Надання само та взаємо допомоги при пораненнях, опіках, переломах

ПЛАН 

ВСТУП

1. Надання само та взаємодопомоги при пораненнях
2. Надання само та взаємодопомоги при переломах
3. Надання само та взаємодопомоги при опіках

ВИСНОВКИ

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

ВСТУП 

     Завдання  першої медичної допомоги полягає в тому, щоб найпростішими засобами врятувати життя потерпілому, полегшити його страждання, запобігти розвитку можливих ускладнень, зменшити тяжкість перебігу травми чи захворювання.

     Перша медична допомога може бути надана на місці ураження самим потерпілим (самодопомога) чи його товаришем (взаємодопомога). Це – тимчасова зупинка кровотечі, накладання стерильної пов’язки на рану або опікову поверхню, штучне дихання, непрямий масаж серця, уведення заспокійливих  ліків, гасіння одягу, що загорівся, транспортна іммобілізація, надівання  протигаза, виведення (винесення) потерпілого  із зараженого місця, часткова санітарна  обробка.

     Надання першої медичної допомоги якомога швидше має вирішальне значення для врятування життя і подальшого перебігу ураження. Першочергову допомогу надають дітям  і тим потерпілим, які можуть загинути, якщо не допомогти їм вчасно. 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

1. Надання само та  взаємодопомоги при  пораненнях

     Рани - це механічні порушення цілості  шкірних покривів або слизових оболонок. Розрізняють рани різані, колоті, рубані, забиті,  рвані, вогнепальні й  інші.

     Рани  можуть бути поверхневими, коли ушкоджується тільки поверхня шкіри (садна), і більш глибокими, коли ушкоджується не тільки вся поверхня шкіри, а й інші тканини (підшкірна клітковина, м'язи і т.д.).

     Якщо  рана проникає в яку-небудь порожнину - грудну, черевну, черепа - вона називається  проникаючою.

     Забиті,  рвані рани, отримані в результаті ударів падаючих конструкцій і уламків стін зруйнованих будівель і споруд супроводжуються великим крововиливом у підшкірну клітковину і в більш глибокі тканини.

     Більшість ран кровоточить внаслідок пошкодження  кровоносних судин.

     Перша допомога при пораненні має на меті зупинити кровотечу, вберегти рану від забруднення, створити спокій пошкодженій  кінцівці.

     Захист  рани від забруднення та зараження  мікробами найкраще досягається  накладенням пов'язки; для пов'язки використовують марлю й вату, що володіють високою гігроскопічністю (здатністю всмоктувати рідину). Сильну кровотечу зупиняють накладенням пов'язки або джгута (на кінцівки).

     При накладенні пов'язки необхідно дотримуватися  таких правил:

1. ніколи не слід промивати рану тому, що при цьому в неї можуть бути занесені мікроби;
2. при потраплянні в рану шматків дерева, обривків одягу, землі і т.п. виймати їх можна лише в тому випадку, якщо вони знаходяться на поверхні рани;
3. не можна торкатися поверхні рани (опікової поверхні) руками, тому що на шкірі рук особливо багато мікробів;
4. перев'язку слід робити тільки чисто вимитими руками, по можливості протертими одеколоном або спиртом.
5. перев'язувальний матеріал, яким закривають рану, повинен бути стерильним. У разі відсутності стерильного перев'язочного матеріалу допустимо використання чисто випраної хустки або шматка тканини, переважно білого кольору, попередньо випрасуваної гарячою праскою;
6. перед накладенням пов'язки, шкіру навколо рани треба протерти спиртом (одеколоном), причому протирати слід в напрямку від рани, а потім змастити шкіру йодованою настойкою.
7. Перед тим, як накласти пов'язку, на рану накладають марлеві серветки (одну або декілька, в залежності від величини рани), після чого рану бинтують. Бинтування зазвичай проводять зліва направо, круговими ходами бинта, бинт беруть у праву руку, вільний кінець його захоплюють великим і вказівним пальцями лівої руки .

   Правила розтину перев'язувального пакета першої допомоги. Для розкриття пакета його беруть у ліву руку, правою захоплюють надрізаний край оболонки і ривком обривають склеювання. Розгорнувши паперову оболонку, беруть кінець бинта, до якого пришита ватно-марлева подушечка, в ліву руку, а в праву - скачаний бинт і розводять руки: бинт натягується, при цьому буде видна друга подушечка, яка може пересуватися по бинту. Цю подушечку використовують у тому випадку, якщо рана наскрізна, одна подушечка при цьому закриває вхідний отвір, а друга вихідний, для чого подушечки розсовують на потрібну відстань. До подушечок можна торкатися руками тільки з боку, поміченого кольоровою ниткою. Зворотньою стороною подушечки накладають на рану. Круговими ходами бинта їх закріплюють, а кінець бинта заколюють шпилькою. У тому випадку, коли рана одна, подушечки розташовують поряд, а при ранах невеликих розмірів - їх накладають один на одного.

   Правила накладення різних типів пов'язок.

Найпростіша пов'язка - кругова - накладається на зап'ясті, нижню частину гомілки, чоло і  т.д. При накладенні її бинт накладається так, щоб кожний наступний оборот його повністю закривав попередній.

     Спіральну пов'язку (ці пов'язки застосовуються при  бинтуванні кінцівок) починають так  само, як і кругову, роблячи на одному місці два-три оберти бинта для  того, щоб закріпити його. Причому  починають бинтувати з найбільш тонкої частини кінцівки. При бинтуванні по спіралях для того, щоб бинт прилягав щільно, не утворюючи кишень, після  одного-двох обертів його перевертають. Після закінчення бинтування бинт закріплюють шпилькою або кінець його розрізають по довжині і зав'язують.

     При бинтуванні області суглобів стопи, кисті застосовують восьмиподібні пов'язки (при їх накладанні бинт весь час ніби утворює цифру "8").

     При бинтуванні рани, розташованій на грудях або на спині, застосовують так звану  хрестоподібну пов'язку.

     При пораненні плечового суглоба  застосовують колосовидну пов'язку.

     Косиночна пов'язка накладається при пораненні голови, ліктьового суглоба та сідниці.

     На  підборіддя, ніс, потилицю і лоб накладають пращеподібну пов'язку. Для її приготування беруть шматок широкого бинта довжиною близько 1 м і з кожного кінця розрізають по довжині, середню частину залишаючи цілою. При невеликих ранах замість пов'язки можна застосовувати наклейку.

     При накладенні пов'язки потерпілого слід посадити тому, що навіть при невеликих пошкодженнях, під впливом нервового збудження, болю може наступити короткочасна втрата свідомості - непритомність.

     Накладення  пов'язок при проникаючих пораненнях живота і грудей має деякі особливості. Так, при проникаючому пораненні  живота з рани можуть випадати нутрощі, найчастіше петлі кишечника. Вправляти  їх у черевну порожнину не можна - це може зробити тільки хірург при  операції. Таку рану потрібно закрити стерильною марлевою серветкою і забинтувати живіт, але не дуже туго, щоб не здавити.

     При проникаючому пораненні грудної  клітини, при кожному вдиху повітря  зі свистом засмоктується в рану, а при видиху - з шумом виходить через нього. Таку рану необхідно  закрити як можна швидше. Для цього на рану кладуть декілька шарів марлі, товстий шар вати і закривають її шматком клейонки, компресним папером, прогумованою оболонкою індивідуального пакету або яким-небудь іншим, що не пропускає повітря, матеріалом, після чого туго забинтовують.  

2. Надання само та  взаємодопомоги при  переломах

   Переломи  кісток можуть відбутися в результаті сильного удару, падіння і т.д.

   Розрізняють закриті переломи, коли кістка зламана, але цілість шкіри на місці  перелому не порушена, і відкриті переломи, коли в області перелому є рана. Надаючи першу допомогу при переломі, необхідно забезпечити нерухомість  місця перелому, що зменшує біль і запобігає подальший зсув кісткових уламків.

   Для іммобілізації використовують готові, стандартні шини. Проте у ряді випадків, їх у районі ураження може не бути. Тому надаючи допомогу, людина повинна вміти використовувати для шинування підручний матеріал (палиці, лижі, парасольки, відповідного розміру дошки, шматки фанери, лінійки, пучки прутів очерету тощо).

   При накладенні шини слід обов'язково забезпечити  нерухомість, принаймні двох суглобів - одного вище місця перелому, іншого-нижче  місця перелому, а при переломі крупних кісток навіть трьох.

   Накладаючи  шини, необхідно дотримуватися таких  правил:

1. пошкоджену кінцівку не можна витягати;
2. якщо в місці перелому є відкрита рана і спостерігається сильна кровотеча, то спочатку накладають джгут вище рани та перелому, потім пов'язку на рану, а після цього - шини з двох сторін кінцівок;
3. обидві шини повинні захоплювати суглоби, розташовані вище і нижче місця перелому;
4. шина перед накладенням має бути загорнута ватою або м'якою тканиною.

   У разі закритого перелому першу допомогу потрібно надавати обережно, щоб не викликати додаткових ушкоджень  у результаті зсуву уламків кісток.

Шина  повинна прилягати до зламаної кінцівки. При переломі кісток передпліччя  руку згинають у ліктьовому суглобі  під прямим кутом таким чином, щоб долоня була повернена до грудної  клітки, потім накладають шину так, щоб пальці рук охоплювали один її кінець, а другий заходив за ліктьовий  суглоб. У такому положенні шину закріплюють бинтом або іншим  матеріалом, а руку підвішують на косинці.

     При переломі плечової кістки передпліччя  потрібно зігнути під прямим кутом  в ліктьовому суглобі, а на зламану  кістку плеча накласти по можливості дві шини: одну - із зовнішнього боку плеча так, щоб один її кінець був  вище плечового суглоба, другий трохи  нижче ліктьового суглоба, а іншу - від пахвової западини до ліктьового суглоба. Потім обидві шини прибинтовують до плеча і зігнуте передпліччя підвішують на ремінь, косинку і т.п.

     Для накладення шинної пов'язки при переломі стегна необхідно мати, принаймні, дві  великі шини. Одну шину накласти по зовнішній  поверхні пошкодженої кінцівки, при  цьому шина повинна бути такої  довжини, щоб один її кінець знаходився під пахвою, а інший трохи виступав за стопу. Другу шину накласти по внутрішній поверхні ноги з таким розрахунком, щоб один кінець її сягав області  промежини, а інший - трохи виступав за край стопи (підошви). У такому положенні шини прибинтовують. При цьому широким бинтом, поясним ременем або рушником верхню частину зовнішньої шини необхідно прикріпити до тулуба.

     При переломі гомілки перша допомога надається так само, як і при переломі стегна.

     При наданні першої допомоги при переломі ключиці необхідно перш за все  підвісити руку на косинку, потім  зшити два ватно-марлевих кільця, надягти їх потерпілому на руки і  посунути до плечових суглобів, плечі  постраждалого максимально відвести назад, а кільця ззаду, над лопатками, зв'язати.

     При переломі тазу, пораненого потрібно покласти на спину, зігнути ноги в колінах і покласти під область колінних суглобів згорнуте пальто, подушку і т.п., з тим щоб зменшити напруженість м'язів живота.

     При пошкодженні хребта, постраждалого необхідно покласти на тверду підстилку (дошку, фанеру, двері тощо) - на спину чи живіт, в залежності від того, в якому положенні він знаходиться. Піднімати потерпілого слід дуже обережно, залучаючи для цього трьох-чотирьох чоловік, уникати при підйомі будь-яких струсів і згинів хребта.

     При переломах ребер на грудну клітку потрібно накласти тугу кругову пов'язку.

     При переломах щелепи треба прикрити рот, потім зафіксувати щелепу пращеподібною пов'язкою.  

3.  Надання само та  взаємодопомоги при  опіках

     Наслідки  опіку шкіри навіть звичайним  окропом дуже часто призводять до смерті протягом декількох діб. Причиною загибелі стає опіковий шок або опікова  хвороба, які проявляються при глибоких ураженнях тканин або великих  площах опікової поверхні. Прийнято вважати, що якщо площа ураження перевищує 10% всієї поверхні тіла, то розвиток опікового  шоку та опікової хвороби неминучий (одна долоня - 1%).

     Іншим фактором, що впливає на тяжкість стану  постраждалого і подальший прогноз, є ступінь і глибина опіку. Глибина ураження тканин багато в  чому визначає тяжкість інтоксикації продуктами розпаду, яка в більшості  випадків стає причиною смерті вже  в першу добу.