Ядовитые представители флоры и фауны

 

Отруйні представники флори

Отруйні рослини - це рослини, які виробляють і накопичують отруйні речовини (алкалоїди, глюкозиди, сапоніни та ін.). Відомо близько 10 тис. видів отруйних рослин. Приклади отруйних рослин: цикута, болиголов, віха отруйна, беладон-на, дурман, білена, бліда поганка та ін. .

  Отруйні рослини сімейства  пасльонових:  а - водяний болиголов,  віха отруйна; б - (цикута) красавка; в - белена; г - дурман

Перша допомога потерпілим повинна бути негайною, оскільки при гострих отруєннях відбувається порушення життєво важливих функцій організму, причому може наступити дуже швидко. У випадку кишкового отруєння необхідно промити шлунок, давши потерпілому випити 5-6 склянок теплої води з сіллю.

У випадку отруєння конвалією, наперстянкою, горицвітом рвоту викликати не можна. Ефективним є використання активованого вугілля.. При ослабленні дихання застосовують штучне дихання. При ослабленні пульсу дають міцний чай, каву.

Деякі рослини можуть викликати  у осіб з підвищеною чутливістю різноманітні алергічні реакції. Алергія може бути вродженою і набутою в результаті тривалого впливу тої чи іншої речовини.

Отруйні гриби. В Україні виявлено 80 потенційно отруйних грибів, з них 10 видів - смертельно отруйні. У плодових тілах цих грибів у всіх стадіях розвитку містяться отруйні речовини типу токсинів (тобто з'єднання будь-якого походження - бактеріального, рослинного або тваринного, які здатні при потраплянні в організм людини або тварини спричиняти захворювання) та алкалоїдів (азотисті циклічні сполуки, багато з яких токсичні). Смертельно отруйні та отруйні гриби трапляються переважно серед пластинчастих грибів, серед (трубчастих) - відсутні смертельно отруйні, лише один з видів - боровик чортів (чортів гриб) - відомий як отруйний.

Різні методи обробки грибів (маринування, засолювання, сушіння, теплова кулінарна обробка  тощо) зазвичай не руйнують їхніх отрут, нещасні випадки від споживання реєструють протягом року.

На отруйні  гриби можна натрапити не тільки в лісі, а й у парку, саду, полі, на луках, у садибі.

Майже всі тяжкі та смертельні випадки  отруєння грибами є результатом  однієї помилки - збирання та вживання в їжу блідої поганки замість схожих на неї їстівних грибів. Розрізняють 3 види поганок: зелену, жовту і білу. В Україні вони ростуть всюди з липня до жовтня у листяних та змішаних лісах (особливо з домішками дубу, берези, буку). Усі частини блідої поганки надзвичайно отруйні: шапка, ніжка, шкірка. Навіть її спори не є винятком: вони також дуже небезпечні для здоров'я. Спори з вітром можуть потрапити на рослини та гриби, що ростуть поблизу. Тому треба завжди дотримуватися правил: не збирати ягоди, гриби тощо, коли поряд чи неподалік ростуть поганки.

Про небезпеку для людини, яку  має бліда поганка, свідчить той  факт, що для отруєння достатньо з'їсти половину або навіть третину тіла гриба, а для дитини навіть менше. Підступність цього гриба ще й у тому, що він містить отрути уповільненої дії. Симптоми отруєння з'являються через тривалий час після вживання блідої поганки (6-48 год.). За цей час токсини мають можливість потрапити до головного мозку і викликати невиправні зміни. У зв'язку з цим медична допомога часто стає запізнілою і неефективною. Тому не дивно, що отруєння, зумовлені блідою поганкою, найбільш тяжкі і набагато частіше закінчуються смертю, ніж отруєння іншими видами грибів: летальність від неї може досягати до 90% серед постраждалих.

Отруєння  блідою поганкою головно пов'язані  з тим, що її помилково плутають із сироїжкою, печерицею, зеленушкою тощо.

 Отруйні гриби: 1 - бліда поганка; 2 - мухомор смердючий; 3 - несправжні опеньки сірчано-жовті; 4 - несправжні опеньки цегляно-червоні

Потрібно  пам'ятати, що іноді навіть їстівні  гриби можуть стати причиною отруєння. По-перше, це буває у тих випадках, коли збирають та вживають гриби старі, перезрілі або після тривалого зберігання. Гриби належать до швидкопсувних продуктів (містять від 84 до 94% води, в середньому 89%), тому їх необхідно переробляти в день збору. Особливо швидко псуються гриби, які зібрані в сиру погоду. Максимальний термін зберігання грибів не повинен перевищувати 24 год. при температурі не вище 10°С. Пов'язано це з тим, що зрілі гриби стають чудовим поживним середовищем для різноманітних мікроорганізмів, зокрема хвороботворних. Крім того, внаслідок біохімічних реакцій (розпад білків) в грибах утворюються отруйні речовини (птомаїни). Подібний процес відбувається у несвіжому м'ясі або рибі. По-друге, дослідженнями за кордоном встановлено, що в деяких видах їстівних грибів (білих, опеньках, лисичках, сироїжках тощо) містяться отруйні нетермостійкі речовини, які при варінні розрізаного м'якуша руйнуються. Ось чому вживання недоварених або недосмажених їстівних грибів може викликати розлади діяльності кишково-шлункового тракту. Нещодавно були одержані нові дані про наявність та особливість отруйних речовин у їстівних грибах. Деякі гриби, зокрема зеленуха, гнояк, дубовик-синяк, містять отруйні речовини, які в шлунково-кишковому тракті не розчиняються під дією шлункового та кишкового соків. Отож, ці гриби їдять, не боячись сумних наслідків. Однак ці речовини легко розчиняються алкоголем, тому при вживанні грибних страв разом з алкоголем може виникати отруєння, нерідко з тяжкими наслідками.

Збирати можна лише ті гриби, які людина дуже добре знає "в обличчя". Тим  більше, що досі немає надійних, швидких  та простих способів визначення отруйності чи їстівності грибів. Ось чому в жодному разі не можна довіряти існуючим небезпечним забобонам щодо них, зокрема:

"Всі їстівні гриби мають  приємний смак". Твердження неправильне  і може призвести до трагічних  наслідків. Наприклад, бліда поганка  має добрий присмак без будь-яких  неприємних особливостей. Те ж  саме характерно й для мухомора  червоного.

"Отруйні гриби обов'язково  повинні мати неприємний запах,  а їстівні - приємний". Смертельно  отруйна бліда поганка та червоний  мухомор, особливо молоді екземпляри, мають досить приємний запах. Більш того, запах блідої поганки нагадує запах печериць. Лише деяким отруйним грибам (мухомор білий смердючий) властивий неприємний запах.

"Всі гриби у молодому віці  їстівні". Бліда поганка однаковою  мірою смертельно отруйна як у молодому, так і в зрілому віці.

"Личинки комах і слимаки  не їдять отруйних грибів. Тому  червиві гриби можна вживати в їжу без побоювання". Насправді як слимаки, так і личинки комах їдять навіть сильно отруйні гриби.

"Якщо  гриб отруйний, то в його відварі  стають чорними срібні предмети, бурими - цибуля або часник". Потемніння  срібних предметів залежить від  хімічної дії на срібло амінокислот, які містять сірку, в результаті цього утворюється сірчисте срібло чорного кольору. Такі амінокислоти є як в їстівних, так і в отруйних грибах.

Щоб запобігти  отруєнню грибами, під час їхнього  збирання треба дотримуватися таких  правил:

• не збирати невідомих, зовсім незнаних грибів. Збирати тільки ті гриби, про які точно відомо, що вони їстівні;
• якщо немає впевненості в доброякісності зібраних грибів, їх необхідно перевірити за допомогою більш досвідчених осіб (батьків, сусідів тощо). Однак при цьому слід враховувати, що в кошику, особливо якщо замість нього використовується торбинка, гриби мнуться, шапинки можуть відокремлюватися від ніжок.

Коли   втрачається   можливість  правильно   визначити   приналежність   грибів, потрібно дотримуватись таких правил:

-у підозрілих та малознайомих  грибах слід звертати увагу  на колір шапинки, пластинок, м'якуша, наявність кільця на ніжці та піхви біля її основи, а також на запах гриба;

• ніколи не збирати гриби, які в основі ніжки мають бульбо подібне потовщення, а її кінець обгорнутий яйцеподібною піхвою, що є характерними ознаками блідої поганки;
• при збиранні печериць та сироїжок гриби слід обов'язково виривати, а не зрізати, щоб мати можливість візуально оцінити все плодове тіло гриба, особливо нижній кінець ніжки. Хоча при вириванні їстівного гриба руйнується його відтворювальна частина - грибниця, однак цінність гриба та людського життя чи здоров'я - речі не зіставні. При вириванні печериць нижній кінець ніжки звужений, заокруглений, із залишками ґрунту. У сироїжки нижній кінець ніжки буде заокругленим, як колодочка ножа, гладеньким і чистим, з невеликим місцем відриву в центрі;
• при збиранні печериць слід також звертати увагу на колір пластинок, які розміщені на нижній поверхні шапинки. Не можна вживати в їжу "печериці", що мають пластинки білого кольору бо у блідої поганки вони саме такі. У справжніх печериць пластинки швидко рожевіють, а потім темніють;
• наявність обідка вінчика не є обов'язковою відмінною ознакою блідої поганки. Посушливого літа, наприклад, в таких умовах у неї може зникати ця характерна для неї ознака. За зовнішнім виглядом (колір шапинки та пластинок) вона дуже схожа на сироїжку зелену, зеленкувату тощо.

Гриби потрібно збирати в екологічно чистих місцях. Вони - "чистильники  лісу", оскільки вбирають у себе вологу (всякий гриб - це майже 90% води), а разом з нею й екологічні нечистоти та шкідливі речовини, які містяться у ґрунті лісу. Передусім це стосується важких металів - свинцю, ртуті, міді, кадмію, радіонуклідів. Ось чому доцільно напередодні походу за грибами ознайомитися з картою радіаційного стану місцевості та визначити на ній можливість збирання грибів у намічених місцях. Крім того, навіть у тих районах, де забрудненість радіонуклідами визнана незначною та збір дарів лісу не заборонено, придатність зібраних грибів до споживання доцільно кожного разу піддавати радіаційному контролю.

Отруєння грибами наносить державі  дуже значну економічну шкоду. Бо курс лікування одного пацієнта, котрий отруївся, наприклад, блідою поганкою, коштує більше 10 тис. доларів. Отруєння грибами виявляється по-різному  залежно від того, який гриб спричинив  захворювання. Наслідки отруєння залежать, окрім виду гриба, також від віку та стану здоров'я потерпілого, кількості вжитих у їжу грибів. Найбільш тяжко переносять грибні отруєння діти, тому серед них найчастіше спостерігаються летальні випадки.

Врятування  життя постраждалих багато в чому залежить від своєчасного надання  їм долікарської допомоги. У випадку  появи перших ознак отруєння грибами  необхідно негайно звернутися до лікаря або викликати "Швидку медичну  допомогу". Одночасно, не чекаючи  її прибуття, хворого слід покласти в ліжко та промити йому шлунок: дати випити 4-5 склянок перевареної  води при кімнатній температурі  або содового розчину (1 чайна ложка соди на 1 склянку води), або слабкого марганцевого розчину (блідо-рожевого кольору). Після цього викликати блювоту введенням у рот зворотного кінця ложки (або пальця) на корінь язика. Процедуру слід повторювати доти, поки промивні води не стануть чистими. Після цього доцільно потерпілого напоїти прохолодним міцним чаєм, кавою або молоком.

Приймати  будь-які ліки та їжу, тим більше алкогольні напої заборонено, оскільки це може прискорити всмоктування токсинів грибів у кишківнику.

 

Небезпечні представники фауни

Отруйні тварини - це тварини, у тілі яких виробляються різні отруйні для людини речовини. Отруйні тварини поділяють на пасивно та активно отруйні. Пасивно отруйні-це тварини, які не мають органів активного нападу. Це деякі комахи, молюски та риби. їхня дія виявляється при споживанні або при контакті. Активно отруйні - це тварини, що мають органи нападу: осо подібні та бджоляні комахи, скорпіони, павуки, змії, риби, медузи, актинії та ін.

Небезпечні комахи та кліщі - це тварини, які несуть небезпеку для життєдіяльності людини.

Комарі здатні переносити інфекційні хвороби, їхні укуси можуть викликати  нервове збудження, лихоманку, малярію. З ними досить легко впоратися за допомогою хімічних препаратів: пірометроїдів (речовини які вбивають комарів, їх виділяють електрофумігатори і спіралі) та репелентів (відлякуючи речовини, які містяться в аерозолях, лосьйонах, кремах).

Окремі представники кліщів, потрапляючи  на шкіру, спричинюють дерматити, а деякі є внутрішньо шкірними паразитами людини. Кліщі окремого виду отруюють харчові продукти.

Ефективними методами боротьби з кліщами є  дотримання правил особистої гігієни  та дезінсекція. Крім цього, одяг який використовують під час прогулянок чи походів у поле, ліс, гори тощо, повинен бути старанно застебнутим, щоб не допустити кліща до тіла. Кліщів, які вп'ялися в шкіру, обережно знімають пальцями або пінцетом, розхитуючи, намагаючись не відірвати хоботок. Відірваний хоботок видаляють, як занозу, змащуючи потім це місце йодом, спиртом.

Серед паразитуючих комах, які живуть у місці проживання людини є кровосос-ліжкова блощиця. Вони є переносниками окремих небезпечних хворіб людини. Ліжкова блощиця поселяється в щілинах стін, під шпалерами, в ліжках, м'яких іграшках тощо. Вона стійка до низьких температур і може до півроку обходитись без їжі.

Вони розмножуються у великій  кількості і нападають на людину, позбавляють її сну, нормального відпочинку, що призводить до нервових розладів.

В боротьбі з блохами основне місце мають  профілактичні заходи, які ґрунтуються  на дотриманні гігієнічних, санітарних умов, а також знищення їх дезинфективними засобами (аерозолями, дуетами, розчинниками).

Серед комах - паразитів, які живляться  людською кров'ю, є ще воші.

Профілактичні засоби проти вошивості  ґрунтуються на нормах дотримання гігієнічних  та санітарних правил. Для усунення вошей з голови людину стрижуть на коротко, а також змочують волосся  гасом, мило-гасовою емульсією (гас - 45 частин, зелене мило - ЗО, вода гаряча - 25 частин) і закутують щільно рушником на 20-30 хв, потім вичісують густим гребенем.

Тісно пов'язані з житлом людини ще одні представники комах -мухи. Вони беруть участь у розповсюдженні багатьох збудників захворювань людини і тварин. Кровоссальні види мух нападаючи на хворих тварин, а потім на людину, можуть бути переносниками сибірської язви, та інших заразних небезпечних хвороб.

Деякі види мух відкладають яйця під шкірні покрови. Якщо своєчасно їх не видалити, то личинки можуть виїдати м'язові тканини аж до костей, спричиняти гангрену, запалення, кровотечі, личинки можуть жити в тілі людини досить довго, інколи досягають до 7-9 см у довжину. Найбільше значення в розповсюдженні інфекційних захворювань має група так званих весняних мух. Вони забруднюють харчові продукти збудниками туберкульозу, кишкових захворювань - дизентерії, черевного тифу, холери, гепатиту А та ін.