Проблеми становлення страхового ринку України

ЗМІСТ

 

 

1. Проблеми становлення  страхового ринку України.
2. Сучасний стан страхового ринку України і проблеми його розвитку.

 

ВСТУП

 

 

Актуальність проблеми становлення страхового ринку обумовлено необхідністю розробки ефективної стратегічної політики щодо забезпечення страхової діяльності в Україні.

В сучасних умовах страхова галузь стає невід’ємною частиною діяльності для суміжних галузей  бізнесу, своєрідним механізмом підтримки  економічної рівноваги в країні та набуває стратегічного значення для зміцнення й розвитку національної економіки. Концентрація у страховиків значних фінансових ресурсів перетворює страхування у найважливіший фактор інвестиційного процесу на макроекономічному рівні. Крім того, страхування є важливим джерелом акумулювання коштів для подальшого інвестування в реструктуризацію економіки.

Метою є визначення сучасного стану страхового ринку України та невирішених питань і проблем його розвитку.

Розвиток національного  страхового ринку на сучасному етапі  відбувається за умов підвищення зацікавленості юридичних та фізичних осіб у захисті  своїх майнових інтересів, розвитку ринку фінансових послуг та формування національної системи іпотечного кредитування, запровадження системи недержавного пенсійного забезпечення. З іншого боку стримують розвиток ринку страхових  послуг - недосконалість захисту прав споживачів страхових послуг, вузька клієнтська база страховиків, недостатність  надійних фінансових інструментів для  інвестування, слабкий розвиток національного  перестрахового ринку, низький рівень страхової культури населення.

 

1. Проблеми становлення страхового ринку України

 

 

Зародження й розвиток страхового ринку України – процес, що має багато спільного з аналогічними процесами в інших постсоціалістичних країнах. Проте Україні притаманні й деякі специфічні риси. Із законодавчим упровадженням у колишньому Радянському Союзі деяких елементів ринкової економіки (особливо з набуттям чинності в 1988 р. Закону України “Про кооперацію”) почали створюватися перші страхові кооперативи, їхня частка в загальних обсягах страхування була незначною – не більш як 1 %. Проте існування кооперативів протягом 1988- 1989 рр. мало велике значення, оскільки дало змогу набути першого досвіду роботи в ринкових умовах, посприяло підвищенню кваліфікації кадрів.

Під страховий захист почали брати "нетрадиційні" для Держстраху СРСР ризики, зокрема вантажі, відповідальність за невиконання угод третіми особами тощо. На перших стадіях формування на теренах колишнього СРСР страхового ринку альтернативні страховики пильну увагу звернули на зміст страхових продуктів (послуг), що пропонуються в розвинених країнах Заходу. Завдяки цьому і в Україні почав зростати асортимент страхових послуг, виник інститут перестрахування. Коли 1990 р. рамки законодавства в напрямку розвитку ринкових відносин було розширено, почали створюватися перші комерційні страхові компанії. Можна відокремити чотири основні чинники, які сприяли становленню страхового ринку в Україні.

Перший чинник – створення  порівняно великих страхових організацій союзного значення з широкою мережею периферійних філій, у т.ч. й в Україні, що перетворилися згодом на самостійних юридичних осіб. Так, скажімо, виникла теперішня компанія АСКА.

Другий чинник – створення  комерційних страхових організацій на базі розміщених в Україні установ системи колишнього Держстраху СРСР і Індержстраху СРСР. Цей процес відбувався поступово і певною мірою опосередковано. Оскільки до кінця 1993 р. Держстрах залишався повністю державною організацією, то через слабкий розвиток на той час ринкового законодавства він був істотно обмежений щодо можливостей підписувати вигідні страхові угоди, отримувати доходи від інвестиційної діяльності, упроваджувати ефективні форми мотивації праці тощо. Система ще тривалий час пропонувала підприємствам і населенню "застарілі" шаблонні страхові продукти доринкового періоду. Державний страховик мав здійснювати обов’язкове страхування, яке було, здебільшого, збитковим. Імідж Держстраху багато втратив через гіперінфляцію і неможливість із багатьох (переважно не залежних від страховика) причин своєчасно компенсувати втрати й виплачувати громадянам за попередніми договорами змішаного страхування життя, укладеними ще за радянських часів.

З огляду на сказане кваліфіковані  працівники Держстраху почали переходити до інших компаній, створювати страховиків-супутників, які активно залучалися до страхування “вигідних” ризиків, запроваджуючи ті види страхування, яким не надавалося належної уваги в Держстраху. Навіть і тоді, коли в 1992-1993 рр. законодавством України Держстрах (на той час уже Національна акціонерна страхова компанія “Оранта”) було поставлено в однакові умови з іншими компаніями, страхові компанії-супутники не зникли, а, набувши певного досвіду, працювали й далі (щоправда, поступово втрачаючи зв’язки зі своєю “базою”). Зауважимо, що зазначений процес не був результатом спеціальної політики з боку Держстраху: його ініціювали й втілювали на місцях працівники регіональних установ.

Що ж до Індержстраху, то він ще до розпаду СРСР перетворився на холдинг з великими правами своїх філій, зокрема й в Україні. Тому протягом 1991-1992 рр. для створення на базі цих філій самостійних страховиків не довелося докладати великих зусиль.

Третій чинник – створення  страхових компаній комерційними, торговельними, банківськими та іншими підприємницькими структурами. Перші роки самостійності Української держави характеризувалися заснуванням багатьох банків, торговельних корпорацій, інвестиційних компаній, інших комерційних структур. Ці суб’єкти, розвиваючи свій бізнес, доходили висновку про необхідність здійснення страхування. Оскільки на страховому ринку ще не було великих надійних компаній, то структури в інших галузях бізнесу почали засновувати своїх страховиків, щоб ті їх обслуговували. Надалі страхові компанії такого типу почали працювати універсально, не обмежуючись потребами своїх засновників.

Четвертий чинник – створення  так званих кептивних страховиків при

галузях, підгалузях, сферах виробництва. Із розвитком ринкових відносин у різних сферах виробництва постала потреба створити обслуговуючу, комерційну інфраструктури. Тому поряд із банками, торговельними посередниками, зовнішньоекономічними фірмами почали засновуватись і страхові компанії, які на початку брали на себе внутрішньогалузеві ризики. Характерною особливістю таких компаній було те, що на їхню роботу істотно впливали міністерства, відомства, державні корпорації тощо.

Отже, у період становлення  ринкової економіки в Україні значно зросли обсяги страхового ринку, і він набув якісного розвитку. Сформувалися тенденції до збільшення кількості страхових договорів, кількості страховиків та їхньої спеціалізації за видами страхування, розвитку перестрахувальних операцій як на внутрішньому (національному), так і на зовнішньому (світовому) страховому ринку. Особливо слід зазначити, що завдяки належним заходам як на законодавчому рівні, так і на рівні застосування чинників управління й організації страхового ринку страхові резерви почали постійно зростати.

 

2. Сучасний стан страхового ринку України і проблеми його розвитку

 

Впродовж останніх докризових років страховий ринок динамічно розвивався, зростала капіталізація страховиків. Рівень охоплення страхуванням наземних транспортних засобів перевищував 50 відсотків, ризиків цивільної відповідальності власників наземних транспортних засобів – 70 відсотків. За темпами приросту премій страховий ринок у докризові роки далеко випереджав інші галузі економіки країни. З’явилися страхові компанії як з іноземними, так і

вітчизняними інвестиціями, які надають послуги європейського рівня, впроваджують сучасні технології, готують кваліфіковані кадри, підтримують належний рівень сервісу, дотримуються показників ліквідності та платоспроможності.

У 2009 році, вперше за останні 20 років, зменшились обсяги надходжень страхових премій, які до сьогодні ще не досягли докризового рівня. Одночасно, зменшилась частка страхових премій класичного страхування у загальних страхових преміях з 65,4% у 2009 році до 57,7% у 2011 році, а також частка страхових премій класичного страхування у відношенні до ВВП з 1, 2% у 2008 році, до 0,9% - у 2009 році та 0,76% - у 2010 році. В 2011 році відстежується тенденція зростання деяких показників страхової діяльності.

На страховому ринку України  станом на 30.09.2011 р. провадять діяльність 445 страховиків, у тому числі страховиків, що здійснюють страхування життя – 65, страховиків, що здійснюють страхування видів, інших, ніж страхування життя – 380.

Страховий ринок активно співпрацює з населенням, створюючи розгалужені мережі обслуговування громадян. В 2010 році із страхувальниками-фізичними особами укладено близько 15 млн. договорів (без урахування страхування від нещасних випадків на залізничному транспорті), що складає більше 90% від загальної кількості укладених страховиками договорів страхування.

Найточніше відображають динамізм розвитку ринку страхових  послуг в Україні фактичні надходження (страхові премії) та страхові виплати  і їх співвідношення до ВВП, кількість  договорів страхування, перестрахування, страхові резерви,  активи страховиків та статутний капітал. Основні показники діяльності страхового ринку та його динаміка представлені в таблиці 1.

Таблиця 1

Основні показники діяльності страхового ринку та його динаміка

Показники	2008	2009	2010	Темпи приросту %
				2009/ 2008	2010/ 2009
Кількість договорів страхування, укладених протягом звітного періоду, тис. одиниць
Кількість договорів, крім договорів  з обов'язкового страхування від  нещасних випадків на транспорті, у  тому числі:	22 828,7	22 343,2	26 340,5	-2,1	17,9
- зі страхувальниками-фізичними  особами	18 685,5	19 187	23 135,8	2,7	20,6
Кількість договорів з  обов'язкового особистого страхування  від нещасних випадків на транспорті	653 168,8	552 629,0	592 771,5	-15,4	7,3
Страхова діяльність, млн. грн.
Валові страхові премії	24 008,6	20 442,1	23 081,7	-14,9	12,9
Валові страхові виплати	7 050,7	6 737,2	6 104,6	-4,4	-9,4
Рівень валових виплат, %	29,4%	33,0%	26,4%	-	-
Чисті страхові премії	15 981,8	12 658,0	13 327,7	-20,8	5,3
Чисті страхові виплати	6 546,1	6 056,4	5 885,7	-7,5	-2,8
Продовження таблиці 1
Рівень чистих виплат, %	41,0%	47,8%	44,2%	-	-
Перестрахування, млн. грн.
Сплачено на перестрахування, у тому числі:	9 064,6	8 888,4	10 745,2	-1,9	20,9
- перестраховикам-резидентам	8 026,8	7 784,1	9 753,9	-3,0	25,3
- перестраховикам-нерезидентам	1 037,8	1 104,3	991,3	6,4	-10,2
Виплати, компенсовані перестраховиками, у тому числі:	926,5	967,9	508,6	4,5	-47,5
- перестраховиками-резидентами	504,7	680,8	219,0	34,9	-67,8
- перестраховиками-нерезидентами	421,9	287,1	289,6	-32,0	0,9
Отримані страхові премії від перестрахувальників-нерезидентів	317,5	242,1	192,3	-23,7	-20,6
Виплати, компенсовані перестрахувальникам-нерезидентам	1 055,6	1 050,4	1 837,1	-0,5	74,9
Страхові резерви, млн. грн.
Обсяг сформованих страхових  резервів	10 904,1	10 141,3	11 371,8	-7,0	12,1
- резерви зі страхування  життя	1 609,0	1 789,2	2 185,2	11,2	22,1
- технічні резерви	9 295,1	8 352,1	9 186,6	-10,1	10,0
Активи страховиків та статутний капітал, млн. грн.
Загальні активи страховиків (згідно з формою 1 (П(С)БО 2))	41 930,5	41 970,1	45 234,6	0,1	7,8
Активи, визначені ст. 31 Закону України «Про страхування» для представлення  коштів страхових резервів	23 904,9	23 690,9	27 695,0	-0,9	16,9
Обсяг сплачених статутних  капіталів	13 206,4	14 876,0	14 429,2	12,6	-3,0

 

Водночас, як у період розвитку, так і сьогодні багато проблем страхового ринку залишаються не вирішені. Як наслідок, страховий ринок не забезпечує потреб суспільства в сучасних страхових послугах. На ринку існують страхові компанії, які практикують демпінг, не забезпечуючи при цьому виконання взятих на себе зобов’язань, прикриваючись недостовірною звітністю, яка не дає змоги оцінити реальний фінансовий стан таких страховиків, що спотворює можливість споживача зробити усвідомлений вибір.

Розвиток страхового ринку гальмує недосконале, застаріле законодавство, неефективні, непрозорі, непередбачувані та вибіркові правила державного регулювання і нагляд. Заходів, що вживаються для фінансового оздоровлення страховиків, виведення з ринку тих страховиків, які не мають можливості найближчим часом покращити свій незадовільний фінансовий стан, не достатньо. На неналежному рівні забезпечуються потреби ринку в кваліфікованому персоналі, насамперед, страхових агентів, андерайтерів, актуаріїв, страхових інженерів, страхових детективів.

Через значний обсяг непокритих страхуванням ризиків у держави та в суспільстві бракує коштів на відшкодування шкоди або виникає необхідність використання коштів державного, місцевих бюджетів і суспільних фондів. У структурі українського ВВП невиправдано малою є частка класичного страхового ринку, на яку припадає близько 0,9 відсотків, у той час як середньосвітовий показник становить близько 7 відсотків.

Водночас, розвиток страхування великих ризиків, зокрема, в енергетичній та будівельній сферах, аграрному секторі, ризиків за масовими видами страхування, зокрема, медичного страхування, страхування життя та формування потужного довгострокового фінансового ресурсу через залучення заощаджень домашніх господарств та корпорацій до інвестиційного процесу неможливий без реформування страхового сектора економіки.

Нерозвиненість інститутів саморегулювання призводить до надмірного, витратного та неефективного втручання держави в ринкові процеси, не дозволяє в повному обсязі залучити інтелектуальні та фінансові ресурси страховиків і професійних об’єднань.

Недосконалим або недостатнім є регулювання страхових посередників, актуаріїв, аудиторів, сюрвеєрів і аджастерів. Страховий ринок перебуває під дією значних як зовнішніх, так і внутрішніх ризиків.

Основними з них є:

• глобальні ризики, зумовлені циклічним характером розвитку світової економічної та фінансової систем, неможливістю передбачити час та масштаб чергової кризи;
• макро- та мікроекономічні ризики, пов’язані, зокрема, із збереженням тенденцій до зниження темпів зростання національної економіки або окремих галузей, рівня інвестиційної активності, високих рівня інфляції та відсотків за банківським кредитуванням, низького рівня життя населення України, недостатнього рівня розвитку внутрішньої інфраструктури;
• фінансові ризики, що включають, зокрема, незадовільний фінансовий стан значної частини страховиків, низький рівень якості активів, залежність інвестиційних доходів від депозитної політики банківської системи;
• комерційні ризики, до яких, зокрема, належить посилення цінової конкуренції та загроза банкрутства значної кількості страховиків, зростання обсягу невиконаних зобов’язань між страховиками, в т.ч. за договорами перестрахування, та у відносинах з контрагентами і партнерами (банками, інвестиційними компаніями тощо).