Галузі, підгалузі, види і форми страхування

Для обов'язкового страхування характерно таке:

1. Страхові відносини виникають на основі закону, який встановлює:

— перелік об'єктів, що підлягають обов'язковому страхуванню;

— обсяг страхової відповідальності;

— рівень або норми страхового забезпечення;

— порядок визначення тарифних ставок або середні розміри цих ставок;

— періодичність внесення страхових платежів;

— основні права страховиків і страхувальників.

2. Суцільне охоплення обов'язковим страхуванням об'єктів, визначених у законі. Для цього на страхові компанії покладено реєстрацію застрахованих об'єктів, нарахування страхових платежів і їхнє стягнення у встановлені строки.

3. Автоматичність поширення обов'язкового страхування на об'єкти, зазначені в законі. Страхувальник має обов'язково застрахувати передбачений законодавством об'єкт, а страховик не може відмовити йому в цьому.

4. Дія обов'язкового страхування відбувається незалежно від внесення страхових платежів. У випадках, коли страховик не сплатив належні страхові внески, вони стягуються у судовому порядку. У випадках загибелі або ушкодження застрахованого майна, не оплаченого страховими внесками, страхове відшкодування підлягає виплаті з утворенням заборгованості за страховими платежами. На не внесені в строк страхові платежі нараховується пеня.

5. Безстроковість обов'язкового страхування. Воно діє протягом усього періоду, поки страхувальник користується застрахованим об'єктом (майном) або виконує певні обов'язки. При переході об'єкта страхування до іншого страхувальника страхування не припиняється. Воно втрачає силу тільки при повному знищенні застрахованого об'єкта або припиненні виконання обов'язків.

6. Нормування страхового забезпечення з обов'язкового страхування. З метою спрощення страхової оцінки і порядку виплати страхового відшкодування встановлюються норми страхового забезпечення у відсотках від страхової оцінки або в грошових одиницях на один об'єкт.

Добровільна форма страхування побудована на дотриманні таких принципів:

1. Добровільне страхування діє здебільшого на добровільних засадах. За ним страхові відносини оформляються договором страхування, який укладається відповідно до правил страхування. Правила страхування розробляються страховиком самостійно для кожного виду страхування. У них визначаються загальні умови і порядок здійснення конкретним страховиком окремих видів страхування.

2. Добровільна участь у страхуванні повною мірою характерна тільки для страхувальників. Страховик не має права відмовлятися від страхування об'єкта, якщо волевиявлення страхувальника не суперечить умовам страхування. Цей принцип гарантує видачу договору страхування на першу (навіть усну) вимогу страхувальника.

3. Вибіркове охоплення добровільним страхуванням пов'язане з тим, що не всі страхувальники виявляють бажання в ньому брати участь. Крім того, за умовами страхування діють обмеження для укладення договорів.

4. Добровільне страхування завжди обмежено строком страхування. При цьому початок і закінчення строку оговорюється в договорі. Безперервність добровільного страхування можна забезпечити тільки шляхом повторного переукладання договорів на новий строк.

5. Добровільне страхування діє тільки при сплаті разового або періодичних страхових внесків. Несплата чергового внеску за добровільним страхуванням спричиняє за собою припинення дії договору страхування.

6. Страхове забезпечення з добровільного страхування залежить від бажання страхувальника. За майновим страхуванням страхувальник може визначити розмір страхової суми в межах страхової оцінки майна. За особистим страхуванням страхова сума за договором встановлюється за домовленістю.

Рекомендований перелік добровільних видів страхування наводиться у ст. 6 Закону України "Про страхування" (2001), якою передбачено більше 20 видів добровільного страхування.

У табл. 2.1 наведено узагальнену порівняльну характеристику обов'язкового та добровільного страхування:

Таблиця 2.1. Порівняльна характеристика форм страхування

Водночас окремі види страхування можуть проводитись як в обов'язковій, так і в добровільній формах. Оптимальне поєднання обов'язкового та добровільного страхування дозволяє сформувати таку систему страхування, яка забезпечує універсальний обсяг страхового захисту.

Чинні нині в Україні умови всіх видів страхування вироблені багаторічною практикою його проведення з урахуванням досвіду закордонних країн. Вони постійно вдосконалювалися з метою більш повного задоволення інтересів страхувальників. Розвиток страхового ринку та конкуренції між страховиками створюють сприятливий ґрунт для подальшого розвитку та поліпшення умов як обов'язкових, так і добровільних видів страхування.

2)     Страхування додаткової пенсії.

У більшості розвинених країн світу пенсійне забезпечення громадян здійснюється із трьох джерел:

1.      державної пенсійної системи (в межах соціального страхування);

2.      пенсійних фондів підприємств, професійних спілок та міжнародних організацій;

3.      страховими компаніями та іншими фінансовими організаціями.

При такій структурі системи пенсійного забезпечення страхування додаткової пенсії здійснюється страховими компаніями та пенсійними фондами, а гарантована (основна) пенсія виплачується державою і залежить від здатності держави акумулювати необхідні для цієї мети грошові засоби.

Пенсійні недержавні фонди за економічною природою є ощадними інституціями. Вони акумулюють грошові засоби у формі пенсійних внесків учасників фонду, інвестують їх, а дохід від інвестування розподіляють на потреби самого фонду (підприємницький дохід) та між його учасниками пропорційно до суми внесків. Вважається, що цих засобів має вистачити і до кінця життя застрахованого.

Із усього розмаїття страхового забезпечення пенсійними фондами виділяють три головних напрямки:

1.      індивідуальне страхування пенсій, коли клієнт страхує ("купує") пенсію певного розміру;

2.      індивідуальне страхування пенсії в страховій компанії чи пенсійному фонді, яке ґрунтується на нагромадженні індивідуальних засобів у страховій організації і отриманні пенсії, адекватної нагромадженій сумі;

3.      групове страхування, коли пенсії учасників адекватні загальній сумі.

Найпоширенішим є другий варіант страхового забезпечення громадян. Засади, на яких цей варіант j ґрунтується, мають бути покладені в основу реформування пенсійної системи України в цілому. Передбачається, що пенсійне страхування в Україні має базуватися на системі персональних пенсійних рахунків громадян. Вона акумулюватиме грошові засоби й інвестуватиме їх у спеціальні державні облігації які будуть індексуватися відповідно до рівня інфляції.

Засоби, отримувані від продажу їх і доповнювані надходженнями від податків, передбачається використовувати для фінансування поточних державних пенсійних витрат. З часом вони спрямовуватимуться для інвестування в економіку (спочатку в державний, а потім і в приватний сектор). Очікується, що така система в перспективі дасть змогу громадянам України отримувати трудові пенсії виключно за рахунок засобів, нагромаджених шляхом відрахувань із заробітної плати на персональні пенсійні рахунки.

Власне система страхування додаткової пенсії ґрунтується на таких засадах. Термін страхування визначається як різниця між пенсійним віком та віком страхувальника на момент укладення договору. Для страхувальників, котрі досягли 60 років (жінки) та 65 років (чоловіки), встановлюється строк страхування 5 років. Після закінчення строку страхового договору пенсія виплачується довічно, якщо договір повністю оплачено страховими внесками.

Дискредитація створених недержавних пенсійних фондів України в перші роки її незалежності зумовлена такими причинами:

        фонди рекламують себе через обіцянки надмірно низьких внесків та досить високих пенсій;

        деякі з них починали здійснювати пенсійні виплати через кілька місяців після одержання внесків, що прирікало їх на банкрутство;

        фонди значною мірою будувались за принципом "піраміди", що забезпечувало їм саморекламу в період їхнього становлення та позбавляло їх перспективи.

ПРАКТИЧНА ЧАСТИНА

Задача 1.

Розрахувати суму страхового відшкодування для страхування автомобіля «Жигулі» з використанням системи пропоційної відповідальності, якщо вартісна оцінка автомобіля 19460 грн., страхова сума за угодою страхування 13500 грн., фактична сума збитків внаслідок аварії 12420 грн.

Рішення

Пропорційна система передбачає участь страхувальника у відшкодуванні збитків. Рівень відповідальності страховика у відшкодуванні збитків застрахованого на стільки вищий, наскільки менша різниця між вартісною оцінкою об'єкту страхування і страховою сумою:

Q = T*S/W

де Q - страхове відшкодування;

S - страхова сума за угодою;

W - вартісна оцінка об'єкта страхування;

Т - фактична сума збитків.

Q = 12420* 13500/19460 = 8616,136грн.

Сума страхового відшкодування для страхування автомобіля "Жигулі" з використанням системою пропорційної відповідальності буде дорівнювати 8616 грн. 136 коп.

Задача 2.

Вартість майна житлового будинку складає 13400 грн. Необхідно обгрунтувати вибір системи страхового забезпечення – пропорційної відповідальності або за першим ризиком, якщо у громодянина є кошти для страхування на суму 110 грн. і страховий тариф дорівнює 6%.

Рішення.

Страхування за системою першого ризику передбачає виплату страхового відшкодування у розмірі збитків, але у межах страхової суми. Під "першим ризиком" у страховій справі розуміють ризик, вартісна оцінка якого не перевищує страхової суми. При страхуванні за такою системою збитки у межах страхової суми (перший ризик) відшкодовуються у певному обсязі, а збитки, які перевищують страхову суму (другий ризик), страховиком не відшкодовуються зовсім.

При пропорційній системі сума страхового відшкодування визначається за формулою:

Q = T*S/W

де Q - страхове відшкодування;

W - вартісна оцінка об'єкта страхування;

Т - фактична сума збитків;

S - страхова сума за угодою.

Визначимо з цієї формули фактичну суму збитків:

Т= (Q*W)/S

Страхове відшкодування визначимо по формулі:

Q=CT*W,

Q=6%*13400=804 грн.

Т=(804*1400)/110= 10232,727 грн.

Таким чином обираємо пропорційну систему страхування, оскільки при системі першого ризику громодянин не отримає нічого.

Задача 3.

В результаті пожежі повністю згоріло виробниче підприємство. Його первісна вартість 57463 грн. Знос на 01.01.2000 р. складає 64%. Після пожежі залишились будівельні матеріали на суму 1237 грн., їх зцінення складає 60%. Витрати на рятування будівлі склали 2570 грн. Визначити збиток і суму страхового відшкодування за системою пропорційної відповідальності та першого ризику для виробничого підприємства при наступі страхового випадка, якщо страхова суму за угодою складає 68% від балансової на 01.01.2000р. Обгрунутвати вибір системи страхового забезпечення. Розробіть пропозиції для страхової компанії щодо покращення страхового забезпечення виробничого підприємства. Вихідні дані у таблиці 3. Дата страхового випадку 12.07.00.