Теоретичні засади організації торгівлі

Категорія «система» -- надзвичайно складна, тому існують численні визначення її поняття. Найбільш точно відповідає сучасним вимогам (у контексті організації) визначення, відповідно до якого система с впорядкованою сукупність взаємозв'язаних та взаємодіючих підсистем, елементів, компонентів, які закономірно створюють цілісну організацію, спрямовану на досягнення заданої мети.

Для системи характерні такі ознаки:

наявність множини елементів, тобто таких об'єктів, які в межах системи спроможні виконувати функції підпорядкованих загальній меті;

взаємозв'язки і відносини між елементами, причому стійкі й цілеспрямовані;

цілісний характер організації завдяки об'єднанню і взаємодії внутрішніх елементів, різнорідних, але в системі сумісних.

інтегративність якостей, тобто наявність у системи властивостей, яких не мають окремі елементи;

еволюційний розвиток, який поєднує циклічні і хаотичні форми розвитку;

У підґрунтя теорії організації покладено низку категорій, які визначають загальні і фундаментальні поняття цієї науки. Сутність і зміст основних категорій важливо і необхідно вивчати, оскільки вони відображають суттєві, загальні властивості та відносини в структурі організації й організаційної діяльності.

Організація торгівлі як галузь знань, науковий напрямок базується насамперед на фундаментальних положеннях теорії організації, теорії управління, а також економічної теорії. Разом з тим організація торгівлі має власні категорії, особливості, принципи і зміст, які поки мало розроблені і потребують теоретичного обґрунтування.

ТЕОРЕТИЧНІ ЗАСАДИ ОРГАНІЗАЦІЇ ТОРГІВЛІ

синергізм.

Різноманіття систем надзвичайно широке, проте єдиного підходу до їх класифікацій ще не вироблено. У літературі частіше зустрічається поділ систем на три класи: природні, ідеальні (гуманітарні, наукові), штучні. До останнього класу належать також соціально-економічні системи, до яких примикає і сфера торгівлі з її підсистемами.

2.1. Характеристика основних категорій 
теорії організації

❖ Поняття і зміст системи ❖

 

❖ Характеристика організаційної системи ❖

Організаційну систему слід розглядати як агреговану цілісність, що включає організаційні елементи, організаційні відносини, виконує організаційні функції і цілі. Реально така система виявляється як організаційна модель, організаційна побудова.

Елементами організаційної системи в торгівлі є підсистеми, елементи (роздрібні підприємства, оптові організації, об'єкти торговельно-посередницької діяльності, а також підрозділи цих організаційних формувань).

Сукупність різноякісних, але порівняно однорідної діяльності підприємств та організацій формують різні підсистеми, насамперед роздрібної, оптової, державної, кооперативної торгівлі. Підсистеми у сфері торгівлі мають ступінчастий характер, тобто вони ієрархічні. Наприклад, для системи споживчої кооперації характерні такі ступені організації: Укоопспілка -- облспоживспілка -- райспоживспілка --- споживче товариство-- торговельне об'єднання-- торговельне підприємство -г філія торговельного підприємства. Така ієрархічна побудова вказує на надмірну централізацію організації споживчої кооперації. В інших підсистемах ієрархічна структура більш, спрощена включаючи два-три рівня.

Слід зазначити, що багатоступінчастість характерна для підсистем з глибокою спеціалізацією торгівельної діяльності, а при універсальному характері торгівлі це є ознакою надмірної централізації господарських функцій, координації, регулювання, контролю.

Організаційні елементи в системі взаємодіють через організаційні відносини і зв'язки. Сукупність відносин в організаційних системах структурно різниться залежно від призначення самої системи. В організаційних системах торгівлі наявні такі відносини: організаційно-економічні, соціальні, технологічні і, безперечно, організаційно-правові. Що стосується зв'язків, які підтримують взаємодію складників системи і стійкість її як цілісної структури, то вони відображають зміст організаційних відносин. Форми ж зв'язків набагато ширше і складніше.

Характеристика організаційної системи буде неповною без розкриття її функцій і цілей. Функція є об'єктивною складовою організаційної системи, оскільки саму організацію можна розглядати як сукупність здійснення функцій. Функції притаманні організації на всіх без винятку рівнях ієрархії. Головною функцією організаційної системи є організаційна функція, тобто забезпечення досягнення таких цілей, як розвиток (зростання), стійкість і взаємодія.

Організаційні системи належать до складних систем. їм властиві особливості і характерні ознаки:

складна внутрішня організація;

наявність підсистем з функціональним характером діяльності;

складні організаційні відносини і форми зв'язків;

внутрішня і зовнішня взаємодія елементів системи;

ієрархічна структура, або багатоступінчаста побудова;

переміщення значних потоків товарів, коштів, інформації всередині системи.

Отже, складність структур пояснюється не тільки складом елементів, а й у значною мірою зв'язками, функціями та різноманіттям цілей.

❖ Сутність структури ❖

Структура виступає об'єктивно необхідною складовою організаційної системи.

Вона зумовлює основні властивості й організаційні характеристики системи. Структура залишається незмінною в процесі функціонування систем, тобто вона забезпечує їй стійкість і цілісність.

 

Інтуїтивно структури часто уявляються як сукупність зв'язків і відносин між 
ними, продиктованими функціями і завданнями системи. Тому під структурою ро- 
зуміють сукупність організаційних об'єктів і взаємозв'язків, що визначаються зміс- 
том функцій і цілей системи. Однак більш точно -- структура є стійка впорядкова- 
ність у просторі і часі організаційних елементів і зв'язків.

Для організаційних систем найхарактернішими є три типи структур:

сітьова;

скелетна;

централізована.

Сітьова Скелетна Централізована

Рис. 2.1. Типи структур

У сучасних теоріях організації виділяють екстенсивні та інтенсивні структури. У першому випадку спостерігається зростання елементів у часі, в другому-- зростання видів зв'язків та їх інтенсивності при незмінній чисельності елементів.

Отже, зв'язки в структурі відіграють суттєву роль. До основних можна віднести такі види зв'язків структури: економічні, господарські, соціальні, технологічні, інтеграційні, коопераційні. У структурі зв'язки мають пряму і зворотну спрямованість. Важливе значення для системи мають таки характеристики зв'язків, як тривалість, стійкість, інтенсивність та ефективність.

2.2. ЗМІСТ ОРГАНІЗАЦІЇ ТОРГІВЛІ

Глибина, сутність організації торгівлі може бути розкрита через її зміст, який 
виявляється в єдності структури й організаційних процесів.

Структура торгівлі містить елементи, організаційні відносини, зв'язки і взає- 
модію. Крім того, структура торгівлі як соціально-економічна система багато- 
гранна і включає господарську, функціональну, управлінську, технологічну, со- 
ціальну, територіальну та інші види структур. При цьому модель системи 
формують три структури: господарська, функціональна й управлінська. Зовніш- 
ньо така модель виражається в організаційній побудові, точніше, в організацій- 
ній структурі торгівлі.

Основними елементами організаційної структури слід вважати:

торговельні об'єкти, торговельні підприємства, (їх підрозділи), об'єднання, 
організації;

підсистеми торгівлі: галузеві, функціональні, відомчі, територіальні та ін.;

управлінські органи, підрозділи, служби.

 

Органічними компонентами організаційної структури торгівлі виступають та- 
кож сукупність відносин і зв'язків. Найбільш характерними для торгівлі є:

організаційні, управлінські, економічні, соціальні та технологічні відносини;

господарські, економічні, зовнішньоекономічні, інтеграційні та коопераційні 
зв'язки;

Система відносин й зв'язків підтримує постійну взаємодію елементів структури 
торгівлі. При цьому взаємодія елементів може бути пряма і опосередкована.

У найбільш загальному вигляді організаційна структура торгівлі може бути зо- 
бражена схематично (рис. 2.2).

Рис. 2.2. Організаційна структура сфери торгівлі

Як видно з рис. 2.2, організаційну структуру торгівлі становлять чисельні об'єкти торгівлі, різні підсистеми, структура управління і контролю. До організаційної структури слід віднести також об'єкти інфраструктурного обслуговування,

 

які належать безпосередньо торгівлі. Усі елементи організаційної структури взає- 
мопов'язані і взаємодіють між собою.

Організаційна структура виступає важливою, але не єдиною складовою органі- 
зації торгівлі. До її змісту належать також організаційні процеси, або організаційна 
діяльність. Під організаційною діяльністю слід розуміти сукупність форм, ме- 
тодів, прийомів та засобів організаційного характеру, які використовуються 
для організаційного забезпечення функціонування та розвитку торгівлі.

Жодна функція торгівлі не може бути ефективно реалізована без належної органі- 
зації. Тому за своїм змістом організаційна діяльність в торговлі складна і багатоаспе- 
ктна. Вона охоплює як прості торгівельні операції, так і складні процеси оперативно- 
го, торгово-технологічного, комерційного, економічного, управлінського характеру.

Сукупність організаційних дій на всіх ієрархічних рівнях у торгівлі може бути 
зведена до такого переліку укрупнених напрямків:

створення нової організаційної структури;

перебудова, реформування, вдосконалення існуючої організаційної структури;

організаційне забезпечення успішного функціонування організаційної струк- 
тури та її гармонійного розвитку;

вдосконалення організаційних відносин і зв'язків;

підвищення ефективності взаємодії елементів організаційної структури;

організація операцій, процесів, робіт та їх оптимізація;

диверсифікація торговельної діяльності;

організаційний аналіз і організаційне проектування;

організація взаємодії елементів організаційної структури з суб'єктами поза 
межами системи;

інтеграція організаційної структури торгівлі на різних рівнях у зовнішнє сере- 
довище.

Схематичну організаційну діяльність у сфері торгівлі подано на рис. 2.3.

 

Організаційна діяльність має чітку спрямованість і свої особливості, які поляга- 
ють у специфіці цілей, організаційних механізмів, характері дій, їх масштабності, 
кінцевих результатах. Разом з тим на практиці вона перетинається і доповнюється з 
управлінською діяльністю, зберігаючи при цьому свій зміст і характер як самостій- 
ний від діяльності.

2.3. Синергетика та організація торгівлі

Синергетику можна вважати порівняно новим науковим напрямком, який являє собою універсальну теорію. Суть синергетики в контексті організації складних соціально-економічних систем полягає в тому, що вона вивчає їх спроможність до самоорганізації і становлення, підтримки розвитку і розпаду систем. Ця теорія акцентує увагу на нестійкості, нерівновазі, нелінійності в еволюції систем.

Предметом вивчення синергетики є в основному процес упорядкування частин та елементів системи у просторі і часі за рахунок їх внутрішньої і зовнішньої взаємодії в умовах чергування циклічної й хаотичної фаз динамічного розвитку. На відміну від існуючих методологічних наук, синергетика досліджує різні рівні порядку і хаосу і розкриває конкретні механізми взаємодії елементів, що приводить до їх упорядкування і формування стійких структур.

Отже, ключем до розуміння сутності синергетики є самоорганізація, тобто спроможність систем до саморозвитку, самозародження з використанням при цьому переважно внутрішнього потенціалу. Таким внутрішнім потенціалом є глибинні зв'язки і відносини між підсистемами, складовими частинами, елементами та їхніми підрозділами.

Усю сукупність внутрішніх зв'язків організаційних систем поділяють на матеріальні і нематеріальні. Інколи згадується і третій тип-- конкурентні зв'язки, але відомо, що вони переважно характеризуються як зовнішні зв'язки.

Матеріальні взаємозв'язки опосередковані речовим предметом у процесі взаємодії структурних одиниць у межах організації. Таким предметом можуть бути матеріали, сировина, засоби виробництва, товари, послуги, грошові засоби.

Для виконання своїх функцій відносно матеріального предмета складові елементи взаємодіють на базі внутрішніх економічних і господарських зв'язків. Причому залежно від стану системи зв'язки можуть мати просту форму або бути коопераційними, інтеграційними.

Синергетика передбачає отримання позитивного ефекту взаємодії складових елементів організаційної системи (бізнес-одиниць, їхніх підрозділів) саме за рахунок змін дій, інколи незначних, на структуру, форми зв'язків, механізми їх функціонування.

Другий тип зв'язків -- нематеріальні. Цей тип зв'язків має неречовий характер, точніше нетоварний і поза системами зустрічається рідко. У соціально-економічних системах при спільності інтересів і цілей організаційних елементів нематеріальні зв'язки посідають помітне місце. Ідеться про зв'язки, які опосередковують обмін професійним досвідом, кадрами, діловою інформацією, результатами експериментів, знаннями, ноу-хау та ін.

Нематеріальні зв'язки формують конкретні переваги і створюють синергічний ефект за рахунок інтенсифікації обміну між організаційними елементами, які здійснюють схожі, але специфічні види діяльності.

 

Отже, способом впливу на матеріальні і нематеріальні зв'язки можна одержувати позитивний (синергічний ефект). Зазначимо, що перший тип взаємозв'язків зумовлюють більш тривалий і масштабний ефект, а другий тип -- швидкоплинний.

У цілому синергетика допомагає виявити ті місця в структурі зв'язків, де через відповідний незначний вплив можна достати суттєвий позитивний ефект, тобто конкурентну перевагу в будь-якій ланці системи.