Анимация в туризме

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

ЗМІСТ

 

 

ВСТУП…………………………………………………………………………………..…3

РОЗДІЛ 1. ОРГАНІЗАЦІЯ РОБОТИ СЛУЖБИ АНІМАЦІЇ………………………..….4

1. Анімація у туризмі………………………………………………………..…4
2. Класифікації при плануванні анімаційних заходів………………………..8
3. Анімаційні програми та їх конструювання………………………….…….9

РОЗДІЛ 2. РОЗРОБКА ТА ПЛАНУВАННЯ РОЗВАЖАЛЬНИХ ЗАХОДІВ…..…….13

2.1. Етапи планування програм…………………………………………………..13

2.2. Культурно-розважальна анімація……………………………………………16

2.3. Види анімаційних програм у підприємствах ресторанного господарства..17

ВИСНОВОК…………………………………………………………………………...…21

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ………………………………………...…23

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

ВСТУП

 

        На  розвиток туризму істотно впливає  організація дозвілля, що становить  вагому складову найперспективнішої  галузі світової економіки −  індустрії дозвілля. Індустрія дозвілля  створює умови для розгортання  дозвіллєвої діяльності. Туризм сприяє задоволенню оздоровчих, просвітніх, професійних, рекреаційних потреб людини, економічному, політичному, соціальному, культурному розвитку суспільства. Головною метою туристичного дозвілля є: удосконалення обслуговування людини у вільний час; залучення її до різноманітних розважальних заходів, що здійснюються туристичними комплексами; організація ефективного відпочинку людини; формування оптимістичного настрою, відновлення її духовних та фізичних сил [4].

        Соціальна сутність туристичного дозвілля полягає також у формуванні й забезпеченні особистісних і суспільних потреб людини, поглибленні знань, розвитку культури дозвілля. Сучасний ринок туристичних послуг неможливий без цілеспрямованої дозвіллєвої діяльності, від якої досить часто залежить імідж, та популярність готелю. Організація туристичного дозвілля здійснюється спеціальними службами в туристичних комплексах, які мають назву «анімаційної», «рекреаційної», «дозвіллєвої». Саме наявність такої служби, її матеріально-технічне оснащення, кадрове забезпечення відбивають статус та роль туристичного комплексу на ринку дозвіллєво-туристичних послуг, його комерційний успіх та перспективи розвитку. Тобто, збільшити кількість клієнтів у конкретному туристичному центрі можна не тільки шляхом збільшення готельних номерів, чіткої роботи авіаліній, усунення комунальних проблем, а й шляхом створення умов для комфортного, різноманітного, цікавого відпочинку, забезпечення високоякісного дозвіллєвого обслуговування. З цією метою розробляються програми проведення міжнародних акцій, наукових конференцій, симпозіумів, пропонуються спортивні види відпочинку, азартні ігри, відвідування історичних пам'яток. Різноманітність форм дозвіллєвої діяльності є запорукою подальшого успішного функціонування всього туристичного комплексу [5].

РОЗДІЛ 1.ОРГАНІЗАЦІЯ РОБОТИ СЛУЖБИ АНІМАЦІЇ

1. Анімація у туризмі

 

 

     Анімація –  це ціла галузь у готельному  обслуговуванні, складова частина  сервісу готелю.

    Аніматор –   спеціаліст, що займається розробкою  індивідуальних і колективних  програм проведення дозвілля, орієнтуючий  людину в різноманітті видів  дозвілля, організуючий повноцінне  дозвілля.

     Анімаційні  програми включають спортивні  ігри і змагання, танцювальні  вечори, карнавали, ігри, заняття,  що входять в сферу духовних  інтересів і так далі. Функції  анімаційних програм – організація  і керівництво культурними, оздоровчими  і спортивними заходами. Вибір  конкретних форм анімаційно-дозвілєвої діяльності залежить від можливостей матеріально-технічної бази, місцерозташування і наявність інфраструктури, контингенту відпочивальників, рівня професійної підготовки працівників дозвіллєвої сфери.

     Найбільш традиційними формами організації дозвілля є спортивно - масова робота, екскурсійна робота, покази кінофільмів, проведення вечорів відпочинку. Залежно від форм організації досугової діяльності в готельному комплексі, розрізняються і організаційні структури відповідних служб.

Під анімаційної програмою ми розуміємо  об'єднаний загальною метою чи задумом план проведення туристських, фізкультурно-оздоровчих, культурно-масових, пізнавальних і аматорських занять [1, c.15-21].

Крім поняття "анімаційна програма" часто використовується поняття "анімаційне захід" , яке є складовою частиною анімаційної програми. Наприклад, коли ми складаємо анімаційну програму на день, вона включає кілька анімаційних  заходів: спортивні змагання, вечірню  розважальну програму, гри на пляжі  тощо.

Таким чином, анімаційні програми створюються  аніматорами для розваги гостей, відновлення (рекреації) здоров'я.

Однак цікаво, що одна й та програма може викликати в одних людей  позитивні емоції, а у інших - протилежні. Процес сприймання запропонованих анімаційних  програм залежить від багатьох чинників:

• віку учасників чи глядачів;
• рівня освіченості;
• статі;
• етнічної приналежності;
• настрою на момент реалізації даної програми

Саме тому важливо диференціювати споживачів даних послуг заздалегідь, мати у запасі кілька різних програм  чи заходів, щоб задовольнити різні  смаки. З іншого боку, необхідно зміцнення  матеріально-технічної бази анімаційних  служб на туристських підприємствах.

Для можливості анімаційних програм  бути  справді цікавими, необхідно  їх правильно організувати. Організаторська  діяльність припускає наявність  у фахівців вміння розподілити роботу, персонально визначити обов'язки, встановлювати час виконання, розробляти систему контролю над виконанням прийнятих рішень.

Дозвіллєва програма повинна відповідати загальній стратегії розвитку туристичного комплексу. Створена при туристичному комплексі анімаційна служба функціонує відповідно до стратегії розвитку усієї організації і тісно співпрацює з іншими підрозділами: фінансовим, юридичним, кадровим, технічним, службою безпеки. Тому працівники анімаційної служби не лише розробляють програму дозвіллєвої діяльності з клієнтами, а й беруть участь у формуванні цінової політики закладу, у вирішенні кадрових питань, експлуатаційних, транспортних, туристсько-екскурсійних та інших проблем згідно з тими завданнями, що стоять перед анімаційною службою. У дозвіллєвих заходах враховуються соціально-демографічні особливості туристів — їх національність, вік, чисельність групи і тривалість перебування, культурні особливості, етнічна приналежність, релігійні погляди, дотримання певних традицій та звичок та ін. Незайвим буде проаналізувати мотиви, що спонукають людину до туристичної діяльності, потреби, які вона прагне задовольнити, відвідуючи дозвіллєві заходи (спілкування, творчості, емоційного збагачення, активності, пізнання, відновлення фізичних сил, спокою, естетичної насолоди) [2, c.31-33].

Ефективність дозвіллєвої діяльності неможлива без талановитих аніматорів, здатних реалізувати певну дозвіллєву програму. Тому "класичної" освіти для спеціалістів туристичної та дозвіллєвої індустрії, опанування професійних знань, сьогодні недостатньо. Неабияку роль відіграють такі риси аніматора, як тактовність і делікатність, комунікабельність і доброзичливість, вміння "чути" клієнта та оперативно реагувати па його проблеми, витривалість і міцне здоров'я. Не даремно у провідних туристичних центрах світу пропагується як основний принцип анімаційної служби індивідуальний підхід у роботі з клієнтом. Йдеться про відзначення днів народження туристів, їх професійних свят, сімейних ювілеїв, особистісно значимих подій, про гнучкі пільгові системи. Головною проблемою для молодих спеціалістів є, зазвичай, відсутність практичного досвіду, гнучкості та творчості мислення, невміння використовувати набуті знання та навички у практичній діяльності. Тому сьогодні до організаторів дозвілля в туристичній галузі ставляться якісно інші вимоги: вища освіта, досвід роботи, бажання удосконалювати свою кваліфікацію, наявність відповідних особистісних якостей. З цією метою в туристичних комплексах проводяться різноманітні курси, проектні семінари, практикуми, тренінги, діють творчі лабораторії та школи.

Якість анімаційної програми пов'язано, зазвичай, з цікавими режисерськими  знахідками, багатим арсеналом сценографічних, музичних, пластичних, мовних, світлотехнічних прийомів у розробці й реалізації анімаційних програм.

Звідси логічно випливає проблема професіоналізму аніматорів всіх рівнів. Сучасні українські клуби, центри, готелю, спеціалізовані парки і турбази  гостро потребують організаторів дозвілля, які мають вміти планувати  його, спілкуватися із людьми, пропонувати  споживачеві великий вибір цікавих, захоплюючих анімаційних програм.

Туристська анімація – це туристська послуга, при наданні якої турист утягується в активну дію. Заснована  на особистих контактах аніматора  з туристами, на спільній участі  у розвагах, пропонованих анімаційною  програмою туристичного комплексу. Це різновид туристичної діяльності, здійснюваної в туристичному комплексі, готелі, круїзному теплоході, поїзді, що утягує туристів у різноманітні заходи через участь у спеціально розроблених програмах дозвілля.

Туристська анімація – це найважливіша частина сукупної діяльності на туристському підприємстві, найважливіша частина  туристичного продукту. Кінцевою метою  туристської анімації є задоволеність  туриста відпочинком – його гарний настрій, позитивні враження, відновлення  моральних і фізичних сил. У цьому  полягають найважливіші рекреаційні  функції туристської анімації.

Як правило, анімаційну службу туристичного комплексу очолює менеджер-аніматор, у підпорядкуванні якого знаходяться  методисти-аніматори, організатори-аніматори  та аніматори-виконавці. Зміст і  рівень діяльності анімаційної служби, робота її різноманітних відділів залежать від завдань та можливостей туристичного комплексу [6].

Менеджер-аніматор несе відповідальність за:

• систематичне та своєчасне вивчення культурних запитів різних груп населення;
• розробку та реалізацію соціально орієнтованих дозвіллєвих програм і проектів;
• вивчення інноваційних дозвіллєвих технологій та їх використання у роботі з клієнтом;
• прогнозування подальшого використання дозвіллєвого потенціалу в туристичній галузі:
• ефективне управління анімаційною службою закладу;
• впровадження педагогічних методик для забезпечення культурної, декоративно-прикладної, естетичної творчості людини, розкриття її рекреаційного потенціалу;
• ініціативність та творчість анімаційної команди;
• роботу з колективом та з людьми різного вікового, освітнього, культурного, соціального, статевого, професійного статусу;

реалізацію стратегії  розвитку туристичного комплексу, а не лише дозвіллєвої служби організації.

Головним завданням методиста-аніматора  є методичне забезпечення дозвіллєвих заходів, акцій та програм , а також підготовка та розробка сценаріїв, їх якісна реалізація. Допомагає методисту-аніматору організатор-аніматор, який забезпечує організаційний процес дозвіллєвої діяльності готелю.

        Для  здійснення перерахованих завдань  аніматору необхідно знати основи  соціології, педагогіки, психології, економіки,  права, управління, режисури, культурології;  володіти навичками та вміннями  роботи з різними соціально-демографічними  категоріями населення; іноземними  мовами, знати культуру та традиції  інших народів. Такі вимоги  до фахівця пояснюються, в першу  чергу, тим, що він працює  одночасно з туристичними групами,  члени яких відрізняються за  віком, освітою, соціальним становищем, релігійними поглядами, професією [4].

 

1.2 Класифікації при плануванні  анімаційних заходів

 

Класифікація відвідувачів туристичного комплексу здійснюється за різними ознаками: за віком (діти, підлітки, молодь, дорослі, люди похилого та "золотого" віку), за статтю (чоловіки та жінки), за релігійними поглядами (невіруючі, православні, католики, мусульмани), за професійною приналежністю (військові, вчителі, художники, архітектори) та ін. Загальноприйнятою вважається класифікація туристів за віком, хоча слід враховувати  й інші ознаки (національні особливості, інтелектуальний потенціал, матеріальне  забезпечення, термін відпочинку).

Дозвіллєві програми в туристичних комплексах можна умовно класифікувати за такими ознаками:

• місцем проведення - паркові, клубні, готельні;
• віком учасників - дитячі, юнацькі, молодіжні, для дорослих, пенсіонерів;
• радіусом дії - районні, місцеві, муніципальні, міжнародні.

Загальновизнаною вважається класифікація дозвіллєвих програм за напрямом діяльності:

• рекреаційно-оздоровчі (дискотеки, танцювальні вечори, розважальні програми та вечірні шоу, карнавали, рибальство, ігрові конкурси, спортивні змагання);
• спортивні (мандрівки, змагання, велоспорт, плавання, екскурсії, подорожі);
• культурно-мистецькі (спектаклі, виставки, концерти, вернісажі, фольклорні акції, художні програми, відвідування музеїв, виставок, галерей);
• просвітні (лекції, зайняття за інтересами, зустрічі, інтелектуальні ігри, вікторини, фестивалі).