Положення про Цивільну оборону України. Постанова Кабінету Міністрів України від 10 травня 1994 року N 299 з доп

МІНІСТЕРСТВО  ФІНАНСІВ УКРАЇНИ

ДНІПРОПЕТРОВСЬКА  ДЕРЖАВНА ФІНАНСОВА  АКАДЕМІЯ

КАФЕДРА  ГУМАНІТАРНИХ ДИСЦИПЛІН 
 

Центр заочного навчання та дистанційної освіти 
 
 

  
 
 
 
 
 
 

                             АНОТАЦІЯ 

          з дисципліни:  Безпека життєдіяльності людини           

          на тему: «Положення   про Цивільну оборону України. Постанова    

                        Кабінету Міністрів України від 10 травня 1994 року N 299  

                        з доповненнями  від 26 липня 2001 року N 874» 
 
 
 
 
 
 

                                                     Виконала: студентка

                                                     першого курсу

                                                     групи ФК-10-4з

        Семесенко Н.С. 

                                                     Перевірив: старший

      викладач  кафедри

      гуманітарних  дисциплін

      Чернета В. М. 
 
 
 

             

                                     Дніпропетровськ – 2011

    Положення про Цивільну оборону України було затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 10 травня 1994 р. N 299 з доповненнями  від 26 липня 2001 року N 874.

           I. Завдання Цивільної оборони та заходи щодо їх виконання:

    1) Запобігання виникненню надзвичайних ситуацій  техногенного походження і  забезпечення  зменшення  збитків  і  витрат  у  разі стихійного лиха, аварій, катастроф, вибухів і великих пожеж.

    2) Оповіщення населення про загрозу і виникнення надзвичайних ситуацій у мирний та воєнний час, постійне інформування  його  про стан наявної обстановки.

    3) Захист населення від наслідків  стихійного  лиха,  аварій, катастроф, вибухів, великих пожеж і застосування засобів ураження.

    4) Організація і проведення рятувальних та інших невідкладних робіт у районах лиха і осередках ураження.

    5) Створення  системи  аналізу,  прогнозування,  управління, оповіщення і зв'язку, спостереження і контролю  за  радіоактивним, хімічним  і бактеріологічним зараженням,  підтриманням    їхньої готовності до сталого  функціонування  у  надзвичайних  ситуаціях мирного і воєнного часу.

    6) Організація життєзабезпечення населення під  час  аварій, катастроф, стихійного лиха і у воєнний час.

    7) Підготовка і перепідготовка осіб керівного складу цивільної  оборони,  її  органів  управління  та  сил,    навчання населення вміння  застосувати  засоби  індивідуального  захисту  і діяти у надзвичайних ситуаціях.

    8) Контроль  за  виконанням  завдань   цивільної  оборони покладається на штаби цивільної оборони,  які  в  цьому  напрямі діяльності  співпрацюють  з центральними та місцевими органами державної виконавчої влади, органами місцевого та регіонального самоврядування, громадськими організаціями.

           II. Система цивільної оборони та організація її діяльності.

    1) Цивільна оборона організовується за територіально – виробничим принципом на всій території держави.

    2) Загальне керівництво цивільною обороною відповідно до принципу її побудови здійснюють Кабінет  Міністрів  України,  Уряд Криму, центральні та місцеві органи державної  виконавчої   влади, адміністрація підприємств, установ і організацій незалежно від форм власності та господарювання.

    3) Завдання, функції та  повноваження  штабів  визначаються положеннями   про   Міністерство  України  з  питань  надзвичайних ситуацій   та у справах   захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи і про  територіальні  штаби цивільної оборони.

    4) Для проведення заходів цивільної оборони органи управління цивільної оборони, на підставі рекомендацій Міністерства України з питань надзвичайних ситуацій   та   у   справах   захисту   населення   від наслідків Чорнобильської катастрофи розробляють плани: розвитку й удосконалення цивільної оборони; цивільної оборони (дій  органів  управління  та  сил  у  разі надзвичайної ситуації).

    5) Для надійного і сталого управління  процесами захисту населення у надзвичайних ситуаціях і виконання інших функцій, передбачених планами на  воєнний  час, використовується  державна система пунктів управління. Ці пункти повинні мати захисні споруди, бути обладнаними засобами зв'язку і оповіщення, системами життєзабезпечення.

    6) Для проведення рятувальних та інших невідкладних  робіт у разі надзвичайних ситуацій застосовуються сили цивільної  оборони: війська,  спеціалізовані  і  невоєнізовані  формування.

    7) Спеціалізовані формування цивільної оборони – це  складова частина сил цивільної  оборони,  що  призначена  для   виконання специфічних  робіт,  пов'язаних з радіаційною та хімічною небезпекою,  значними  руйнуваннями,  аварійними  ситуаціями на нафтогазодобувних промислах.

    8) Невоєнізовані формування цивільної оборони –  це  складова частина сил цивільної оборони, які утворюються на  воєнний  час  в областях,  містах,  районах, які  призначені  для  проведення  рятувальних та  інших невідкладних робіт у разі надзвичайних ситуацій.

              III. Повноваження та обов'язки посадових осіб, органів державної виконавчої влади, адміністрації підприємств, установ та організацій з питань цивільної оборони.

    1) Начальник Цивільної оборони України: забезпечує постійну готовність Цивільної оборони  України  до виконання покладених на неї завдань; приводить у готовність органи управління й сили цивільної оборони відповідно до  законодавства України  про  цивільну  оборону. 

    2) Начальники цивільної оборони інших рівнів: визначають основні напрями розвитку й удосконалення цивільної оборони відповідної ланки; забезпечують виконання  законодавства  України  про  цивільну оборону  посадовими особами; розробляють і забезпечують виконання заходів для запобігання виникненню надзвичайних ситуацій техногенного походження.

    3) Свої обов'язки керівники цивільної оборони  країни  та адміністративно-територіальних ланок виконують шляхом безпосередньої  діяльності,  а  також  через  начальників   штабів цивільної оборони, яким надається право: видавати накази, розпорядження, директиви, вказівки з  питань цивільної оборони; здійснювати контроль за  роботою міністерств.

    4)  На  міністерства,  інші  центральні   органи    державної виконавчої влади покладається: забезпечення  захисту  працівників  підприємств,  що входять до їхньої сфери управління; розроблення і здійснення організаційних  та інженерно-технічних заходів для підвищення безпеки виробництва.

    5) Крім виконання завдань, передбачених пунктом  4  цього Положення:

    МОЗ: розробляє та здійснює заходи медичного  захисту  і  медичного забезпечення населення у разі виникнення надзвичайних ситуацій. МВС: розробляє і здійснює заходи з охорони громадського порядку, охорони  матеріальних  і  культурних цінностей у разі надзвичайної ситуації; організовує і здійснює охорону режимно-обмежувальних і карантинних зон в разі виникнення осередків радіоактивного, хімічного, бактеріологічного зараження і під час їх ліквідації; забезпечує гасіння масових пожеж. Гідрометком: проводить стаціонарні спостереження за станом  радіоактивного та хімічного забруднення атмосферного повітря, опадів, ґрунту і води у відкритих водоймах.

Мінсільгосппрод: здійснює загальне  керівництво  розробленням,  підготовкою і проведенням у країні  заходів  для  захисту сільськогосподарських тварин і рослин, продукції тваринництва і рослинництва, продовольства,  фуражу  та  джерел  водопостачання  в сільській місцевості від усіх видів зараження. Мінзв'язку: забезпечує органи управління  цивільної оборони зв'язком  з організацією  централізованого  використання  загальнодержавних  і відомчих засобів зв'язку. Мінбудархітектури: реалізує разом із Міністерством України з питань надзвичайних ситуацій   та   у   справах   захисту   населення   від  наслідків Чорнобильської  катастрофи  єдину технічну політику в проектуванні та будівництві об'єктів цивільної оборони.

           Чисельний склад штатних працівників цивільної оборони.

    1) На  об'єктах  особливої  важливості  з  чисельністю працюючих  до                 5 тис. чисельність працівників цивільної оборони визначається як для  об'єктів першої категорії з чисельністю від  3  тис.  осіб  і більше.

    2) На радіаційно і хімічно небезпечних об'єктах,  а також тих, що мають специфічні особливості виконання заходів цивільної оборони,  віднесені до відповідних категорій  з  цивільної оборони  та чисельністю працюючих понад 30 тис., рішенням керівника підприємства чисельність посад працівників цивільної оборони може бути збільшено на 1 – 2 одиниці.

    3) У цехах, де чисельність працюючих не перевищує 3 тис., передбачається дві  посади з  чисельністю 1 – 3 тис. –  одна  посада,  з чисельністю 500 – 1000 осіб може бути введена одна  така  посада  з оплатою на умовах сумісництва посад.

    4) На об'єктах з чисельністю працюючих до 200 може бути введено 0,5 посади працівника  цивільної  оборони  з оплатою на умовах сумісництва.

    5) Одна  посада працівника цивільної оборони вводиться: на об'єктах, які мають ступінь хімічної небезпеки та чисельність  до  200 осіб;  у галузевих об'єднаннях, концернах, корпораціях,  асоціаціях – незалежно від чисельності працюючих і форм власності.