Аналіз та профілактика виробничого травматизму

 Міністерство  освіти, науки, молоді та спорту України

 ОДЕУ 
 
 
 

 кафедра

 Управління  персоналом та економіка праці 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

 Індивідуальне завдання з дисципліни «Охорона праці» на тему:

 «Аналіз та профілактика виробничого  травматизму» 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

 Виконала:

 Студентка 1 курсу 14 групи

 Нещерет Тетяна 

 Перевірила:

 Викладач  Колесник О. І. 
 
 

 2011

План 

1. Вступ.

2. Травматизм  на виробництві, його причини  та наслідки:

  А)  нещасні випадки;

  Б)  розслідування й облік нещасних  випадків;

  В)  психофізіологічні проблеми безпеки.

3. Аналіз  травматизму:

  А)  статистичний метод;

  Б)  монографічний і економічний  методи;

  В)  метод фізичного і математичного моделювання;

  Г)  метод прогнозування помилок  людини;

  Д)  метод дерева несправностей.

4. Профілактика  виробничого травматизму.  
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

 Вступ

 Сучасне виробництво, в якому взаємодіють  машини, межанізми, технологічні процеси  й люди, на жаль, не може бути цілком безпечним і нешкідливим. Реальним виробничим умовам притаманна, як правило, наявність певних шкідливостей та небезпеки, наслідком яких є профзахворювання та травматизм. Травматизм на виробництві не випадково почали прирівнювати до національного лиха. Він завдає не лише багато горя і страждань конкретним людям, їхнім рідним та близьким, а й безпосередньо впливає на економіку країни, бо ці особисті трагедії зливаються в чималі суспільні втрати, негативно позначаються на рівні життя народу.

 За  даними Міжнародної Організації  Праці (МОП), щороку в світі фіксується близько 125 млн нещасних випадків, пов’язаних з виробництвом, у тому числі 10 млн з тяжкими і 220 тис. зі смертельними наслідками.

 Як  свідчать статистичні дані, на підприємствах, в установах, організаціях України  всіх форм власності щоденно травмується  в середньому понад 200 працівників, з них близько 30 стають інвалідами і 5—6 осіб одержують травми зі смертельними наслідками. Випадки загибелі людей, зайнятих у суспільному виробництві, в Україні трапляються частіше, ніж у Великобританії в 6 разів, і частіше ніж у Японії — в 5.

 Загальна  сума відшкодування шкоди працівникам, які постраждали від нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, сягає 350—400 млн грн. на рік, що за складних економічних умов сьогодення призводить до накопичення заборгованості з цих виплат і зростання соціальної напруженості в окремих реґіонах. 

 Травматизм на виробництві, його причини та наслідки

 На  підприємствах під час експлуатації обладнання та виконання технологічних  процесів робітники можуть перебувати в небезпечних зонах. Слід звернути увагу на те, що виробничі фактори (рухомі машини та механізми, рухомі частини виробничого обладнання та ін.) можуть сприяти заподіянню травм.

 Небезпечним виробничим чинником називають такий  виробничий фактор, діяння якого на працівника за певних умов призводить до травми чи різкого погіршення здоров’я.

 Небезпечним виробничим чинником називають такий виробничий фактор, діяння якого на працівника за певних умов призводить до травми чи різкого погіршення здоров’я.

 Під виробничою травмою розуміють порушення анатомічної цілісності або фізіологічних функцій тканин чи органів людини внаслідок механічного, теплового, хімічного чи іншого впливу факторів виробничого середовища на організм людини в зв’язку з виконанням професійної праці, будь-якого виробничого завдання та громадського доручення.

 Слід  знати, що відповідно до впливу чинників виробничого середовища травми поділяють на механічні (забиті місця, переломи, рани та ін.), теплові (опіки, обмороження, теплові удари), хімічні (хімічні опіки, гостре отруєння, ядуха), електричні, комбіновані й ін. (наприклад, викликані яким-небудь випромінюванням). Також травми підрозділяються на легкі, тяжкі і смертельні. Крім того, травми можуть бути груповими (якщо травмовано двох і більше працівників).

 Сукупність  виробничих травм називають виробничим травматизмом.

 Подію, яка викликала травму, називають  нещасним (нещасливим) випадком. Нещасний випадок – це випадок, який стався з людиною із-за непередбачених обставин та умов, внаслідок чого була завдана шкода здоров’ю людини, або наступила смерть потерпілого. Нещасні випадки на виробництві пов’язуються з дією небезпечного виробничого фактора.

 Виділяють такі причини нещасного випадку:

 1) технічні:

 — конструктивні  недоліки, недосконалість, недостатня надійність засобів виробництва;

   — конструктивні недоліки, недосконалість, недостатня надійність транспортних засобів;

 — неякісна розробка чи відсутність проектної  документації на будівництво, реконструкцію  виробничих об’єктів, будівель, споруд, обладнання тощо;

 — неякісне виконання будівельних робіт;

 — недосконалість, невідповідність вимогам безпеки  технологічного процесу;

 — незадовільний  технічний стан: виробничих об’єктів, будинків, споруд, території, засобів виробництва, транспортних засобів;

 — незадовільний  стан виробничого середовища.

 2) організаційні:

 — незадовільне функціонування, недосконалість або  відсутність системи управління охороною праці;

 — недоліки під час навчання безпечним прийомам праці, в тому числі відсутність або неякісне проведення інструктажу, допуск до роботи без навчання та перевірки знань з охорони праці, неякісна розробка, недосконалість інструкцій з охорони праці чи їх відсутність;

 — відсутність  у посадових інструкціях функціональних обов’язків з питань охорони праці;

 — порушення  режиму праці та відпочинку;

 — відсутність  або неякісне проведення медичного обстеження;

 — невжиття засобів індивідуального захисту  через незабезпеченість ними;

 — використання робіт з відключеними, несправними  засобами колективного захисту, систем сигналізації, вентиляції, освітлення тощо;

 — залучення до роботи працівників не за спеціальністю (професією);

 — порушення  технологічного процесу;

 — порушення  вимог безпеки під час експлуатації устаткування, машин, механізмів тощо;

 — порушення  вимог безпеки під час експлуатації транспортних засобів;

 — порушення правил дорожнього руху;

 — незастосування засобів індивідуального захисту (за їх наявності);

 — незастосування засобів колективного захисту (за їх наявності);

 — порушення  трудової і виробничої дисципліни, в тому числі, невиконання посадових обов’язків, невиконання вимог інструкцій з охорони праці.

 3) психофізіологічні:

 — алкогольне, наркотичне сп’яніння, токсикологічне отруєння;

 — низька нервово-психічна стійкість;

 — погані фізичні дані або стан здоров’я;

 — незадовільний  «психологічний» клімат у колективі;

 — травмування  внаслідок протиправних дій інших осіб та інші.

 Слід  ознайомитися з порядком розслідування й обліку нещасних випадків, професійних отруєнь і професійних захворювань на виробництві.

 Згідно  з Положенням про розслідування та облік нещасних випадків, професійних захворювань і аварій на підприємствах, в установах та організаціях розлідуванню підлягають травми, в тому числі отримані внаслідок тілесних ушкоджень, заподіяних іншою особою, гострі професійні отруєння, теплові удари, опіки, обмороження, утоплення, ураження електричним струмом, блискавкою та інші, що призвели до втрати працівником працездатності на один день чи більше або до необхідності перевести потерпілого на іншу (легшу) роботу терміном не менше як на один день, а також випадки смерті на підприємстві.

 За  результатами розслідування складається  акт за формою Н-І і беруться на облік нещасні випадки, що сталися з працівниками під час виконання трудових (посадових) обов’язків, у тому числі у відрядженнях, а також ті, що сталися під час:

 ––  перебування на робочому місці, на території підприємства або в іншому місці роботи протягом робочого часу, або за дорученням керівництва в неробочий час, під час відпустки, у вихідні та святкові дні;

 ––  приведення в порядок знарядь виробництва, засобів захисту, одягу перед початком роботи і після її закінчення, виконання заходів особистої гігієни;

 ––  проїзду на роботу на транспорті підприємства або на транспорті сторонньої організації, яка надала його;

 ––використання власного транспорту в інтересах підприємства з дозволу або за дорученням власника;

 ––  провадження дій в інтересах підприємства, на якому працює потерпілий;

 ––  ліквідації аварій, пожеж та наслідків стихійного лиха на виробничих об’єктах і транспортних засобах, що використовуються підприємством;

 –– надання підприємствам шефської допомоги;

 ––  перебування на транспортному засобі або на його стоянці, у тому числі під час змінного відпочинку, якщо причина нещасливого випадку пов’язана з виконанням потерпілим трудових (посадових) обов’язків або з дією на нього виробничого фактора чи середовища;

 ––  прямування працівника до (між) об’єкта (ми) обслуговування за затвердженими маршрутами або до будь-якого об’єкта за дорученням власника.

 Про кожен нещасний випадок свідок, працівник, який його виявив, або сам потерпілий повинні терміново повідомити безпосередньому керівнику робіт чи іншій посадовій особі та вжити заходів до надання необхідної допомоги.

 Керівник (посадова особа) у  свою чергу зобов’язаний терміново організувати медичну допомогу потерпілому, в разі необхідності доставити його до лікувально-прфілактичного закладу. Повідомити про те, що сталося, вищому керівництву. Якщо потерпілий є працівником іншого підприємства — повідомити власникові цього підприємства, в разі нещасного випадку, що стався внаслідок пожежі, — місцевим органам пожежної охорони, а при гострому професійному захворюванні (отруєнні) — санепідстанції; зберегти до прибуття комісії з розслідування обстановку на робочому місці та устаткування в такому стані, в якому вони були на момент події, а також вжити заходів до недопущення подібних випадків у ситуації, що склалася.

 Лікувально-профілактичний заклад про кожне звернення потерпілого  від нещасного випадку без  направлення підприємства повинен  протягом доби повідомити керівництву  підприємства, де працює потерпілий, а в разі виявлення гострого професійного захворювання (отруєння) — також санепідстанції.

 Власник, одержавши повідомлення про нещасний випадок, організує його розслідування  комісією, до складу якої включається: керівник (спеціаліст) служби охорони праці підприємства (голова комісії), керівник структурного підрозділу або головний спеціаліст, представник профспілкової організації, членом якої є потерпілий, або уповноважений трудового колективу з питань охорони праці, а у разі гострих професійних захворювань (отруєнь) також спеціаліст санепідстанції.