Оцінка радіаційної обстановки

       

Міністерство  освіти та науки України

Державний вищий навчальний заклад

«Київський  національний економічний університет  імені Вадима Гетьмана»

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Реферат

На  тему

«Оцінка радіаційної обстановки»

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Виконала  студентка

3 курсу 4 групи  6503

Костенко  Любов

Перевірив Мірюк В. П.

 

 

Київ 2010 

План

1. Поняття радіаційної обстановки
2. Оцінка радіаційної обстановки

Висновки

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

1. Поняття радіаційної обстановки

Радіаїцйна обстановка — це обстановка, яка склалася на території промислового підприємства (об'єкту), населеного пункту або території адміністративного району внаслідок застосування противником ядерної зброї або аварії на атомній електростанції з викидом радіоактивних речовин. Це може призвести до радіоактивного зараження місцевості і необхідності прийняття заходів захисту населення.            . 
Радіаційна обстановка характеризується рівнями радіації і розмірами зон радіоактивного зараження, які є основіптми показниками небезпеки для життя людей і роботи промислових підприємств (об'єктів)      . 
Оцінка радіаційної обстановки є обов'язковим елементом роботи начальників і штабів цивільної оборони. Проводиться вона для прийняття необхідних заходів по захисту населення, які забезпечують виключення або зменшення радіоактивного опромінюваїшя, а також для визначення найбільш доцільних дні населення і фомувань ЦО на зараженій місцевості        . 
Радіаційна обстановка характеризується масштабами (розмірами зон та характером радіоактивного забрудення (рівнями радіації). Розміри зон радіоактивного забрудення і рівні радіації є основними показниками ступеню небезпеки радіоактивного зараження для населення.

Радіаційна обстановка може бути виявлена та оцінена:

-          Методом  прогнозування

-          За даними радіаційної розвідки

Прогнозування радіаційної  обстановки проводиться за допомогою розрахункових методик на основі вихідних даних, що поступають з місця аварії, а саме:

- потужності аварійного викиду;

- радіонуклідного складу;

- висоти викиду;

- швидкості та напрямку вітру;

- наявності опадів.

Наявність вихідних даних дає можливість вирішити наступні завдання:

1.    Визначити та привести рівні радіації на 1 годину після аварії

2.    Визначити розміри зон радіоактивного забруднення

3.    Розрахувати можливі дози опромінення персоналу та населення

4.    Визначити час підходу радіоактивної хмари до найближчих населених пунктів

5.    .Прогнозувати санітарні втрати серед персоналу радіаційно-небезпечного об’єкту,особового складу аврійно-рятувальних формувань і населення і час можливого початку проведення аварійно-рятувальних робіт.

Основні завдання постів радіаційного спостереження:

1.        Своєчасне встановлення початку радіоактивного забрудення.

2.        Оповіщення персоналу, особового складу формувань ЦЗ про радіоактивне забрудення (сигнал “Радіаційна небезпека”).

3.        Визначення рівнів радіації та контроль за їх динамікою.

4.        Встановлення кордонів забруднених районів та шляхів обходу чи проходу через них.

5.        Визначення ступеню забрудення радіоактивними речовинами шкірних покровів, одягу, засобів захисту, продовольства та води.

Особовий склад постів та ланок  повинен бути добре підготовленим  для проведення радіаційної розвідки, мати відповідні прилади та технічні засоби, а саме:

-       індивідуальні засоби захисту органів дихання (респіратор, протигаз);

-       індивідуальні засоби захисту шкіри (ОЗК, костюм Л-1);

-       індивідуальні  дозиметри  (ДКП-50А, ІД-1, ІД-11);

-       засоби оповіщення, зв’язку (подача сигналу “Радіаційна небезпека” голосом), по телефону, частими ударами в металевий предмет та ін.);

-       засоби обмеження забруднених районів із зазначенням рівнів радіації (комплект знаків обмеження КЗО-1);

-       прилади радіаційної розвідки (ДП-5А, Б, В; ІМД-1Р та ін.).

Радіаційна  розвідка може бути наземною та повітряною (спеціально обладнані літаки, гелікоптери, повітряні зонди).

При наземній радіаційній розвідці пости, групи (ланки) в різних точках місцевості фіксують рівень радіації, позначають обстежені райони знаками  обмеження та доповідають в штаб. На території об’єкту економіки  радіаційна розвідка заміряє рівні  радіації на шляхах, що ведуть до об’єкта, в місцях проведення рятувальних  та аварійно-відновлювальних робіт, в сховищах персоналу  та особового складу невоєнізованих формувань, а також здійснює контроль за зміною радіаційної обстановки. Після закінчення розвідки, особовий склад групи (ланки) радіаційної розвідки контролює радіоактивне забруднення шкірних покровів, одягу, засобів захисту, транспорту для подальшого проведення спеціальної (санітарної) обробки, також дозиметричний контроль.

Вихідні дані цього методу враховують потужність дози випромінювання, максимально  допустимі дози опромінення, як одноразові, так і багаторазові, а також  коефіцієнти захисту споруд.

 

2. Оцінка  радіаційної обстановки передбачає:

Оцінка радіаційної обстановки передбачає: 
— визначення і нанесення на карту (схему) зон радіоактивного 
зараження або рівнів радіації в окремих точках місцевості, 
—вирішення основних типових завдань за різними варіантами дій населення, формувань ЦО, а також виробничої діяльності промислових підприємств (об'єктів) в умова» радіоактивного зараження; 
— аналіз отриманих результатів; 
— вівоір найбільш доцільних варіантів дій, при яких виключаються або зменшуються радіаційні втрати. 
Для оцінки радіаційної обстановки; крім рівнів радіації в окремих точках місцевості і зон радіоактивного зараження, необхідно знати: 
— умови перебування людей в зонах радіоактивного Зараження, їх захищеність; 
— значення коефіцієнтів послаблення радіації захисними спорудами, які призначені для укриття робітники?, службовців на підприємствах і непрацюючого населення в МІСЦЯХ проживання; 
— допустимі дози опромінення населення і формувань ЦО на період перебування на місцевості, зараженій радіоактивними речовинами; 
— поставлені завдання формуванням ЦО і терміни їх виконання. 
Радіаційна обстановка може бути визначена двома методами: методом прогнозування і за даними радіаційної розвідки. 
Метод прогнозування: 
Для прогнозування можливого радіоактивного зараження необхідно знати: 
Час ядерного вибуху (час аварії на радіаційно небезпечному об'єкті). 
Координати центру ядерного вибуху (аварії). 
Потужність і вид ядерного вибуху . 
Швидкість і напрямок середнього вітру. Середній вітер — це осереднений по швидкості і напрямку вітер для шарів атмосфери в межах висоти піднімання радіоактивної хмари. Він визначається ірафічним методом по відомих даних вітрового зондування атмосфери, яке проводиться радіозондами, акустичними, радіолокаційними і космічними засобами контролю. Ці дані дають метеорологічні станції відповідним штабам ІДО. Азимут середнього вітру — це кут між напрямком на північ і напрямком, звідки дме вітер, відрахований по ходу стрілки годинника. Наприклад, якщо вітер дме з заходу на схід, то азимут вітру 270° 
При прогнозуванні радіаційної обстановки використовується методика, заснована на ймовірнісних розрахунках. Суттєвість ймовірнісної методики прогнозування зводиться до того, що визначається напрямок розповсюдження хмари радіоактивних речовин і наносяться на карту (схему) можливі зони радіоактивного зараження. 
Проводиться це в такій послідовності: 
По координатах наносять на карту центр ядерного вибуху  
В масштабі карти (плану) наноситься круг (зона можливого зараження в районі ядерного вибуху). Згідно з довідником для потужностей вибуху від 100 до 1000 кТ (кілотонн) при наземних вибухах радіус зони зараження в районі вибуху дорівнює 3 км. Біля кругу надписують характеристику ядерного вибуху, наприклад 100-Н/8.10 :100 кТ, наземний, 8.10 год. 
По азимуту середнього вітру, який отримується від метеослужби із центру вибуху проводиться лінія напрямку середнього вітру. Вісь зони можливого радіоактивного зараження місцевості буде співпадати з проведеним напрямком середнього вітру. 
До кругу зони можливого радіоактивного зараження в районі вибуху проводять дотичні паралельні осі радіоактивного сліду. Під кутом 20° до дотичних проводять прямі, які г боковими межами зони можливого радіоактивного зараження місцевості. 
Зовнішні межі зон можливого радіоактивного зараження місцевості визначають за довідковими таблицями ЦО в залежності від виду і потужності ядерного вибуху, а також швидкості вітру. 
Зовнішні межі зон наносять з врахуванням масштабу карти (плану). 
При цьому прийнято межі зони А наносити синім кольором, зони Б — зеленим, зони В — коричневим, зони Г — чорним. 
Отриманий сектор не визначає точного положення сліду хмари радіаційного зараження на місцевості. Утворення сліду радіаційного зараження в межах сектора має ймовірність 90%, а фактична площа радіаційного зараження приблизно дорівнює 1/3 площі сектора. 
Визначається час підходу радіаційної хмари до населених пунктів за формулою t =L/V , де L — відстань від центру вибуху до населеного пункту, км. V — швидкість вітру, км/год. 
Цей метод дозволяє визначити можливий ступінь радіаційного зараження: сильне, небезпечне, дуже небезпечне, помірне і до початку випаданя радіоактивних опадів організувати захист населення і особового складу формувань, а промислові підприємства перевести на режим роботи в умовах радіоактивного зараження. 
Метод радіаційної розвідки: 
Метод радіаційної розвідки застосовується в штабах цивільної оборони промислових підприємств (об'єктів), міст, районів, областей, а також у військових частинах. Він має дуже важливе значення для прийняття рішення по захисту населення, яке знаходиться на території, зараженій радіоактивними речовинами внаслідок аварії на АЕС з викидом радіоактивних речовин або при вибусі ядерного боєприпасу. 
Вихідними даними виявлення радіаційної обстановки є рівні радіації і час їх виміру в окремих точках місцевості приладами радіаційної розвідки. Ці дані - основа для нанесення меж фактичних зон радіаційного зараження. Для цього на карті (схемі) відмічаються точки виміру рівнів радіації і біля кожної з них вказується величина рівня, приведена до 1 год після ядерного вибуху. 
Точки на карті з рівнями радіації, рівними аоо слизькими до рівнів радіації на зовнішніх межах зон А, Б, В, Г через 1 годину після вибуху: 8, 80, 240 і 800 Р/г з'єднуються між собою плавними лініями такого кольору: 
зона А — синього, зона Б — зеленого, зона В — коричневого, зона Г — чорного, 
Органами радіаційної розвідки на промислових підприємствах (об'єктах) є групи і ланки радіаційної розвідки. Для виміру рівнів радіації використовують прилади радіаційної розвідки, якими в багатьох точках місцевості вимірюють рівні радіації, фіксують астрономічний час і точку вимірів (координати). На великих територіях вимір рівнів радіації доцільно проводити з літаків або вертольотів, які обладнані приладами радіаційної розвідки. 
Відомо, що протягом часу, який минув після ядерного вибуху, рівні радіації на зараженій місцевості зменшуються за законом спаду радіації, а це значить, що оцінити ступінь зараженості різних ділянок і визначити межі зон радіоактивного зараження можна тільки шляхом порівняння рівнів радіації, приведених до одного часу. Штаби ЦО рівні радіації, пдо виміряні в різних точках і в різний час, розрахунками або за допомогою таблиць приводять на 1 годину після вибуху і наносять межі зон радіоактивного зараження на карту.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Висновки:

Факторами небезпеки радіації є: забруднення навколишнього середовища, небезпека для всього живого, що опинилося на забрудненій місцевості (загибель людей, тварин, знищення посівів та ін.), внаслідок радіаційної аварії. Неаби яку роль у нашому житті відіграє радіаційна безпека. Радіаційну безпеку слід розглядати як складову і передумову екологічної безпеки. Існують різноманітні підходи до визначення зазначеного поняття. Так, "радіаційна безпека" визначається як комплекс заходів, спрямованих на обмеження опромінення персоналу, окремих осіб з населення і всього населення до найбільш низьких рівнів дози, що досягаються засобами, прийнятними для суспільства; на запобігання виникненню ранніх наслідків опромінення і обмеження проявів віддалених наслідків до прийнятного рівня.

Радіаційна  безпека визначається також як система  законодавчих засобів (у тому числі  норм радіаційної безпеки), спрямована на обмеження можливого опромінення  населення і персоналу в результаті використання джерел іонізуючого випромінювання. З наведених формулювань випливає, що радіаційна безпека розглядається  як "комплекс заходів" або "система  законодавчих засобів". Термін "радіаційна безпека" тлумачиться і як комплекс адміністративних та медико-санітарних заходів, що обмежують прийнятними  рівнями опромінення і радіоактивне забруднення окремих осіб, населення  і навколишнього середовища.