Методи перестрахування

 

  План:

  1. Виникнення перестрахування………………………………………….…..3

  2. Основи  перестрахування………………………………….………………..4

  3. Сутність перестрахування………………………………….………………6

  4. Методи перестрахування………………………………..……….………..10

  5. Література…………………………………………………….……………17

 

   1.Виникнення перестрахування 

  Важко встановити, коли саме виникло перестрахування, який договір поклав йому початок, але  можна з упевненістю стверджувати, що воно завжди крок за кроком розвивалося слідом за самим страхуванням.

   За  одними джерелами, перше перестрахування було проведене в 1370 році: перестраховувалася частина рейсу від Коделес до Брюге (Бельгія). Інші датують перші договори перестрахування кінцем XVI століття, коли страховики-купці поділяли між собою ризики в певних частках.

   Пізніше, зі зростанням обсягу перестраховувальних операцій та ускладненням їх характеру, виникли спеціалізовані компанії. Першою професійною перестраховувальною компанією була "Колонія Реіншу-ранс" (1846 рік, Німеччина). У 1863 році було створено Швейцарське перестраховувальне товариство "Свіс Ре", у 1895 році - "Російське товариство перестрахування". У 1910 - 1915 роках в Україні земські страхові компанії перестраховували ризики від вогню.

   У наш  час індустріалізації та науково-технічної  революції ризики нестримно примножуються, дедалі підсилюється їх концентрація, а це, у свою чергу, збільшує як кількість, так і розміри збитків. Нові держави, котрі після розпаду колишнього СРСР здобули політичну та економічну незалежність, сприяють посиленню ролі перестрахування. Національний страховий ринок формується, спираючись на певну підтримку держави, яка обмежує діяльність іноземних компаній. Проте нові страхові компанії мають відносно невеликі можливості щодо Прийняття ризиків. А потреба в покритті ризиків зростає швидше, ніж статутні фонди.

   Якщо  страхова компанія утримуватиме на своїй  відповідальності ризики з високою  страховою вартістю, то можлива ситуація, коли створені страхові резерви не відповідатимуть ступеню ризику і в разі настання страхової події  компанія не зможе виконати своїх  фінансових зобов'язань. Страховій компанії загрожують також великі збитки від масових дрібних ризиків, сконцентрованих на невеликій території (наприклад, коли йдеться про страхування будівель у сільській місцевості). І саме перестрахування дає змогу передбачити всі зазначені випадковості. Отже, потреба в ньому виникає за таких обставин:

   1) Можливий  збиток, пов'язаний з великим ризиком.  До цієї категорії згідно з  правилом, прийнятим ЄС, належать  підприємства, що відповідають двом з трьох наведених далі умов:

   - сума  балансу перевищує 6,2 млн. екю;

   - товарообіг  більший за 12,8 млн. екю за рік;

   - число  зайнятих понад 250 осіб.

   2) Можливий  катастрофічний випадок, тобто  кумуляція збитків у результаті однієї події.

   3) Перевищується  середня частота збитків. Класичне визначення перестрахування було дано в законодавстві Великої Британії на початку XIX століття: перестрахування є новим страхуванням уже застрахованого ризику. А призначення перестрахування полягає в тому, щоб убезпечити андеррайтера від раніше взятих ризиків. 

   2. Основи  перестрахування. 

   В основі перестрахування — договір, у  відповідності з яким одна сторона  — страховик — передає повністю чи частково страховий ризик (групу  страхових ризиків певного виду) іншій стороні — перестраховику. Він, в свою чергу, приймає на себе зобов'язання відшкодувати страховику відповідну частину виплаченого страхового відшкодування.

   Сама  операція, пов'язана з передачею  ризику, називається цедируванням ризику, або перестраховочною цесією. В цьому  зв'язку страховика, що передає ризик, називають цедентом, а перестраховика, який його приймає,— цесіонарієм.

   Можлива і передача ризику, що прийнятий  даним перестраховиком від цсдента, повністю або частково іншому страховому товариству. Наступна передача перестраховочного  ризику називається ретроцесією, а страхова компанія, яка передає ризик в перестрахування третьому учаснику, ретроцедентом. В свою чергу, страхове товариство, що приймає ретроцедируваний ризик,— ретроцесіонарієм.

   Договір перестрахування має декілька специфічних  ознак, що випливають з особливостей угоди перестрахування. Однією з них є принцип відшкодування, згідно якому перестраховик зобов'язаний виплатити цеденту відшкодування пропорційно долі участі, але лише в тому випадку, якщо цедент виплатив належне відшкодування застрахованому.

   Принцип доброї волі виражається в тому, що страхувальник зобов'язаний повідомляти  страховика до укладення договору страхування  і на протязі всього строку його дії про всі суттєві обставини  ризику, які стосуються об'єктів  страхування, а також ступеня загрози цим об'єктам з боку стихійного лиха.

   Аналогічні  обставини витікають з операцій перестрахування. Цедент зобов'язаний надати перестраховику повну й достовірну інформацію про цедируваний ризик. Ця обставина мас особливе значення для підтримання довгострокового співробітництва перестраховика з цедентом.

   Елементами  договору перестрахування є ризик, страхове відшкодування, тощо.

   Об'єктом  перестрахувальник операцій є майнова  ситуація й даному страховому товаристві, що виступає в ролі цедента. Перестраховик не має ніяких прав чи обов'язків, що витікають з укладених цедентом договорів страхування. Разом з тим, застрахований не має нічого спільною з операціями перестрахування, які підписані цедентом відносно передачі ризиків. Страховик не зобов'язаний повідомляти страхувальника про свій намір перелити взяті ризики повністю або частково в перестрахування 

   3. Сутність перестрахування. 

   Страхування є невід’ємною ланкою фінансової системи будь-якої розвиненої країни світу. Воно задовольняє потреби підприємств і населення у страховому захисті і таким чином сприяє забезпеченню безперервності відтворювального процесу. Страхові компанії зосереджують на собі ризики багатьох страхувальників. Вартість таких ризиків в сучасних умовах може оцінюватися сотнями мільйонів доларів.  Отже, страхова діяльність характеризується підвищеною ризикованістю, що об’єктивно призводить до необхідності перерозподілу відповідальності за прийнятими на страхування ризиками між багатьма страховиками, тобто до застосування перестрахування.

   У практиці вітчизняних страховиків використовується таке визначення: перестрахування - це страхування одним страховиком (цедентом, перестрахувальником) на визначених договором умовах ризику виконання всіх або частини своїх обов'язків перед страхувальником іншого страховика (перестраховика). Тобто в договорі перестрахування беруть участь: страхове товариство, що передає; страхове товариство, що приймає ризик на свою відповідальність; посередник (не обов'язково). Процес, пов'язаний з передаванням ризику, називають цедуванням ризику, або цесією. Страховика (перестрахувальника), що віддає ризик, називають цедентом. Страховика (перестраховика), котрий ризик приймає, - цесїонарієм. 
Страховик (цедент, перестрахувальник}, який уклав з перестраховиком договір про перестрахування, лишається відповідальним перед страхувальником у повному обсязі згідно з договором страхування.

   При настанні страхового випадку перестраховик  несе відповідальність згідно з узятими  на себе зобов'язаннями з перестрахування. Відносини страховиків із перестрахування регулюються договорами, що укладаються між ними.

   Ризик, прийнятий перестраховиком від  перестрахувальника, може бути знову  переданий у певній частині іншому перестраховику. Цей процес називають  ретроцесією. Сторону, що передає непрямий ризик, називають ретрогедентом, а сторону, що бере на себе такий ризик, - ретроцесіонарієм (рис.1)

   У результаті перестрахування (цесії) та ретроцесії відбувається поділ ризиків, відповідальність розподіляється між багатьма страховиками як на внутрішньому, так і на зовнішньому ринку.

   Шляхом  ретроцесії частина ризиків може бути знову передана прямому страховикові (цедентові). Щоб уникнути такої кумуляції  збитків, у договорі перестрахування  можна зробити відповідне застереження.

   Як  у страхових, так і в перестрахувальних операціях іноді потрібні посередники. Здебільшого до послуг брокерів звертаються, перестраховуючи такі, що трапляються рідко, дорогі ризики; коли виникає необхідність розмістити їх на спеціалізованих ринках. Брокер готує всю потрібну інформацію для пропозиції і розміщує її оптимальним способом. Після розміщення пропозиції брокер готує перестраховувальний договір. А після його підписання забезпечує необхідний документообіг. Брокер отримує комісію, що варіюється, як правило, від 10 до 15% нетто-премії.

   

    
Рис.1. Цесія і ретроцесія.

   Отже, головні функції брокера такі: 
- представлення клієнта; 
- консультування; 
- ведення переговорів; 
- розподіл ризиків.

   Оскільки  у природі страхування і перестрахування є багато спільного (розподіл ризику між зацікавленими сторонами договору страхування або перестрахування; схожість між страховиком, котрий передає ризик перестраховикові, і страхувальником, котрий передає ризик страховій компанії), то при проведенні перестрахувальних операцій спираються на ті самі принципи, що й при страхуванні, зокрема: принцип страхового інтересу; принцип відшкодування збитків; принцип найвищої сумлінності.

   У разі купівлі в перестраховика захисту (гарантії від збитків) страховик передає йому частину ризику, а також і частину премії. Але за організацію прийому ризику на страхування страховик має право на отримання комісійної винагороди, або комісії, з премії. Отже, комісійна винагорода - це узгоджена частина понесених цедентом витрат ! з укладання договорів страхування.

   Існують такі види комісій:

   Оригінальна комісія - відрахування з премії на користь цедента. Виплачується в  перестраховувальній цесії. Перестраховувальна комісія - відрахування з премії на користь . рвтроцедента. Використовується при ретроцесії.

   Брокерська  комісія - відрахування з премії на користь брокера. Слугує для покриття витрат, пов'язаних із розміщенням перестрахову-вального договору, і враховує прибуток.

   Страховик (цедент) має також право на тантьєму - комісію з прибутку, що його перестраховик може отримати за результатами проходження договору перестрахування. Тантьєма виплачується щороку із суми чистого прибутку, який отримує перестраховувальна компанія. Це форма заохочення перестраховиком перестрахувальника щодо наданої участі в договорі перестрахування, сумлінності та обачного ведення справи.

   Значне  місце у перестрахуванні посідають перестраховувальні пули. Розрізняють два типи пулів: пул страхування і пул перестрахування. Пул страхування проводить продаж полісів, за якими всі його учасники беруть на себе раніше узгоджену частку відповідальності. Пул перестрахування передбачає, що страховики випускають поліси самостійно, утримують узгоджену частку, а решту передають у пул на основі квоти або ексцеденту. Перестраховувальний пул діє як посередник, розподіляючи передані в перестрахування ризики між своїми членами.

   Особливого  значення пули набувають у країнах, де відбувається становлення ринку  страхування і перестрахування. З огляду на світовий досвід слід зауважити, що для збільшення місткості національного ринку перестрахування вживають різних заходів, один з них - створення страхових і перестраховувальних пулів. Перші паростки таких страхових об'єднань уже з'явилися в Україні.

   Необхідність  у перестрахуванні з кожним днем зростатиме через охоплення страхуванням дедалі більшої кількості великих, специфічних ризиків, а також у зв'язку з приватизаційними процесами, що відбуваються в нашій країні. Адже об'єкти приватизації, які втратили підтримку з боку бюджету, органів управління, опиняються в ризикованих ситуаціях.

   Отже, роль перестрахування важко переоцінити.

   Перестрахування - це необхідна умова забезпечення фінансової стійкості й нормальної діяльності страховика незалежно від  розміру його капіталу та страхових резервів.

   Перестраховик, фінансове підтримуючи страхову компанію, сприяє розширенню її страхової діяльності. Це дуже важливо для страховика, який зацікавлений у розширенні можливостей своєї компанії. Ураховуючи перестрахування, страховик може брати на страхування більшу кількість ризиків. А це дає страховій компанії змогу використовувати закон великих чисел і основну закономірність страхування - збитки кількох покриваються багатьма.