Неповні сім’ї, форми та методи роботи соціальних працівників з цією категорією сімей

Автор работы: Пользователь скрыл имя, 14 Февраля 2013 в 14:11, курсовая работа

Описание

Мета: дослідити теоретичні засади соціальної роботи з неповною сім'єю, та розкрити існуючі форми і методи роботи з неповними сім’ями.
Завдання дослідження:
1. Розкрити зміст поняття «неповна сім'я», проаналізувати різновиди неповних сімей, та виявити особливості її життєдіяльності.
2. Дослідити основні види, форми і методи соціальної роботи з сім'єю.
3. Виявити особливості діяльності соціального працівника з неповною сім'єю.
4. Визначити шляхи вдосконалення соціальної роботи з неповною сім'єю на сучаному етапі розвитку суспільства.

Содержание

Вступ……………………………………………………………………………. 3

РОЗДІЛ І ТЕОРЕТИЧНІ ЗАСАДИ СОЦІАЛЬНОЇ РОБОТИ З НЕПОВНИМИ СІМ’ЯМИ

1.1 Неповна сім'я як об'єкт соціальної роботи……………………………….. 6
1.2 Основні напрямки соціальної роботи з неповними сім'ями…………….. 15
Висновки до I розділу…………………………………………………………. 19

РОЗДІЛ II МЕТОДОЛОГІЧНІ ЗАСАДИ СОЦІАЛЬНОЇ РОБОТИ З НЕПОВНИМИ СІМ’ЯМИ

2.1 Зміст та етапи соціальної роботи з неповними сім'ями…………………. 20
2.2 Форми і методи роботи з неповними сім’ями…………………………… 26
Висновки до II розділу………………………………………………………... 32

Висновки …………………………………………………………………….... 34

Список використаної літератури………………………………………….. 37

Работа состоит из  1 файл

КУРСОВА РОБОТА.doc

— 206.50 Кб (Скачать документ)

Одним із значущих напрямів підтримки неповних сімей в рамках середньостроковій і довгостроковій роботи є надання їм психологічної допомоги та підтримки. Діти і підлітки, які ростуть у неповних сім'ях, особливо в неблагополучних, в більшості випадків гостро потребують проведення з ними постійної психологічної роботи. Як правило, гостру потребу в психологічній підтримці випробовують і їхні самотні батьки або опікуни.

Слід зазначити, що надання  індивідуальної психологічної допомоги неповним сім'ям проводиться в рамках середньостроковій і довгостроковій соціальної роботи, через соціальний патронаж і по окремих індивідуальних запитів. У кожному центрі та відділенні соціальної допомоги сім'ї та дітям працюють психологи. Вони беруть на себе основну відповідальність за психологічний стан своїх підопічних, в числі яких діти і батьки і з сімей після розлучення, та сімей одиноких батьків, ніколи не перебували у шлюбі, та з багатодітних неповних сімей, і з опікунських. Кількість проживаючих в неповній сім'ї осіб, звертаються за психологічною підтримкою з року в рік зростає, що говорить про велику значимість такого виду соціальної роботи.

Сьогодні для українських соціальних служб цей напрямок є одним із пріоритетних. Утилітарні завдання проведення профілактичної роботи з підлітками, особливо з дівчатами, - просвітити їх у питаннях планування сім'ї, методи запобігання небажаній вагітності; в цілому допомогти їм стати сексуально освіченими і виховати у них статеву культуру, і, тим самим, запобігти їх ризик опинитися в юнацькому віці кинутими «мадоннами». Одночасно з наданням підліткам чисто утилітарних знань про те, як краще оберігатися від вагітності, необхідно також виховувати в них повагу до духовних початків відносин статей, пропагувати такі поняття, як «гордість», «дівоча честь», «чоловіча поведінка» і т.п . [8,c. 13].

У цілому весь арсенал  видів, форм, методів і технологій, що використовуються центрами та відділеннями соціальної допомоги сім'ї і дітям  при проведенні конкретної практичної соціальної роботи з неповними сім'ями, досить різноманітний. Як правило, їх використання залежить від місцевої специфіки, реалій і найбільш актуальних потреб жителів конкретних населених пунктів [24,c.276].

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Висновки до І розділу

 

Отже, неповна сім'я - це сім'я, яка складається лише з одного із батьків з однією неповнолітньою (або декількома неповнолітніми) дитиною. Неповна сім'я утворюється внаслідок відсутності (припинення) шлюбу, смерті одного з батьків або роздільного їх проживання. На жаль, статистика не відображає реального стану проблеми. Неповні сім'ї класифікують за такими ознаками: причинами, внаслідок яких вони утворились, статтю одного з батьків, структурою (кількістю дітей, наявністю чи відсутністю родичів, що спільно проживають з ними), наявністю і мірою участі другого з батьків у вихованні дитини (дітей), етапом життєвого циклу сім'ї (визначається як за віком одиноких батьків, так і за віком дітей), розподілом ролей. Розрізняють такі різновиди неповних сімей: «материнська» сім'я; «батьківська» сім'я; сім'я, яка утворилась після розлучення батьків; сім'я, яка виникла в результаті смерті одного з членів подружжя; сім'я, яка утворилась при офіційному усиновленні (удочерінні) дитини; неповна розширена сім'я; сім'я, де подружжя юридично перебуває у шлюбі, а фактично мешкає окремо; «громадянський» шлюб. Неповні сім'ї є особливою категорією сімей, які потребують соціального захисту з боку держави, оскільки в них виникає багато соціальних проблем (матеріальних, соціально-психологічних, виховних) і простежуються певні негативні явища, пов'язані з малозабезпеченістю, порушенням традицій розподілу сімейних ролей, вихованням дітей, функціонуванням. Неповна сім'я не може забезпечити виконання всіх тих функцій, які покладено на сім'ю повною мірою. Усе це позначається не тільки на внутрішньому стані неповної сім'ї, але й на соціальному здоров'ї суспільства. Саме тому втручання у життєдіяльність неповної сім'ї соціального працівника є необхідним.

 

 

 

РОЗДІЛ ІІ МЕДОЛОГІЧНІ  ЗАСАДИ СОЦІАЛЬНОЇ РОБОТИ З НЕПОВНИМИ  СІМ’ЯМИ

 

2.1 Зміст  та етапи соціальної роботи з неповними сім'ями

 

Соціальна робота з різними типами сімей у контексті реалізації ними функцій має передбачати  допомогу в розв'язанні відповідних  проблем, суперечностей внутрішньо-сімейних взаємин, консультування в разі неспроможності або виникнення труднощів з виконання певних ролей (батьком, матір'ю) тощо.

На сьогодні соціальна робота з  сім'єю в Україні має певні  досягнення. Проте основна увага соціальних працівників націлена на найбільш проблемні, неблагополучні, неповні сім'ї. Ще й досі система цієї роботи не має чітко визначеної для українського суспільства програми реалізації, відсутні комплексний, системний підходи до вивчення відповідних проблем.

Метою соціальної роботи з неповною сім'єю є забезпечення нормальних умов для функціонування неповної сім'ї, її розвитку та задоволення потреб її членів. Завдання соціального працівника полягає насамперед у тому, щоб забезпечити певний рівень самодостатності сім'ї щодо отримання соціальних послуг та належний рівень соціальної взаємодії. Річ в тім, що в деяких випадках власний потенціал сім'ї є достатнім для того, щоб, використовуючи внутрішні ресурси, поліпшити свій стан за всіма життєво важливими для неї показниками. Але не всі сім'ї здатні до цього. Тому виникає необхідність відповідного аналізу з боку соціального працівника, на основі результатів якого може розгортатися згодом його відповідна діяльність [7,c 75].

А. Железнова хто це? визначає ряд принципів роботи соціального працівника з неповною сім'єю. Серед них: індивідуальний підхід, постійний контакт з сім'єю протягом тривалого періоду часу, довірливі відносини між працівниками служби і членами сім'ї, незвинувачення (замість нього реальна допомога, захист), повага, ділове співробітництво, орієнтація на розвиток на основі позитивного потенціалу сім'ї, її здатності до самодопомоги, гнучкість у виборі методів, підходів і засобів впливу.

Кожна неповна сім'я  дуже своєрідна, зі своїми конкретними  проблемами і, відповідно, індивідуальним підходом. Проте в роботі можна  виділити ряд загальних етапів, характерних для роботи з будь-якою неповною сім'єю. Так, перший етап - це знайомство з сім'єю, визначення необхідності і можливостей роботи з даною, оцінка реальної ситуації в сім'ї. Другий етап - входження в сім'ю, метою якого є створення мотивації до тривалої роботи, підвищення відповідальності сім'ї. Тут відбувається встановлення доброзичливих контактів, започатковується ділове співробітництво. Третій етап - детальне глибоке вивчення сім'ї, формування правильних уявлень про різні аспекти її функціонування, створення необхідної інформаційної бази для подальшого забезпечення необхідних змін. Четвертий етап - аналіз інформації, вибір відповідних напрямків, способів і засобів роботи. При цьому дуже важливо співставити інформацію, отриману з різних джерел, різними методами і правильно узагальнити дані. П'ятий етап - корекційна робота, яка полягає у створенні нових або відновленні зруйнованих позитивних взаємовідносин в сім'ї, контактів з соціумом, підвищенні рівня соціальної компетентності і відповідальності сім'ї. Шостий етап - вихід із сім'ї в результаті досягнення мети роботи: стабілізації внутрісімейного мікроклімату, підвищення відповідальності і т. п. Дуже важливо забезпечити поступовість виходу, уникати раптового припинення контактів із сім'єю. Сьомий етап передбачає контроль за сім'єю протягом певного періоду часу [20,c. 233].

Зміст соціальної роботи з неповними сім'ями полягає  в слідуючому: збір і надання інформації про становище неповних сімей, неблагополуччя дітей працівникам інших державних установ; участь в спільних пошуках коштів, матеріальних засобів для необхідної їм допомоги, сприяння працевлаштуванню одиноких матерів (батьків); індивідуальна робота з батьками і дітьми щодо подолання ними труднощів психолого-педагогічного характеру, виконання взаємних обов'язків, виходу з конфліктних станів, кризових ситуацій; вплив на осіб з девіантною поведінкою (алкоголіків, правопорушників і ін.) [17,c. 352].

В свою чергу, розрізняють такі види соціальної допомоги неповній сім'ї: соціальний супровід, соціальне консультування, соціальна терапія.

Соціальний супровід неповних сімей - вид соціальної роботи, який передбачає здійснення системи  комплексних заходів соціальними службами щодо тривалої допомоги сім'ям та їх членам з метою захисту і реалізації прав членів сім'ї у родині і прав сім'ї у суспільстві через створення умов для цього у суспільстві та сім'ї . У процесі здійснення соціального супроводу неповних сімей, соціальні працівники надають:

- соціально-економічні  послуги: задоволення матеріальних  інтересів і потреб осіб, які  перебувають у складних життєвих  обставинах, що реалізуються у  формі надання натуральної чи  грошової допомоги, а також допомоги  у вигляді одноразових компенсацій; сприяння у залученні додаткових ресурсів для задоволення потреб сім'ї на лікування, оздоровлення, інформування клієнта з питань працевлаштування та сприяння цьому; навчання; сприяння у пошуку житла; придбання засобів для заробітку (наприклад,купівля або оренда швейної машинки, обладнання для теплиці тощо); сприяння в оформленні та своєчасному отриманні батьками державних виплат на утримання дитини; залучення релігійних організацій до допомоги сім'ї;

- юридичні (правові) послуги:  консультування з питань застосування чинного законодавства і нормативних актів; представлення і захист прав та законних інтересів сім'ї та дітей, що в ній виховуються, в органах держав ної влади та недержавних організаціях; сприяння в оформленні документів, необхідних для розв'язання проблем клієнтів; здійснення правової освіти батька та дітей, що виховуються в цих сім'ях; співпраця з різними установами та фахівцями для надання фахової юридичної допомоги;

- соціально-педагогічні  послуги: виявлення та сприяння  розвитку різнобічних інтересів і потреб членів сім'ї, організація індивідуального навчального, виховного процесів, дозвілля, залучення до роботи різноманітні заклади; просвітницька робота щодо всебічного і гармонійного розвитку дитини; допомога у розв'язанні конфліктних ситуацій сімейного виховання; педагогічне консультування з питань розв'язання педагогічних проблем сім'ї та її членів; влаштування дитини у дитячий садок; на професійне навчання; запрошення дітей та їхніх батьків на розважальні заходи; влаштування дитини у клуб (гурток, секцію, додаткове навчання) тощо;

- психологічні послуги:  надання консультацій з питань  психічного здоров'я та поліпшення  взаємин з оточуючим середовищем,  застосування психодіагностики, спрямованої  на виявлення соціально-психологічних характеристик особистості, з метою її корекції або реабілітації;

- соціально-медичні послуги:  консультації щодо запобігання  виникненню та розвитку можливих  органічних розладів особи, збереження, підтримка та охорона її здоров'я,  здійснення профілактичних заходів; надання необхідної інформації, настанов щодо здорового способу життя, профілактики туберкульозу, венеричних захворювань та ВІЛ/СНІДу; сприяння у проходженні членами сім'ї обов'язкового медичного огляду та, у разі необхідності, забезпечення виконання призначень лікаря; допомога у вирішенні питань, пов'язаних з оздоровленням дітей; сприяння, у разі потреби, у госпіталізації клієнтів до лікувальних установ; придбання ліків для дитини, надання вітамінів дітям;

- інформаційні послуги:  інформування про ресурси громади та допомога у їх використанні на користь дитини (про дитячі навчальні заклади,гуртки, спортивні школи та заняття, про діяльність дитячих, молодіжних громадських організацій, турпоходи, культурні заходи); надання довідкової інформації, необхідної для вирішення складної життєвої ситуації, надання інформації про послуги, які можна отримати в ЦСССДМ, графіки роботи закладів соціального спрямування, освіти, охорони здоров'я, центрів зайнятості, органів виконавчої влади та місцевого самоврядування [10,с. 195].

- педагогічні послуги  (як різновид цих послуг виокремлюються  освітні та розвиваючі послуги). Освітні послуги можуть надаватися у формі індивідуальних і групових занять, навчальних курсів, семінарів, відеолекторіїв, соціально-психологічних тренінгів, просвітницьких бесід, майстер-класів. Прикладом розвиваючих послуг може бути участь членів сімей у культурологічних заходах, ігротеках тощо.

Наступним видом соціальної роботи з неповними сім’ями є  соціальне інспектування. Соціальне інспектування - це складова соціального супроводу, метою якого є контроль соціального педагога чи працівника за реалізацією в сім'ї прав її членів, виявленням випадків їх порушення та умов, що цьому сприяють. Соціальне інспектування може здійснюватися спеціалістом спільно з дільничним інспектором міліції, представниками опікунської ради, працівниками кримінальної міліції у справах неповнолітніх. У процесі соціального інспектування соціальний працівник реалізує такі функції: діагностичну (становлення порушень прав людини); запобіжно-профілактичну (запобігання рецидивам порушення прав людини в сім'ї); інформаційну (інформування громадськості, представників державної влади про наявність порушень прав людини в сім'ї); наглядово-контрольну (облік і перевірка житлово-побутових умов у сім'ї, перевірка виконання членами сім'ї рекомендацій соціального педагога щодо запобігання порушенням прав людини в сім'ї); охоронно-захисну; комунікативну (встановлення взаємодії соціального працівника з членами сім'ї з метою спонукання їх до подолання причин неблагополуччя в родині); координаційну (залучення медиків, психологів, юристів та інших фахівців до розв'язання проблем у сім'ї) [5,c.96].

Третім видом роботи щодо неповних сімей є соціальне консультування - діяльність, спрямована на надання допомоги клієнту у пошуку розв'язання проблемної ситуації; процес, в ході якого спеціаліст допомагає клієнту вивчити і зрозуміти зміст даної проблеми і запропонувати різні варіанти вирішення цієї проблеми. Сімейне консультування - найважливіший напрям соціально-особистісного консультування, що охоплює такий спектр проблем, як стосунки в неповній сім'ї, взаємовідносини між дітьми і матір'ю (батьком). Основними проблемами сімейного консультування є проблема шкільної успішності дітей й проблема виховання дітей, які мають вади в психофізіологічному розвитку. З приводу розв'язання зазначених проблем у технології сімейного консультування має діяти низка загальних правил:

- обов'язкове наповнення  батьківської скарги-запиту конкретним  змістом на основі одержання  від батьків опису поведінкової ситуації, що стала основою запиту;

- використання принципів  «стереоскопічності» в погляді  на ситуацію, тобто фіксація цього  погляду як із суб'єктивних (пов'язаних  із розумінням ситуації з боку  членів сім'ї), так і з об'єктивних (аргументованих консультантом) позицій;

- спільне з батьками  висування консультантом гіпотези  про історію розвитку «негативної»  риси в членів сім'ї й можливих шляхів її подолання.

Б. Дейтс хто це? на основі досвіду соціальної роботи з особами, які опиняються в кризі внаслідок втрати, визначає такі особливості свідомості і поведінки дорослої людини в цій ситуації, які розрізняються у часі: шок і заціпеніння; заперечення і відсторонення; визнання і біль; прийняття і відродження. Ці стани є основою для застосування різних видів допомоги подолання втрати на різних етапах. Діти відчувають те ж, що й дорослі, але не можуть виразити це словами, слабо розуміють, що діється, відчувають себе винними в чомусь. Але дорослі схильні приховувати почуття, а діти - виявляти. До того ж, діти буквально розуміють пояснення: пішов (у розумінні помер) - переноситься ними на всіх тих, хто вийшов за чимось з будинку.

Соціальна терапія - форма  втручання (інтервенції) в світ клієнта  чи його оточення, орієнтована на оптимізацію  відносин у системах «людина-людина», «людина-група», «людина-світ». Сучасна сімейна терапія базується на цілій низці теорій, у числі яких можна вказати теорію комунікацій Г. Бейтсона, сімейну терапію С. Менухіна, теорію об'єктивних зв'язків Дж. Фрамо, гуманістичну сімейну терапію К. Роджерса і В. Сатир, системну сімейну психотерапію М. Палацолі, Ж.Ф. Чекіна, Г. Прата и Л. Босколо, позитивну семейну терапію Н. Пезешкіана, сімейну онтотерапію А. Менегетті та ін.[25,c.193].

Информация о работе Неповні сім’ї, форми та методи роботи соціальних працівників з цією категорією сімей