Контроль за охороною праці

     Зміст

Вступ

1. Основні форми контролю за охороною праці…………………………..4
2. Організація та здійснення нагляду контролю…………………………..5
3. Переваги поданої системи………………………………………………..5
4. Види перевірок……………………………………….………………….6
5. Основоположні принципи контролю……………………………………7

Висновок

Список  використаних джерел 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

     Вступ

     Розвиток  техніки і удосконалення технологій, підвищення рівня механізації, автоматизації  виробництва, впровадження досягнень  науки - все це створює реальні  передумови для полегшення трудомістких і некваліфікованих робіт, для покращення умов і збагачення змісту праці. Проте  науково-технічний прогрес, характерний  для розвитку будь-якої галузі народного  господарства, пов'язаний з інтенсифікацією  праці, використанням складнішої техніки. А це, у свою чергу, вимагає підвищення рівня профілактичної роботи щодо запобігання  дії на працюючих додаткових небезпечних  і шкідливих чинників.

     Державний контроль і нагляд за станом охорони  праці в сучасних умовах набуває  важливого значення щодо забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці. 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

     Однією  з основних складових системи  управління охороною праці є контроль за охороною праці, і від того, наскільки  він чітко виконується, залежить стан охорони праці на підприємстві. Зміст функції контролю полягає  у перевірці стану умов праці, виявленні відхилень від вимог  законодавства про працю, від  стандартів безпеки праці, правил і  норм охорони праці, рішень директивних  органів, а також у перевірці  виконання службами й підрозділами своїх обов’язків у сфері охорони  праці.

     Контроль  буває технічний, якщо його об’єктами  є предмети праці (продукція, технічна документація), засоби праці (обладнання, інструмент), трудові процеси, а також  соціальний, якщо його об’єкт становить  діяльність людини.

     До  основних форм контролю за охороною праці  на підприємстві належать:

• відомчий контроль вищими органами, який здійснюється шляхом систематичної перевірки міністерствами й відомствами дотримання умов стандартів, норм і правил охорони праці та трудового законодавства на підлеглих їм підприємствах;
• оперативний контроль, що проводиться службою охорони праці підприємства. Він полягає в перевірці організаційно-технічного забезпечення безпеки праці на відповідність нормативним вимогам;
• громадський контроль, який здійснює профспілковий комітет через уповноважених трудових колективів та комісію з охорони праці;
• адміністративно-громадський контроль, що може здійснюватися на основі триступінчастої системи і тримірної просторової системи.

     Триступінчаста  система являє собою: перший ступінь  — ділянка цеху, другий — цех, третій ступінь — підприємство . На першому етапі контроль здійснюють начальник ділянки, майстер, механік, уповноважений трудового колективу  з питань охорони праці, які щоденно  перевіряють готовність машин до роботи, а виконавців — до трудової діяльності, відповідність та дотримання умов праці й вимог безпеки  на робочих місцях і ділянках під  час виконання трудових і виробничих процесів. На другому етапі комісія на чолі з начальником цеху разом з представниками комісії з охорони праці, представником технічних служб цеху, інженером відділу охорони праці перевіряє стан охорони праці в цеху згідно із затвердженим графіком (два рази на місяць). На третьому етапі контролю комісія у складі керівника підприємства чи головного інженера, керівників технічних служб, інженера з охорони праці, комісії з охорони праці перевіряє стан охорони праці на підприємстві. Всі виявлені недоліки записуються в спеціальному журналі.

     На відміну від одномірної триступінчастої системи контроль на основі тримірної просторової системи проводиться безперервно:

• на трьох рівнях: управлінському, організаційному, виконавчому;
• на трьох стадіях виробничих процесів: перед початком роботи, в процесі її виконання, після закінчення роботи; 
• на трьох часових інтервалах: щодня (щозмінно), щомісячно, щоквартально.

     За  своїм змістом контроль повинен  передбачати організацію та здійснення нагляду за:

• станом і функціонуванням СУОП у цілому на підприємстві і в підрозділах; 
• рухом та виконанням строків і вказівок організаційно-розпорядчої документації;
• організацією та виконанням робіт безпосередньо на ділянках і робочих місцях.

     Зазначена система безперервного контролю дасть можливість одержувати як систематичну підсумкову інформацію про стан охорони  праці на підприємстві в цілому для  прийняття стратегічних рішень, так  і оперативну — про характер порушень технологічної дисципліни, норм та правил безпеки безпосередньо в  місцях виконання робіт з метою  вжиття заходів, що унеможливлюють передумови травм і аварій.

     Переваги поданої системи полягають у наступному:

• система безперервного контролю з трьох ієрархічних рівнів, на яких здійснюється наглядова діяльність, пов’язується з традиційною триступеневою системою;
• на відміну від попередньої триступеневої пропонована система є неформалізованою, простішою, а отже, більше наближеною до практики, більш життєвою;
• система відповідає всім принципам контролю і за неформального підходу може бути ефективним засобом профілактики травматизму та механізмом управління охороною праці на підприємстві.

     Залежно від характеру та обсягу контролю передбачаються такі види перевірок:

• перевірка нормативних умов — це контроль умов праці на робочих місцях і ділянках, технологічних та виробничих місцях, а також процесів на відповідність нормативним вимогам, а саме: контроль додержання правил та норм безпосередніми виконавцями, забезпеченості інвентарем, стану робочих місць і ділянок тощо. Він здійснюється на виконавчому рівні;
• організаційно-технічна перевірка передбачає контроль за організаційно-технічним забезпеченням безпеки праці в підрозділах і реалізується на рівні організаторів та виконавців робіт;
• комплексна перевірка — контроль підрозділів за всіма аспектами діяльності в галузі охорони праці; управлінського, організаційного, технічного забезпечення безпеки праці; організації виконуваної профілактичної роботи, створення і додержання нормативних умов; аналізу статистики травматизму тощо. Реалізується на управлінському рівні;
• цільова перевірка — це контроль, який передбачає поглиблену перевірку певного виду діяльності підрозділів з охорони праці (додержання правил експлуатації вантажопідйомних машин, будівель і споруд, електричного чи іншого устаткування, забезпечення спецодягом тощо) на відповідність нормативним вимогам.

     Система контролю повинна формуватися на основі певних уніфікованих принципів  та концептуальних підходів (табл.1).

     До  числа основоположних принципів  можна віднести такі:

     1. Контроль повинен бути безперервним у часі, тобто мати систематичний характер, проводитися в кожному часовому інтервалі (день, тиждень, місяць, квартал, рік), на всіх стадіях організації та здійснення виробничої діяльності, ієрархічних рівнях управління й виконання. В окремих випадках необхідним є постійне і безпосереднє спостереження за виконанням робіт.

     2. Контроль має бути повним, всебічним, об’єктивним; охоплювати всі аспекти діяльності підприємства в галузі охорони праці, відображати реальний стан цієї діяльності в контрольованих підрозділах, на ділянках і робочих місцях; забезпечувати одержання на кожному обліковому часовому інтервалі даних, необхідних для оцінки стану охорони праці; бути максимально об’єктивним, незалежним від суб’єктивних оцінок.

     3. Контроль повинен бути випереджаючим  (чи запобіжним), тобто мати профілактичний  характер. Система контролю має  бути спрямована на запобігання  порушенням, а не лише на їх  констатацію. Це необхідно для  того, щоб запобігти нещасному випадку, аварії, профзахворюванню. Виявляючи фактори ризику як передумови травм і аварій, ми тим самим знижуємо чи унеможливлюємо реалізацію потенційної небезпеки.

     Прикладами запобіжного контролю є:

• діагностика технічного стану технологічного устаткування та механізмів, інвентаря, оснастки; 
• перевірка наявності й стану засобів індивідуального захисту;

     первинний та періодичний медичний контроль працівників  тощо.

     4. Система контролю має бути  пов’язана з економічним механізмом  регулювання та мотивацією безпечної  роботи. За результатами контролю  й оцінки стану охорони праці  повинно здійснюватися заохочення (за роботу без травм та аварій), а також покарання (за низький  рівень охорони праці) посадових  осіб, окремих порушників, виробничих  колективів і підрозділів.

     5. Контроль повинен бути ефективним. Даний принцип полягає в тому, що наглядові функції здійснюються  не заради самого контролю, а  для усунення виявлених недоліків  з метою приведення умов праці  на робочих місцях та ділянках  до нормативних вимог, для зниження  потенційного ризику, підвищення  безпеки трудових і виробничих  процесів. Однак при цьому слід  враховувати, що ефективним може  бути тільки такий контроль, який  забезпечить необхідну й своєчасну  оцінку стану та перспектив  розвитку ситуації за мінімальних  затрат часу і зусиль.

     Принцип мінімуму причин означає, що істотний вплив на кінцевий результат виробничого  процесу справляє лише невелика кількість  факторів.

     Принцип точки контролю — це контроль, який здійснюється в точці докладання зусилля та є найефективнішим.

     Щодо охорони праці дані принципи можна інтерпретувати так:

• винуватцем більшості нещасних випадків, помилок та порушень регламентованих правил є невелика частина працівників;
• лише деякі операції і незначна кількість колективів регулярно створюють серйозні труднощі.

     Висновок

     Таким чином контроль за станом охорони  праці є найбільш відповідальною та трудомісткою функцією процесу управління, від якої залежить система управління охороною праці підприємства в цілому. Оперативно виявити можливі відхилення від норм безпеки праці, перевірити виконання запланованих заходів та управлінських рішень можливо лише на підставі регулярного та об’єктивного контролю на підприємстві. Контроль має здійснюватися керівниками всіх рівнів управління виробництвом. При створенні безпечних умов праці на підприємстві значну роль також відіграє громадський контроль, що провадиться громадськими інспекторами (представниками профспілок) або уповноваженими особами з питань охорони праці (у разі відсутності профспілки). 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

     Список  використаних джерел

     1. Про охорону праці. Закон України  Відомості Верховної Ради України. - 1992. - № 49. - ст. 668 (в ред. від  01.01.2010 р.)

     2. Науково-практичний коментар до  закону України «Про охорону  праці». - К., 1997. - 528 с.

     3. Основи охорони праці під редакцією  д.т.н. професора М.П. Купчика,  д.т.н. професора М.П. Гандзюка - Київ, 2000. - 410 с.

     4. Жидецький В.П., Джигирей В.С., Мельников  О.В. Основи охорони праці. - Вид. 3-є, доп. - Львів: Афіша, 2000. - 350 с.

     5. Грузінова Л. П., Короткін В.  Г. Трудове право України: Навч. посіб. для студ. вищ. навч. закл. - К.: МАУП, 2003. - Ч. 4. - 152 с.

     6. Керб Л.П. Основи охорони праці:  Навч. посібник. - К.: КНЕУ, 2003. - 215