Нормативно-правова регламентація та порядок заснування підприємства

Нормативно-правова регламентація та порядок заснування підприємства 
План 
1. Порядок заснування підприємства. 
2. Засновницькі документи та їх підготовка. 
3. Статутний фонд і його формування. 
4. Державна реєстрація. 
5. Припинення діяльності підприємств бізнесу. 
 
 
1. Порядок заснування підприємства 
Для заснування власної справи повинна бути ідея, яка буде закладена в її основу. Важливо, щоб ідея відповідала здібностям і особистим ціннісним установкам засновника. 
В цілому виділяють діяльність у сфері: виробництва, послуг, ідей (інтелектуального виробництва), комерційної діяльності, створення профільних, універсальних, спеціалізованих магазинів, салонів тощо, біржова діяльність, зовнішньоекономічної діяльності. 
Ідея та вид діяльності взаємопов'язані між собою: вдало обраний вид діяльності дає можливість реалізувати повною мірою ідею. 
Після того, як зупинено вибір на одній із правових форм організації, яка відповідає обраній сфері підприємництва, необхідно виконати цілий ряд робіт з юридичного оформлення організації. Ці види робіт можна умовно розділити на два етапи: 
1) етап затвердження організації; 
2) етап реєстрації організації. 
Початковий етап утворення підприємства складається із таких складових: визначення місії підприємства, формування цільових орієнтирів, обрання сфери діяльності, визначення цілей підприємства, оцінка і аналіз зовнішнього середовища, прогнозування потенціалу підприємства, побудова моделі узгодження інтересів учасників діяльності підприємства, оцінка діяльності підприємства. 
Підготовчий етап утворення підприємства включає в себе такі складові: складання установчого договору, складання статуту підприємства, визначення юридичної адреси, складання пакету протоколів про наміри співробітництва, узгодження перспектив роботи з банківськими установами, затвердження пакету установчої документації. 
Усі копії реєстраційної документації потрібно завірити у нотаріаті. 
 
2. Установчі документи та їх підготовка 
Установчі документи юридичних осіб можна поділити на основні і додаткові. Основні документи визначаються законодавством і, звичайно, складаються із статуту та засновницького договору. 
Додаткові документи встановлюються місцевими органами реєстрації – це різні довідки. Наприклад, довідка про юридичну адресу фірми, виписка банку про формування 30% статутного фонду та ін. 
Статут є головним і дуже важливим документом у діяльності підприємства. Це так званий паспорт підприємства, який виконує важливу роль – регулює економічні та юридичні відносини всіх працівників підприємства. 
Згідно ст. 88 ЦКУ та ст. 57 ГКУ у статуті повинні бути зазначені: найменування суб'єкта господарювання, мета і предмет господарської діяльності, склад і компетенція його органів управління, порядок прийняття ними рішень, порядок формування майна, розподілу прибутків та збитків, умови його реорганізації та ліквідації тощо. 
Це загальні положення, що входять до статуту всіх підприємницьких структур. Разом з тим окремі положення до статуту додають при організації комерційних банків (ст. 23 Закону України "Про банки і банківську діяльність"), фондової біржі (ст. 34 Закону України "Про цінні папери і фондову біржу"), різних товариств (ст. 4 Закону України "Про господарські товариства"). 
Завдання статуту – дати повне уявлення про правовий статус підприємства (фірми) як самостійного господарського суб'єкта, що має всі права юридичної особи, про його внутрішній механізм управління і самоуправління, режим формування і використання майна підприємств (фірм), розпорядження його коштами і прибутком. Таке призначення статуту виявляється і в його структурі, яка, на відміну від договору, докладніша і, як правило, складається з таких розділів: "Загальні положення", "Предмет, основні цілі та напрями діяльності", "Зовнішньоекономічна діяльність", "Права фірми", "Майно фірми", "Фонди фірми", "Виробничо-господарська діяльність", "Управління фірмою та її трудовим колективом", "Організація та оплата праці", "Розподіл прибутку та відшкодування збитків", "Облік, звітність і контроль", "Припинення діяльності фірми (реорганізація та ліквідація)". 
Відповідальність засновників визначається видом підприємства. Відповідальність буває обмежена та необмежена, індивідуальна та солідарна, акціонерна та пайова (дольова). Статут повинен чітко визначати вид відповідальності засновників та учасників. 
Статут підприємства, який містить усі необхідні дані, приймається та затверджується загальними зборами засновників. 
Другим за значенням, а для повного та командитного товариства основним документом є засновницький договір. Його головне призначення полягає у правовому регулюванні відносин засновників підприємства. 
Суть засновницького договору полягає в тому, що він є одним з різновидів угоди про спільну господарську діяльність з утворенням самостійної юридичної особи. 
 
3. Статутний фонд і його формування 
Статутний капітал організації визначається юридичною формою підприємства. Порядок його формування має специфічні особливості для індивідуальних та колективних підприємств. 
Колективні підприємства – це форма об'єднання підприємницького капіталу. Об'єднання капіталів здійснюється на основі пайової або акціонерної власності. Акціонерне об'єднання капіталу характерне для акціонерних товариств. Усі інші види товариств створюють на основі пайової форми власності. 
Статутний капітал для акціонерних товариств, товариств з обмеженою та додатковою відповідальністю мають фіксовану законодавством форму. Індивідуальні підприємства, повні та командитні товариства мають статутний фонд, який не зафіксований існуючим законодавством. 
Основу майна підприємницьких структур становить статутний фонд (формується згідно 86 ст. ГКУ), за допомогою якого створюється і функціонує підприємство (фірма). 
Формування акціонерного капіталу має специфічні особливості, які притаманні українському корпоративному сектору. Ці особливості відображають період переходу від державних підприємств до акціонерних товариств. В Україні такий перехід здійснюється за такими напрямками: 
1. Перетворення державного підприємства на акціонерне товариство через оренду з поступовим викупом. 
2. Перетворення державного підприємства шляхом корпоратизації. 
3. Створення акціонерного товариства фізичними або юридичними особами з метою мобілізації інвестиційного капіталу. 
Порядок створення різних юридичних форм підприємств, формування статутного фонду, прийняття рішень визначається законодавством країни. 
 
4. Державна реєстрація 
Реєстраційний етап утворення підприємства має такі складові: формування пакету реєстраційної документації, внесення необхідної суми статутного фонду та обов’язкових платежів, отримання свідоцтва про реєстрацію, отримання ідентифікаційного коду та печатки, постановка на облік у статуправлінні, реєстрація у податковій адміністрації та пенсійному фонді, відкриття рахунку в установах банку. 
Державну реєстрацію суб'єктів підприємницької діяльності здійснює орган державної реєстрації. На реєстрацію подають лише оригінали установчих документів, в яких не повинно бути положень, що суперечать чинному законодавству. 
За наявності необхідних документів орган державної реєстрації протягом 5 робочих днів з моменту їх надходження повинен провести державну реєстрацію і видати заявникові свідоцтво. 
Наявність свідоцтва про державну реєстрацію дає право на відкриття розрахункового рахунку в банку. При цьому банк зобов'язаний відкрити банківський рахунок і в триденний термін повідомити про це податкову інспекцію. 
Відмова у державній реєстрації може бути оскаржена у суді. 
З моменту отримання свідоцтва про реєстрацію підприємство набуває статусу юридичної особи. 
 
5. Припинення діяльності суб’єкта господарювання 
Припинення діяльності підприємств (фірм) здійснюється двома шляхами – реорганізації та ліквідації. 
Підприємство реорганізується шляхом: злиття, приєднання, поділу, виділення, перетворення. 
Ліквідація підприємства здійснюється: 
• за особистою ініціативою власника, підприємця; 
• після закінчення строку, на який воно створювалося, або після досягнення мети, поставленої при його організації; 
• за рішенням вищого органу підприємства; 
• на підставі рішення суду; 
• за іншими підставами, передбаченими засновницькими документами та законодавчими актами України. 
Ст. 60 ГКУ встановлено, що ліквідація суб'єкта господарювання здійснюється ліквідаційною комісією, яка утворюється власником (власниками) майна суб'єкта господарювання чи його (їх) представниками (органами), або іншим органом, визначеним законом.