Становлення партійної системи в Україні

Автор работы: Пользователь скрыл имя, 24 Января 2012 в 22:52, курсовая работа

Описание

Мета і завдання роботи: на основі наукових праць зарубіжних і вітчизняних науковців, охарактеризувати сутність, функції та різновиди політичних систем зарубіжних країн та України, з’ясувати закономірності та особливості партійних систем зарубіжних країн та України.

Содержание

ВСТУП……………………………………………………………………………3
РОЗДІЛ 1
ФУНКЦІОНУВАННЯ ПАРТІЙНИХ СИСТЕМ………………………………...7
1.1. Сутність, функції та типологія політичних партій
1.2. Різновиди партійних систем
РОЗДІЛ 2
ПОЛІТИЧНІ СИСТЕМИ: СВІТОВИЙ ДОСВІД……………………………....11
2.1. Політичні партії у Сполучених Штатах Америки і Великобрітанії.
2.3. Порівняльний аналіз партійних систем Европи
РОЗДІЛ 3
ПАРТІЙНА СИСТЕМА В УКРАЇНІ …………………………………………..27
3.1. Становлення партійної системи в Україні
3.2. Етапи розвитку Української багатопартійності
3.3. Партійно-політичний спектр сучасної України
ВИСНОВКИ…………………………………………………………………….36
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ І ЛІТЕРАТУРИ …………….……38
ДОДАТКИ………………………………………………………………............41

Работа состоит из  1 файл

Курсовая 2 курс.docx

— 99.04 Кб (Скачать документ)

     по-друге, одна частина спектра декларувала  соціал-демократичні цінності, інша - ліберальні або взагалі не мала виразної ідеологічної спрямованості;

     по-третє, за походженням ці партії, як правило, є партіями правлячої бюрократії і олігархів;

     по-четверте, справжнім пріорітетним завданням  для цього спектра партії є  зміцнення влади для реалізації інтересів фінансово-промислових  груп, які вони репрезентують;

     по-п'яте, в міжнародній політиці такі партії орієнтуються на ідею балансування між  Заходом та Росією, використовуючи кон'юктуру тимчасовх угод від співробітництва  на європейському та інших геополітичних  просторах.

     У програмах партій цього напрямку закладено здебільшого ідеї, які, на перший погляд, видаються привабливими, але насправді не передбачають виходу з кризи. До таких можна віднести: підтримку національного виробника; зниження податкового тиску без вказівки на джерела розширення основи оподаткування; соціальний захист населення (а не певних груп); народну приватизацію. Реалізація цих ідей у підсумку призведе до утвердження латиноамериканської моделі (олігархо-кланової) суспільного розвитку 60-80-х років [25, c. 154-156].

     Ліберально-реформістська  модель суспільного розвитку України  найбільш чітко сформульована в  програмі ПРП і частково в програмах  НДП і ЛПУ, які передбачають: жорстку  монетарну політику, радикальну реформу  фінансово-бюджетної системи, орієнтовану  на бездефіцитний (профіцитний) бюджет зі зміщенням акцентів із переважно  економічних пріоритетів на соціальні, децентралізацію державного бюджету; жорсткий і прозорий контроль за витрачанням  бюджетних коштів; створення правової системи, адекватної європейським стандартам; лібералізацію зовнішньоекономічної діяльності, перехід на правила ВТО  і вільної європейської тогрівлі, інтеграція України до євроатлантичних  структур; перехід від сертифікатної  до грошової приватизації з масштабним залученням прямих іноземних інвестицій.

     До  неоконсервативного напряму належать національно-демократичні і християнсько-демократичні партії. Їхній консерватизм полягає  в прагненні поєднати національно-культурні, національно-державні традиції України  та розв'язати проблеми сучасного  розвитку. Ці партії на відміну від  соціально-ліберльних виникли на грунті масового національного руху за незалежність України та її демократчний розвиток. Вони більш послідовно орієнтуються на інтеграцію з європейськими структурами  та на вихід України із СНД, займають жорстку антикомуністичну позицію. Крім того, неоконсервативні партії продовжують  надавати перевагу етнокультурним фокторам державотворення над соціально-економічними [26, c. 182-183].

     В останні роки ХХ ст. національна  демократія пережила глибоку кризу (відбулися розколи УРП, ДПУ, НРУ). Вона була зумовлена такими причинами:

     по-перше, ідеї національної демократії в основному  реалізовано;

     по-друге, не відбулося трансформації національно-демократичної  ідеології в ліберально-реформістському;

     по-третє, не створено сучасної, гнучкої організаційної структури, яка б стимулювала  внутрішньопартійну конкуренцію;

     по-четверте, не сформовано ще соціально-класової структури, яка б сприймала цінності європейського  консерватизму (приватної власності, твердого правового порядку, християнської  етики);

     по-п'яте, виконавча влада гальмує процес створення сильної правоцентристської коаліції.

     Християнсько-демократичні сили мають ще слабші позиції в  українському політикумі. Основні причини: партії декларують у загальних рисах  цінності європейської християнської  демократії, але не вказують на механізм розв'язання суспільних проблем у  контексті європейського християнського консерватизму; існують глибокі  міжконфесійні суперечності в українському суспільстві; віруючі релігійних організацій  переважно орієнтуються на культурно-обрядові, а не на морально-етичні, соціальні  ідеї церкви.

     Отже, можна зробити висновок, центристські партії займають досить вагому позицію  в партійно-політичному спектрі  нашої країни; роль центризму значна - «сильний» центр, як правило, - залог  політичної стабільності в суспільстві. Виконавча влада, створена на базі центристської  більшості, зазвичай, є досить стійкою.

     Український політичний центр з'явився на політичній арені на початку дев'яностих  років. Серед базових елементів  цього спектру вітчизняного політикуму - обстоювання позицій національно-державного суверенітету, ринкових реформ, пріорітетний розвиток національного товровиробництва, питання національної політики. Розбіжності, що існують між центристами стосуються насамперед ролі державного чинника  в реформаційних процесах. У мовному питанні вони стали на позицію неухильного дотримування конституційного статус-кво з одночасним урахуванням тієї ситуації, що історично склалася на теренах України. У церковно-релігійних питаннях здебільшого виявили нейтралітет.

     Політологічна наука розглядає центризм як зміну  конфронтаціійного мислення та дій  на стиль партнерства, компромісу, консенсусу. Завдання сучасного центризму полягає  в тому, щоб виробити політичну  програму центризму, яка повинна  стати програмою боротьби за цивілізований  демократичний устрій суспільства, нову політичну систему. Центризм міг  би стати політичним барометром рівноваги.

     В Україні на сьогодні більшою мірою  розвинуті два напрями політичного  центризму - лібералізм і соціал-демократизм. Однак ці течії ще не цілком сформувались - у програмах багатьох партій знаходимо  ознаки і соціал-демократизму і консерватизму, і навпаки. Більшість центристських  партій в Україні ще не відрізняються  чіткою ідеологічно-організаційною структурованістю.

     Відсутність впливової центристської партії стимулює владну еліту до політичного  офрмлення в рамках саме цієї частини  політичного спектру. При чому тактика  цих сил полягає в підпорядкуванні  собі вже існуючих політичних сил; через  це партії центристського напрямку характеризуються в Україні як партії влади (які  суттєво відрізняються від європейського  розуміння владних партій).

 

     ВИСНОВКИ 
 

     Отже  здійснюючи взаємозв'язок між громадянами  і державою, партії вступають у  контакт не тільки з органами влади, але й одна з одною. Для позначення способу цього взаємозв'язку партій використовується термін "партійна система”. У найбільш загальному вигляді  партійна система - це сукупність зв'язків  і відносин між: партіями, які претендують  на володіння владою в країні. Для  визначення типу партійної системи  нерідко використовується кількісний критерій (одно-, дво- і багатопартійні системи). До кількісного критерію часто  додають такі показники, як наявність  або відсутність домінуючої партії або здатність до укладення союзів, рівень загальності між партіями [22, c. 69].

     Залежно від кількості партій, що реально  претендують на владу, виділяють  такі типи партійних систем.

     Однопартійні  системи виключають можливість існування  якихось інших партій і передбачають злиття партійного і державного керівництва. Подібна модель характерна для тоталітарних і частково авторитарних режимів.

     "Уявна"  багатопартійність означає, що  реальна влада зосереджена в  руках однієї партії при формальному  дозволі діяльності інших партій. Так, не дивлячись на те, що  в Китаї, крім комуністичної  партії, існує ще вісім партій, всі вони визнають керівну  роль КПК. Інша назва цієї  системи - "система з партією-гегемоном".

     Біпартизм або двопартійна система (США, Великобританія). Для неї характерна наявність  двох партій, постійних лідерів виборчих кампаній, з якими не в стані  конкурувати інші партії. Партія, що перемогла на виборах (наприклад, президентських у США і парламентських у Британії), отримує право формувати свій кабінет міністрів. При цьому  можливе виникнення ситуації (таке часто спостерігається у США), коли виконавчу владу виражає одна партія, а парламентську більшість виражено іншою партією. Самі американці розглядають цю ситуацію як додатковий поділ влади.

     Система "двох з половиною партій". Від  попередньої вона відрізняється  тим, що одна з двох провідних партій країни, перемігши на виборах, може сформувати уряд, лише блокуючись з  третьою, менш сильною партією. Така модель існує в Німеччині. Головними  конкурентами на виборах є Християнсько-демократичний  союз і соціалісти (СДПГ). Довгий час  у ролі третьої партії виступали  вільні демократи, які об'єднувалися то з СДПГ (1969-1982), то з ХДС (1982-1998). Після 1998 р. Соціалісти стали правлячою  партією, вступивши в коаліцію з "зеленими" ("Союз до зелені").  
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

 

     СПИСКИ  ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ І ЛІТЕРАТУРИ 
 
 

  1. А. Лейпхард про протиріччя та конфлікти партійних  систем // Укр. варіанти. - 1998. - №2(4).
  2. Базовкін В.Г., Кремень В.Г. Політичні партії України: порівняльний аналіз програмних документів- К., 1994.
  3. Базовкін С, Кремень В. Партії та громадські об'єднання України - К., 1994.
  4. Білоус А.О. Політичні об'єднання України.- К., 1993.
  5. Ворошилов О., Костильова С. Нові тенденції у розвитку політичних партій України // Нова політика- 1996.-№ 6.
  6. Гарань О.В. Убити дракона / 3 історії Руху та нових партій України.- К.: Либідь, 1993.
  7. Коломейцев В.Ф. Партии в зеркале западной политологии // Государство и право- 1995-№ 10.
  8. Костицький В. Політичні партії в політичній системі "Громадянське суспільство і держава // Право України.- 1995.-№12.
  9. Кочетков А.П. Политические партии и партийные системы // Вест. Моск. ун-та-Серия 12- 1999.-№ 6.
  10. Кузьо Т. Багатопартійна система в Україні: проблеми і конфлікти// Політологічні читання.- 1993.- № 3.
  11. Литвин В. Центризм. Місце злагоди змінити не можна // Віче.-1994.-№1.
  12. Литвин В.М. Політична арена України: дійові особи та виконавці.-К.: Абрис, 1994.-495 с.
  13. Малярчук В. Партії та електорат в Україні і західних демократіях // Нова політика.- 1996.- № 6.
  14. Мартинюк Р.С. Конституційне право зарубіжних країн – особлива частина // Острог, «Національний університет «Острозька академія», 2008, с. 404.
  15. Мельниченко В. Політичні партії на правовій орбіті // Віче.-1996.-№ 12.
  16. Михельс Р. Социология политической партии в условиях демократии //Диалог.- 1990.- №№3,5,7,9, 11, 13, 15, 18.
  17. Міщенко М. "Партійна держава" чи "державна партія"? (З практики політичних партій ФРН) // Голос України- 1997-10 черв.-С. 4.
  18. Назаренко Б. Сучасні політичні партії України: деякі проблеми та перспективи розвитку // Нова політика.- 1996.- №.4.- С 4.
  19. Оксак О. Платформи політичних партій: зміст та критерії порівняльного аналізу //Нова політика.- 2000-№ 2.
  20. Острогородський М.Я. Демократия и политические партии.- М., 1997.
  21. Піча В. М., Стеблич Б.А. Політичні партії у політичні системі суспільства.- Л., 1994.
  22. Політичні партії України / За ред. В.М. Якушика.- К., 1996.
  23. Право вибору: політичні партії та виборчі блоки.- К.: Преса України, 1998.- 128 с.
  24. Примут М. Політичні партії: взаємодія з інститутами політичної системи //Віче-2000-№ 4.
  25. Прозорова Ю. Партии в переходных обществах (латиноамериканский опыт) // Полис- 1994.- № 4.
  26. Розумний М. Партійний вибір України //Сучасність.- 1998.-№ 6.
  27. Рябов С. Багатопартійність // Політика і час- 1991.- № 8.
  28. Стегній О. Українські "зелені" на тлі сучасних реалій // Віче.-1996.-№10.
  29. Суфлер Е. Партійна система незалежної України: особливості формування, тенденції подальшої трансформації // Нова політика.- 1997.-№ 1.
  30. Томенко М.В. Українська перспектива: історико-політологічні підстави сучасної державної стратегії- К., 1995.
  31. Шведа Ю. Соціологія партійних систем Моріса Дюварже / Нова політика.- 1996.-№ 4.
  32. Шведа Ю.Р. Теорія політичних партій і партійних систем: Навч. посібник.- Л.: Тріада плюс, 2004.- 528 с.
  33. ШмачковаТ. Мир политических партий //Полис- 1992-№ 1-2.
  34. Політичні партії та блоки України http://uk.wikipedia.org/wiki.
  35. Політична аналітика. Перспективи розвитку партійної системи в Україні. – http://www.rb.com.ua/ukr/politics/analytics/2006/350.html
  36. Яблонський  В. Сучасні політичні партії Украіни: Довідник. – К., 2009
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

     ДОДАТКИ 
 
 

     Згідно  з інформацією Міністерства юстиції України на листопад 2010 року в Україні офіційно зареєстровані 185 політичних партій. В останніх виборах до Верховної Ради брали участь 107 політичних партій, 16 з яких стали парламентськими.

Дата  реєстрації Назва партії
1 5 листопада 1990 Українська  республіканська  партія «Собор»
2 15 січня 1991 Українська  селянська демократична партія
3 24 травня 1991 Партія  зелених України
4 28 червня 1991 Демократична  партія України
5 10 жовтня 1991 Ліберальна  партія України
6 25 листопада 1991 Соціалістична партія України
7 3 березня 1992 Селянська партія України
8 17 липня 1992 Ліберально-демократична партія України
9 30 жовтня 1992 Українська  національна консервативна  партія
10 23 листопада 1992 Християнсько-демократична партія України
11 26 січня 1993 Конгрес українських націоналістів
12 1 лютого 1993 Народний  рух України
13 4 березня 1993 Соціал-демократична партія України
14 14 травня 1993 Партія  «Віче»
15 21 травня 1993 Партія  відродження села
16 10 червня 1993 Слов'янська партія
17 5 жовтня 1993 Комуністична  партія України
18 17 листопада 1993 Політична партія «Організація українських націоналістів»
19 22 березня 1994 Політична партія «Всеукраїнське об'єднання "Громада"»
20 22 грудня 1994 Народно-демократична партія патріотів України
21 2 серпня 1995 Християнсько-ліберальна партія України
22 16 жовтня 1995 Всеукраїнське об'єднання «Свобода»
23 25 січня 1996 Партія  національно-економічного розвитку України
24 30 травня 1996 Народно-демократична партія
25 1 липня 1996 Соціал-демократична партія України (об'єднана)
26 9 липня 1996 Прогресивна соціалістична партія України
27 30 грудня 1996 Народна партія
28 21 березня 1997 Партія  «Жінки України»
29 27 березня 1997 Партія  «Християнсько-демократичний  союз»
30 11 червня 1997 Партія  «Союз»
31 11 червня 1997 Всеукраїнська партія трудящих
32 7 липня 1997 Партія  захисників вітчизни
33 24 липня 1997 Республіканська християнська партія
34 29 вересня 1997 Українська  національна асамблея
35 24 жовтня 1997 Партія  «Реформи і порядок»
36 6 листопада 1997 Партія  регіонів
37 25 листопада 1997 Партія  мусульман України
38 16 січня 1998 Партія  радикального прориву
39 19 січня 1998 Партія  «Народний блок»
40 20 січня 1998 Партія  «За права людини»
41 30 вересня 1998 Партія  «Русько-український  союз»
42 20 жовтня 1998 Всеукраїнська чорнобильська народна  партія «За добробут та соціальний захист народу»
43 26 жовтня 1998 Партія  «Єдина Україна»
44 12 грудня 1998 Українська  соціал-демократична партія
45 31 грудня 1998 Патріотична партія України
46 4 січня 1999 Політична партія малого і середнього бізнесу України
47 11 січня 1999 Політична партія «Держава»
48 26 січня 1999 Політична партія «Селянська Україна»
49 30 березня 1999 Партія  «Громадська сила»
50 30 квітня 1999 Всеукраїнське політичне об'єднання  «Єдина родина»
51 13 травня 1999 Політична партія «Народна самооборона»
52 20 травня 1999 Політична партія «Ліберальна  Україна»
53 11 червня 1999 Партія  «Демократичний союз»
54 9 липня 1999 Політична партія «Молода Україна»
55 30 серпня 1999 Політична партія «Сильна Україна»
56 3 вересня 1999 Молодіжна партія України
57 16 вересня 1999 Всеукраїнське об'єднання «Батьківщина»
58 24 вересня 1999 Єдиний  центр
59 2 листопада 1999 Партія  вільних демократів
60 11 листопада 1999 Партія  пенсіонерів України
61 3 грудня 1999 Політична партія «Всеукраїнське об'єднання "Центр"»
62 13 грудня 1999 Партія  «Родина»
63 16 грудня 1999 Всеукраїнська партія «Нова сила»
64 23 грудня 1999 Партія  «Солідарність жінок  України»
65 31 грудня 1999 Українська  народна партія
66 1 лютого 2000 Народна партія вкладників та соціального захисту
67 4 лютого 2000 Українська  партія «Єдність»
68 14 березня 2000 Зелена  партія України
69 20 квітня 2000 Партія  промисловців та підприємців України
70 4 травня 2000 Політична партія «За Україну!»
71 5 травня 2000 Всеукраїнська партія миру і єдності
72 18 травня 2000 Партія  «Справедливість»
73 21 червня 2000 Політична партія «Трудова Україна»
74 6 липня 2000 Партія  «Прагматичний вибір»
75 23 серпня 2000 Всеукраїнська партія народної довіри
76 1 вересня 2000 Партія  «Націонал-демократичне об'єднання "Україна"»
77 9 листопада 2000 Комуністична  партія України (оновлена)
78 22 грудня 2000 Народний  рух України за єдність
79 29 грудня 2000 Українська  політична партія «Християнський рух»
80 14 лютого 2001 Політична партія «Нова політика»
81 20 березня 2001 Зелена  екологічна партія України  «Райдуга»
82 22 березня 2001 Партія  «Солідарність»
83 27 березня 2001 Українська  морська партія
84 30 березня 2001 Всеукраїнська партія духовності і  патріотизму
85 30 березня 2001 Всеукраїнське політичне об'єднання  «Жінки за майбутнє»
86 30 березня 2001 Комуністична  партія робітників і  селян
87 30 березня 2001 Партія  «Руський блок»
88 8 червня 2001 Політична партія «Партія правозахисту»
89 1 серпня 2001 Політична партія «Вітчизна»
90 29 листопада 2001 Політична партія «Партія екологічного порятунку "ЕКО 25%"»
91 11 грудня 2002 Соціально-екологічна партія «Союз. Чорнобиль. Україна.»
92 28 грудня 2002 Політична партія «Союз анархістів України»
93 5 червня 2003 Політична партія України «Русь  Єдина»
94 7 листопада 2003 Всеукраїнська Політична партія — Екологія та Соціальний захист
95 15 червня 2004 Партія  «Відродження»
96 7 липня 2004 Соціально-християнська партія
97 5 серпня 2004 Всеукраїнська політична партія «БРАТСТВО»
98 1 вересня 2004 Партія  «Народна влада»
99 13 жовтня 2004 Партія  державного нейтралітету України
100 23 грудня 2004 Партія  «Соціалістична Україна»
101 29 грудня 2004 Політична Партія «Сила і  честь»
102 18 січня 2005 Політична Партія «Всеукраїнський  патріотичний союз»
103 30 січня 2005 Політична партія «Третя Сила»
104 16 лютого 2005 Партія  «Наш Дім Україна»
105 17 лютого 2005 Політична партія «"КМКС" Партія угорців України»
106 17 лютого 2005 Українська  партія честі, боротьби з корупцією та організованою злочинністю
107 25 лютого 2005 Народна екологічна партія
108 11 березня 2005 Республіканська партія України
109 14 березня 2005 Політична партія «УДАР (Український  Демократичний Альянс за Реформи) Віталія  Кличка»
110 14 березня 2005 Політична партія «Нова демократія»
111 18 березня 2005 Партія  Народної Дії «НАДІЯ»
112 22 березня 2005 Політична партія «Наша Україна»
113 23 березня 2005 Громадянська  партія «ПОРА»
114 24 березня 2005 Демократична  партія угорців України
115 24 березня 2005 Політична партія «Громадянська  позиція»
116 24 березня 2005 Політична партія «Україна соборна»
117 24 березня 2005 Українська  партія «Зелена планета»
118 25 березня 2005 Партія  «Громадянська солідарність»
119 25 березня 2005 Партія  Труда
120 25 березня 2005 Політична партія «Європейська платформа»
121 25 березня 2005 Політична партія «Інформаційна  Україна»
122 25 березня 2005 Політична партія «Совість України»
123 25 березня 2005 Політична партія «Справедлива Україна»
124 25 березня 2005 Українська  Консервативна партія
125 20 липня 2005 Партія  «Селянський блок "Аграрна  Україна"»
126 14 лютого 2006 Політична партія «Соціал-Патріотична Асамблея Слов’ян»
127 11 квітня 2006 Політична партія «Народно-трудовий союз України»
128 10 липня 2006 Політична партія «Спільна дія»
129 3 серпня 2006 Політична партія «Європейська партія України»
130 15 вересня 2006 Політична партія «Велика Україна»
131 15 вересня 2006 Політична партія «Ліберально-гуманістична партія "Товариш"»
132 14 листопада 2006 Аграрна партія України
133 29 листопада 2006 Політична партія «Козацька  слава»
134 13 грудня 2006 Політична партія «Політичне об’єднання "Пряма  дія"»
135 21 грудня 2006 Українська  республіканська  партія
136 27 грудня 2006 Українська  партія
137 20 січня 2007 Політична партія «Українські  соціал-демократи»
138 6 березня 2007 Партія  селян
139 13 квітня 2007 Партія  «Київська Русь»
140 26 червня 2007 Політична партія «Фронт змін»
141 14 січня 2008 Політична партія «Права воля України»
142 28 січня 2008 Політична партія «Союз Лівих  Сил»
143 1 лютого 2008 Політична партія «Партія нового покоління України»
144 5 травня 2008 Всеукраїнська козацька партія
145 7 травня 2008 Політична партія «РУСИЧИ»
146 10 червня 2008 Політична партія «Партія Козаків  України»
147 10 червня 2008 Політична партія «Козацька  Українська Партія»
148 18 липня 2008 Політична партія «Україна майбутнього»
149 4 вересня 2008 Політична партія «Пробудження»
150 2 жовтня 2008 Політична партія «Народна воля»
151 2 жовтня 2008 Політична партія «Самоврядна  Українська держава»
152 2 жовтня 2008 Політична партія «Партія захисту  прав людини»
153 16 жовтня 2008 Політична партія «Зелені»
154 23 жовтня 2008 Політична партія «Кияни передусім!»
155 24 жовтня 2008 Політична партія «Єдина Країна»
156 28 жовтня 2008 Політична партія «Громадянський рух України»
157 28 жовтня 2008 Політична партія «Руська Єдність»
158 18 листопада 2008 Прогресивно-Демократична Партія України
159 17 грудня 2008 Політична партія «Правда»
160 12 січня 2009 Політична партія «Право і справедливість»
161 14 січня 2009 Політична партія «Аграрно-Промисловий  Союз»
162 16 березня 2009 Політична партія «Партія "Народний порядок"»
163 25 березня 2009 Політична партія «Український Республіканський Альянс»
164 27 березня 2009 Політична партія «Українська  платформа»
165 13 квітня 2009 Політична партія «Всеукраїнська партія "Дітей  війни"»
166 14 квітня 2009 Політична партія «Діти війни "Народна  партія України"»
167 20 квітня 2009 Політична партія «Наш Дім»
168 22 квітня 2009 Політична партія «Рідне місто»
169 9 липня 2009 Політична партія «Партія сильної  влади»
170 9 липня 2009 Політична партія «Справедлива країна»
171 13 липня 2009 Політична партія «Партія місцевого самоврядування»
172 22 січня 2010 Політична партія «Праведність»
173 26 березня 2010 Інтернет  партія України
174 2 квітня 2010 Політична партія «Партія "Народний Захист"»
175 2 квітня 2010 Політична партія «Захист»
176 23 квітня 2010 Політична партія «Закон і порядок»
177 23 квітня 2010 Політична партія «Твоя Україна»
178 30 квітня 2010 Політична партія «За справедливість та добробут»
179 30 квітня 2010 Політична партія «Народна сила»
180 27 травня 2010 Політичне об'єднання «Рідна Вітчизна»
181 6 червня 2010 Політична партія «Молодь до ВЛАДИ»
182 14 червня 2010 Політична партія «Ведуча сила»
183 8 вересня 2010 Політична партія «Партія української  молоді»
184 28 вересня 2010 Політична партія «Українська  радикально-демократична партія»
185 28 вересня 2010 Політична партія «Козацька Народна Партія»

Информация о работе Становлення партійної системи в Україні