Проблеми шуму і тиші

За сучасних умов боротьба з шумом є технічно складною, комплексною, дорогою. Важливо  знижувати шум у джерелі його виникнення, створювати безшумні або  малошумні машини і технологічні процеси, транспортне і промислове устаткування, починаючи ще зі стадії проектування. При цьому розраховується очікувана величина шуму, розробляються  заходи щодо зниження шуму до допустимого  рівня. Гігієністи вважають верхньою межею  шуму для лікарень і санаторіїв 35 дБА, для квартир і навчальних приміщень - 40 дБА, стадіонів і вокзалів - 60 дБА [4].

 

 

 

 

 

 

 

4. Результати дослідження питання шуму і тиші вченими

 

В наш  час вчені в багатьох країнах  світу ведуть різноманітні дослідження  з метою вияснення впливу шуму на здоров'я людини. Їх дослідження  показали, що шум наносить відчутну шкідливість для здоров'я людини, але і абсолютна тиша лякає  і пригнічує його. Таким чином, співробітники одного конструкторського  бюро, що мав прекрасну звукоізоляцію, вже через тиждень почали скаржитися на незмогу працювати в умовах абсолютної тиші. Вони нервувалися, втрачали роботоздатність. І, навпаки, вчені встановили, що звуки певної сили стимулюють процес мислення, в особливості процес лічби.

Постійна  дія сильного шуму може не тільки негативно  вплинути на слух, але і викликати  інші шкідливі наслідки - дзвін у  вухах, запаморочення, головний біль, збільшення втоми. Дуже голосна сучасна музика притуплює слух, викликає нервові  захворювання. Шум володіє аккумулятивним ефектом, тобто акустичні подразники, накопичуючись в організмі, все сильніше пригнічують нервову систему. Тому перед втратою слуху від впливу шумів виникає функціональне порушення центральної нервової системи.

Особливо  шкідливий вплив шуму відображається на нервово-психічну роботу організму. Процес нервово-психічних захворювань  вище серед осіб, працюючих в шумних умовах, ніж у осіб, працюючих  в нормальних звукових умовах. Шуми викликають фунціональні розлади серцево-судинній системі; відображають шкідливий вплив на зоровий та вестибулярний аналізатори, знижує рефлекторну діяльність, що часто стає причиною нещасних випадків і травм. Як показали досліди, нечутні звуки також можуть виявити шкідливий вплив на здоров'я людини. Таким чином, інфразвуки відображають особливий вплив на психологічну сферу людини: вражаються усі види інтелектуальної діяльності, погіршується настрій, інколи з'являється відчуття розгубленості, тривоги, зляканості, страху і при високій інтенсивності - відчуття слабкості, як після сильного нервового збудження. Навіть слабкі звуки інфразвуки можуть суттєво вплинути на людину, в особливості якщо вони носять довготривалий характер. За думкою вчених, саме інфразвуками, нечутно проходячими крізь найтовстіші стіни, викликається багато нервових хвороб мешканців великих міст.

Ультразвуки, що займають значне місце у гамі промислових шумів, також небезпечні. Механізми їх дії на живі організми  надзвичайно багатогранні. Особливо їх негативному впливу піддаються клітини  нервової системи. Шум підступний, його шкідливий вплив на організм звершується  непомітно. Організм людини практично  беззахисний проти дії шуму. У  наш час лікарі говорять про шумову хворобу , що розвивається в результаті дії шуму з переважним враженням  слуху та нервової системи [2].

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

5. Заходи щодо подолання розповсюдження шумового забруднення

 

Шумове  забруднення - це перевищення природного рівня шуму та ненормальна зміна  звукових характеристик (періодичності, сили звуку тощо) на робочих місцях, в населених пунктах та інших  місцях внаслідок роботи транспорту, промислових підприємств, побутових  пристоїв, поведінки людей та інших причин. Для ліквідації шумового забруднення навколишнього середовища використовується шумозахист.

Шумозахист - це комплекс заходів на виробництві, транспорті, при цивільному та промисловому будівництві, дорогах, вулицях населених  місць. На практиці шумозахист виконується  за допомогою архітектурно-планувальних та будівельних методів (застосування звукопоглинаючих матеріалів, раціональне розміщення будівельних об'єктів, створення протишумових розривів - віднесення житлових будівель всередину кварталів, винесення шумних виробництв від населених пунктів, конструювання протишумових віконних клапанів тощо), спеціальних шумозахисних екранів (створення вздовж вулиць екранів у вигляді земляних валів, стін різних конструкцій, шумовідбиваючих, як правило, не житлових будівель-магазинів, складів, гаражів), зелених насаджень (ефективні насадження розміром 50 м і більше в ширину, головним чином влітку), вішання на балконах та лоджіях масивних чи гофрируваних загорож, “взяття” залізничних доріг в тунелі та подібні заходи.

В закордонних  державах, зокрема в Німеччині, на багатьох військових та цивільних аеродромах, що приймають реактивні літаки, створені шумозахисні зони, обмежена активність польотів (заборона нічних польотів), введені  обмеження для надзвукових літаків  по часу, висоті та швидкості. Для земного  трансорту (автомобільного та залізничного) застосовані технічні способи зниження шуму: встановлення дискових гальм, застосування на окремих ділянках дороги спеціального звукопоглинаючого асфальту (об'єм порожнин досягає 25%, тоді як в звичайних асфальтованих покриттях він складає не більше 6%). Застосування цих заходів дозволило на дорогах Німеччини знизити рівень шуму на 4-6 дБА. На жаль, в нашій країні заходів по зниженню шумового забруднення проводиться дуже мало. Виключною властивістю затримувати та поглинати шум мають деревні та чагарникові насадження вздовж автомагістралей, особливо такі, що складаються з клена (зменшує рівень шуму на 15,5 дБА), тополі (до 11 дБА), липи (до 9 дБА) та ялини (до 5 дБА). Все це дозволить значно зменшити шумове забруднення навколишнього середовища та зменшити його негативний вплив на організм людини. Густа, “жива” загорожа здатна зменшити шум, спричинений машинами, в 10 разів. Деревні породи в цьому відношенні більш ефективні, ніж цегляна або бетонна стіна. Крім того, вертикальне озеленення та інші види насаджень вздовж будинків та тротуарів сприяє зниженню нагріву стін та дорожніх покриттів в 10 і більше разів. Вони значною мірою знижують загазованість повітря від автомобілів і підприємств.  Зниження рівня авіаційного шуму - одна з головних задач під час вирішення проблеми охорони довкілля при авіатранспортних процесах. Необхідно проводити системний аналіз авіаційного шуму, інфра- та ультразвуку з урахуванням всього комплексу експлуатаційних чинників [5].

Несприятливий вплив авіаційного шуму на людину визначається сукупністю таких факторів:

- інтенсивністю  та частотним складом авіаційного  шуму, що залежить від типу, потужності  і кількості двигунів, встановлених  на літаку, режиму їх роботи, спрямованості  випромінювання шуму, віддалення  і швидкості руху літака, метеорологічних  умов;

- тривалістю  і частотою повторюваності дії  авіаційного шуму, які залежать  від швидкості і висоти польоту  літака, інтенсивності експлуатації  парку літаків;

- індивідуальними  властивостями людини;

- часом  доби.

В залежності від названих факторів використовуються різні критерії оцінки несприятливого впливу авіаційного шуму:

- максимальний;

- ефективний;

- еквівалентний.

Звукоізолюючі властивості огородження, встановленого  на шляху поширення звуку, характеризується коефіцієнтом звукопроникності

де Р_пр - звукова потужність звуку, що пройшов через огородження; Р_пад - звукова потужність звуку, що поширився на огородження.

Звідси  висновок:

1) звукоізолююча здатність огородження тим вища, чим воно важче (масивніше).

2) звукоізолююча  здатність одного і того самого  огородження зростає із збільшенням  частоти звуку.

Звукоізоляція багатошарових огороджень, як правило, вища. Іноді поняття “ізоляція" і “поглинання" звуку ототожнюється один з одним, хоча між ними є принципові відмінності. Звукоізолююча конструкція служить для того, щоб не пропускати звук з шумного приміщення - тобто ефект відбиття звуку (матеріали щільні, тверді, масивні). Звукопоглинальні матеріали і конструкції призначені для поглинання звуку, як в приміщеннях з джерелом звуку, так і в сусідніх приміщеннях. Для цих цілей використовують пористі матеріали, в яких великі втрати на тертя. Окрім зазначеного вище, на виробництві для боротьби з шумом використовують звукоізолюючі кожухи, екрани, кабіни - це локальний метод боротьби. Ослабленню виробничого шуму сприяють планувальні заходи, які враховують доцільне взаємне розташування приміщень і об'єктів з урахуванням їх шумності. Шумні цехи повинні бути сконцентровані в глибині території, віддалені від інших виробництв і захищені зоною деревних і чагарникових насаджень. Враховують також “розу вітрів” при розміщенні агрегатів з інтенсивним шумом. Крім заходів технологічного і технічного характеру, застосовуються засоби індивідуального захисту:

а) антифони у вигляді навушників і вкладишів, з сумішей волокон органічної бактерицидної вати і ультра тонких полімерних волокон (знижують шум на 15-30 дБ);

б) шоломи - при дії шуму з рівнем >120 дБ [1].

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

6. Індивідуальний захист від шуму, методи звукоізоляції.

 

Зниження  шуму звукопоглинанням та звукоізоляцією. Об'єкт, котрий випромінює шум, розташовують у кожусі, внутрішні стінки якого  покриваються звукопоглинальним матеріалом. Кожух повинен мати достатню звукопоглинальну здатність, не заважати обслуговуванню обладнання під час роботи, не ускладнювати його обслуговування, не псувати інтер'єр цеху. Різновидом цього методу є  кабіна, в котрій розташовується найбільш шумний об'єкт і в котрій працює робітник. Кабіна зсередини вкрита звукопоглинальним матеріалом, щоб  зменшити рівень шуму всередині кабіни, а не лише ізолювати джерело шуму від решти виробничого приміщення.

Зниження  шуму звукоізоляцією. Суть цього методу полягає тому, що шумовипромінювальний об'єкт або декілька найбільш шумних об'єктів розташовуються окремо, ізольовано від основного, менш шумного приміщення звукоізолювальною стіною або перегородкою. Звукоізоляція також досягається шляхом розташування найбільш шумного об'єкта в окремій кабіні. При цьому в ізольованому приміщенні в кабіні рівень шуму не зменшиться, але шум впливатиме на менше число людей. Звукоізоляція досягається також шляхом розташування оператора в спеціальній кабіні, звідки він спостерігає та керує технологічним процесом. Звукоізоляційний ефект забезпечується також встановленням екранів та ковпаків. Вони захищають робоче місце і людину від безпосереднього впливу прямого звуку, однак не знижують шум в приміщенні.

Зниження  шуму акустичною обробкою приміщення. Акустична обробка приміщення передбачає вкривання стелі та верхньої частини  стін звукопоглинальним матеріалом. Внаслідок цього знижується інтенсивність  відбитих звукових хвиль. Додатково  до стелі можуть підвішуватись звукопоглинальні щити, конуси, куби, встановлюватись  резонаторні екрани, тобто штучні поглиначі. Штучні поглиначі можуть застосовуватись окремо або в поєднанні з личкуванням стелі та стін. Ефективність акустичної обробки приміщень залежить від звукопоглинальних властивостей застосовуваних матеріалів та конструкцій, особливостей їх розташування, об'єму приміщення, його геометрії, місць розташування джерел шуму. Ефект акустичної обробки більший в низьких приміщеннях (де висота стелі не перевищує 6 м) витягненої форми. Акустична обробка дозволяє знизити шум на 8 дБА.

Заходи  щодо зниження шуму слід передбачати  на стадії проектування промислових  об’єктів та обладнання. Особливу увагу  слід звертати на винесення шумного  обладнання в окреме приміщення, що дозволяє зменшити число працівників  в умовах підвищеного рівня шуму та здійснити заходи щодо зниження шуму з мінімальними витратами коштів, обладнання та матеріалів. Зниження шуму можна досягти лише шляхом знешумлення всього обладнання з високим рівнем шуму. Роботу щодо знешумлення діючого виробничого обладнання в приміщенні розпочинають зі складання шумових карт та спектрів шуму, обладнання і виробничих приміщень, на підставі котрих виноситься рішення щодо напрямку роботи [2].

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Висновки

 

Усвідомлюючи  масштаби і наслідки небажаного шуму в навколишньому середовищі потрібно розуміти що не зважаючи на негативні  наслідки, він є невід’ємною частиною людського існування. Однак загалом  сучасний темп життя свідчить про  те що значна частина шуму не властива нормальній діяльності людей та інших  живих істот.

Баланс  шуму і тиші останнім часом помітно  розмежовується, виникає так зване  шумове забруднення, наслідки якого  полягають в першу чергу в  руйнуванні інформаційних полів, в  межах яких розвивається суспільство. Відповідно воно має значення в формуванні нашого соціального оточення. По-друге, шумове забруднення руйнує структуру корисної звукової інформації яку споживає людина, що позначається на індивідуальному стані. По-третє, шум є причиною багатьох хвороб, в тому числі психічних і нервових розладів. І зрештою спонукає до пошуку захисту від нього.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Використана література

 

1. Атаманчук П.С. Безпека життєдіяльності / П.С. Атаманчук - К.: Центр учбової літератури. - 2011. - 276 с.
2. Дідковський В. С. Шум і вібрація / В.С. Дідковський, О.В. Коржик, О.Г. Лейко - К.: Імекс-ЛТД. - 2010. - 334 с.
3. Запорожець О. І. Безпека життєдіяльності / О. І. Запорожець - К.: Центр учбової літератури. -  2012. - 448 с.
4. Мягченко О.П. Безпека життєдіяльності людини та суспільства: навчальний посібник / О. П. Мягченко - К.: Центр учбової літератури. - 2010. - 384 с.
5. Третьяков О. В. Охорона праці: навчальний посібник / О. В. Третьяков, В. В. Зацарний, В. Л. Безсонний - К.: «Знання». - 2010. - 167 с.