Контрольна робота з д «Інтелектуальна власність»

   Фірмове найменування  повинно бути стабільним (незмінним)  протягом тривалого часу, поки  діє підприємство. В іншому разі  не буде досягнута необхідна  індивідуалізація. Це принцип постійності  фірми. Остання має бути зацікавлена в незмінності свого фірмового найменування, адже фірмове найменування є уособленням ділової репутації підприємства. При цьому слід мати на увазі, що чинність фірмового найменування не може бути обмежена будь-яким строком.

   Зазначені принципи  фірмового найменування зумовлюють  його структуру. Словесне позначення, яке має стати фірмовим найменуванням,  складається за певними правилами.  Основну його частину прийнято  називати корпусом, іншу частину  — додатком. Корпус фірмового найменування є обов'язковою частиною фірми і містить вказівку на організаційно-правову форму підприємства, його тип і предмет діяльності, а в деяких випадках — й на інші характеристики. Так, наприклад, найменування акціонерного товариства обов'язково повинно містити вказівку про те, що дане товариство є акціонерним. Товариство, засноване на державній власності, повинно містити вказівку про його державну приналежність.

   До корпусу  фірмового найменування додається  допоміжна частина, елементи якої  поділяються на обов'язкові і факультативні. Обов'язкова частина є спеціальною назвою підприємства, це його номер або інше позначення, необхідне для відрізнення одних підприємств від інших. Це можуть бути різноманітні умовні позначення у вигляді оригінальних слів («Ватра», «Оболонь», «Славутич»), власних імен («Максим»), географічних назв («Донбас», «Дніпро») тощо.

   До факультативних  додатків відносяться додатки,  які можуть включатися у фірмове  найменування за бажанням підприємця. Це можуть бути додатки типу вказівок «універсальний», «спеціальний», «центральний» тощо. Такими додатками можуть бути скорочені найменування фірми або абревіатури — ХТЗ, КРАЗ, ЦУМ або «Дормаш», «Південмаш», «Мотор-Січ» тощо. Проте всі ці елементи, як і елементи корпусу, повинні відповідати дійсності і не вводити в оману споживачів та інших учасників цивільного обороту.

   Найменування  фірми повинно бути виражено  державною мовою. Якщо в найменуванні  використовується іноземне слово,  воно має бути наведене українськими  літерами.

   За проектом Цивільного кодексу України фірмове найменування буде охоронятися лише за умови його державної реєстрації. Фірмове найменування може використовуватися на товарах, їх упаковці, в рекламі, проспектах, рахунках, друкованих виданнях, офіційних бланках, вивісках та іншій документації, пов'язаній з діяльністю фірми. Воно використовується також при демонстрації товарів на виставках і ярмарках, що проводяться на території України.

   Фірмове найменування  юридичної особи може бути  використане в належному їй  знаку для товарів і послуг.

   Фірмове найменування  не може відчужуватися окремо від підприємства. Проте юридична особа може передати виключне право на використання свого фірмового найменування іншим особам по виключній чи невиключній ліцензії.

 

 

3. Право інтелектуальної власності на комерційне найменування в Цивільному кодексі України

Кожна юридична особа  має право на індивідуалізацію своєї  діяльності для відмежування її від  іншої спорідненої діяльності. Ця індивідуалізація може здійснюватися  шляхом вибору спеціальної назви - фірмового найменування (фірми). Таке найменування (фірма) юридичної особи охороняється законом і підлягає державній реєстрації в установленому порядку.

Щодо обов'язку юридичної особи мати найменування та комерційне найменування слід зауважити таке. Частини 1 та 3 ст.90 ЦК України встановлюють, що юридична особа повинна мати своє найменування, яке містить інформацію про її організаційно-правову форму. Найменування установи має містити інформацію про характер її діяльності. Найменування юридичної особи вказується в її установчих документах і вноситься до єдиного державного реєстру. Водночас відповідно до ч.2 ст.90 ЦКУ та ч.1 ст.159 ГКУ суб'єкт господарювання може мати комерційне найменування. Тобто він може мати таке найменування, а може виступати у господарських відносинах без такого найменування та використовувати лише своє найменування, під яким він зареєстрований.

Відповідно до ЦКУ зміст поняття «найменування юридичної особи» в ст.90 містить два поняття: перше стосується власне найменування, а друге - комерційного (фірмового) найменування юридичної особи. Наприклад, найменування повного товариства має містити імена (найменування) всіх його учасників, слова «повне товариство», або містити ім'я (найменування) одного чи кількох учасників із доданням слів «і компанія», а також слова «повне товариство».

За ч.5 даної статті юридична особа не має права використовувати  найменування іншої юридичної особи. Відповідно до ч.4 ст.489 ЦКУ юридичні особи можуть мати однакові комерційні найменування, якщо це не вводить в оману споживачів щодо товарів, які вони виробляють та (або) реалізовують, та послуг, які ними надаються. Тобто законодавець розділяє ці два поняття.

Право юридичної особи  на найменування охоплює також правомірність щодо його зміни, з якою пов'язані важливі правові наслідки. Безпосередньо ЦКУ зобов'язує помістити оголошення про це в друкованих засобах масової інформації, в яких публікуються відомості про державну реєстрацію юридичної особи, а також повідомити про це усім особам, з якими вона перебуває в зобов'язальних відносинах.

Ні Закон, ні Цивільний  кодекс не передбачають можливість існування  у юридичної особи декількох  комерційних найменувань. Цій думці  можна протиставити положення ч.2 ст.90 ЦК, яка визначає, що юридична особа, що є підприємницьким товариством, може мати комерційне (фірмове) найменування, вказуючи, що окрім просто найменування, юридична особа має право на комерційне найменування. Але, оскільки прямої заборони немає, то відсутні підстави вважати, що юридична особа немає право на декілька найменувань.

Згідно ст.489 ЦК України комерційне найменування є об'єктом права інтелектуальної власності на який виникають майнові права. Також існує думка, що право на найменування належить до групи особистих немайнових прав юридичної особи, тому не може бути відчужене чи надане у користування іншим особам.

Комерційне (фірмове) найменування - це своєрідний "псевдонім" суб'єкта господарювання, що може їм використовуватися  для індивідуалізації власної підприємницької (господарської) діяльності.

Не кожна юридична особа є суб’єктом права інтелектуальної власності на комерційне (фірмове) найменування. Це треба обов’язково враховувати. Неприбуткові організації не можуть захищати свої найменування згідно законів, що регулюють права власності на комерційні позначення.

Майнові права інтелектуальної  власності на комерційні найменування передаються лише разом з цілісним майновим комплексом юридичної особи, якій ці права належать, або його відповідною частиною. Отже, самостійно комерційне найменування не може бути відчужуваним на користь іншої особи.

Індивідуалізація підприємства, організації чи установи засобом  фірмового найменування зумовлює потребу  надати правову охорону такому найменуванню. Без правової охорони користування фірмовим найменуванням втрачає  будь-який сенс, практичний резон. Але надання правової охорони фірмовому найменуванню з боку держави може мати місце лише за наявності певних умов.

Відповідно до частин 2 та 3 ст.489 ЦК право інтелектуальної  власності на комерційне найменування є чинним з моменту першого використання цього найменування та охороняється без обов'язкового подання заявки на нього чи його реєстрації і незалежно від того, є чи не є комерційне найменування частиною торговельної марки. Відомості про комерційне найменування можуть вноситися до реєстрів, порядок ведення яких встановлюється законом. Комерційне найменування охороняється незалежно від його реєстрації чи подання заявки на нього. Відомості про комерційне найменування можуть вноситися до реєстрів, порядок ведення яких встановлюється законом.

Правовою ознакою фірмового  найменування має бути вимога щодо його оригінальності. Не може дістати  правову охорону найменування, яке  повторює уже використане або  настільки схоже з ним, що їх легко  сплутати. Найменування фірми має  відрізнятись від інших подібних. Нині в сфері підприємництва спостерігається ситуація, коли різні господарюючі структури із різними напрямами діяльності мають однакові або дуже схожі між собою найменування. Багато підприємців не знають про те, що фірмове найменування має бути захищене чинним законодавством, але за умови його державної реєстрації.

Ще однією правовою ознакою  фірмового найменування має бути вимога щодо оригінальності найменування. Не може дістати правову охорону  найменування, яке повторює уже використовуване або настільки схоже з ним, що його легко сплутати з іншими. Найменування фірми має чітко відрізнятися від інших подібних.

 

 

 

 

 

 

 

 

Список використаної літератури

1. Цивільний кодекс України від 16.01.03 р. № 435-ІV. //zakon.rada.gov.ua

2. Господарський кодекс України від 16.01.03 р. № 436-ІV. //zakon.rada.gov.ua

3. Цибульов П.М. Основи інтелектуальної власності. – К., 2005.

4. Базилевич В.Д. Інтелектуальна власність: Підручник. — К.: Знання,   2006.— 431с.

5. Бошицький, Ю. Л. Комерційні найменування: основні правові аспекти / Ю. Л. Бошицький, О. О. Козлова, Г. О. Андрощук; за заг. ред. Ю. С. Шемшученка ; Ін-т держави і права ім. В. М. Корецького НАН України, Міжнародний центр правових проблем інтелектуальної власності, Київський ун-т права НАН України. - К. : Юридична думка, 2006. - 216 с.

6. Дахно І. І. Право інтелектуальної власності: Навч. Посібник. – Київ: Либідь, 2003. – 200 с.

7. Право інтелектуальної власності: Академ. курс: Підручник для студентів вищих навчальних закладів. / О. А. Підопригора, О. Б. Бутнік-Сіверський та ін.; За ред. О. А. Підопригори, О. Д. Святоцького. 2-ге вид., переробл. та допов. – К.: Концерн «Видавничий дім «Ін Юре», 2004. – 672 с.

8. Цивільне право України: Академічний курс: Підруч.: у двох томах / За ред. Я. М. Шевченко. – т. 1. загальна частина. – К.: Концерн «Видавничий дім «Ін Юре», 2004. – 520 с.