Управления качеством

При розгляді одночасно кількох  альтернативних проектів важливо враховувати відносини між ними.

Проекти називаються взаємно  незалежними, якщо прийняття або  відмова від одного з них не впливає на можливість або ефективність прийняття іншого.

Спільний ефект від  здійснення декількох незалежних проектів дорівнює сумі ефектів від здійснення кожного з них.

Взаємодоповнюючими називаються  проекти, які з якихось причин можуть бути прийняті або відкинуті  тільки одночасно.

При здійсненні лише деяких з таких проектів загальні поставлені цілі можуть бути не досягнуті.

Проекти називаються взаємовпливають, якщо при їх спільній реалізації виникають  позитивні або негативні ефекти, не виявляються при реалізації кожного з проектів окремо.

Кожен з проектів істотно  впливає на інший, і відмова від  одного з них робить неможливим або недоцільним здійснення іншого.

Проекти називаються альтернативними, якщо здійснення одного з них робить неможливим або недоцільним здійснення інших.

Найчастіше альтернативними  проектами є проекти, службовці  досягненню однієї і тієї ж мети, але з альтернативних проектів може бути реалізований тільки один.

Найскладніша в ряді проблем  інвестиційного аналізу - це ухвалення  рішення за вибором кращого з альтернативних проектів. У цій ситуації аналітик повинен:

1) вибрати кращий з  декількох проектів, спрямованих  на досягнення однієї і тієї  ж мети інвестора;

2) з декількох незалежних  проектів вибрати кращий, якщо  інвестиційного капіталу недостатньо  для реалізації всіх;

3) вибрати різні варіанти  одного проекту.

Вибір кращого варіанта інвестування з ряду альтернативних робиться по кроках:

1) проводиться перевірка  відповідності кожного варіанту  всім наявним обмеженням технічного, екологічного, соціального та іншого характеру;

2) проводиться аналіз  фінансової спроможності кожного  проекту. Проекти, що не відповідають  першим двом умовам, виключаються  з подальшого розгляду;

3) проводиться оцінка  абсолютної ефективності кожного  з проектів по системі міжнародних показників, таких як: термін окупності, бухгалтерська рентабельність інвестицій;

4) оцінюється порівняльна  ефективність проектів.

 

Методи оцінки ефективності проектів

 

Для оцінки ефективності проектів застосовують дві  групи методів — формальні  й неформальні.

Формальні методи передбачають використання математичного  апарату для розрахунку показників ефективності, неформальні — евристичних  підходів.

Ефективність  проекту характеризується системою показників, які виражають співвідношення вигід і витрат проекту з погляду  його учасників.

Виділяють такі показники ефективності інвестиційного проекту:

- показники  комерційної ефективності, які враховують  фінансові наслідки реалізації  проекту для його безпосередніх  учасників;

- показники  економічної ефективності, які враховують  народногосподарські вигоди й  витрати проекту, включаючи оцінку екологічних і соціальних наслідків,  і допускають грошовий вимір;

- показники  бюджетної ефективності які відображають  фінансові наслідки здійснення  проекту для державного й місцевого  бюджетів.

Для розрахунку цих показників можуть використовуватись  одні й ті самі формули, але значення вихідних показників для розрахунків  істотно різнитимуться. Залежно  від тривалості циклу проекту  оцінка показників ефективності може бути різною.

Показники комерційної  ефективності можна розраховувати  не тільки на весь цикл проекту, а й  на місяць, квартал, рік.

До найпростіших показників ефективності інвестицій відносять:

- капіталовіддача  (річні продажі, поділені на  капітальні витрати);

- оборотність  товарних запасів (річні продажі,  поділені на середньорічний обсяг  товарних запасів);

- трудовіддача (річні продажі, поділені на  середньорічну кількість зайнятих  робітників і службовців)

Однак ці показники  відносять до числа показників моментного статичного ряду і не враховують динамічних процесів у їх взаємозв'язку.

Для оцінки ефективності інвестицій доцільніше використовувати  показники, які дають змогу розрахувати  значення критеріїв ефективності інвестиційних  проектів, беручи до уваги комплексну оцінку вигід і витрат, зміну вартості грошей у часі й інші чинники.

До неформальних критеріїв оцінки й вибору інвестиційних  проектів відносяться:

- рейтинг  країни на основі оцінки інвестиційного  клімату; 

- рівень  здібностей управлінського персоналу  до реалізації проекту; 

- рівень  розвитку інфраструктури, що забезпечує  реалізацію проекту (транспорт,  зв'язок, готельний сервіс).

 

 

Критерії ефективності проектів

 

Використання  критеріїв ефективності інвестиційних  проектів допомагає аналітикові  прийняти, схвалити або змінити проект.

Вибір конкретного  критерію для висновку про ефективність проекту залежить від певних чинників, зокрема:

• наявної ринкової перспективи,
• існування обмежень на ресурси для фінансування проекту,
• коливань грошових потоків і можливості одержання прибутку.

Хоча деякі  критерії добре відомі й широко застосовуються, для аналітика вкрай важливо  бути ознайомленим з усім багатством вибору, щоб обрати комбінацію, яка  найбільше підходить для проекту.

Чиста теперішня вартість — Net Present Value (NPV) - це найвідоміший і найуживаніший критерій. У літературі зустрічаються й інші його назви: чиста наведена вартість, чиста наведена цінність, дисконтовані чисті вигоди.

NPV являє собою дисконтовану цінність проекту (поточну вартість доходів або вигід від зроблених інвестицій).

NPV дорівнює різниці між майбутньою вартістю потоку очікуваних вигід і поточною вартістю нинішніх і наступних витрат проекту протягом усього його циклу.

Для розрахунку NPV проекту необхідно визначити ставку дисконту, використати її для дисконтування потоків витрат і вигід і підсумувати дисконтовані вигоди й витрати (витрати зі знаком мінус). При проведенні фінансового аналізу ставка дисконту звичайно є ціною капіталу для фірми. В економічному аналізі ставка дисконту являє собою закладену вартість капіталу, тобто прибуток, який міг би бути одержаний при інвестуванні найприбутковіших альтернативних проектів.

Якщо NPV позитивна, то проект можна рекомендувати для фінансування. Якщо NPV дорівнює нулю, то надходжень від проекту вистачить лише для відновлення вкладеного капіталу. Якщо NPV менша нуля — проект не приймається. Розрахунок NPV робиться за такими формулами:

                                             (13)

або

                                       ,                                       (14)

де  — вигоди проекту в рік t,

C_t — витрати на проект у рік t,

і — ставка дисконту;

n — тривалість (строк життя) проекту.

Основна перевага NPV полягає в тому, що усі розрахунки проводяться на основі грошових потоків, а не чистих доходів.

Окрім того, ефективність головного проекту  можна оцінити шляхом підсумування NPV його окремих підпроектів. Це дуже важлива властивість, яка дає змогу використати NPV як основний критерій при аналізі інвестиційного проекту. Основна вада NPV полягає в тому, що її розрахунок вимагає детального прогнозу грошових потоків на строк життя проекту. Часто роблять припущення про постійність ставки дисконту. Для аналізу залежності NPV від ставки дисконту використовують криву, яка має назву профіль NPV. Іноді її називають профілем проекту.

                                                                          Ставка дисконту 

     Рис. – 1.7 Залежність  величини чистої теперішньої  вартості від ставки дисконту 

 

 

Правила роботи з критерієм чистої теперішньої  вартості:

1. Проекти  приймаються тільки тоді, коли  NPV більша нуля.

2.3а наявності  бюджетних обмежень обирають  такий проект, який максимізує  NPV.

При виборі взаємовиключних проектів за умов відсутності  бюджетних обмежень обирають проект з максимальною NPV.

Однак, при  застосуванні NPV виникають такі труднощі:

1. Складно  визначити NPV у проектах, до яких входять дрібніші проекти.

2. При порівнянні  проектів різної тривалості за  NPV необхідне використання спеціальних процедур приведення строків до порівнюваного періоду.

Внутрішня норма рентабельності — Internal Rate of Return (IRR) або внутрішня ставка рентабельності, внутрішня ставка доходу, внутрішня норма прибутковості.

IRR проекту дорівнює ставці дисконту, при якій сумарні дисконтовані вигоди дорівнюють сумарним дисконтованим витратам, тобто IRR є ставкою дисконту, при якій NPV проекту дорівнює нулю.

IRR дорівнює максимальному відсотку за позиками, який можна платити за використання необхідних ресурсів, залишаючись при цьому на беззбитковому рівні.

Розрахунок  IRR проводять методом послідовних наближень величини NPV до нуля при різних ставках дисконту. Розрахунки проводять за формулою:

                                                                                                       (15)

На практиці  визначення  IRR проводиться за допомогою такої формули:

,                         (16)

де     А — величина ставки дисконту, при  якій NPV позитивна;

В — величина ставки дисконту, при якій NPV негативна;

а — величина позитивної NPV, при величині ставки дисконту А;

b — величина негативної NPV, при величині ставки дисконту В.

Якщо значення IRR проекту для приватних інвесторів більше за існуючу ставку рефінансування банків, а для держави — за нормативну ставку дисконту, і більше за IRR альтернативних проектів з урахуванням ступеня ризику, то проект може бути рекомендований для фінансування.

Істотна різниця  NPV та IRR полягає в тому, що використання IRR завжди веде до використання одного й того самого проекту, натомість вибір за NPV залежить від вибраної ставки дисконту.

Вибір проектів за NPV правильний настільки, наскільки правильно обрано ставку дисконту.

При застосуванні IRR виникають такі труднощі:

• неможливо дати однозначну оцінку IRR проектів, у яких зміна знака NPV відбувається більше одного разу.
• при аналізі проектів різного масштабу IRR не завжди узгоджують з NPV.

Застосування  IRR неможливе для вибору альтернативних проектів відмінного масштабу, різної тривалості й неоднакових часових проміжків.

 

Коефіцієнт вигід/витрат — Benefit/Cost Ratio (BCR) є відношенням дисконтованих вигід до дисконтованих витрат.

Основна формула розрахунку має  такий вигляд:

                                                 ,                                                (17)

Критерій  відбору проектів полягає в тому, щоб вибрати усі незалежні  проекти з коефіцієнтами BCR, більшими або рівними одиниці. При застосуванні цього критерію слід пам'ятати, що коефіцієнт BCR має такі недоліки:

- може давати  неправильні ранжирування за  перевагою навіть незалежних  проектів;

- не годиться  для користування при виборі  взаємовиключних проектів;

- не показує фактичну величину  чистих вигід. 

BCR має кілька варіантів розрахунку.

1. При жорстких обмеженнях на капітал, на відміну від обмежень як по капіталу, так і по поточних витратах:

 

                                                    BCR - (В-O)/К,                                                (18)

де     О - поточні витрати;

К — капітальні витрати.

2. За наявності дефіцитних або унікальних ресурсів:

 

                                                   BCR - (B-C)/R,                                                   (19)

де R — вартість дефіцитних ресурсів.

Прикладом дефіцитних ресурсів може бути іноземна валюта. Головною потенційною проблемою при застосуванні цих різновидів критерію є подвійний  рахунок, якого слід уникати.

Критерій  BCR може бути використаний для демонстрації того, наскільки можливе збільшення витрат без перетворення проекту на економічно непривабливий.

Основна перевага критерію полягає в можливості швидкого з'ясування його значень для оцінки впливу на результати проекту рівнів ризиків і непевностей.

 

Індекс прибутковості — Profitability Index (PI) є відношенням суми наведених ефектів (різниця вигід і поточних витрат) до величини інвестицій

                                                                                                (20)

РІ тісно  пов'язаний з NPV.

Якщо NPV позитивна, то й РІ > 1, і навпаки. Якщо РІ > 1, проект ефективний, якщо РІ < 1 — неефективний.

 

Модифікована  внутрішня норма рентабельності — Modification Internal Rate of Return (MIRR) проекту дорівнює ставці дисконту, при якій чиста вартість капітальних витрат дорівнює майбутній вартості вхідних грошових потоків, що реінвестують за ціною капіталу. Тобто MIRR передбачає, що позитивні грошові потоки проекту реінвестують за ціною капіталу, що дає краще уявлення про реальну доходність проекту.