Система опалення робочих приміщень

                           Міністерство Освіти і Науки України

     Національний Педагогічний Університет ім.М.П.Драгоманова

                               Інститут Іноземної  філології

 

 

 

 

 

                               Реферат

                 на тему:”Система опалення робочих приміщень”

 

 

                        

                                                                                                                   Виконала:

Студентка групи 34 фр

Коссе Каріна

Перевірила:

Щур Ніна Борисівна

 

 

                                                   Київ-2012

 

План:

Системи опалення

1. Гігієнічні основи опалення
2. Параметри,які формують тепловий комфорт. Температура відчуття.
3. Методи опалення приміщень
4. Оцінка вибраних систем опалення

• Обігрівання підлогою
• Обігрівання стелею

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Згідно з  Постановою  Кабінету  Міністрів  України   від 20 травня 2009 р. N 529  м.Київ  “ Про затвердження Типового договору про надання послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових  територій ”.  Із змінами, внесеними згідно з Постановами Кабінету  Міністрів

• N 937 ( 937-2009-п ) від 03.09.2009
• N 869 ( 869-2011-п ) від 01.06.2011

ТИПОВИЙ ПЕРЕЛІК  послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій :

 Прибирання прибудинкової  території 

 Прибирання сходових  кліток 

 Вивезення побутових     відходів    (збирання,    зберігання,

перевезення,    перероблення,    утилізація,    знешкодження    та

захоронення)

Прибирання підвалу, технічних  поверхів та покрівлі

Технічне обслуговування ліфтів

Обслуговування систем диспетчеризації

Технічне обслуговування внутрішньо-будинкових систем:

 гарячого водопостачання;

 холодного водопостачання;

 водовідведення;

 теплопостачання; 

 зливової каналізації

  Дератизація 

  Дезінсекція 

 Обслуговування димовентиляційних каналів

Технічне обслуговування    та    поточний    ремонт    систем протипожежної  автоматики  та   димовидалення,   а   також   інших внутрішньо-будинкових інженерних систем у разі їх наявності.

 Поточний ремонт  конструктивних елементів, внутрішньо-будинкових систем гарячого і холодного водопостачання, водовідведення,   теплопостачання   та   зливової   каналізації  і технічних пристроїв будинків та елементів зовнішнього упорядження, що  розміщені на закріпленій в установленому порядку прибудинковій території (в тому числі спортивних, дитячих та інших майданчиків)

Системи опалення

Системи опалення являють  собою комплекс елементів, необхідних для нагрівання приміщень в холодний період року. Система опалення складається з трьох елементів: генератора для одержання тепла, теплопроводів для транспортування тепла до опалювального приміщення і нагрівальних приладів для передачі тепла в приміщення. Системи, у яких тепло виходить і використовується в одному приміщенні, називаються системами місцевого опалення; системи, у яких від одного генератора опалюється кілька приміщень, називаються центральними опалювальними системами. До основних елементів систем опалення належать джерела тепла, теплопроводи, нагрівальні прилади. Теплоносіями можуть бути нагріта вода, пара чи повітря.

Системи опалення поділяють  на місцеві та центральні.

До місцевого відноситься пічне та повітряне опалення, а також опалення місцевими газовими та електричними пристроями. Місцеве опалення застосовується, як правило, в житлових та побутових приміщеннях, а також в невеликих виробничих приміщеннях малих підприємств.

До систем центрального опалення відносяться: водяне, парове панельне, повітряне, комбіноване.

Водяна та парова системи  опалення в залежності від тиску  пари чц температури води можуть бути низького тиску (тиск пари до 70 кПа чи температура води до 100 °С) та високого тиску (тиск пари більше 70 кПа чи температура води понад 100 °С).

Водяне опалення низького тиску відповідає основним санітарно-гігієнічним  вимогам і тому широко використовується на багатьох підприємствах різних галузей  промисловості. Основні переваги цієї; системи: рівномірне нагрівання приміщення; можливість централізованого регулювання температури теплоносія (води); відсутність запаху гару, пилу при осіданні його на радіатори; підтримання відносної вологості повітря­на відповідному рівні (повітря не пересушується); виключення опіків від нагрівальних приладів; пожежна безпека.

Основний недолік системи  водяного опалення — можливість її замерзання при відключенні в  зимовий період, а також повільне нагрівання великих приміщень після тривалої перерви в опаленні.

Парове опалення має ряд  санітарно-гігієнічних недоліків. Зокрема, внаслідок перегрівання повітря  знижується його відносна вологість, а  органічний пил, що осідає на нагрівальних приладах, підгорає, викликаючи запах  гару. Окрім того, існує небезпека  пожеж та опіків. Враховуючи вищевказані  недоліки не допускається застосування парового опалення в пожежно-небезпечних приміщеннях та приміщеннях зі значним виділенням органічного пилу.

З економічної точки зору систему парового опалення ефективно  влаштовувати на великих підприємствах, де одна котельня забезпечує необхідний нагрів приміщень усіх корпусів та будівель.

Панельне опалення доцільно застосовувати в адміністративно-побутових  приміщеннях. Воно діє завдяки віддачі  тепла від будівельних конструкцій, в яких вмонтовані спеціальні нагрівальні  прилади (труби, по яких циркулює вода) або електронагрівальні елементи. До переваг цієї системи опалення належать: рівномірний нагрів та постійність  температури і вологості повітря  в приміщенні; економія виробничої площі за рахунок відсутності нагрівальних приладів; можливість використання в літній період для охолодження приміщень, пропускаючи холодну воду через систему. Основні недоліки — відносно високі початкові витрати при встановленні та важкість ремонту при експлуатації.

Повітряне опалення може бути центральним (з подачею нагрітого  повітря від єдиного джерела  тепла) та місцевим (з подачею теплого  повітря від місцевих нагрівальних приладів). Основні переваги цієї системи  опалення: швидкий тепловий ефект  в приміщенні при включенні системи; відсутність в приміщенні нагрівальних приладів; можливість використання в  літній період для охолодження та вентиляції приміщень; економічність, особливо, якщо це опалення суміщене із загально-обмінною вентиляцією.

При виборі системи опалення підприємств, що проектуються чи

реконструюються необхідно враховувати санітарно-гігієнічні, виробничі, експлуатаційні та економічні чинники. Слід зазначити, що досить ефективною є комбінована система опалення (центральне повітряне опалення, суміщене із загально-обмінною вентиляцією та водяне низького тиску).

1.ГІГІЄНІЧНІ ОСНОВИ ОПАЛЕННЯ

Людина при низькій  фізичній активності виділяє 100-125 Вт теплової енергії. Згідно із законом збереження енергії встановлюється певний стан рівноваги між утворенням та віддаванням  або акумулюванням тепла в  організмі людини при середній температурі  тіла 36,5-36,7 °С. На процес регулювання  цієї температури впливає багато факторів, завданням яких є застосовування кількості тепла, відданого назовні, до температури тіла.

Таким чином, тепло віддається назовні різними способами:

1. шляхом конвекції та провідності (з поверхні шкіри до оточення),
2. шляхом випромінювання з поверхні тіла,
3. випаровуванням води (потом) з поверхні шкіри,
4. диханням,
5. виділеннями,
6. під час споживання їжі і т.п.

Два останні фактори незалежні  від оточення і забезпечують невеликий  відсоток загальної кількості відданого  тепла. Їх можна не враховувати в  балансі тепла, вважаючи, що за втрати тепла людського тіла відповідають перші чотири процеси.

У таблиці 1 наведено у відсотках  частку окремих процесів.

 

Таблиця 1. Способи віддавання тепла людиною (нормальний одяг, стан відпочинку, середні величини температури  та відносної вологості повітря  в приміщенні).

Доведено, що відчуття теплових вражень під впливом змін температури  оточення викликаються неоднаковою  інтенсивністю потоку тепла, яке  віддається окремими ділянками тіла людини. Вирішальне значення для відчуття комфортних (або дискомфортних) умов мають голова, руки та стопи.

У таблиці 2 наведено порівняння теплового навантаження зовнішньої поверхні людського тіла та його окремих  частин з величинами відповідних  їм поверхонь (при середній температурі  оточення 20 °С).

 

Таблиця 2. Приклади теплового  навантаження зовнішніх частин тіла людини (при умовах: як в табл.1).

 

2. ПАРАМЕТРИ, які  формують тепловий комфорт і  температура відчуття.

Людський організм має  здатність пристосовуватися (акліматизуватися) до змінних умов середовища. Але  все-таки існують певні параметри, які визначають межі теплового комфорту, при яких людина не відчуває ні тепла, ні холоду.

Загальна характеристика цих параметрів не є однозначною  для індивідуальних випадків, тому що незалежно від фізичних параметрів оточення на відчуття людиною теплового  дискомфорту можуть мати вплив такі фактори як одяг, стать, вік, стан здоров"я, звички чи психічний стан. Також береться до уваги суб’єктивне сприйняття теплових вражень людиною при сучасних методах дослідження ступеня теплового комфорту.

Наприклад, згідно з методикою професора Фангера.П.О (вимірювання зінтегрованих фізичних параметрів з введенням величини термоізоляційності одягу вимірювачем типу СОМРУ - ТЕSТ), результат досліджень інтерпретований у відсотковій шкалі кількості незадоволених, і навіть забезпечення ідеальних теплових умов не виключає, що для 5% людей такі умови будуть або "за теплі", або "за холодні".

Крім одягу та стану  фізичної активності на теплові відчуття людини мають вплив чотири фактори, які характеризують теплоту середовища:

1.Температура повітря

2.Швидкість потоку повітря  навколо людини. Ці параметри  мають вирішальний вплив на  інтенсивність відбирання тепла  від людини конвекцією (рух тепла  вгору).

3.Температура випромінювання (загальна), під цим терміном треба  розуміти середню температуру  поверхонь перегородок нагрівальних  приладів та предметів у приміщенні, які знаходяться в полі так  званого "теплового обзору" поверхні людського тіла. Цей параметр пов’язаний з кількістю тепла, що виділяється випромінюванням.

4.Вологість повітря.

Відносна вологість, в  поєднанні з трьома попередніми  параметрами визначає інтенсивність  випаровування вологи з поверхні шкіри, тобто величини потоку прихованого  тепла.

В опалюванні як показник теплового  комфорту використовується так звана  температура відчуття.

Ця температура (to) представляє пропорції втраченого людиною тепла шляхом конвекції та випромінювання і приймається у спрощеному вигляді як середня арифметична величина температури повітря (tj) та температури випромінювання (tr) .

tо = 0,5 (tj + tr), °С

Величина цієї температури  в нашій кліматичній зоні приймається  в межах 19 - 20 °С. Отже, при певних умовах настає еквівалентність температур повітря та випромінювання.

Ця еквівалентність практично  враховується при:

розрахунку потреби тепла  для опалювальних приміщень (використання додатку, що збільшує теплову потужність нагрівального приладу відповідно до кількості так званих "охолоджуючих перешкод");

визначення величини необхідної температури в приміщенні при  встановленні системи централізованого опалення.

Наприклад, розрахункова температура  повітря в кімнаті під час  введення в експлуатацію централізованого опалення повинна становити:

- при застосуванні конвекційних  нагрівальних приладів:

для однієї охолоджуючої перешкоди  tj = 20 °С,

для чотирьох охолоджуючих перешкод tj = 23 °С,

- при застосуванні випромінюючих  нагрівальних приладів (обігрівання підлогою, стелею):tj =19 °С.

3.МЕТОДИ ОПАЛЕННЯ  ПРИМІЩЕНЬ

Основний поділ опалювального  обладнання ґрунтується, на способах передавання тепла нагрівальними приладами до опалюваних приміщень.

Опалювання поділяється  на опалювання випромінюванням та конвекційне. Цей поділ виникає з пропорції  потоку тепла, яке віддається через  нагрівальні прилади до приміщення.

Мал.1. Види опалення упорядковані згідно з часткою тепла, відданого  випромінюванням Р і конвекцією К.

 

На малюнку 1 подані різні  системи опалення, упорядковані згідно з відсотковими пропорціями тепла, яке віддається випромінюванням (Р) і конвекцією (К).