Отчет по практики ПАО КБ «ПриватБанк»

К зл = А / З * 100%

Значення  цього нормативу має бути не менше 100 %.

К зл 2009 = (2889121/2685167)*100% = 107,6 %

К зл 2008 = (1547770/1352126)*100% = 114,5 %

У «Приватбанку»  цей норматив був дотриманий у 2009 року і 2008 роках без порушень.

Коефіцієнт  відношеня високоліквідних активів  до робочих 

Норматив  співвідношення високоліквідних активів (Ва) до робочих активів (Ра) банку  характеризує питому вагу високоліквідних  активів (Ва) у робочих активах (Ра) і розраховується за формулою:

К = Ва / Ра * 100%, де

Високоліквідні  активи = грошові кошти та залишки  в НБУ,кошти в інших банках, інвестиції

Активи  робочі = ОЗ + Нематеріальні активи

Нормативне  значення показника має бути не менше 20%.

К 2009 = (140934+52630+736695+24+37232+1078)/85172 *100% = 1137 %

R 2008 = (59060+31709+362312+1592+1305+1522)/60918 *100% = 751 %

Отже, питома вага високоліквідних активів у  робочих активах у 2009 та 2008 роках  становить набагато більше за нормативне значеня, що свідчить про достатність  коштів, щоб покрити свої зобовязання.

Аналіз  структури активних і пасивних операцій може біти ясним і кількісним. При  якісному аналізі активних операцій визначаються напрямки використання коштів банку, а при аналізі пасивних операцій — джерела власних і  залучених коштів. При кількісному  аналізі активних операцій спочатку слід визначити виконання нормативу  мінімального розміру обов’язкових резервів, депонованих в Національному  банку. Далі визначаються відносна вага напрямків використання коштів банку, за якими можна оцінити їх значимість в активних операціях. При кількісному  аналізі пасивних операцій можна  аналогічно визначити відносну вагу різних джерел коштів банку, за якими  оцінюється стратегія, яка використовується керівництвом банку в роботі по залученню  коштів. Деталізація кількісного  аналізу активних і пасивних операцій буде, звісно, залежати від детальності  інформації, яка доступна особі, що проводить аналіз.

При аналізі  достатності капіталу і ліквідності  балансу банку необхідно, насамперед, розрахувати відповідні показники (коефіцієнти), на основі яких можна  перевіряти виконання нормативів, встановлених для комерційних банків НБУ. До таких нормативів належать:

-          мінімальний розмір статутного  капіталу;

-          граничне співвідношення між  розміром статутного капіталу  банку і сумою його активів  з урахуванням оцінки ризику;

-          показники ліквідності балансу;

-          максимальний розмір ризику а  одного позичальника.

При виявленні  порушень нормативів НБУ може пред’явити засновникам комерційних банків вимоги про проведення заходів щодо фінансового оздоровлення банку (збільшення капіталу, зміна структури активів  тощо). Нормативи для комерційних  банків, встановлені НБУ, можуть бути як директивними, обов’язковими до виконання, так і оцінними, рекомендованими  для аналізу діяльності та фінансового  стану комерційних банків.

Крім вказаних показників для більш повного  аналізу достатності капіталу і  ліквідності балансу банку доцільно розрахувати і інші показники (коефіцієнти), які використовуються в практиці банків і приводяться в спеціальних  вітчизняній і зарубіжній літературі.

Аналіз  прибутковості діяльності комерційних  банків включає:

-          розрахунок показників, які характеризують  прибутковість діяльності банку  в цілому;

-          якісний і кількісний аналіз  структури доходів і витрат;

-          аналіз прибутковості окремих  операцій банку.

При аналізі  прибутковості діяльності банку  в цілому можуть бути використані  показники (коефіцієнти) прибутковості (рентабельності), які застосовуються в практиці роботи банків.

Якісний і  кількісний аналіз структури доходів  і витрат банку може бути проведено  аналогічно вищевикладеному аналізу  структури активних і пасивних операцій. При цьому деталізація аналізу  структури доходів і витрат також  буде визначатися детально інформації, яка доступна особі, що проводить  аналіз.

При аналізі  прибутковості окремих операцій банку повинні враховуватися  отримані доходи, а також прямі  та непрямі витрати на їх проведення. В зарубіжних банках такому аналізу  приділяється особлива увага, оскільки на його основі можна скоротити обсяг менш прибуткових операцій і збільшити обсяг більш прибуткових, реорганізувати структурні підрозділи банку тощо.

При порівнянні стану і результатів діяльності банку за вибраний період також може бути проведено якісний і кількісний аналіз. При якісному аналізі роблять  висновки про активність банку в  сфері розширення його діяльності як по залученню коштів нових категорій  вкладників, так і по проведенню нових видів операцій, пов’язаних з розміщенням коштів банку. При  кількісному аналізі можна зробити  висновки при зміни значущості окремих  операцій в діяльності банку, а також  про поліпшення чи погіршення показників, які її характеризують.

Порівняння  результатів діяльності банку з  результатами діяльності інших банків необхідне для оцінки ролі та місця  банку в кредитно-фінансовій системи  країни, а також для більш повної оцінки ефективності його роботи.

Узагальнення  результатів проведеного аналізу  дозволяє визначити фактори, які  впливають на діяльність банку, і  підготувати рекомендації по прийманню  управлінських рішень, спрямованих  на її поліпшення.

 

3.3 Комерційна діяльність КБ  «ПриватБанку»

 

Маркетинг це одна з управлінських функцій  банку, що покликана сприяти збуту  банківських продуктів шляхом організації  вивчення ринку, проведення рекламної  політики і власне продажу продукції. Ці завдання маркетингу реалізуються на рівні середньої ланки управління банком - відділу маркетингу.

Тим часом  у маркетингу є і інша сторона, пов'язана з розробкою стратегії  розвитку організації. З одного боку маркетинг – це комплекс взаємозв'язаних елементів, що визначає правила роботи організації на ринку.

До комплексу  маркетингу входять:

-     дослідження ринку;

-     організація збуту;

-     система просування товарів на  ринок (реклама, паблик рилейшз,  стимулюючі заходи);

-     цінова політика;

-     розробка нових продуктів;

-     управління маркетингом.

З іншого боку, маркетинг - це концепція управління організацією, філософія бізнесу. Ця концепція є повною протилежністю  збутового підходу. Вона полягає  в тому, щоб пропонувати клієнтам саме те, що потрібний в даний  момент на ринку.

Концепція маркетингу вперше була сформульована  фірмою "Дженерал електрик" в кінці 50-х років як інтегрована, орієнтована  на споживача і прибуток філософія  бізнесу. У основі концепції маркетинга лежать три принципи:

ü   орієнтація на споживача;

ü   прибуток як основа діяльності будь-якої фірми;

ü   координація  зусиль всіх служб і підрозділів  організацій з погляду поставлених  цілей.

Фірми, що орієнтується на концепцію маркетингу, вводять в структуру управління посаду віце-президента або директора  по маркетингу, який часто є першою особою після президента і відповідає за розробку стратегії розвитку організації.

У 80-і роки на Заході виникло поняття стратегічного  маркетингу, яке продовжило еволюцію маркетингу. Стратегічна концепція  маркетингу означає зсув акценту  із споживача (клієнта) або продукту (послуги) на зовнішнє оточення фірми. Щоб досягти успіху, маркетолог повинен  знати споживача в контексті, який включає конкуренцію, урядову  політику і регулювання, ширші економічні, політичні і соціальні чинники  макросередовища, які і визначають еволюцію ринку і маркетингу.

Загострення конкуренції приводить до того, що все більше значення в банківській  діяльності має визначення якнайкращої  маркетингової стратегії, що дозволяє направляти ресурси в ті сегменти ринку фінансових послуг, які в  даний час приносять максимальний прибуток.

Збір інформації, аналіз і прогноз кожного з  елементів системи маркетингу в  банці, виявлення його конкурентних переваг повинні знайти своє віддзеркалення в стратегії управління маркетинговою  діяльністю. Стратегія показує, як досягти  поставлених цілей, вона визначає, де, коли і як банк надаватиме послуги  клієнтам.

Маркетинг в банці можна визначити як стратегію виявлення і використання потреб суспільства в послугах банку  в комерційний цілях.

Глибина опрацьовування окремих питань маркетингу може бути різній залежно від масштабу діяльності банку, загальній стратегії його розвитку і кваліфікації фахівців, що займаються питаннями маркетингу. У загальному випадку найповніше питання маркетингу повинні бути розроблені при ухваленні особливо важливих для діяльності банку рішень, таких, як плановане збільшення статутного капіталу, розширення географії діяльності банку, зокрема відкриття філій  і представництв, а також інших  рішень, що враховують значущі зміни  в умовах зовнішнього середовища і внутрішньої організації банку.

У маркетинговій  діяльності банку ціна виконує важливу  функцію: узгодження інтересів банку  і клієнтів. Особливістю ціноутворення  в банці є відсутність чіткого  взаємозв'язку споживної вартості банківської  послуги і її ціни. З іншого боку, покупці банківських послуг, особливо якщо вони є постійними клієнтами  банку, можуть ви процесі переговорів  впливати на ціну, добиваючись певних знижок.

 

Звичайно, у міру розвитку ринкових відносин роль ціни як основи купівельного вибору знижується, вона все більше поступається місцем неціновим чинникам: репутації  банку, сервісу, рекламі і так  далі Проте в Україні маніпулювання  цінами як і раніше є важливим засобом  конкурентної боротьби за клієнтів, найстарішим  і найпростішим з погляду технічного виконання.

Різноманіття  функцій реклами, універсальний  і всеосяжний характер цієї форми  маркетингових комунікацій роблять  необхідним більш глибокий аналіз її окремих різновидів.

 

Розрізняють такі різновиди маркетингу:

 

* власне  рекламу (advertising), що інформує про  виробника товарів і послуг, формує  і підтримує образ (image) рекламодавця. Така реклама оплачується рекламодавцем  відповідно до тарифів на розміщення  рекламного звертання в засобах  масової інформації (ЗМІ);

 

* сейлз  промоушн (Sales promotion) – діяльність  з реалізації комерційних і  творчих ідей, що стимулюють продажі  продуктів або послуг рекламодавця, нерідко в короткі строки, шляхом  спеціалізованих заходів на місцях  продажу (знижки, змагання, розіграші);

 

* директ-маркетинг  (Direct marketing) –направлені комунікації  з окремими клієнтами, фірмами,  компаніями, які постійно підтримуються,  сюди належить, наприклад, директ-мейл  – поштове розсилання;

 

* паблік  рілейшнз (Public relation) передбачає використання  засобів масової інформації з  метою здійснення престижної  реклами, спрямованої на доброзичливе  ставлення до компанії-рекламодавця (статті в пресі, прес-конференції,  престижні розділи виставок).

 

Цілі, що досягаються  за допомогою елементів вищеназваного  комплексу, такі:

* реклама  – створення образу компанії, товару, послуги, досягнення обізнаності  про них у потенційних клієнтів;

* сейлз  промоушн – спонукання до здійснення  купівлі товару, послуги, стимулювання  роботи товаропровідної мережі;

* директ-маркетинг  – встановлення довгострокових  двосторонніх комунікацій між  компанією-рекламодавцем і клієнтом-споживачем;

 

* паблік  рілейшнз – досягнення високої  суспільної репутації компанії.

 

Сфера діяльності реклами включає:

 

* Стратегічне  планування з погляду поставлення  цілей, визначення меж ринку,  забезпечення асигнувань та розробки  творчого підходу і планування  використання засобів реклами  (план реклами);

 

* Ухвалення  тактичних рішень з кошторису  витрат під час вибору засобів  реклами (бюджет реклами), розробки  графіків публікацій і трансляції  оголошень (медіапланів);

 

* Складання  рекламних оголошень, включаючи  підготовку тексту, макета, художнє  оформлення та їх виробництво. 

 

Іміджева  реклама банку – ця реклама  покликана закріпити назву та образ банку у громадській  свідомості, пов'язати його логотип  з тими сегментами ринку, які для  банку є пріоритетними.

 

Головна мета іміджевої реклами:

 

* створення  асоціативного образу бренду, який  емоційно близький споживачеві;

 

* донесення  до споживача місії бренду;

 

* формування  довіри до марки.

 

Іміджева  реклама, як правило, переважно емоційна, тому її не можна «перенавантажувати»  інформацією. Вона повинна допомогти  споживачеві зорієнтуватися: «це  – мій бренд або не мій бренд» (відштовхуючись від розподілу на «мій світ» і не «мій світ»).

 

Іміджева  реклама представляє достоїнства  банку, що вигідно відрізняють його від конкурентів. Мета іміджевої  реклами – закріплення і розвиток іміджу банку як стабільного, надійного  фінансового інституту, що володіє  обширною філіальною мережею, і який викликає довіру до банку та його послуг.

 

Існує багато нестандартних рекламних ходів, які можна віднести до іміджевих.

 

Наприклад, з липня 2007 р. НЗМіР ПриватБанку  вводить по системі іміджеві значки з гумористичними фразами, основною метою яких є знімання напруги  під час спілкування клієнтів і співробітників, можливість відчути  себе на «одному боці» з клієнтом.

 

Не зайвим у цьому розділі буде згадати  про таке поняття як бренд.

 

Бренд (за визначенням Валентина Перції) –  послідовний набір функціональних, емоційних та самовиразних обіцянок цільовому споживачеві, які є  унікальними, важкоімітованими, значущими [Додаток ].

 

У цьому  визначенні кожне слово має смислове навантаження, що відображає характеристики бренду.

 

Функціональність  означає, що бренд, який обіцяє певний товар, зобов'язаний надати саме цей (а  не який-небудь інший) товар.

 

Емоційність – це сфера відчуттів, які відчуває споживач стосовно певного бренду. Тобто бренд – спосіб самовираження  споживача, інструмент створення іміджу.

 

Унікальність  бренду – «родзинка» – набір  індивідуальних ознак, обов'язковою  умовою якого є значущість і практична  користь для споживача.