченим.

По-перше, як уже зазначалося  вище, непрямі податки включаються  в ціну реалізації споживачам товарів, робіт, послуг. Отже, на суму вказаних податків зростає ціна реалізації. За певних обставин це може негативно впливати на обсяги виробництва і реалізації продукції, призводити до зростання  її залишків.

По-друге, сплата непрямих податків підприємствами в процесі здійснення господарської діяльності, а також  до бюджету суттєво і негативно  впливає на фінансовий стан суб'єктів  господарювання.

У процесі господарської  діяльності підприємства виробничої сфери  закуповують для своїх потреб сировину, матеріали, обладнання, в  ціну яких входять непрямі податки (в основному ПДВ). Отже, на суму непрямих податків зростають витрати підприємств, а значить і їх потреба у  фінансових ресурсах (оборотних коштах, на фінансування капітальних вкладень).

Якщо сплачений у ціні придбаних матеріальних цінностей  ПДВ підлягає відшкодуванню, то негативний вплив на діяльність підприємств  проявлятиметься в іммобілізації  коштів до їх відшкодування і залежатиме від суми іммобілізації коштів та тривалості періоду іммобілізації. [12]

Якщо сплачений у ціні придбаних матеріальних цінностей  ПДВ не відшкодовується, то на його суму зростають витрати на виробництво (собівартість продукції), а також  витрати на фінансування капітальних  вкладень.

Негативний вплив на діяльність підприємств, їх фінансовий стан проявляється при сплаті непрямих податків до бюджету, оскільки можлива іммобілізація  оборотних коштів підприємств для  сплати податків. Це обумовлено тим, що терміни сплати непрямих податків до бюджету встановлені за подією, яка  відбулася першою: відвантаження  товарів або надходження коштів за відвантажені (передані) товари на банківський  рахунок платника податків. Якщо має  місце затримка надходження коштів від покупців за відвантажену продукцію, платники непрямих податків сплачують  їх зі своїх оборотних коштів.

У разі закупівлі товарів  за імпортом сплата непрямих податків до бюджету здійснюється при їх розмитненні. Відшкодування (повернення) суб'єкту господарювання сплачених при розмитненні товару непрямих податків відбудеться після  реалізації імпортованих товарів споживачами. Отже, іммобілізація оборотних коштів підприємства матиме місце протягом указаного періоду.

Вплив непрямих податків на фінансово-господарську діяльність суб'єктів  підприємництва залежно від сфери  їхньої діяльності виявляється по-різному. Тому є певні особливості впливу непрямих податків на діяльність підприємств  виробничої сфери (з урахуванням  галузі), тих, які ведуть торгово-посередницьку  діяльність, і тих, що надають послуги (у тім числі фінансові).

Як і будь-яке явище, непрямі податки мають свої переваги й недоліки.

Серед переваг можна виділити:

– бюджетні: регулярність та великі суми надходжень до бюджету;

– економічні: стимулювання (стримування) деяких виробництв, регулю-вання  процесу споживання;

– фіскально-технічні: для  кінцевого споживача непрямі  податки зручніші. Вони визначаються розміром споживання, не мають примусового  характеру, не потребують накопичення  значних сум, їх зручно сплачувати і  територіально;

– психологічні: непрямий податок  входить до ціни товару (послуги) і  якщо платник і усвідомлює, що ціна підвищена через податок, він  усе одно отримує натомість необхідний продукт;

– територіальні: споживання більш-менш рівномірне у територіальному  розрізі, а тому непрямі податки  знімають напруження у міжрегіональному роз-поділі доходів. Якщо ж доходи бюджету  базуються на доходах підприємств, то внаслідок нерівномірності економічного розвитку постає проблема нерівноцін-ності  дохідної бази різних бюджетів. Оскільки ніде у світі ще не вдалося досягти  збалансованого розвитку усіх регіонів, то без застосування непрямих податків ви-никають труднощі і в збалансуванні  місцевих бюджетів.

Таким чином, непрямі податки  мають досить багато переваг, а тому вико-ристання їх цілком доцільне. Водночас непряме оподаткування має ряд  суттєвих недоліків. Головним із них  є те, що їх сплата не залежить від  розміру доходів платників. Зважаючи на те, що рівень споживання має певний мінімум, пито-ма вага цих податків у доходах громадян тим вища, чим  нижчий рівень доходів.

Підсумовуючи вищевикладений матеріал, можна зробити висновок, що розвиток системи оподаткування  здійснюється як оптимальне співвідношення прямих і непрямих податків залежно  від економічних умов розвитку кожної держави. В Україні спостерігається  тенденція до збільшення частки непрямих податків у загальних податкових доходах держави. [3]

Непрямі податки - податки  на товари і послуги, що встановлюються як надбавка до цін на товари або  тарифи на послуги і не залежать від доходів платників податків. Податок входить до ціни на стадії реалізації.

Об'єктом оподаткування  є витрати на споживання товарів  і послуг. Але слід зазначити, що історичний розвиток форм непрямих податків, а саме універсальних акцизів - податку  на додану вартість, при перенесенні  їх стягнення зі сфери реалізації у сферу виробництва мають  багато ознак прямого оподаткування - обсяг обороту чи додану вартість.

Стягнення непрямих податків відбувається за тарифами. Джерелом їхньої сплати є дохід.

Реальними платниками непрямих податків є покупці (споживачі) товарів, робіт послуг, у ціну яких можуть входити вказані податки. Отже, платниками можуть бути: фізичні особи (населення); юридичні особи; фізичні особи - суб'єкти господарської діяльності; організації, установи, що не є суб'єктами господарювання. При цьому сплату непрямих податків до бюджету здійснюють суб'єкти господарювання.

В Україні використовуються три види непрямих податків: акцизний збір (специфічний акциз), податок  на додану вартість (універсальний  акциз) ті мито.

Мито - це податок на товари та інші предмети, які переміщуються  через митний кордон України.

Акцизний збір - це непрямий податок на окремі товари (продукцію), визначені законом як підакцизні, який включається до ціни цих товарів (продукції).

Непрямі податки виконують  в основному фіскальну функцію. Вони забезпечують формування доходів  бюджету держави.

Податок на додану вартість, що включається в ціну, визначається у відсотках до обороту, що включає  митну вартість придбаних товарів, ввізне мито, акцизний збір (якщо це підакцизний  товар). Для обчислення ПДВ щодо імпорту  в оподаткований оборот не включається  оплата митних послуг.

Мито встановлюється у  твердих ставках з одиниці  товарів, що імпортуються, або у відсотках  до митної вартості товарів, що переміщуються  через митний кордон. [7].

Акцизний збір обчислюється у твердих сумах з одиниці  реалізованого товару або за ставками у відсотках до обороту з продажу  товарів.

Непряме оподаткування ,як і  будь-яке явище, має свої переваги та недоліки. Існує багато точок  зору щодо цього виду податків, вивчення яких у поєднанні з використанням  досвіду інших країн, дасть змогу  побудувати в Україні ефективну  та збалансовану податкову систему.

Список літератури:

1. Базилевич В.Д., Баластрик  Л.О. Державні фінанси. – К., 2011.

2. Державне регулювання  економіки. – К., 2012.

3. Основи оподаткування.  – К., 2011.

4. Яковенко С.І. Оподаткування:  в питаннях і відповідях. –  Харків, 2011.