Форми екстремального туризму та країни світу як регіони з екстремальним потенціалом

Зміст

 

Вступ 

1. Екстремальний туризм

2. Види екстремального туризму

2.1. Водні види екстремального туризму

2.2. Наземні види екстремального туризму

2.3. Гірські види екстремального туризму

2.4 Повітряні види екстремального туризму

2.5 Екзотичні види екстремального туризму

3. Популярні місця екстремального відпочинку

Висновок 

Список використаної літератури

Додатки

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Вступ

 

Усі ми любимо відпочивати, одна з поширених форм відпочинку - туризм. Туризм прекрасний тим, що кожен  знаходить у ньому те, що хоче. Комусь подобаються гори, комусь ріки, хтось любить відпочивати на пляжі, а інші - випробувати себе на міцність. Натягнуті нерви теж, як не дивно, можуть допомогти людині зняти втому. Тому в усьому світі останнього часу набирає силу екстремальний туризм. Усе більше людей прагнуть побачити краси підводного світу, спуститися по гірському схилу, на лижах і  навіть стрибнути з парашутом. У  Європі, наприклад, цей вид туризму  почав розвиватися швидкими темпами  і ставати більш масовим туризмом наприкінці 80-х на початку 90-х років. А в нас, в Україні, із середини 90-х. Але, незважаючи на те, що цей вид  туризму щорічно стає усе більш  популярним , туристи в основному  надають перевагу таким, як і раніше, популярним видам туризму, як екскурсійний, пізнавальний, пляжний і ін. Не знаючи про нові види відпочинку. Організація екстремального відпочинку в дечому відрізняється від організації звичайного туру. Тут вже йдеться про реальну небезпеку для життя, тому працівники туристичних фірм повинні враховувати вік, фізичну підготовку, стан здоров’я кожного учасника поїздки.

Актуальність теми. На міжнародному ринку туризму цей вид починає  розвиватися з кожним роком все  швидше. Але про деякі його форми  багато хто просто щось чув, а деякі  і не знають. В Україні останніми  роками з’являються туристичні організації, які займаються саме екстремальним  туризмом, організовуючи тури. Кожна  країна має що представити туристу-екстремалу, це і гори, річки, моря, океан, або ж просто повітряний простір.

Мета роботи полягає в  тому, щоб на основі вивчення та аналізу  екстремально-курортного потенціалу країн.

Для досягнення поставленої  мети необхідно вирішити наступні завдання:

- ознайомлення с найпоширенішими  видами екстремального туризму  по видах : пішохідний, водяний,  гірський, повітряний. - розвиток цього  виду туризму в різних країнах. 

Об’єктом дослідження  є форми екстремального туризму  та країни світу як регіони з екстремальним  потенціалом.

Предметом дослідження є  екстремальний туризм як форма природокористування, проблеми та перешкоди, що стоять на шляху  розвитку екстремальних курортів.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

1. Екстремальний  туризм 

Формування маршрутів, турів, екскурсійних програм, надання основних, додаткових і додаткових послуг складають  технологію туристичного обслуговування, тобто це формування конкретного  туристичного продукту для задоволення  потреби в туристичній послузі. Для складання туристичного маршруту або ж просто туру потрібно рахуватися з їхніми класифікаціями по типу, сезонності, тривалості, віковій ознаці тощо. Як правило, екстремальний туризм характеризується активними способами пересування. Активні види туризму передбачають види відпочинку і подорожей, розваг, спорту (лазіння по скелях, спортивні  ігри, плавання на плотах по бурхливих  ріках, підводний туризм, сафарі ті інші), що вимагають значної фізичної напруги і доступні далеко не всім категоріям туристів. Ще більш виділяється  в цьому змісті екстремальний  туризм. До екстремального туризму  відносять різні пригодницькі тури, - пригодницькі подорожі, відвідування екзотичних місць, вулканів, островів, водоспадів і ін. Звичайно це нестандартний  тур в екзотичні й екологічно чисті природні резервації, пов'язаний з незвичайними подорожами, нетрадиційними транспортними засобами. В окремих  випадках такий тур зв'язаний з  ризиком і серйозними фізичними  навантаженнями extreme tour, вимагаютьсміливості й умінь, наприклад, сплав по бурхливій ріці Колорадо на надувних човнах, подорож на Кольський півострів узимку на собачих запряжках. Популярний відпочинок на гірськолижних курортах, участь в яких передбачає фізичну підготовку і майстерність учасників. Такий туризм близький до спортивного туризму, однак маршрути більш добре підготовлені й умови істотно комфортніше, ризик зводиться до мінімуму за рахунок забезпечення провідниками, проміжними таборами, туристським спорядженням. - Тур на місця катастроф (ГУЛАГ). - Полювання, риболовля, фотополювання, поїздки на мотосанях узимку чи джипах по важкодоступних місцевостях.

У залежності від головної цілі подорожі можна виділити наступні тури: - тур з метою полювання, рибного лову, поїздки на природу  в заповідники для спостереження за тваринами, фотополювання. У програму туру входить: відвідування визначних пам'яток місцевої природи, навчання подоланню перешкод, пристроєві табірного життя, вивчення техніки виживання в екстремальних умовах. Організується колона машин, у якій, крім джипів з туристами і провідниками, іде транспортний супровід з наметами, продовольством, паливом, харчуванням і іншим; - тур - відвідування військових об'єктів і полігонів, таборів для ув'язнених, концтаборів і в'язниць; - тури на місця людських трагедій; - тури з метою пошуку скарбу. Професійного й аматорські - пригодницького розважального характеру. Особливістю екстремального туризму є його спортивний характер і участь у ньому молодіжної вікової категорії. Класифікація екстремальних туристських турів різноманітна (див. Додаток №1)

Активні види відпочинку завойовують  усе більшу популярність серед простих  туристів. Особливо популярним став дайвінг, один із найзахоплюючих і екстремальних  видів. Парашутистам і гірськолижникам  доводиться потіснитися - число дайверів в усім світі, стрімко зростає. Звертаючи увагу на цифри стає ясно: поширення дайвінга порівнянне тільки із епідемією. На сьогодня у світі майже 20 мільйонів сертифікованих дайверів-любителей, а 40 років тому їх було кілька сотень. В Україні останніми роками захоплення дайвінгом стало масовим. Також, зараз в усім світі дуже популярні стрибки із парашутом. Із парашутом почали стрибати більше напівстоліття назад, але в масового характеру він перетворився тільки років 15 назад. Зараз існує багато варіантів стрибків з парашутом. Це і скайсерфинг і групова акробатика, але все більшу популярність набирає B.A.S.E. jumpіng. Це не тільки гострі відчуття, але і чудове видовище. Багато людей спеціально приїжджають на різні змагання, щоб подивитися, як люди стрибають із хмарочосів, телевізійних веж, мостів, скель. Якщо комусь не подобається пірнати під воду або стрибати із величезних висот - тоді можна спробувати, теж популярний вид вигляд відпочинку, віндсерфінг. Але отут варто врахувати, що це задоволення пов'язане із постійними падіннями у воду, і реальною можливістю захлинутися в морських хвилях, а також неминучими мозолями на руках. Але випробовування себе в сплаві по бурхливих гірських ріках, точно запам'ятається надовго.

Тим, хто боїться води, підійдуть пішохідні тури. Це теж  екстремальний туризм, що сполучений з чималими труднощями і небезпеками. Такі маршрути звичайно прокладаються по незайманих територіях планети, так що в людини з'являється можливість буквально вписатися в природу, але при цьому виявитися відрізаною від цивілізованого світу . І навіть якщо така тургруппа має сучасні засоби супутникового зв'язку, для приходу допомоги може знадобитися кілька годин або днів. Тому будь-яка надзвичайна подія може призвести до серйозних наслідків. Тому кожна туристична фірма до якої звертається громадянин запропонує страхування життя від нещасного випадку, яким є обов’язковим згідно законодавства України Але, не дивлячись на всю свою привабливість, слід зазначити, що екстремальний туризм це дорогий вид відпочинку. А такий вид туризму як космічний існує взагалі для одиниць, тому що платити за нього мільйони доларів здатні тільки дуже забезпечені туристи. Але тільки цей вид екстремального туризму дорогий по економічних факторах

Взагалі ж екстремальний  туризм один із самих перспективних  видів туризму, що залучає до себе усе більше людей. З'являються нові місця для активного відпочинку, як штучні, наприклад гірськолижні курорти, так місця створені природою про які люди раніш і не знали, наприклад, печери. А те, що цей вид  туризму активно розвивається видно  хоча б з того, що з'являються всі  нові його види.

2. Види екстремального  туризму 

Різномаїття видів екстремального туризму в наш час просто захоплює. Кожний вигадує щось особливо новеньке, аби лиш привабити туристів та просто любителів гострого відчуття. Здається, що людина просто змагається з природою: переборює гірські річки, гостює в небезпечних печерах, покорила води океанів та морів, дізнається про небо за допомогою різноманітних приборів, і може злітати на декілька днів в космос. А головне, все це поєднується тільки в одне бажання: неймовірне задоволення.Здавна всіх вабило щось нове, неопізнане, і деякі готові викласти чималі кошти тільки б відчути це славнозвісне гостре відчуття.

Екстремальний туризм кожного  року все більше набирає обертів  у своєму розвитку. Тому зараз можна  виділити основні види екстремального туризму, про які говориться нижче.

2.1 Водні види  екстремального туризму Дайвинг - дуже популярний в світі. Заняття підводним плаванням у більшості людей асоціюється насамперед з іменем Жак-Верба Кусто. І мало хто знає, що ще Леонардо Да Вінчі шукав можливість проникнення людини в морські глибини, а в якості резервуара для повітря він пропонував використовувати ніщо інше як хутро з-під вина. Згодом багато вчених і інженери працювали над ідеєю створення умов пристосування, за допомогою яких людина могла б тривалий час перебувати під водою. У 1825 р. Вільям Джеймс сконструював апарат, що являв собою залізний резервуар, наповнений стисненим повітрям. Ємність охоплювала тулуб на зразок поясу. Використане повітря виходило із шолома через випускний клапан. Для додання водолазові негативної плавучості до його поясу прикріплювали баласт. На той час це був найбільш прийнятний тип спорядження, однак, через окремі недоліки він так і не був жодного разу використаний. Після цього було безліч спроб створення подібного апарату, але жодна з них не увінчалася успіхом. Нарешті, у 1865 р. два французів - гірський інженер Рукеройль і лейтенант ВМФ Денейруз - винайшли апарат, що став попередником акваланга Кусто. Він являв собою металевий резервуар, що вдягався на спину і закривав очі, ніс і рот маскою, схожою на металеву коробку із ілюмінатором. Регулятор автоматично зрівнює тиск води зовні і тиск повітря усередині легенях людини.

Значення цього винаходу велике. Воно дозволяло водолазові на будь-якій глибині підтримувати майже нульову плавучість, як це може робити підводний човен. Допомагаючи  собі руками і ногами, він міг  легко підніматися й опускатися. 11 червня 1910 р. у Сен-андре-ді Кюбзак у французькому регіоні Бордо народилася людина, якому було призначено стать символом підводного плавання і всього, що з ним пов'язане. Це був Жак Верб Кусто, який був першим і наймасштабнішим дослідником підводного світу, і довів до досконалості технічне устаткування, що відповідало би специфічним вимогам у сьогоденні й у майбутньому. Автор фільму „Світу тиші", стає культовим фільмом для всіх закоханих у підводний світ . Червоне море, потім Індійський океан, Сейшельські острови й інші численні зйомки по всьому світу, в невідомих у той час місцях. Вибух інтересу до підводного плавання відбувся в 70-х роках, коли люди зрозуміли, що дайвинг - справа зовсім не складна, а задоволення обіцяє неземне. Раніш плавання із аквалангом було в основному прерогативою військових, котрі чуйно охороняли всі секрети водолазної майстерності. Тому аматори-одинаки, що не знали елементарних правил декомпресії, піддавали своє життя серйозній небезпеці. Удосконалювалися конструкції аквалангів, і в 60-х роках у широкому продажі з'явилися цілком безпечні системи для дихання під водою. Але головним залишалося питання безпеки дайвинга. Одна з перших міжнародних організацій, що регламентувала порядок навчання, умови занурення, максимальні глибини, - це CMAS. Вона об'єднала в собі безліч незалежних національних федерацій, що намагалися навчати підвідному плаванню бажаючих, і запровадила загальні для всіх стандарти. Але процес контролю за цими стандартами не був відпрацьований. У результаті якість навчання жорстоко постраждало. А також не був відпрацьований єдиний контроль за видачею міжнародних сертифікатів. У результаті картку CMAS України можуть запросто не прийняти в Єгипті або засумніватися, чи правильно пройшло навчання. На сьогоднішній момент безумовним лідером аматорського дайвинга є PADІ (Професійна асоціація інструкторів дайвинга). Жорсткий контроль за якістю навчання, однакові вимоги до студентів, комп'ютерний облік усіх міжнародних сертифікатів, використовування останніх досягнень науки і техніки у вивченні фізіології дайвинга дозволили цієї федерації практично повністю виключити можливість нещасного випадку. На сьогоднішній день сертифікати цієї федерації приймаються в усім світі, і кожен дайвер намагається одержати сертифікат саме цієї федерації. У PADІ існує кілька рівнів навчання, послідовно виконуючи які, практично будь-хто бажаючий може стати професіоналом і одержати звання інструктора. Серед різноманітті видів дайвингу можна виділити найцікавіші:

Українські дайвери здебільшого молоді - їхній середній вік 30 років (у США - 36). Це інтелігентна міська молодь: В Україні переважну більшість (77%) дайверів мають вищу освіту (у США - 50%).

Серфінг - один із самих давніх видів спорту на нашій планеті. Мистецтво  їзди по хвилях, саме по собі, неймовірний  взаємозв'язок із природою і у той  же самий час і атлетизм. Крім того серфінг один з не багатьох видів спорту або видів мистецтва, що створив свою власну культуру. Кататися на дошці, використовуючи енергію океану почали в Західній Полінезії близько 3 - 4 тис. років тому. Першими серферами були Полінезійці, що почали об'їжджати хвилі Тихого океану на дерев'яних дошках десь між 1500 до н.е. і 400 н.е. Під час першого контакту європейської культури з полінезійською на острові Таїті в 1777 - відомий капітан Джеймс Кук описав у своїх замітках як місцевий житель, розважаючись, ловив хвилі на своєму каноє. Як і більшість інших речей, серфінг спочатку був по собі простим і потім поступово розвиваючись став більш складним. Приблизна послідовність початку Гавайського серфінгу буде виглядає так: 1. Серфінг на каноє дав основу простому бодісерфингу, названому he'e umauma на Гавайському . 2. Потім з’явилися рудиментарні форми серфінгу, в основному дитячі розваги із маленькими бодібордами поширеними в Тихому Океані. Цей тип примітивного серфінгу названий "бодібординг" або " бугібординг", можливо нараховує кілька тисяч років. 3. З бодібординга, у Східній Полінезії, з'явився дорослий спорт із великими дошками (papa he'e nalu) 4. Після цього, на Гавайських островах, серфінг досяг піку свого розвитку. У районі Сенегалу, Береги слонової кісти і Гани африканська молодь і рибалки постійно займалися бодісерфингом, бодібордингом, а також ловили хвилі стоячи на дошках близько 6 футів у довжину. Ці навички народів Атлантичного узбережжя не мають ніякого історичного зв'язку із Тихим океаном. Про серфінг племен східного узбережжя стало відомо за довго до того, як серфінг почав розповсюджуватися по світі з Гавайських островів. На березі Перу, серфери сконструювали подібні дошки з папірусного очерету. Ці папірусні "дошки" за формою дуже сильно були схожі на сучасні, хоча археологічні знахідки доводять, що з'явилися вони в далекому минулому. І все-таки серфінг у сучасному розумінні, має полінезійскі корні й у першу чергу гавайські. Як частина адаптації в океані, papa he'e nalu став розвагою отримавши найбільше поширення і розвиток на Гавайських островах. Перші полінезійські поселенці на Гаваях уже мали зачатки умінь бодібординга, так що після кількох сотень років катання по гавайських хвилях з'явився унікальний різновид цього спорту.

Віндсерфінг - це овальна  дошка з углепластика із шорсткуватою поверхнею для стійкості із плавниками-стабілізаторами на нижній площині, і невеликим вітрилом, що кріпиться до дошки. Серфінг цього того ж саме тільки без вітрила. Власне віндсерфінг і з’явився від серфінгу. При гарному потужному вітрі можна розвивати швидкість більш 10-12 м/с. Ну а рекорд на сьогоднішній день - більше 70 км/год.