Роль конкурентної розвідки у запобіганні рейдерській атаці та здійсненні поглинання

Найбільш слабкою ланкою більшості підприємств є його топ-менеджмент, тобто органи керування. Це особи, на чиїх слабкостях рейдер грає насамперед. Наділений достатніми повноваженнями директор може сприяти швидкому виведенню майна зі свого підприємства до підконтрольних рейдеру структур. Отже, власник заводу залишається з акціями, які нічого не вартують. Менеджмент легко може спровокувати фінансові проблеми на заводі, наприклад, санкціонувавши закупівлю сировини за завищеними цінами або взявши кредит під нереальні відсотки. Переконати керівництво діяти на користь рейдера можна по-різному: від звичайного підкупу до підсаджування на «гачок» — шантажу, кримінального переслідування й погроз. Атака через менеджмент найдешевше обходиться на держпідприємствах, де немає ефективного контролю над операційною діяльністю з боку власника.

Цей шлях — складніший від корпоративного захоплення, однак він є не менш дієвим, оскільки важко знайти підприємство, яке нікому нічого не заборгувало. Рейдери  в цій ситуації вивчають кредитну історію підприємства і шукають способів порушити в суді справу про банкрутство підприємства. Далі рейдер може діяти кількома способами — або скупити борги підприємства і таким чином отримати більшість в раді кредиторів, або ж домовитися з іншими кредиторами, щоб призначити свого арбітражного керуючого. Арбітражний керуючий під час процедури банкрутства підприємства фактично виконує функції керівника такого підприємства, а отже може порядкувати на підприємстві як повноцінний господар. Тоді як акціонери в цьому разі практично не мають впливу на підприємство.

Зміна влади в 2004 році в Україні  спровокувала й переділ власності, що підказав вітчизняним рейдерам ще один спосіб поглинання підприємств  — заперечення факту правомірності  підсумків приватизації. Поки Юлія Тимошенко готувала до повторного продажу «Криворіжсталь», Костянтин Григоришин розгорнув проти групи Суркіса — Медведчука справжню рейдерську війну. Апетити росіянина не обмежувалися поверненням відібраних у нього колись обленерго — він замахнувся навіть на ФК «Динамо» (Київ). Наведені нами приклади не означають того, що ми є прихильниками методів приватизації, які в основному застосовувались до 2004 року, проте саме правові прогалини здійснюваної реприватизації після 2004 року породили таку форму рейдерської діяльності.

Як логічно випливає зі згаданого, роль конкурентної розвідки у вітчизняному бізнесі насамперед зводиться до вчасного запобігання рейдерській  атаці. Щоб докладніше визначити  завдання конкурентної розвідки у цих  процесах, з'ясуємо низку принципових запитань, у відповідях на які й реалізовується роль конкурентної розвідки у протидії рейдерській атаці. Перше запитання, яке виникає під час аналізу будь-якої ситуації, пов'язаної з недружнім поглинанням — чому рейдерська атака є для керівництва великою несподіванкою?

Зазвичай захоплення підприємства, судові рішення, що дають змогу разом  із судовим виконавцем проникнути на територію, змінити членів правління  й захопити управління бажаним заводом  — це лише зовнішні й не найголовніші прояви раніше спланованої рейдерської атаки. Це її завершальний етап. Розпочати її можуть і за кілька років до того, про що у власників підприємства може не бути навіть підозр. План із захоплення підприємства готують довго й ретельно, використовуючи відповідні методи роботи й фахівців (найчастіше — відставних і діючих спеціалістів із правоохоронних органів). Рейдери знаходять вразливі місця фірми, вивчають психологічні портрети її керівників і власників, щоб спрогнозувати їхню реакцію на ті або інші подразники. Впроваджують на підприємство або вербують на ньому своїх агентів, які надають необхідну інформацію, встановлюють довірчі стосунки з керівниками ключових підрозділів, впливовими особами на підприємстві, серед них виокремлюють ворожо налаштованих проти керівництва, жадібних, продажних і так далі.

Фінансове захоплення здійснюється послідовно, потайки. Слід віддати належне, часом  майстерно створюється ситуація, за якої незговірливий власник довідується, що його бізнес йому вже не належить ані фактично, ані юридично. Тільки тоді вступають у дію бойовики, які починають штурм. А той, хто наймає й скеровує їх, починає усвідомлювати, що активи підприємства розібрано й поділено між новими власниками, а сама колись дуже прибуткова фірма у боргах банку, про які її власник, як виявилося, нічого не знав. Так, наприклад, власник компанії «Агроекспорт» з Миколаєва, що її вартість авторитетна фірма «Делойт і Туш» оцінила в $75 млн., навіть не знав, що її вже закладено топ-менеджментом одному з банків і, по суті, йому вже не належить [9].

Наступне запитання  — як і у кого виникає ідея про захоплення підприємства?

Така ідея може виникнути як в  зовнішньому (все може початися із пропозиції продати бізнес), так і внутрішньому середовищі компанії.

Як правило, ці плани виношують  його власники, які не зуміли домовитися між собою. Один вважає, що розвиватися треба так, інший — так. Один говорить, що треба більше прав віддати топ-менеджерам, інший воліє управляти одноосібно, гадаючи, що краще від власника подбати про підприємство не зможе ніхто.  Рейдерським атакам піддаються зазвичай успішні й благополучні фірми, керівники яких не без підстав вважають себе професіоналами найвищого ґатунку. І дуже часто не вміють почути партнера й домовитися один з одним. Іноді рейдери самі підшукують вразливі для атак фірми й пропонують їхнє захоплення потенційним власникам. Або привласнюють їх самі.

Третє запитання. Як правильно протидіяти захопленню свого підприємства?

У цьому разі ефективно спрацьовує правило коли «розумний вчиться  на чужих помилках», тобто як виходили з таких ситуацій інші. Слід підкреслити, що можливі варіанти мають бути прораховані і відпрацьовані задовго до початку рейдерської атаки, у процесі її реалізації вони можуть виявитися малоефективними. Що мається на увазі?

Ефективним способом запобігання конфліктним ситуаціям є договір з партнерами про те, як у разі розбіжностей ділитиметься бізнес. Адже в ситуації, коли один з партнерів вирішує «вийти із гри» й продати бізнес, зробити це буває технічно дуже складно. Гроші перебувають в обороті й вилучити їх інші партнери просто не в змозі.

Ефективний захист підприємства лежить винятково усередині самого підприємства. І цю небезпеку можна перебороти тільки побудувавши систему ефективних превентивних заходів захисту бізнесу  комплексного характеру. Тільки після проведення такої роботи страхові компанії готові застрахувати ваш бізнес від захоплення.

Додамо, що в критичних ситуаціях  на підприємстві дуже часто предметом  спору є, наприклад, бренд фірми, особистий внесок окремого співвласника. Зрозуміло, що кожен вважає себе тим, на кому все тримається.

Починаючи спільний бізнес, коли справи йдуть досить не погано, ви повинні  дуже чітко уявляти, як зможете вийти  з нього з найменшими втратами в ситуації, коли ваші партнери давно  вже грають проти вас. А ще краще — з найбільшим прибутком.

Як на практиці можна протидіяти незаконному поглинанню, використовуючи методи конкурентної розвідки? Якщо брати  до уваги, що конкурентна розвідка —  це постійний процес збору, нагромадження, структурування, аналізу даних про  внутрішнє й зовнішнє середовище компанії й надання вищому менеджменту компанії інформації, що дає змогу йому передбачати зміни в обстановці й приймати своєчасні оптимальні рішення щодо керування ризиками, впровадження змін у компанії й відповідних заходів, спрямованих на задоволення майбутніх запитів споживачів й підтримку прибутковості, то, відповідно, важливу, а може, й критично необхідну інформацію, обов'язково буде здобуто службою конкурентної розвідки.

Спектр завдань конкурентної розвідки не обмежується захистом важливих об'єктів, ресурсів, комунікацій та конфіденційних даних, як часто вважають. Сюди входить:

•    виявлення загроз політичного, фінансово-економічного, соціально-психологічного характеру у сфері інтересів компанії;

•    інформаційна оцінка партнерів, клієнтів, конкурентів, контрактів;

•    інформаційно-аналітична підтримка процесів підготовки, прийняття і супроводження рішень компанії, систематизація результатів реалізації раніше прийнятих рішень;

•    інформаційний контроль розвитку інфраструктури ринку, конкурентів, їх рекламних дій;

•    інформаційний супровід власних активних дій на ринку (публікації, реклама, виставки, дезінформація тощо);

•    забезпечення координації і взаємодії функціональних підрозділів організації на основі взаємного обміну інформацією про його оточення;

•    створення системи технічного захисту конфіденційної інформації;

•    інформаційно-аналітичне супроводження злиття чи поглинання;

•     розробка правової бази захисту інформації з обмеженим доступом;

•     проведення моніторингу партнера/конкурента як в Україні, так і в будь-якій країні світу;

•     вивчення ринкового середовища країни, у якій Ви плануєте мати бізнес;

•     кадровий консалтинг.

Практичним  втіленням такої роботи є створення  інформаційної бази даних (ІБД).

Наповнення  ІБД визначає творчий підхід аналітика, єдиним важливим правилом є чітке  усвідомлення інформаційних потреб компанії. Доцільно застерегти, що така база дає результат тільки тоді, коли розвідувальна робота є постійним, а не вибірковим процесом на підприємстві.

 

Література

1. Головань І. Удар у стик: чому процвітає «рейдерство» в Україні // Дзеркало тижня. — 2006. — 17 жовтня.

2. Добрий Д. Стратегія рейдерства й СОТ // RUpor

3. Соколов М. На захист рейдерства // для УП від 04.12.06.

4. Ільяшев М. Особливості національного рейдерства // DailyUA. — 2006. — 26 вересня.

5. Зайцев І. Веселий рейдер // Контракти. —2007.— № 06.

6. Балюк А. Інтерв'ю журналу Коммерсантъ. — від 26.09.06 р.

7. За матеріалами журналу Competitive Intelligence Magazine, № 1, 2005.

8. Особливості національного рейдерства // DailyUA. — 26 вересня 2006 р.

9. Міщишин М. Друг мій, рейдер мій // Контракти. — 01.19.07 р.