Страхова компанія «Брокбізнес»

Створення сегмента страхування ЗЕД на українському страховому ринку йде досить динамічно. Вирішуються проблеми формування правової бази страхування, створення інфраструктури ринку, розвитку цивілізованих страхових відносин на основі фінансово стійких страхових компаній, розробляються страхові продукти та методологія і технологія страхових операцій, готуються кваліфіковані кадри, здатні працювати в нових ринкових умовах. Це створює умови для поліпшення ситуації на українському страховому ринку, відкриває нові можливості для його розвитку та вдосконалення.

У 2002 р. в Україні прийнято Державну програму розвитку страхового ринку на період до 2005 р. та на перспективу до 2012 р.

Поступово склалася інфраструктура ринку: створені страхові Бюро (Морське, Моторне (транспортне), Медичне і т.п.); набула авторитету Асоціація професійних страхових посередників України (АПСПУ).

Для зовнішньоторговельної моделі ЗЕД найбільш типовими випадками страхування є вантажів (страхування карго), відповідальності перевізника, міжнародного туризму.

Страхування вантажів

У сучасній зовнішньоторговельній  практиці договір страхування вантажів є невід’ємною складовою торговельної угоди. Під страхуванням вантажу (карго) розуміють відшкодування майнового інтересу, пов’язаного з загибеллю або ушкодженням товару під час його перевезення певними видами транспорту. Як правило, страхується на тільки фактично існуючий, але й очікуваний інтерес від угоди (наприклад, запланований розмір прибутку від зовнішньо-торговельної операції).

Найчастіше для транспортування  великих партій товарів використовується морський транспорт (він є найдешевшим), але застосовуються також і інші види транспортних засобів (автомобільний, залізничний, повітряний тощо).

Обов’язок контрагентів щодо транспортування товарів, розподіл між ними витрат та ризиків, виконання  митних процедур зу мовлено міжнародними правилами тлумачення торговельних термінів — ІНКОТЕРМС.

Використання базисних умов ІНКОТЕРМС у зовнішньоторговельному договорі дає змогу уникнути можливих непорозумінь при здійсненні торговельного контракту та уніфікувати організацію страхування вантажу.

Тільки дві проформи ІНКОТЕРМС: «СIF» («Вартість, страхування і фрахт») та «CIP» («Перевезення та страхування оплачені до…») — передбачають певні умови страхування вантажу. Експортер має укласти (за власний рахунок) договір страхування товару на термін його перевезення в розмірі вартості товару плюс 10% (очікуваний прибуток). Як правило, проформа «СIF» передбачає використання максимального обсягу страхового покриття товару (умови страхування «all risks»). Проформа «СIР» передбачає, що експортер має покрити звичайні ризики під час транспортування вантажу відповідно до його виду та особливостей, або надає можливості контрагентам узгодити обсяг страхового покриття.

Договір страхування  вантажу (карго) укладається на підставі письмової заяви страхувальника, де міститься докладна інформація про характеристики даного товару, його розміщення в певному транспортному засобі, спосіб навантаження/розвантаження, параметри та особливості даного транспортного засобу, шлях транспортування і т. ін.

Українські страховики, як і страховики інших країн, використовують стандартні умови страхування вантажів, розроблені інститутом Лондонських Страховиків. Ці умови передбачають три варіанти обсягу страхового покриття:

—        форма А;

—        форма В;

—        форма С.

Форма покриття А («З відповідальністю за всі ризики») є максимальною, оскільки передбачає страхування вантажу від усіх ризиків. Її доцільно вживати для товарів, що потребують обережного перевезення, а також тих, які можуть бути викраденими.

Форма покриття В («З відповідальністю за приватну аварію») звужує обсяг відповідальності страховика. Вона охоплює ризики пожежі та вибуху, катастрофи, перекидання, зіткнення транспортного засобу, розвантаження товару в порту-притулку, викидання вантажу в море у випадку загальної аварії, ризики внаслідок наступу стихійних лих, змивання вантажу за борт, проникнення води в місце зберігання вантажу, повної втрати усього вантажу під час навантаження/розвантаження.

Таке страхове покриття використовується для вантажів, що є чутливими до вологості, а також транспортних шляхів, де існує ймовірність землетрусів.

Форма покриття С («Без відповідальності за ушкодження, крім випадків катастрофи») в цілому збігається з формою В. Різниця полягає в тому, що за формою С страховик за звичайних обставин несе відповідальність тільки в разі повної загибелі усього або частини вантажу, а за ушкодження вантажу відповідає тільки у випадку катастрофи транспортного засобу.

Форма покриття С є  мінімальним обсягом страхового захисту і, як правило, використовується тоді, коли контрагент розраховує на страховий захист у власній країні (тобто форма С або доповнюється іншими варіантами страхового покриття, або компенсує «прогалини» існуючого страхового покриття), оскільки лише для невеликої групи вантажів (наприклад, деякі види корисних копалин) вона буде достатньою.

З усіх форм страхового покриття виключаються ризики, пов’язані з провиною страхувальника, зумовлені звичайними властивостями вантажу; непрямі збитки, а також ризики військових дій, заходів та їхніх наслідків.

Форми страхового захисту, розмір тарифних ставок, механізм взаємодії  суб’єктів страхового договору визначаються комбінацією багатьох чинників: географічних умов транспортування; виду вантажу, умов на-вантаження/розвантаження та зберігання товару під час перевезення; виду та стану транспортного засобу, терміну перевезення тощо.

В Україні середньоринковий тариф по страхуванню вантажів становить 0,5–1,5% від страхової суми, франшиза1 — 0,1–1% від розміру страхового відшкодування.

Важливе значення має  ретельне виконання страхувальником  своїх обов’язків, установлених договором  страхування.

Страхування відповідальності перевізника

Транспортні засоби належать до джерел підвищеної небезпеки. Тому їх експлуатація, як правило, супроводжується  страхуванням відповідальності перевізника  за можливе завдання шкоди третім особам (їх життю, здоров`ю або майну).

Об’єктом страхування відповідальності перевізника виступає матеріальний інтерес, пов’язаний з відповідальністю перевізника за можливе завдання збитку третім особам. За договором страхування страховик відшкодовує завданий матеріальний збиток, отже, звільняє компанію-перевізника від зазначених (іноді непомірних) витрат, а також гарантує додержання інтересів постраждалих. Тому стає зрозумілою виключно важлива роль цього виду страхування в сучасних умовах у зв’язку з інтенсифікацією міжнародних транспортних перевезень. Як правило, при використанні всіх засобів транспорту (морського, повітряного, наземного) існують відповідні види та організаційні форми страхування відповідальності їхніх власників. Поряд з акціонерною формою страхування значне поширення в сучасній світовій практиці отримало взаємне страхування (особливо для морських суден). Таке страхування здійснюється асоціаціями судновласників — Клубами P&I (зараз у світі функціонує приблизно 70 таких клубів).

Традиційно ризики відповідальності морських перевізників, що страхуються Клубами P&I, поділяються на дві великі групи (раніше їх страхували окремо): ризики захисту (protection), до якого нале жать відповідальність за загибель або травматизм осіб суднового екіпажу, пасажирів, портових працівників, зіткнення судна (страхувалась 1/4 відповідальності за збиток та ін.) та ризики відшкодування (indemnity), пов’язані із відповідальністю за завдання шкоди вантажу, який був прийнятий до перевезення. Зараз перелік ризиків значно поширився. Кожний Клуб бере на свою відповідальність певні кола ризиків, зафіксованих у його правилах.

Крім страхової діяльності, Клуби активно займаються перестрахуванням діяльності, а також здійснюють правовий захист своїх членів, вживають заходів при виникненні претензій до судновласників, контролюють навантажувально/розвантажувальні операції тощо.

У зв’язку з широким  використанням засобів автотранспорту у міжнародних перевезеннях важливе  місце посідає страхування відповідальності автоперевізника. У багатьох країнах така відповідальність передбачена Цивільним кодексом, але цей вид страхування (цивільної відповідальності) обов’язковий.

У 90-х роках Україна  приєдналася до міжнародної системи страхування цивільної відповідальності власників автотранспортних засобів «Зелена карта», а з 01.07.1998 р. отримала право продавати власну «Зелену Карту».

Система «Зелена карта» надає взаємне страхове покриття державам — членам національного законодавства про обов’язкове страхування цивільної відповідальності власників автотранспортних засобів тієї країни, де сталося ДТП.

Страхування міжнародного туризму

Розвиток міжнародного туризму зумовлює необхідність впровадження різних форм та методів страхового захисту осіб, які виїжджають за кордон.

Об’єктами страхування  можуть бути життя та здоров’я туристів, які страхуються від нещасних випадків, що призводять до тимчасової або постійної втрати працездатності (повної або часткової) або загибелі, а також їх майнові інтереси, пов’язані з багажем, транспортним засобом, юридичним захистом і т. ін.

Обсяг страхового покриття, умови страхування, розмір тарифних ставок варіюють у широких межах, оскільки залежать від значної кількості чинників, серед яких важливе місце посідають: умови перебування особи в іншій країні (варіанти відпочинку), термін поїздки, природно-кліматичні особливості регіону перебування і багато ін., в т.ч. власний вибір діапазону страхового захисту страхувальником (застрахованим).

Іноземні громадяни, які  в’їжджають на територію України, в  обов’язковому порядку мають  придбати страховий поліс. Страховиком  у цьому сегменті страхового ринку виступає державна акціонерна страхова компанія «Укрінмедстрах».

Іноземний громадянин має  право на страхове відшкодування  в разі несподіваного захворювання або травми. До обсягу страхового покриття належать витрати у зв’язку з амбулаторним та стаціонарним лікуванням, перебування у лікарні, проведенням хірургічних операцій, репатріацією. Страхова компанія співпрацює з лікувальними установами завдяки мережі диспетчерських центрів та регіональних представництв. Розмір страхової премії встановлюється за розрахованими на державному рівні тарифами і становить від 12 грн за страховий поліс строком на п’ять днів до 500 грн — за страховку на рік.

Умови обов’язкового  медичного страхування не поширюються  на ті країни, з якими в Україні  є договори на надання безкоштовної медичної допомоги, наприклад, Угорщину, Велику Британію.

Згідно з Законом  України «Про туризм», туристські фірми обов’язково мають страхувати українських громадян, які виїжджають у туристську подорож за кордон (нагляд за виконанням цієї процедури покладено на Держкомтуризм). Але неузгодженість правових норм призводить до того, що туристські організації страхують туристів не за власні кошти, а за рахунок клієнтів, але від свого імені. Така ситуація не сприяє посиленню страхового захисту наших співвітчизників за кордоном.

Типовий поліс передбачає надання п’яти-шести основних послуг:

—        оплату медичних витрат;

—        транспортування до лікувальної установи;

—        репатріацію у випадку хвороби;

—        репатріацію у випадку смерті;

—        невідкладну стоматологічну допомогу.

Останнім часом дуже поширеним стає страхування з  асистансом, що включає перелік необхідних послуг, які доповнюють і забезпечують власне медичну допомогу (перевезення постраждалого з місця події до стаціонару, транспортування та ремонт його авто і багато ін.). Українські страховики «Укрінмедстрах», «Надра», «АКВ-Гарант», «УТСК», «АСКА», «Пан-Укрейн», «Остра-Київ», «Кредо-Класик», «Алькона», «Гарант-Авто» та ін. активно співпрацюють з всесвітньо відомими ассістанс-компаніями CORIS, GESA та ін. Як правило, система асистанса вирішує для клієнта оплату медичних послуг (тобто оплата здійснює безпосередньо страховиком, а не постраждалим).

Страхування без асистанса (що коштує дешевше) передбачає відшкодування витрат на медичне обслуговування після повернення туриста на батьківщину (проти відповідно оформлених документів).

Страховий супровід зовнішньоекономічної діяльності є невід’ємною частиною бізнесу у світовій практиці. Так, Європейська страхова індустрія  є найбільшою в світі – 37% глобального ринку страхування, за нею слідують ринки Північної Америки та Азії, частка яких на світовому ринку становить 30 та 27% відповідно.

Страхування ризиків  у діяльності вітчизняних господарських  суб’єктів на

сьогоднішній день здійснює 453 страхових компаній, з яких 66 – компаній зі

страхування життя, 387 –  ризикові страховики. Якщо порівняти  рейтинг 

областей України у  зовнішньоторговельному обороті країни, то вони відображають відповідно суми страхових платежів (премій), страхових  виплат та страхових відшкодувань. Так, лідерами у зовнішньоторговельному обороті України є м. Київ, Донецька, Дніпропетровська, Запорізька області і відповідно в цих регіонах страхові компанії одержують найбільший відсоток страхових платежів (відповідно м. Київ – 37%, Донецька обл. – 7%, Дніпропетровська обл. – 6%, Запорізька обл. – 5%. Таким чином, близько 60% страхових премій одержують страхові компанії та їх філії у областях України – лідерів зовнішньоекономічної діяльності. Ризики здійснення ЗЕД господарськими суб’єктами цих областей також високі. Так, страхові виплати господарським суб’єктам у Запорізькій області склали майже 40% від  сукупного страхового фонду страхових компаній і філій в Запорізькій області.