Проблеми здоров’я населення України

Для початку проведемо аналіз сучасної медико-демографічної ситуації в Україні.

Суспільні перетворення в Україні за роки незалежності, які супроводжувались затяжною соціально-економічною кризою, суттєво вплинули на рівень та умови життя населення і, відповідно, на динаміку його чисельності, склад і процеси відтворення.

На початок 2011р. чисельність населення України становила 45778,5 тис. осіб. За чисельністю населення наша країна стало посідає п’яте місце серед європейських країн та друге місце серед країн СНД після Росії. Протягом всіх повоєнних років, аж до початку 1990-х рр., чисельність населення України постійно зростала (рис.1.1.). Однак інтенсивність цього зростання почала знижуватися з початку 1970-х рр. Вперше смертність перевищила народжуваність в 1991 р., і країна вступила в якісно новий етап свого розвитку – депопуляцію. Вже 20 років в Україні річна чисельність померлих перевищує чисельність народжених.

Рисунок 3.1 – Динаміка чисельності наявного населення України у 1990–2010 рр. (на 1 січня 2011)

За п’ять останніх років (2006–2010) чисельність населення скоротилася на 1 млн 151 тис. осіб, а протягом минулого року – на 184,4 тис. осіб. Депопуляція – далеко не унікальне явище у світі і спостерігається в багатьох інших країнах Європи: Білорусі, Болгарії, Греції, Італії, Естонії, Латвії, Литві, Молдові, Російській Федерації, Румунії, Словенії, Чехії, Швеції та ін. Однак нашу країну серед вищеназваних вирізняє масштабність депопуляції та прискорені темпи скорочення чисельності населення: коефіцієнт природного убутку населення у 2010 р. в Україні становив – 4,4‰.

Характерною особливістю сучасної вікової структури населення України є високий рівень постаріння. Нині частка населення у віці 60 років і старше становить понад 20% (табл.3.1). Найвищий рівень постаріння зафіксовано у сільських жінок (понад 30%).

Таблиця 3.1 - Індикатори старіння населення 2006 – 2010 рр.

Починаючи з 2002 р. абсолютне число народжених зростає. Зокрема, у 2010 р. дітей народилося на 37,3 тис. більше, ніж у 2006 р. Приріст народжень у міських поселеннях в 2010 р. порівняно з 2006 р. становив 19,9 тис., а в селах – 17,4 тис. осіб. Загальний коефіцієнт народжуваності населення також збільшився: від 9,9‰ у 2006 р. до 10,8‰ у 2010 р. Підвищення рівня народжуваності за останні п’ять років є передусім наслідком збільшення числа потенційних матерів – жінок дітородного віку, народжених у першій половині 1980-х років.

Найгострішою демографічною проблемою України була і залишається несприятлива динаміка смертності населення. Сучасна кризова ситуація зі смертністю формувалася на тлі тривалих неблагополучних тенденцій 1965-1984 рр., які були різко підсилені наслідками чорнобильського лиха і негативним впливом затяжної соціально-економічної кризи перехідного періоду. Прикро, але параметри режиму смертності в Україні за останні 10 років зберігаються на рівні найгірших показників середини 90-х років – піку кризи смертності. Затяжна стагнація показників смертності свідчить про сталість неблагополуччя у режимі вимирання населення України. Сучасна ситуація зі смертністю неблагополучна як для міського, так і для сільського населення.

За останні п’ять років (2006–2010) загальний показник смертності в Україні утримується на надто високому як для європейської країни рівні 16,2–15,2‰. Однак при цьому варто зважити на те, що формування нинішнього високого рівня смертності відбувається в умовах прискореного демографічного старіння, яке за рахунок швидкого збільшення в населенні контингентів старшого віку не тільки структурно підвищує його, але й посилює темп вимирання населення.

Сучасний рівень смертності в Україні відзначається суттєвими регіональними відмінностями: у 2010 р. величина загального коефіцієнту смертності коливалася від 10,3‰ (м. Київ) до 19,6‰ (Чернігівська область). Відносно нижчий загальний рівень смертності спостерігається у західній частині України (12,0–14,4‰), найвищий – у північних областях (17,3–19,6‰). Значною мірою такі коливання пояснюються дією структурного чинника. Так, у західних областях відносно молода вікова структура населення змінює загальний показник смертності у бік зменшення, а в областях зі старою віковою структурою (на півночі і в центрі нашої країни) – в бік підвищення.

Сучасна структура причин смерті населення України поєднує у собі елементи традиційної і сучасної структур патологій, в якій високий рівень смертності від ендогенних захворювань (хвороб системи кровообігу і новоутворень) межує з не менш значущою смертністю від екзогенних причин (нещасних випадків, отруєнь і травм, інфекційних та паразитарних хвороб, хвороб органів дихання та органів травлення). В середньому до 86% усіх смертних випадків нині в Україні припадає на три основні класи причин смерті: хвороби системи кровообігу, зовнішні причини смерті і новоутворення. В ієрархії причин смерті населення нашої країни в 2010 р., як і в попередні роки, перші п’ять місць стало посідають такі класи: хвороби системи кровообігу (66,6% від загалу померлих), новоутворення (12,7%), зовнішні причини смерті (6,2%), хвороби органів травлення (3,8%) і органів дихання (2,8%). Структура причин смерті у 2010 р. порівняно з 2009 р. не зазнала значних змін.

Рівень та динаміка показників смертності від основних хвороб системи кровообігу в Україні значно відрізняється від таких у розвинутих країнах світу. Особливо помітними є відмінності у показниках смертності від ішемічної хвороби серця: сучасний рівень смертності українських чоловіків майже у 3 рази перевищує відповідний показник смертності чоловіків у розвинутих країнах, а смертність внаслідок цереброваскулярних хвороб відрізняється незначною мірою. Показники ж смертності українських жінок працездатного віку від ішемічної хвороби серця перевищували рівень смертності від цієї патології серед їх ровесниць у розвинутих країнах світу несуттєво.

Наступний за значущістю клас причин смерті – новоутворення. Щорічно новоутворення викликають 15–17% усіх смертей осіб працездатного віку. Нині рівень онкологічної смертності чоловіків працездатного віку в Україні перевищує такий у розвинутих країнах на 40%, а в жінок – на 20%.

Головне місце серед локалізації раку в чоловіків посідають новоутворення трахеї, бронхів і легенів (20%) і меншою мірою – шлунка, кишечнику, прямої кишки (12%). У структурі смертності жінок перше місце належить новоутворенням молочної залози (16%) та жіночих статевих органів (5%).

Наступний за значущістю клас причин смерті – зовнішні причини. Нині внаслідок різного роду нещасних випадків, отруєнь та травм в Україні гине понад 40 тис. осіб, до 70% з яких перебуває у працездатному віці. Характерною рисою смертності від зовнішніх причин в Україні є разюча статева диференціація, що полягає у значному перевищенні показників смертності чоловіків над відповідними показниками жінок. Якщо чоловіча смертність від усіх причин у віці 16–59 років майже утричі перевищує жіночу, то від зовнішніх причин смерті – у 5 разів.

Смертність від інфекційних та паразитарних хвороб зростала у чоловіків. Особливо значним виявилось підвищення рівня смертності від інфекційних захворювань у 2005 р., коли він зріс у населення віком 16–59 років майже на 40%. Відповідно, якщо у 1991 р. рівень смертності в Україні перевищував такий у розвинутих країнах у 3,5, у 2000 р. – у 7, то в 2010 р. – майже в 10 разів. Результати аналізу тенденцій смертності від причин смерті даного класу свідчать про те, що визначальну роль у смертності відіграє саме туберкульоз, поширений переважно серед чоловіків. Показник смертності від туберкульозу потягом останніх 17 років підвищився в Україні утричі. Щороку в Україні помирає від туберкульозу майже 7–8 тис. осіб. Нині Україна за показником смертності від туберкульозу виявилась відкинутою далеко назад і перебуває на рівні 1960-х років. Якщо у 1991 р. рівень смертності від туберкульозу в Україні перевищував відповідні показники розвинутих країн світу у 7 разів, то у сучасний період цей розрив сягає 20 разів. Основні втрати, зумовлені туберкульозом, концентруються у працездатному віці. Тенденції смертності населення України, особливо чоловіків, від хвороб органів травлення також є надзвичайно негативними: найбільш значне підвищення її рівня припадає на 2002–2010 рр. Що стосується вікових ризиків смерті, то найвищими вони є у віці 45–49 років для чоловіків та 30–44 роки для жінок.

Динаміка тривалості життя населення України у 1990-х роках і на початку ХХІ ст. була неоднозначною. В цілому в тенденціях тривалості життя за вказані роки можна виділити декілька коротких періодів: період загального і стрімкого скорочення тривалості життя – 1990–1995 рр.; період короткочасного незначного підвищення тривалості життя – 1996–1998 рр.; період зниження і стагнації тривалості життя на дуже низькому рівні – 1999–2005 рр.; період підвищення тривалості життя, який розпочався у 2006 р.(табл. 1.2).

Таблиця 3.2 - Зміни середньої тривалість життя населення України у 2006–2010 рр. (років)

За попередніми даними, в Україні у 2010 р. середня очікувана тривалість життя при народженні порівняно з 2009 р. збільшилась на 0,2 року і становить 69,8 року для обох статей. При цьому на 0,18 року (з 64,37 до 64,55 року) ця величина збільшилась для чоловіків і на 0,21 року (з 74,84 до 75,05 року) – для жінок. Однак сучасний рівень середньої очікуваної тривалості життя при народженні у чоловіків на 1,3 року, а у жінок на 0,3 року нижчий, ніж у 1990 р.

Серйозне занепокоєння викликає збільшення розриву у рівнях чоловічої і жіночої тривалості життя, який у 2010 р. становив 10,5 року (в містах – 10,1 року, в сільській місцевості – 11,3 року).

4 ХАРАКТЕРИСТИКА СТАНУ ЗДОРОВ’Я НАСЕЛЕННЯ УКРАЇНИ

Одним із важливих завдань держави є збереження здоров’я населення як основного потенціалу виробничих ресурсів країни. Доведено, що здоров’я населення залежить від соціального та економічного благополуччя, спадковості, важливу рол при цьому відіграє здоровий спосіб життя, адекватне харчування, належні умови життя та побуту, стан навколишнього середовища.

Вивчення тенденцій захворюваності та поширеності хвороб серед різних вікових груп населення та закономірностей змін вищеозначених показників є важливою складовою планування стратегічних напрямків розвитку, як галузі охорони здоров’я, так і держави в цілому.

За результатами аналізу стану здоров’я населення України дослідники минулих років відмічають сталу негативну тенденцію зростання захворюваності та поширеності хвороб, зменшення абсолютної кількості населення за рахунок збільшення смертності, більше того, прогнозувалося подальше зростання негативних змін цих показників, що стає загрозливим для національної безпеки.

До переліку показників, які різносторонньо характеризують стан здоров’я населення і підлягають динамічному спостереженню та аналізу, відносяться захворюваність, поширеність хвороб, їх статево-вікові особливості.

Аналіз показників захворюваності та поширеності хвороб протягом 2006–2010 рр. свідчить про стійкі тенденції до їх зростання. Так, за вище означений період рівень первинної захворюваності серед всього населення зріс з 68 962,8 в 2006 р. до 72 255,4 на 100 тис. населення в 2010 р. (на 4,78%). Ще більшими темпами зросла поширеність хвороб, а саме з 174 577,5 в 2006 р. до 186 786,5 на 100 тис. населення у 2010 р (на 7,0%) (рис. 4.1).

Рисунок 4.1 - Рівні захворюваності та поширеності хвороб серед всього населення України (на 100 тис. всього населення)

Основу структури первинної захворюваності традиційно формують: хвороби органів дихання (44,12%), системи кровообігу (7,22%), травми, отруєння та деякі інші наслідки дії зовнішніх чинників (6,7%), хвороби сечостатевої системи (6,46%), хвороби шкіри та підшкірної клітковини (5,81%), хвороби ока та його придаткового апарату (4,97%), хвороби кістково-м’язової системи та сполучної тканини (4,63%), хвороби органів травлення (4,05%) та інші. Разам вищеозначені класи хвороб склали 84,0% первинної захворюваності серед всього населення України (рис. 4.2).

Рисунок 4.2 - Структура первинної захворюваності серед усього населення України у 2010 році (%)

За останні п’ять років (2006-2010 рр.) при незмінній в цілому структурі первинної захворюваності серед всього населення відбулися зміни щодо питомої ваги основних класів хвороб, що її формують. Так відмічається зростання питомої ваги класу хвороб органів дихання в загальній структурі первинної захворюваності серед усього населення: з 41,28% в 2006 р. до 43,98% у 2009 р. та 44,12% у 2010 р. І, навпаки, питома вага хвороб системи кровообігу в загальній структурі первинної захворюваності серед всього населення поступово зменшується з 7,54% в 2006 р. до 7,34% в 2009 р. та 7,22% в 2010 р.; питома вага хвороб органів травлення зменшилася з 4,29 % у 2006 р. до 4,15% в 2009 р. та 4,05% в 2010 р.; хвороб кістково-м’язової системи та сполучної тканини з 4,95% в 2006 р. до 4,68% в 2009 р. та 4,63% в 2010 р. Відбулося також зменшення питомої ваги первинної захворюваності на інфекційні та паразитарні хвороби в загальні структурі первинної захворюваності серед всього населення України: з 4,07% - в 2006 р. до 3,71% -в 2009 р. та 3,61% - в 2010 р.

Значення первинної захворюваності серед всього населення за основними класами хвороб в динаміці за останні п’ять років також мають різнонаправлені тенденції .

Найбільшими темпами зросла первинна захворюваність всього населення України на хвороби органів дихання (+ 12%), хвороби вуха та соскоподібного відростку (+5,33%), хвороби ока та його придаткового апарату (+4,21%), новоутворення (+3,1%), хвороби шкіри та підшкірної клітковини (+2,9%). Стабілізувалася первинна захворюваність на хвороби нервової системи (+0,19%), хвороби системи кровообігу (+0,4%), хвороби сечостатевої системи (+0,52%). За означений період зменшилася первинна захворюваність з приводу вагітності, пологів та післяпологового періоду (-11,81%), розладів психіки та поведінки (-8,7%), інфекційних і паразитарних хвороб (-6,98%), хвороб крові та кровотворних органів (-3,18%), хвороб кістково-м’язової системи та сполучної тканини (-2,1%), травм, отруєнь та деяких інших наслідків дії зовнішніх чинників (-1,08%), хвороборганів травлення (-1,03%).