Прогнозування обсягів перевезень вантажів та пасажирів

  Прийнята прогнозна кількість населення на 2010 рік — 45,3 млн., на  2015 рік 43,8 млн., на 2020 рік — 42,4 млн.

  Коефіцієнт рухливості на розрахункові терміни визначено на основі

ретроспективного  аналізу цих показників, з врахуванням  основних впливових факторів, до яких слід віднести у дальньому сполученні:

зростання доходів  найбільш активної частини населення (середнього класу);

перспективу вступу України до ЄС, прагнення до більш високих європейських показників у дальньому сполученні (2,8—3,5 поїздки на рік);

позитивний вплив  комплексу за ходів щодо збільшення швидкості руху поїздів, комфортності поїздки та підвищення рівня сервісу.

  Негативний  вплив на рухливість населення у всіх видах сполучень матиме рівень безробіття, який збережеться або підвищиться.

  Очікується  зростання обсягів пасажирських перевезень у 2010 році на 11,5 %, у 2015 році на 22 %, у 2020 році на 32 % у порівнянні з 2006 роком. Водночас скорочення населення України, за відсутності дієвих стимулів до пожвавлення приміського руху, обумовить деяке скорочення обсягів приміських перевезень у 2020 році до 98% від рівня 2006 року.

  Орієнтовний розрахунковий обсяг перевезень, пов’язаних з проведенням фінальної частини Євро 2012, становитиме 220 тис. пасажирів, що складе 0,3 % від річного обсягу перевезень у прямому сполученні. Обсяг відправлення пасажирів у «пікові» дні становитиме 20 тис. осіб, що додатково збільшить на 11,6 % серед ньодобовий обсяг перевезень по Україні.

  Загальна провізна спроможність наявних пасажирських поїздів складає 69,7млн. пасажирів на рік, що практично відповідає існуючому обсягу перевезень у дальньому сполученні (62,5 млн.), але буде недостатньою для освоєння обсягів перевезень вже у 2010 році, тим більше у 2015—2020 роках.

  Визначено  основні заходи щодо вирішення проблеми:

поповнення составів поїздів у межах нормативної довжини; збільшення частоти курсування існуючих поїздів;

призначення на магістральних напрямках додаткових поїздів, в першу чергу прискорених денних на напрямках найбільш інтенсивних пасажирських

перевезень.

  Слід зазначити, що розроблений прогноз слід розглядати як вихідний, попередній.

  Існує ряд  заходів, що вимагає його корегування, основні з них:

світова фінансова  криза;

необхідність  розмежування швидкісного пасажирського  та вантажного руху; можливість будівництва портів, в тому числі для вантажів рудно-металургійного комплексу з кардинальною зміною напрямків вантажопотоків — імпорту морем руди та коксівного вугілля;

максимального використання існуючих паралельних ходів для ліквідації «вузьких місць» з метою зменшення потреби в інвестиціях.

  Швидкість та якість транспортування вантажів мають важливе значення для управлінської роботи як окремих фірм,так і економіки загалом. Ритмічність поставки сировини, комплектуючих, готової продукції дадуть змогу забезпечити неперервність виробничих процесів, а також постачання товарів населенню. Оскільки на транспортному ринку діють, як мінімум, три види транспорту, то між ними існує конкуренція – боротьба за перевезення вантажів і пасажирів. Тому аналіз діяльності конкурентів – це частина постійно діючого процесу дослідження ринку перевезень, з допомогою якого вивчається практика ведення конкурентної боротьби.

  Дослідження  такого роду обов'язкові, тому що без знань принципів діяльності в умовах конкуренції, без аналізу кон'юнктури на ринку перевезень, а особливо без постійного вивчення діючих альтернативних видів транспорту,

організації вантажних  і пасажирських перевезень діяльність підприємств ефективною бути не може. Ефективність дослідження ринку перевезення і діючих конкурентів на ньому підвищується в тому випадку, якщо їх розглядають не тільки як інформаційний засіб, але й як засіб, який дає змогу керівникам транспортних підприємств покращити систему управління перевізним процесом.

  Прогнозування  перевезень вантажів дасть змогу  заздалегідь планувати

оптимальні маршрути їх доставки. Так, у роботі зазначено, що забезпечення в галузі автомобільного та залізничного транспорту має сприяти поліпшенню ефективності українського транспортного сектору. Як приклад успішного переходу на європейські норми та стандарти можна навести Європейську систему управління залізничним рухом, взаємне визнання стандартів експлуатації рухомого складу на залізниці та стандартів безпеки транспортних засобів в автомобільних вантажних перевезеннях, поширення європейських правил конкурентного доступу приватних операторів до залізничних шляхів на ключових маршрутах.

  Стратегічний  напрямок зростання залізничного  транспорту вбачається

в реалізації трьох  складових задач. Це швидкість, інтернаціональність та інтероперабельність. Якщо "товаром-зіркою" п'ять років тому вважали столичні

експреси, то за останні роки вже отримали територіального поширення майже

у всіх напрямках. "Товаром-зіркою" напередодні Євро-2010 мають стати перші кроки у створенні високошвидкісних магістралей, а також транзитні швидкісні транзитні експреси з можливим залученням двоповерхових вагонів.

  Інтернаціональність передбачає координацію діяльності Укрзалізниці

у сфері активізації  дальніх вантажних перевезень міжнародними транспортними коридорами, високошвидкісний пасажирський сервіс у спеціалізованих "коридорах" з підвищеними швидкостями руху, а також

розвиток регіонального транспорту, який має зосереджуватись навколо великих міст та уніфікувати можливості термінового транспортування вантажів замовнику у стислі терміни.

  Метою кожного  етапу прогнозування є визначення необхідної кількості інформації, на основі якої можна визначити об'єми перевезень в наступні періоди. Так, у роботі зазначено, що із врахуванням того, що рентабельність вантажних перевезень (у 2009 р. – 39,7 %) дає змогу перекрити

збитки від  пасажирських перевезень понад 5 млрд грн. Загальне навантаження на вантажне перевезення для всіх споживачів національної економіки в

попередньому  році становили 29,4 млрд грн, тобто приблизно стільки отримано прибутків і в 2008 р., але при зменшенні об'ємів вантажних – на 23,7 %.

  Затримки  постійно зростають для всіх господарств і їх експлуатація показує, що вони до 2015 р. будуть становити астрономічну цифру – понад 50 млрд грн.

  В 2007 році  Україна та ЄС розпочали роботу  щодо створення Спільного авіаційного  простору, що сприятиме не тільки  подальшому розвитку авіаційних зв’язків на користь авіаційної галузі України та розширенню мережі маршрутів, але й поглибленню економічної інтеграції України в ЄС та розширенню стратегічного політичного партнерства.

   Протягом 2007 року в галузі проводились  подальша модернізація та оновлення парку повітряних суден, підвищення рівня обслуговування, розширювалась географія польотів українських перевізників.

   Сьогодні  повітряний транспорт та пов’язана  з ним наземна інфраструктура, а це 90 авіакомпаній, 42 аеропорти та аеродроми цивільної авіації, мають значний вплив на розвиток ринку пасажирських перевезень, торгівлю та економіку України в цілому.

   У звітному  році, за даними Державної авіаційної  адміністрації України в аеропортах  України було обслужено 9186,2 тис. пасажирів, що на 23,4% більше, ніж у 2006 році, та оброблено 45 105,0 тонн вантажів та пошти, що на 13,2% більше ніж в 2006 році. Регулярні польоти між Україною та країнами світу здійснювали 12 вітчизняних авіакомпаній (до 41 країни) та 47 іноземних (з 29 країн).

   На авіаційному  транспорті відбулося динамічне,  порівняно з іншими видами  транспорту, зростання показників  перевезення пасажирів (+23,4%), що  головним чином було обумовлено  відновленням роботи регіональних  аеропортів та інтенсивним розвитком  внутрішніх та міжнародних перевезень, у тому числі транзитних.

   Аналізуючи  статистичні дані щодо обсягів  пасажиро- та поштовантажопотоків  аеропортів України, слід зазначити,  що ДП МА «Бориспіль» концентрує 62% всіх пасажиропотоків та 74% всіх  поштовантажопотоків і є лідером серед вітчизняних аеропортів.

   Робота  транспорту становить матеріальну  основу географічного і міжнародного  поділу праці. Транспорт забезпечує  зв'язки між виробництвом і  споживанням, задовольняє потреби  населення в перевезеннях, що  має велике значення.

   За обсягом  і структурою транспортних перевезень  визначають рівень розвитку та  особливості структури господарства  країни чи регіону, а за конфігурацією  транспортної мережі – особливості  та закономірності розміщення  господарської діяльності країни чи регіону, рентабельність напрямків діяльності окремого транспортного підприємства.

   Мета  та основні завдання аналізу  пасажирських перевезень – є  забезпечення безпечного та ефективного  функціонування всіх суб’єктів  авіаційної діяльності, зміцнення їх матеріально-технічної бази, впровадження технологічних процесів обслуговування повітряних перевізників і пасажирів, розбудови інфраструктури аеропортів відповідно до сучасних міжнародних вимог.

   Це сприятиме:

розвиткові адміністративно-територіальних одиниць, у межах яких розташовані аеропорти;

створенню умов для експлуатації сучасних повітряних суден;

підвищенню рівня  безпеки польотів;

забезпеченню  цільового використання земель авіаційного  транспорту;

підвищенню конкурентоспроможності авіаційної галузі на світовому ринку повітряних перевезень;

реалізації транзитного  потенціалу України.

   Основними  завданнями аналізу є:

вирішення питань щодо забезпечення розвитку інфраструктури аеропортів на умовах лізингу та концесії, інших сучасних форм державно-приватного партнерства;

вирішення питань щодо зменшення часу проходження  митного та прикордонного контролю.

   Авіація  – одна з найважливіших галузей  національної економіки, ефективне  функціонування якої є необхідною  умовою стабілізації, структурних  перетворень, розвитку та провадження зовнішньоекономічної діяльності, задоволення потреби населення і суспільного виробництва в перевезеннях, забезпечення захисту національних інтересів України.

   Приведення  інфраструктури авіаційного транспорту  у відповідність з міжнародними вимогами – важлива складова стратегії держави, спрямованої на забезпечення конкурентоспроможності України на світовому ринку.

   Згідно  з прогнозом Міжнародної організації  цивільної авіації (ІКАО), у період  з 1997 по 2020 рік загальний попит на повітряні перевезення в середньому щороку зростатиме на 4,5 відсотка. З урахуванням цього світовий парк повітряних суден збільшиться майже вдвічі. Це означає, що у період до 2020 року обсяг пасажирських повітряних перевезень збільшиться майже в 2,7 рази, а обсяг вантажних перевезень перевищить цей показник.

   За 2007 рік  пасажиропотік у вітчизняних  аеропортах збільшився на 23,4 відсотка  і становив 9,2 млн. осіб. Прогнозований  обсяг повітряних перевезень  в Україні становитиме у 2015 році 38,3 млн., а у 2020 році 70,6 млн. пасажирів.

   Світовий  досвід свідчить, що аеропорт  має можливість самостійно забезпечувати  свою сертифікаційну придатність  та розвиток інфраструктури, якщо  обсяг його перевезень становить  на рік не менш як 2 млн. пасажирів.  В Україні у 2007 році пасажиропотік тільки в Міжнародному аеропорту «Бориспіль» становив більш як 5 млн., в інших аеропортах – менш як 1 млн. пасажирів.

   Пік перевезень  із року в рік приходиться  на липень-серпень, мінімальний  пасажиропотік – на лютий.  Ці сезонні коливання пов’язані з активізацією туристичних потоків у літні місяці та відповідно спадом туристичної та ділової активності після закінченням зимових січневих свят та канікул.