Аналітичний огляд наукових публікацій

Проаналізувавши сутність поняття  «конкурентоспроможність» автори доходять висновку, що слід розрізняти «конкурентоспроможність  економіки банківської діяльності»  та «конкурентоспроможність економіки» регіонів. Перше можна визначити  за допомогою таких критеріїв:

1. Як здатність комерційних банків виробляти продукт (банківський товар чи послугу) якісніше за інших;
2. Виробляти більше ніж конкуренти;
3. Виробляти швидше (з меншими затратами часу).

А міжрегіональна конкурентоспроможність виявляється у вигляді суперництва  між регіонами та містами щодо залучення більшої кількості  інвестицій на свою територію.

Отже, підсумовуючи все вищесказане, автори роблять дають таке визначення сутності і економічного змісту поняття  «конкурентоспроможність банку»: це здатність забезпечувати виробництво  послуг, кращих по якості і більше кількісно, порівняно з іншими банками  в  умовах ефективного використання конкурентного  потенціалу, нарощування наявних  і створення нових конкурентних переваг, при найменших витратах на одиницю наданих послуг.

А.В. Хамидуллин, в цілях підвищення конкурентоспроможності комерційних банків, наводить класифікацію факторів підвищення конкурентоспроможності, яке можна здійснювати по наступним економічним показникам:

- рентабельність банківських  продуктів;

- темпи зростання продаж  банківських продуктів;

- можлива регіональна  чи національна місткість ринку;

- зовнішні чи внутрішні  умови підвищення конкурентоспроможності.

Крім того у статті наводиться поняття «банківської конкурентної стратегії» або стратегії управління ростом конкурентоспроможності. Дана концепція являє собою сукупність правил, інструментів та методів, які  може використовувати підприємство для досягнення і підтримки конкурентоспроможності.

          Є.Г.Глінський «Критерії конкурентних позицій банків у контексті забезпечення конкурентоспроможності банківських продуктів»

У статті досліджено актуальну  проблему забезпечення конкурентних позицій  банків України на сучасному кризовому  етапі економічного розвитку країни та визначено критерії конкурентоспроможності банківських продуктів.

Метою статті є дослідження  сучасних умов і визначення концептуальних засад діяльності вітчизняних банків у конкурентному середовищі, а  також виявлення критеріїв оцінки привабливості банківських продуктів  на ринку банківських послуг.

У даній статті наводиться таке визначення конкуренції – це процес суперництва, що здійснюється в  динаміці між суб’єктами банківського ринку, одночасно зацікавлених  у  досягненні однієї мети.

Конкурентоспроможність  банківського продукту трактується  як «сукупність якісних і вартісних  його характеристик, які відображають його відмінності від продуктів  – аналогів і забезпечують переваги на певному ринку і запланований проміжок часу».

До основних характеристик, притаманних конкурентному середовище вітчизняного банківського сектору, автор  відносить такі:

1. Дерегуляція банківського бізнесу;
2. Функціонування на банківському ринку фінансових інститутів, діяльність яких не пов’язана з наданням банківських послуг
3. Бурхливий розвиток банківських інформаційних технологій.
4. Глобалізація банківської діяльності.

У своїй статті Є.Г.Глінський зазначає, що для сучасної економіки України характерні три типи банківських стратегій по забезпеченню конкурентоспроможності:

- стратегія, метою якої  є повний контроль за найвигіднішими  потоками грошових ресурсів;

- стратегія, орієнтована  на активну диверсифікацію кредитної  та інвестиційної діяльності;

- найбільш розповсюджена  та найхарактерніша для банків  стратегія, зорієнтована на торгівельний  сектор та на операції на  внутрішньому ринку (стратегія  «вживання в нішах»).

У статті Гриценко Л. та Боярко І. «Конкурентоспроможність банківської системи в умовах глобалізації» розглянуто сучасний стан міжнародної конкурентоспроможності банківської системи України на основі аналізу рейтингів, що характеризують її якість.

 Запропоновано підхід  до оцінки міжнародної конкурентоспроможності національної банківської системи. Обґрунтовано роль рівня присутності іноземного капіталу та капіталізації банків у формуванні конкурентоспроможності банківської системи країни в умовах глобалізації.

На думку авторів конкурентоспроможні  відносини доцільно розглядати на трьох  рівнях: мікро-, мезо- та макрорівнях. В  роботі проаналізовано ці три напрямки, визначено об’єкти та чинники, які  визначають конкурентоспроможність банківської  системи на кожному конкретному  рівні.

Досягнення належного рівня конкурентоспроможності банківської системи автори визначають за допомогою показників, які характеризують рейтинг конкурентоспроможності світових країн, а саме: показник фінансового розвитку країни, показник фінансової стабільності та показник банківських фінансових послуг. Ці показники визначаються шляхом ділення оцінюючого місця країн до кількості країн всього.

На думку авторів, такий підхід дозволяє об'єктивно оцінити рівні конкурентоспроможності, відокремлюючи: високий, середній і низький.

Аналіз банківської системи  України свідчить, про те що середня  відносна позиція України відповідає низькому рівні конкурентоспроможності, тобто становить 79 %.

Гриценко  Л. та Боярко І. зазначають низьку готовність вітчизняної банківської системи і економіки в цілому до активної участі в процесах глобалізації. «Україна не може бути рівним партнером, оскільки відсутні явні конкурентоздатні переваги для стабільності фінансової системи і соціально-економічного розвитку в умовах екологічного інтенсивного впливу».

Головна небезпека впливу глобалізації на конкурентоспроможність банківської системи України, на думку авторів, полягає в збільшенні рівня іноземного капіталу. Оскільки на початку 2010 р. акціонерний капітал банків становив 126,2 млрд. грн., – 13,8 % у ВВП. Це абсолютно низький рівень, так як в середньому для центральної Європи цей показник становить майже 40 %.

Тому, на думку Гриценко Л. та Боярко І.,  головними чинниками, що підвищують конкурентоспроможності вітчизняної банківської системи є зростання рівня капіталізації банків за рахунок власних фінансових ресурсів; прозорості банківського бізнесу; удосконалення грошово-кредитної політики НБУ, яка б гарантувала оптимізацію присутності іноземного капіталу в банківській системі.                                                                                                                                        Автор   Ситник    Й.С  висвітлює у своїй статті  більш ефективність управління  підприємством. Він  запропонував новий  підхід до визначення ефективності  управління підприємством на основі  моделі оцінювання  ефективності системи управління. Сформульовано основні засаді  побудови  такої моделі , а також обґрунтовано  принципові поняття  критерій оцінювання ефективності системи управління. Вихід  з економічної кризи українських підприємств  залежить не лише від стабілізації  світових  ринків та їх зростання, відродження та  кредитування  та щира державна  підтримка.

       Пріємова  О.К вважає метою статті є дослідження можливих напрямків в концентрації банківського капіталу задля підвищення конкурентоспроможності  банківської системи України.                                                                                                    В умовах  поширення  інтеграційних  процесів  загострення конкуренції  на ринку банківських  послуг стає необхідним активізація процесів  концентрації  банківського капіталу. Для банківської  системи забезпечення її стабільності  необхідно  здійснювати  централізацію  фінансової  інфраструктури  навколо банківської системи,створювати сприятливі  законодавчі умови для розвитку  фінансових груп, до складу  яких , крім  банків входитимуть інвестиційні фонди та страхові організації. Пріємова О.К  як і А.В. Хамидуллин  вважають що фактором зросту конкурентоспроможності є фінансова нестабільність, а навпаки  думають Гриценко Л. та Боярко І-іноземний капітал та   Веселий І. О-конкуренція.                                                                                                                    Підсумовуючи все вищезаначене, автор доходить висновку що конкуренція є дієвим чинником впливу на банківський сектор, вона спонукає банки до розрення діапазону клієнтських послуг, поліпшення їхньої якості при зниження вартості, вдосконаленні технологій доставки банківських продуктів до споживачів. Але для ефективного виконання цих завдань, банки мають активізувати свою діяльність.