Методи вивчення затрат робочого часу

для малосерійного і одиничного                                      ±15 ... 20%.

Залежно від характеру  робіт при розробці нормативів заздалегідь  встановлюють межі допустимих відхилень  у виконанні норм виробітку за цими нормативами. Так, для машинних робіт точність розрахункових норм може коливатися у межах 5%, для машинно-ручних — до 10%, і для ручних — до 15%.

Одним із найважливіших методів  визначення точності нормативів слід вважати порівняння фактичного виконання  норм виробітку на робочих місцях з допустимими відхиленнями при аналогічному характері робіт і типі виробництва.

Виявлення всіх факторів і  врахування їх впливу на витрати праці  під час розробки комплексно обґрунтованих нормативних матеріалів забезпечує їх універсальність і можливість широкого використання. Важливе значення має також поєднання простоти формул, нормативних таблиць і графіків залежностей з чіткими методичними вказівками щодо використання нормативних матеріалів.

Трудові нормативи слід систематично, не рідше одного разу в З—5 років, переглядати з метою підтримання їх прогресивності і точності, враховуючи організаційно-технічні, санітарно-гігієнічні зміни у виробництві, а також зростання професійної майстерності і виробничих навичок виконавців.

 

3. Норма часу – час, відведений на виробництво одиниці продукції чи виконання визначеної роботи (у годинах, хвилинах тощо).

Норма виробітку - кількість продукції, яка повинна бути виготовлена робітником за одиницю часу.

Норма обслуговування - це кількість одиниць устаткування, виробничих площ тощо, обслуговуваних одним чи групою робітників.

Норма часу обслуговування - це необхідний час на обслуговування одиниці устаткування протягом визначеного календарного періоду (однієї зміни, місяця тощо).

Норма чисельності - це кількість працівників, установлена для обслуговування об'єкта чи виконання визначеного обсягу робіт.

Норми витрат праці можуть встановлюватися на операцію, виріб, роботу, комплекс робіт. Вони розрізняються  за періодами і сферами дії, за методом встановлення, за ступенем укрупнення, за способом визначення тощо.

Класифікація норм витрат праці

Робочий час, який витрачається на конкретному робочому місці, поділяється на:

- нормований час;

- ненормований час.

Нормований час - це передбачуваний час, необхідний для виконання конкретної операції, роботи.

Ненормований  час - це час, який виникає внаслідок різних технічних і організаційних неполадок і не входить до норм праці.

Нормований час підрозділяється на:

- підготовчо-заключний час (tпз);

- основний час (tocн);

- допоміжний час (tдоп);

- час організаційного  обслуговування робочого місця  (tорг);

- час технічного обслуговування робочого місця (tтex);

- час для відпочинку  і природних потреб (tвідп).

Структура штучно-калькуляційного  часу

Підготовчо-заключний час (tпз) витрачається робітником на виконання таких робіт:

- одержання й ознайомлення  з технічною документацією (креслення, технічні умови, опис технологічного процесу тощо);

- підготовка устаткування (налагодження, переналагодження), інструменту, устаткування, вимірників тощо;

- дії, пов'язані із закінченням обробки деталей, виробів тощо. Підготовчо-заключний час формується на всю партію деталей (виробів) і не залежить від її величини.

Разом з тим слід зауважити, що у масовому виробництві підготовчо-заключний час відсутній, тому що деталі (вироби) обробляються постійно протягом усього терміну їх виготовлення.

Основний час (tосн) - час, протягом якого безпосередньо здійснюється технологічний процес (змінюється форма, розміри, фізико-хімічні властивості деталі чи виробу). Він може бути:

- ручним;

- машинно-ручним;

- машинно-автоматичним;

- апаратним.

Допоміжний час (tдоп) витрачається на виконання окремих елементів роботи:

- встановлення та зняття  деталі (виробу);

- закріплення і відкріплення  деталі (виробу);

- вимірювання зразків;

- підведення і відведення інструментів;

- включення і вимкнення  устаткування.

4. ВДОСКОНАЛЕННЯ НОРМУВАННЯ ПРАЦІ В ПРОЦЕСІ ОРГАНІЗАЦІЇ ПРАЦІ

Роль нормування трудових витрат на сучасному виробництві  надзвичайно велика. На нормах грунтуються  розрахунки перспективних і поточних планів виробництва, виробничій потужності підприємств і їх потреби в робочій силі і устаткуванні. За допомогою норм вибираються раціональні варіанти технологічних процесів, конструкція устаткування, технологічного і організаційного оснащення, визначаються шляхи розвитку і підвищення рентабельності підприємств.

Нормування має виключно важливе значення, для поліпшення організації праці, тільки знаючи дійсно необхідні витрати робочого часу на виконання тієї або іншої роботи (операції, прийому), можна правильно  розрахувати кількість робітників, правильно організувати їх працю, погоджувати  роботу усіх виробничих ланок, раціонально  використати устаткування.

На підприємстві необхідно постійно вести роботу по забезпеченню зростання продуктивності праці, як головного джерела підвищення ефективності виробництва і важливого показника усієї системи трудових показників, велике значення приділяти вивченню і розрахункам трудомісткості виробництва продукції. Для планування на підприємстві встановлюють планову, нормативну, фактичну трудомісткість. Зіставлення фактичної і нормативної трудомісткості дозволяє виявити резерви її зниження. Показник нормативної трудомісткості застосовується для розрахунків заробітної плати, собівартості і оптової

Науково обгрунтовані розрахунки трудомісткості дають можливість виявляти, враховувати і аналізувати динаміку продуктивності праці, знаходити резерви  її підвищення як по підприємству в цілому, так і по окремих видах продукції, технологічних етапах її виробництва. Показник трудомісткості прямо пов'язаний з якісним рівнем нормування праці. Як трудомісткість, так і вироблення залежать від одних і тих же чинників підвищення технічного рівня виробництва, зростання фондовооруженности праці, його раціоналізації, скорочення простоїв і інших втрат робочого часу, підвищення кваліфікації кадрів.

Усі заходи по вдосконаленню  нормування праці можуть бути згруповані по наступних напрямах:

• скорочення чисельності робітників, що не виконують норми вироблення;
• забезпечення оптимальної і рівномірної напруженості норм праці;
• збільшення і охоплення нормуванням праці усіх працівників підприємства;
• перегляд норм при здійсненні організаційно-технічних заходів на робочих місцях.

Оцінка дорівнює напруженості норм робиться вибірково шляхом порівняння відсотків виконання норм вироблення одними і тими ж робітниками при  здійсненні ними різних робіт або порівнянням коефіцієнтів напруженості норм.

Розширення сфери застосування науково обгрунтованих норм є  важливим резервом підвищення продуктивності праці. Оцінка дорівнює напруженості норм робиться вибірково шляхом порівняння відсотків виконання норм вироблення одними і тими ж робітниками при здійсненні ними різних робіт або порівнянням коефіцієнтів напруженості норм.

Одно з напрямів розширення охоплення нормуванням праці  почасових оплачуваних працівників - встановлення для них норм трудових витрат, нормативів чисельності, норм обслуговування і нормованих завдань. Застосування науково обгрунтованих  норм і нормативів сприяє вивільненню  частини працівників, підвищенню якості створюваної продукції.

Ще одно напрям роботи по вдосконаленню праці - своєчасний перегляд норм.

Впровадження і перегляд норм праці відбувається постійно. Норми не можуть залишатися незмінними із-за постійного зниження трудомісткості виготовлення продукції. Тому на підприємствах здійснюється робота по використанню резервів зростання продуктивності праці і встановленню прогресивних норм.

Найчастіше норми праці  переглядаються в процесі атестації  робочих місць, що передбачає оцінку якості місцях норм праці, що діють  на цих робітниках, як одного з найважливіших  показників організаційно-технічного рівня виробництва.