Контрольная работа по "Безопасности жизнедеятельности"

 

 

 

 

 

 

КОНТРОЛЬНА  РОБОТА

з курсу “Безпека життєдіяльності”

Варіант №1

 

 

 

 

 

КОНТРОЛЬНІ  ЗАВДАННЯ

1. Історія виникнення питань, пов'язаних з проблемою безпеки життєдіяльності людини. Етапи розвитку проблеми. Сучасний стан БЖД .
2. Класифікація засобів відображення інформації [ЗВІ]. Основні вимоги до [ЗВІ].
3. Задача 1.
4. Список використаної літератури.

    

 

1. Історія виникнення питань, пов'язаних з проблемою безпеки життєдіяльності людини. Етапи розвитку проблеми. Сучасний стан БЖД.

В даний час, в умовах сучасного суспільства, питання безпеки життєдіяльності різко загострилися і прийняли характерні риси проблеми виживання людини: залишитися в живих, уціліти, уберегтися від загибелі в різних життєвих ситуаціях.

Збільшується кількість  різного роду катастроф як природного, так і техногенного характеру. При цьому кількість катастроф, пов'язаних з діяльністю людини, перевищує природні у декілька разів.

Безпека життєдіяльності  – це стан навколишнього середовища, при якому з певною вірогідністю виключено спричинення шкоди  існуванню людини.

Рішення проблеми безпеки  життєдіяльності полягає в забезпеченні комфортних умов життєдіяльності людей  на всіх стадіях життя, в захисті  людини і навколишнього його середовища (виробничою, природною, міською, жилою) від дії шкідливих чинників, що перевищують нормативно-допустимі рівні.

Безпека і життєдіяльність  взаємозв'язані.

Життєдіяльність – складний біологічний процес, що відбувається в організмі людини, який дозволяє зберегти здоров'я і  працездатність.

Необхідною і обов'язковою  умовою протікання біологічного процесу є діяльність: гра, навчання, праця.

В процесі різноманітної  активної діяльності людина вступає  у взаємодію з навколишнім  середовищем.

Навколишнє  середовище – це середовище проживання, що постійно впливає на здоров'я  людини за допомогою матеріальних чинників: фізичних, хімічних, біологічних, психофізичних. Людський організм безболісно переносить ті або інші дії лише до тих пір, поки вони не перевищують меж адаптаційних можливостей людини. Перевищення цих меж приводить до травм або захворювань.

Пошкодження організму  може відбутися в результаті як безпосередніх  контактних (механічних, електричних, хімічних і т.д.), так і дистанційних (теплових, світлових і ін.) зовнішніх  дій. Пошкодження організму можуть виникати відразу після дії або через певний час після нього.

З небезпеками людина зіткнулася з моменту своєї появи. Спочатку це були природні небезпеки, але з розвитком людського  суспільства до них додалися техногенні, тобто народжені технікою.

Науково-технічний прогрес  разом з благами приніс і незліченні біди як людині, так і навколишньому середовищу. Збільшується кількість різних захворювань (одне з останніх – "синдром комп'ютерного зору"), відбувається інтенсивне забруднення атмосфери, збільшується кількість озонових "дір" і т.д.

Людина і сама є джерелом небезпеки. Своїми діями або бездіяльністю вова може створити для себе і оточуючих реальну загрозу життя і здоров'я.

Небезпеки, створювані людиною, вельми різноманітні. Війни, злочини, проституція, наркоманія, СНІД, голод, убогість, безкультурність – ці і інші вади людського суспільства є соціальними небезпеками.

Таким чином, небезпеки  оточуючого нас світу умовно розділені  на три чітко виражені групи: природні, техногенні, соціальні.

Якою б діяльністю людина не займалася, де б не знаходилась, завжди поряд з нею існують приховані сили, що представляють для неї загрозу. Це потенційні (можливі) небезпеки. Постійна наявність навколо людини потенційних небезпек (вулиця, транспорт і ін.) як в побуті, так і на робочому місці, зовсім не значить, що якесь нещастя обов'язково відбудеться. Для цього необхідні певні умови – причини.

Деякі небезпеки не залежать від діяльності людини, з'являються  раптово, не залишаючи часу на роздуми, на порятунок (аварії на транспорті, вибухи, землетруси, урагани і т.д.).

Для кінця двадцятого століття і початку двадцять першого  характерне наростання як екологічних, так і інших катастроф. Тому людям  треба прислухатися до думки учених і організацій, що наперед прогнозують  різного роду біди і катастрофи.

Кожна людина повинна передбачати небезпеки і готуватися до них наперед, бути готовим протистояти будь-якій небезпеці і дотримуватись основних правил безпеки життєдіяльності:

• Передбачати і розпізнавати небезпеки і по можливості уникати їх.
• Знати про оточуючі нас небезпеки і власні можливості.
• При необхідності швидко і грамотно діяти.

Негативні зміни проживаючого середовища людини, що відбуваються, зумовлюють необхідність того, що сучасний фахівець повинен бути достатньою мірою підготовлений  для успішного вирішення виникаючих задач по забезпеченню безпеки працюючих і населення, по ліквідації наслідків стихійних лих, аварій і катастроф.

Підготовці такого фахівця  сприяє вивчення в учбових закладах дисципліна "Безпека життєдіяльності", що допомагає виробити ідеологію  безпеки, навики конструктивного мислення і поведінки і безпечно здійснювати свої професійні функції.

Поява глобальних загроз від життєдіяльності принципово змінила постановку проблем безпеки.

До настання нової  епохи проблеми безпеки і способи  їх рішення були такі, що їх можна умовно розділити на дві категорії. Середній рівень безпеки народу країни забезпечувався загальним рівнем розвитку, а також військовими і адміністративними засобами держави. Індивідуальний рівень безпеки залежав від особистої поведінки в повсякденному житті. Для індивіда безпека суспільства (втілюваного державою; сьогодні цю безпеку називають національною) ставала важливим за особисту безпеку тільки в короткочасні періоди надзвичайних ситуацій (як їх називають сьогодні) - у війнах за виживання.

У новій епосі на планеті  все змінилося. Сучасна життєдіяльність  людей у всіх своїх проявах - соціальному, політичному, технічному, економічному, військовому - не гарантує виживання  людини як біологічного вигляду. Комплекс проблем безпеки розширився, став більш взаємозв'язаним і набув якісно нового характеру через виникнення нової і безперервної загрози існуванню всього людства від власної життєдіяльності. Фактично, загроза надзвичайної ситуації в глобальному масштабі стала постійною. Тому надалі дії кожної особи і життєдіяльність співтовариств людей будь-яких рівнів повинні постійно задовольняти вимогам глобальної безпеки.

Головна межа нової епохи  полягає у тому, що безпека особи  і суспільства тепер не може бути забезпечена без постійно підтримуваної  глобальної безпеки.

Такий же постійно діючої – замість періодичних воєн - стала конкуренція між народами за використовування ресурсів для життєдіяльності. Окрім проблем глобальної безпеки  перед кожним народом і його державою встають свої проблеми - як вижити, як забезпечити себе в новій епосі гідне місце в світі?

Проблеми безпеки суспільства  – і національні і глобальні - торкаються кожної людини.

При рішенні проблем  безпеки в новій епосі необхідно  враховувати наслідки перетворення людиною навколишнього природного середовища – поява загроз від створених їм елементів «техносфери». Але і те, що прогрес цивілізації сформував сучасні напрями розвитку соціальної системи миру:

1. Постійне зростання  демократизації суспільства на  всіх рівнях із закріпленням  має рацію і свобод особи; у демократичному суспільстві головними інтересами є інтереси його більшості.

2. Стрімка інформатизація  суспільства з небувалим збільшенням  швидкості і масштабів обміну  інформацією.

3. Економічна інтеграція  країн світу, ведуча до зростання ролі транснаціональних корпорацій і до пріоритету продуктивності суспільної праці в історичній конкуренції народів і держав.

4. Взаємопроникнення  культур унаслідок інформатизації, виникнення уніфікованої культури  унаслідок економічної інтеграції.

Результати життєдіяльності по зміні соціальних умов теж привели до зміни складу загроз особи і суспільства, до зміни форм природної конкуренції між співтовариствами. Постійна конкуренція між народами і державами ведеться в новій епосі інформаційними, економічними, політичними, останнім часом і терористичними засобами. Військове застосування озброєних сил залишилося лише як завершальний, як і раніше короткочасний засіб придушення особливо стійких суперників.

 

 

2. Класифікація засобів відображення інформації [ЗВІ]. Основні вимоги до [ЗВІ].

Людина – оператор одержує інформацію за допомогою засобів відображення інформації (ЗВІ), де в закодованому вигляді представлений  хід процесу або стан об'єкту спостереження у формі, зручній для сприйняття людиною.

Звичайно засоби відображення інформації використовують для однієї або декількох цілей:  

• прочитування кількісних і якісних показників;  
• контрольного прочитування показників;  
• установки регульованого параметра.

Будь-які ЗВІ повинні  задовольняти наступним інженерно-психологічним вимогам:

1. Забезпечувати робітника необхідною і достатньою інформацією для оцінки ситуації і можливості ухвалення правильного рішення, а також контролю за його виконанням.
2. Інформація повинна бути подана в той момент, коли в ній виникає необхідність.
3. Форма представлення інформації повинна відповідати психофізіологічним можливостям людини по сприйняттю, специфіці його діяльності і умовам роботи.
4. Одержувана інформація повинна правильно відображати положення і стан керованого об'єкту, надаватися із запасом часу, достатнім для її обробки.
5. Давати оператору додаткову інформацію за запитом, а також забезпечувати надійне сприйняття аварійних сигналів.
6. Потік інформації повинен бути менше пропускної спроможності оператора.

 

Види засобів  відображення інформації:

• Стрілочні індикатори.
• Лічильники.
• Індикатори з підсвітлом.
• Друкуючі пристрої (самописці).
• Графічні пристрої.
• Знакові індикатори, що світяться.
• Сигналізатори звукові.

Стрілочні індикатори – звичайно використовуються при прочитуванні кількісних і якісних показників, перевірочному (контрольному) читанні, порівнянні показників.

Існує два типи стрілочних індикаторів:

• з рухомою стрілкою і нерухомою шкалою;
• з рухомою шкалою і нерухомою стрілкою.

Залежно від характеру  поставлених задач можуть використовуватися стрілочні індикатори двох різновидів: або з рукоятками управління, або без них.

Стрілочні індикатори з  рукоятками управління застосовують для  установки заданої величини параметра  або для відновлення положення  стрілки при її відхиленні від  заданої величини. Кращим типом індикатора в цьому випадку є індикатор з рухомою стрілкою і нерухомою шкалою.

Точність і швидкість  прочитування свідчень з шкали приладу залежать від її вигляду, форми, розміру, відстані спостереження, інтервалу між відмітками.

По точності прочитування інформації перевага віддається індикаторам  з круглою шкалою, на другому місці  – напівкругла шкала, на третьому – прямолінійна горизонтальна, на четвертому – прямолінійна вертикальна (за винятком приладів для контролю глибини, висоти, температури – асоціації мислення).

Шкали приладів градуюють  штриховими відмітками, які підрозділяють  на головні, середні і дрібні. Точність прочитування залежить від розмірів відміток і відстані між ними. Оптимальна довжина інтервалу між головними відмітками 12,5 – 18 мм при дистанції спостереження 750 мм. Збільшення числа дрібних відміток приводить до зниження швидкості і точності прочитування. Між кольором фону шкали і кольором розподілів і написів потрібно зберігати максимальну контрастність, причому контраст повинен бути прямим.

Цифри (або який-небудь інший код) наносяться у підстави головних відміток із зовнішньої сторони  шкали. Точність прочитування цифр залежить від їх висоти, формату, товщини обведення, відстані між сусідніми цифрами.