Визначення прибутку та рентабельності підприємства

     - адміністративних витрат;

     - витрат на збут;

     - інших операційних витрат.

 

     П опер = П вал - В адм - В зб - В опер ін.

 

     де П вал – валовий прибуток;

     В адм – адміністративні витрати;

     В зб – витрат на збут;

     В опер ін – інші операційні витрати

     Фінансовий результат від звичайної діяльності до оподатковування визначається шляхом збільшення фінансових результатів від операційної діяльності на величину:

1. доходів від участі в капіталі;
2. інших фінансових доходів;
3. інших доходів і зменшення на суми
4. фінансових витрат;
5. утрат від участі в капіталі;
6. інших витрат.

     Фінансовий результат від звичайної діяльності визначається шляхом зменшення фінансового результату від звичайної діяльності до оподатковування на суму податку на прибуток, визначеного відповідно до діючого законодавства.

     Чистий прибуток (збиток) визначається як алгебраїчна сума фінансового результату від звичайної діяльності і фінансового результату від надзвичайних подій, скоректованого на суму податку з надзвичайного доходу,

     Із загального балансового прибутку сплачується податок на прибуток. Величина, що залишилась, називається чистим прибутком. З неї виплачуються борги і проценти за довгострокові кредити, а решта поділяється на дві частини:

     1) прибуток, що розподіляється між власниками майна (капіталу) підприємства, спрямовується на заохочувальні виплати його персоналу за результатами роботи та інші потреби (внески в благодійні фонди, формування фондів соціального заохочення та матеріального стимулювання);

     2) прибуток, що залишається на підприємстві та використовується на інвестиційні потреби (фонд розвитку виробництва) і створення резервного фонду.

     Тобто, можна зробити наступний висновок, що чистий прибуток — це сума прибутку підприємства після сплати податку на прибуток; її обчислюють як алгебраїчну суму прибутку від звичайної діяльності, надзвичайного прибутку та податку з надзвичайного прибутку (рис. 4.1).

     Остаточний  фінансовий результат діяльності підприємства за П(С)БО розраховується як алгебраїчна  сума прибутку (збитку) від звичайної  діяльності та надзвичайного прибутку, надзвичайного збитку і податків з надзвичайного прибутку.

     Формування  прибутку підприємства відповідно до П(С)БО відображають дані табл. 4.1.

     Для підвищення ефективності роботи підприємств  першочергове значення має виявлення  резервів збільшення обсягів виробництва  і реалізації, зниження собівартості продукції, зростання прибутку.

     Для визначення основних напрямів пошуку резервів збільшення прибутку фактори, які впливають на його отримання, класифікують за різними ознаками

 

     

     Сьогодні підприємства дістали певну самостійність у формуванні власних фондів. Якщо раніше існували нормативи відрахувань по фондах, то тепер підприємства можуть розпоряджатися прибутком на власний розсуд, вилучати з нього такі суми по різних фондах, які вони вважають за потрібне. 
На прибуток як економічний показник впливає багато факторів. їх можна поділити на зовнішні та внутрішні.

     До зовнішніх належать фактори, що не залежать від розвитку підприємства:

• інфляційні процеси;
• законодавство;
• політика;
• науково-технічний та соціальний розвиток регіону;
• політика оподаткування та ін.

     До внутрішніх факторів належать ті, що залежать від діяльності окремо взятого підприємства. Вони можуть впливати на формування прибутку як безпосередньо, так і опосередковано. Ступінь впливу безпосередніх факторів обчислюється простим арифметичним способом. До них належать такі:

• обсяги продукції, що випускається;
• собівартість виробництва;
• ціна продукції, що реалізується;

• найменування (асортимент) продукції, що випускається.

     Ступінь впливу опосередкованих факторів обчислюється за допомогою регресійно-кореляційної залежності. До таких факторів належать:

• післяпродажний сервіс;
• збільшення або зниження зносу основних виробничих фондів;
• реклама;
• співвідношення між власним та позиковим капіталом та ін.

 

     2.2 Фактори, які впливають на величину прибутку і рівень рентабельності підприємств

 

      Прибуток  є об'єктивною економічною категорією. Тому на його формування впливають об'єктивні процеси, що відбуваються в суспільстві, у сфері виробництва й розподілу валового внутрішнього продукту.

      Водночас  прибуток — це підсумковий показник, результат фінансово-господарської діяльності підприємств як суб'єктів господарювання. Тому прибуток відбиває її результати і зазнає впливу багатьох чинників. Є особливості у формуванні прибутку підприємств залежно від сфери їхньої діяльності, галузі господарства, форми власності, розвитку ринкових відносин.

      На  формування прибутку як фінансового  показника роботи підприємства, що відбивається в бухгалтерському обліку, в офіційній звітності суб'єктів господарювання, впливає встановлений державою порядок формування витрат на виробництво продукції (робіт, послуг); обчислення й калькулювання собівартості продукції (робіт, послуг); визначення позареалізаційних прибутків і витрат; визначення балансового (валового) прибутку.

      Отже, на формування абсолютної суми прибутку підприємства впливають: результати, тобто  ефективність його фінансово-господарської діяльності; сфера діяльності; галузь господарства; установлені законодавством умови обліку фінансових результатів.

      Прибуток  від реалізації продукції безпосередньо  залежить від двох основних показників: обсягу реалізації продукції та її собівартості. На зміну обсягу реалізації продукції впливає зміна обсягу виробництва, залишків нереалізованої продукції, частки прибутку в ціні продукції (рентабельність продукції).

      Треба звернути увагу на те, що зміна обсягу виробництва, залишків нереалізованої продукції справляють вплив не тільки на обсяг реалізації продукції, а й на її собівартість, оскільки змінюються умовно-постійні витрати (за зміни обсягу виробництва продукції); витрати на зберігання продукції, інші витрати (за зміни залишків нереалізованої продукції).

      Істотний  вплив на обсяг реалізації продукції, а також і на прибуток від реалізації справляє розмір прибутку, що включається в ціну виробів. За умов формування ринкової економіки державного регулювання рентабельності продукції, як правило, уже нема. Отже, створюється можливість збільшення прибутку підприємства за рахунок збільшення частки прибутку в ціні окремих виробів. Цьому сприяє відсутність належної конкуренції, монопольне становище деяких підприємств у виробництві й реалізації багатьох видів продукції.

      Таким чином можна зробити висновок, що можливості підприємств впливати на обсяг прибутку від реалізації, змінюючи обсяги виробництва продукції, залишки нереалізованої продукції, її рентабельність є досить суттєвими.

      Розглянемо  особливості впливу на формування прибутку собівартості продукції (робіт, послуг). Собівартість є узагальнюючим, якісним показником діяльності підприємств, показником її ефективності. Є особливості у формуванні собівартості продукції (робіт, послуг) залежно від сфери діяльності, галузі господарства.

      Узагальнено можна дати таке визначення собівартості.

      Собівартість  продукції (робіт, послуг) — це виражені в грошовій формі поточні витрати підприємства на їх виробництво (виконання) та реалізацію.

      Витрати на виробництво продукції утворюють  виробничу собівартість; витрати на виробництво та реалізацію — повну собівартість продукції.

      Підприємство  може суттєво впливати на формування собівартості. Однак при цьому  необхідно взяти до уваги таке.

      По-перше, склад (перелік) витрат, що їх можна відносити на собівартість, регламентований державою. Протягом 1996 року Постановами Кабінету Міністрів України були затверджені Типові положення з питань планування, обліку і калькулювання собівартості продукції (робіт, послуг), у промисловості, сільському господарстві, будівництві, торгівлі, собівартості науково-дослідних і дослідно-конструкторських робіт тощо.

      На  основі Типових положень розроблено галузеві, відомчі положення, інструкції, що визначають порядок визначення планової і фактичної собівартості продукції (робіт, послуг).

      Витрати сфер виробництва й обігу, що включаються  в собівартість продукції (робіт, послуг), групуються за такими елементами: матеріальні витрати, витрати на оплату праці, відрахування на соціальні заходи, амортизація основних фондів і нематеріальних активів, інші витрати.

      По-друге, у складі витрат, що включаються в собівартість, розмір окремих із них також регулюється державою встановленням нормативів відрахувань. Це передусім стосується таких елементів витрат:

1. відрахування на соціальні заходи (державне пенсійне страхування, соціальне страхування, страхування на випадок безробіття);
2. амортизація основних засобів і нематеріальних активів; » витрати на фінансування ремонту й поліпшення основних фондів;
3. інші витрати (відрахування в Державний інноваційний фонд, на фінансування автомобільних доріг).

     Вплив підприємств на названі елементи витрат є обмеженим. Однак і він  можливий через належне управління показниками, до яких застосовуються встановлені  нормативи відрахувань: витрати.

     Також, можна класифікувати фактори, що впливають на прибуток, а саме на його величину за такою схемою:

 

     

 

     До  зовнішніх факторів належать природні умови, державне регулювання цін, тарифів, відсотків, податкових ставок і пільг, штрафних санкцій та ін. Ці фактори не залежать від діяльності підприємств, але можуть значно вплинути на величину прибутку.

     Внутрішні фактори поділяються на виробничі  і поза виробничі. Виробничі фактори характеризують наявність і використання засобів і предметів праці, трудових і фінансових ресурсів і в свою чергу поділяються на екстенсивні та інтенсивні. Екстенсивні фактори впливають на процес одержання прибутку через кількісні зміни: обсягу засобів і предметів праці, фінансових ресурсів, часу роботи обладнання, чисельності персоналу, фонду робочого часу тощо. Інтенсивні фактори впливають на процес отримання прибутку через "якісні" зміни: підвищення продуктивності обладнання і його якості, застосування прогресивних видів матеріалів і удосконалення технології їх обробки, прискорення обертання оборотних засобів, підвищення кваліфікації і продуктивності праці персоналу, зниження матеріаломісткості продукції, удосконалення організації праці і більш ефективне використання фінансових ресурсів тощо.

     До  поза виробничих факторів належать, наприклад, постачальницько-збутова і природоохоронна  діяльність, соціальні умови праці  і побуту тощо.

     При здійсненні фінансово-господарської  діяльності всі ці фактори знаходяться в тісному взаємозв'язку і взаємозалежності. "Прямий" вплив на величину собівартості продукції, а отже і прибутку, пов'язаний з тим, наскільки раціонально й економно витрачаються матеріальні ресурси, адже частка матеріальних витрат у складі собівартості зазвичай коливається від 60 до 90 %.

 

  
ВИСНОВКИ

 

     Провівши  дослідження економічної сутності прибутку та рентабельності можна зробити наступні висновки. В курсовій роботі  висвітлюється рентабельність підприємства – котра невід'ємно залежить від прибутку. Однак її не можна ототожнювати з абсолютною сумою отриманого прибутку.