Фізико-географічний опис Житомирської області

Фізико-географічний

опис

Житомирської області.

План.

Географічне положення, межі, розміри.

Населення і трудові ресурси.

Природні умови і ресурси.

Народногосподарський комплекс.

а) Промисловість.

б) Агропромисловий комплекс.

в) Транспортна система.

Невиробнича сфера.

Екологічні проблеми.

Житомирська область утворена 22.IX. 1937 року. Розташована на півночі країни, переважно в межах Українського Полісся. На півночі межує з Гомельською областю Республіки Білорусь, на сході — з Київською областю, на півдні — з Вінницькою областю, на заході — з Хмельницькою і Рівненською областями України. Площа – 29,9 тис.кв. км, що становить 4,9 % території України. Населення області на 1.01.1999 р. становило1445,5 тис.чол. Центр — м Житомир. В області — 23 райони, 9 міст, у т.ч. 4 обласного підпорядкування, 45 селищ міського типу і 1631 сільські населені пункти. Територію області перетинають залізничні магістралі, а також важливі автомагістралі, що сполучають її з столицею України м.Києвом та сусідніми областями. Житомирська область лежить у зоні мішаних лісів, південна частина — у лісостеповій зоні. Грунтові і агрокліматичні умови сприятливі для розвитку сільського і лісового господарств.

Населення і трудові ресурси. Національний склад населення області однорідний: українці становлять 84, 9 %, росіяни —7,0%, поляки —5,2 %, євреї — 1,8 %. Середня густота населення — 48,3 чол на 1 кв.км. Найгустіше заселені південні райони області. Досить гострою є демографічна проблема.Смертність в багатьох районах області перевищує народжуваність. Внаслідок цього зменшується кількість населення. Житомирська область характеризується інтенсивними міграційними процесами, що значною мірою вплинули на пропорції між сільським і міським населенням. Внаслідок інтенсивної міграції зростає кількість міського населення. Незважаючи на швидкі темпи зростання міського населення, рівень урбанізації області нижчий, ніж у цілому по Україні. На 1 січня 1999 року в містах жило 810,1 тис. чоловік. В міських поселеннях переважають малі міста. Найбільші міста: Житомир, Бердичів, Коростень, Новоград-Волинський, Коростишів. Основна частина трудових ресурсів зайнята в галузях матеріального виробництва (55,3 %), з них 35,7%—у промисловості.

*1 - http://www.korosten.in.ua/index.php?page=1561

Природні умови і ресурси. В геоструктурному відношенні територія області знаходиться у межах північно-західної частини Українського щита (переважно Волино-Подільського блоку). В геологічній будові беруть участь метаморфічні, місцями магматичні і вулканогенно-теригенні породи докембрійського фундаменту, перекриті корою вивітрювання і осадочним чохлом. Корінні породи чохла, що виповнюють зниження у рельєфі фунда-менту, залягають на сході і півдні області, решта території вкрита антропогеновими відкладами. За площею переважають водно-льодовикові відклади, на окремих ділянках перекриті льодовиковими. Річкові долини ви-повнені алювієм терас. На півдні області і у межах Словечансько-Овруцького кряжа верхню частину розрізу складають лесовидні породи.

Рельєф території області тісно пов'язаний з геологічною будовою. При-уроченість Житомирської області до північно-західної частини Українського щита зумовило її більш високе гіпсометричне положення порівняно з іншими областями Українського Полісся, поширення вузьких і глибоко врізаних річкових долин, наявність великих лесових «островів» і меншу заболоченість. Більша частина Житомирської області лежить у межах Придніпровської височини, північну і північно-східну частини займає Поліська низовина. Поверхня хвиляста із загальним зниженням на північ і північний схід (від 280—220 м до 150 м і менше). В ооласті — значні площі моренних і моренно-зандрових рівнин з пасмово-горбистим рельєфом. У західній частині переважає зандрова слабохвиляста рівнина з незначним коливанням висот і наявністю мікрозападин. З нею пов'язані значні масиви торфових боліт (2,9 % території об-ласті), окремі ділянки займають лесові «острови» з розвинутою сіткою ярів і балок. У північній частині — алювіально-зандрові рівнини. У місцях високого залягання кристалічних порід розвинуті денудаційні форми рельєфу у вигляді пасом, горбів, скель з крутими схилами (Словечансько-Овруцький кряж з найвищою точкою області — 316 м, Білокоровицький кряж, Озерянський кряж).

Область багата на цінні будівельні матеріали (граніти, габро, лаб-радорити, кварцити). Видобуток їх здійснюється більше ніж на 50 родовищах. Розробляють Овруцьке родовище кварциту. В районі м. Коростишева, сіл Головиного, Турчинки добувають лабрадорити. На Головинському і Поромівському родовищах добувають унікальне за красою і якістю оздоблю-вальне каміння — пегматити і мармур. Особливо багаті на по-клади будівельних матеріалів Коростенський, Новоград-Волинський, Малинський і Овруцький райони. Є значні поклади каолінів, вогнетривких глин, кварцових пісків На ряді родовищ області добувають самоцвіти — бурштин, гранати, топази, турмалін, гірський кришталь, гідрофан, яшму. 3 горючих корисних копалин є буре вугілля і торф, з металевих промислове значення мають родовища титанових руд, пегматитів.В області розвідані і експлуатуються джерела мінеральних вод, зокрема радонових, та лікарські грязі.

Клімат області помірно континентальний з вологим літом і м’якою зимою. Пересічна температура січня —5,7°, липня +18,9°. Абсолютний мінімум —35, —40°, абсолютний максимум +35, +40°. Період з температурою понад +10° становить 158 днів. Сума активних температур 2390—2520°. Опадів на півночі випадає 600 мм, на півдні- 570 мм на рік, найбільше їх випадає влітку. Висота снігового покриву 20— 30 см. 3 несприятливих кліматичних явищ спостерігаються бездощові періоди до 60 днів, можливі посухи і суховії, сильні дощі, 1—2 дні (рідше 4—6 днів) з градом. Значної шкоди завдають пізні весняні та ранні осінні заморозки. Взимку можливі низькі температури протягом 25 днів, ожеледь до 15 днів і більше. Житомирська область належить до вологої, помірно теплої агрокліматичноі зони. На території області діють 5 метеостанцій (Житомир, Овруч, Олевськ, Коростень, Новоград-Волинський) Гідрографічна сітка густа, територією області протікає 221 річка завдовжки понад 10 км кожна. Всі вони належать до басейну Дніпра. Найбільші притоки Дніпра — Тетерів з Гнилоп’яттю, Гуйвою та Іршею; Ірпінь і Здвиж (верхні течії), притоки Прип’яті — Уборть, Словечна та Уж з Жеревом і Норином, притока Горині — Случ. Пересічна густота річкової сітки 0,36 км/кв.км, у лісостеповій частині 0,20—0,26 км/кв.км. Для річок області характерне мішане живлення з переважанням снігового. Понад 50 % річкового стоку припадає на талі снігові води. Багато озер (найбільше — Кам’яне), збудовано 16 водосховищ (загальною площею понад 2,9 тис. га); найбільші: Іршанське, Малинське, Житомирське і Лісне.

Серед зональних типів грунтів за площею поширення переважають дерново-підзолисті грунти піщаного, глинисто-піщаного і супіщаного механічного складу, оглеєні (52,4 % площі області). В балках, долинах річок переважають дернові грунти, в заплавах і зниженнях рельєфу сформувалися болотні і торфово-болотні грунти. В лісостеповій частині області — сірі лісові, темно-сірі опідзолені грунти, а також чорноземи опідзолені, на лесових «остро-вах» формуються ясно-сірі лісові грунти. Є невеликі масиви чорноземів малогумусних глибоких і неглибоких, вилугуваних (35 % площі області).

Житомирська область лежить у межах Західно-Української геоботанічної підпровінції. Лісами вкрито 1 млн. га (28 % площі області). Головні лісо-утворюючі породи: сосна, дуб, береза, вільха та ін. В північній і північно-західній частинах поширені соснові ліси (бори), в усій поліській частині — сосново-дубово-березові (субори). Значні площі займають дубово-грабові і гра-бові ліси (груди і сугрудки). В лісостеповій частині Житомирської області ду-бово-грабові ліси, де переважає дуб з домішкою граба, ясена, клена та явора. Лісистість південних районів області становить 3— 4 %. Під луками близько 5,3 % території області.

Тваринний світ області різноманітний, всього налічується близько 400 видів, у т. ч. ссавців — 67, птахів — 270, риб — ЗО. Водяться лось, козуля, свиня дика, вовк, лисиця, борсук, білка, заєць, бобер, куниця, соня лісова, полівка лісова, миша лісова, миша польова, бурозубка звичайна, кроти, хом'як звичайний і ховрах крапчастий; з птахів — тетерів, рябчик, шпаки, дятели синиці, дрозди, качки дикі, куріпки, кулики, перепілки, вивільги, горлиці, лелеки та ін. У річках і озерах — щука, краснопірка, лин, густира, лящ, карась, сом. У ставках — короп, окунь тощо, досить різноманітний світ плазунів і зем-новодних. Акліматизовано оленя благородного і фазана.

Північна частина області лежить у межах Житомирського Полісся, південна — Дністровсько-Дніпровської лісостепової фізико-географічної провінції. Поліську частину території Житомирської області займають недреновані перезволожені та заболочені, а також поліські алювіально-зандрові й терасні природно-територіальні комплекси. В лісостеповій частині Житомирської області переважає тип місцевості вододільних слабо- і добре дренованих лесових рівнин, по долинах річок — долинно-зандрові типи місцевостей, подекуди розвинуті типи моренно-зандрових і моренних рівнин. Серед сучасних природних процесів, несприятливих для сільсько-господарського виробництва, в поліській частині області спостерігаються оглеєння, окислення, заболочування, на осушених масивах — переосушення і вторинне заболочування грунтів.

Розвинуті дефляція, площинна і глибинна ерозія, замулення водоймищ. В Житомирському Поліссі проводять комплексні (осушувально-зволожувальні, ґрунтозахисні, хімічні) меліорації. В лісостеповій частині поширені прискорені лінійний розмив і площинний змив, розвинуті суфозійно-просадочні явища, на піщаних терасах — дефляція, подекуди карстоутворення (на межиріччі Ужу і Грезлі). У цій частині здійснюють комплексні ґрунтозахисні меліорації (хімічні, водорегулюючі), проводять роботи по відновленню лісів і поліпшенню луків. мирській області— 102 території і об'єкти природно-заповідного фонду (загальною площею 32,1 тис. га), у т. ч. Поліський заповідник ; 43 заказники, (ботанічний Городницький заказник, гідрологічні — Дідове Озеро, Забарський заказник, Червоновільський заказник, зоологічні — Казява, Кутне, лісові — Поясківський заказник, Туганівський заказник, ландшафтний — Плотниця, орнітологічний — Часниківський заказник), 26 пам'яток природи, у т. ч. урочище Корніїв, З1 парк — пам'ятка садово-паркового мистецтва.

Народногосподарський комплекс. Основу сучасного господарства області становлять промисловий та агропромисловий комплекси, провідними галузями спеціалізації є машинобудування, харчова та легка промисловість, а також зернове господарство, льонарство, хмелярство, картоплярство. буряківництво та м'ясо-молочне і молочно-м'ясне тваринництво. В загальному обсязі сукупної валової продукції промисловості і сільського господарства питома вага промисловості становить понад 70 %. Житомирська область виділяється в поділі праці виробництвом льняних тканин, хмелю, продукції фарфоро-фаянсової промисловості, видобуванням титанового ільменіту, лабрадориту і пірофіліту.

Промисловість. Галузева структура промислового комплексу області постійно вдосконалюється. Так, зростає частка машинобудування і металообробки в загальному обсязі валової продукції всієї промисловості , в той час як питома вага харчової промисловості (незважаючи на зростання її абсолютних показників) зменшується. Підприємства машино-будівного комплексу виробляють хімічне устаткування (Бердичів, Коростень), верстати (Житомир, Бердичів), шляхові машини і комунальне устаткування (Коростень), сільсько-господарські машини (Новоград-Волинський), запчастини до тракто-рів (Олевськ, Малин), автозапчастини (Житомир), електроприлади та електроустаткування (Житомир, Коростишів). Характерною особливістю сучасного розвитку більшості галузей харчової і легкої (зокрема, текстильної.) промисловості є те, що їхні підприємства є інтеграторами при формуванні і розвитку агропромислових комплексів і основною ланкою структури цих комплексів. З галузей харчової промисловості — важливої складової агропромислового комплексу — найрозвинутіша цукрова (з-ди у Бердичеві, Андрушівці, Червоному, Корнині, Іванополі та ін.). Розвиваються м'ясна, молочна, маслосироробна, овочеконсервна галузі, а також виробництво солоду (в Бердичеві працює єдиний в Україні солодовий завод) та ін. Підприємства цих галузей працюють у Житомирі, Коростені, Андрушівці, Радомишлі, Новограді-Волинському, Овручі та ін. Серед галузей легкої промисловості, не пов'язаних з АПК області, виділяються швейна (Житомир, Коростень, Новоград-Волинський, Малин, Бердичів), шкіряно-взуттєва (Бердичів, Житомир). У Житомирі працює фабрика музичних інструментів. У промисловому комплексі області представлені також галузі — лісова, деревообробна, зокрема паперова (Житомир, Малин, Коростишів), скляна (Мар'янівський, Романівський, Биківський, Броницький скляні заводи, Житомирська дзеркальна фабрика), фарфоро-фаянсова (Баранівський фарфоровий завод — найбільше підприємство галузі в Україні). В Житомирі діє завод хімічного волокна. На базі місцевої будівної сировини значно розвинувся промислово-будівельний комплекс: видобування бутового каменю, лабрадориту, габро, червоного і сірого граніту - в Коростишівському, Овруцькому, Черняхівському, Малинському, Володарсько-Волинському, Коростенському та інш. районах ,мармуру – дослідно-промислова розробка в Радомишльському р-ні, а також виробництво панелей, цегли, асфальту (Житомир, Бердичів, Малин, Чуднів, Черняхів). Розвиваеться гірничо-добувна промисловість , яка постачає чорній металургії республіки вогнетривкі динасові кварцити (Овруцький р-н), титановий ільменіт (Іршанськийкий гірничо-збагачувальний комбінат). Поблизу Овруча добувають рожевий пірофіліт, у Володарсько-Волинському р-ні — самоцвіти. Основу паливно-енергетичної бази області становлять місцевий торф та буре вугілля і довізні нафта й газ. Електроенергія надходить від об'єднаної системи «Київенерго». В області сформувався Житомирсько - Бердичівський промисловий вузол, в його галузевій структурі провідну роль відіграють машинобудування, легка і харчова промисловість.

Агропромисловий комплекс Житомирської області включає сировинну, переробну й обслуговуючу ланки. Основна його сфера — сільське господарство — має зерново-картоплярсько - льонарсько-хмелярський напрям у поєднанні з м'ясо-молочним тваринництвом на Поліссі і зерново-бу-ряківничий напрям з молочно-м'ясним тваринництвом — у лісостеповій зоні. В загальному обсязі валової продукції сільського господарства на тваринництво припадає 45 %, рослинництво- 55 %. Сільсько-господарські угіддя займають 72,5 % всієї площі області, з них орні землі — 78,4 %, сіножаті — 10,9 %, пасовища — 9,6 %. Серед технічних культур 47 % припадає на льон, 45,7 % — на цукрові буряки. Основні культури: зернові (озима пшениця, озиме жито, зернобобові, ячмінь, гречка, овес, просо), технічні (льон-довгунець, хміль, цукрові буряки). Розвинуті картоплярство, садівництво, ягідництво. Діють 22 комбікормові заводи. Розвинуті м'ясо-молочне та молочно-м'ясне скотарство і свинарство; допоміжні галузі: птахівництво, вівчарство, бджільництво. Внаслідок різноманітності природних та економічних умов на території області сформувалися агропромислові комплекси рослинницької (льонопромисловий, бурякоцукровий, зерново-картоплярсько-спиртовий, плодоовочеконсервний та хмелепромисловий) і тваринницької (м’ясо- та молокопромислові) орієнтації. Невід’ємною складовою частиною агропромислового комплексу є приміське

сільське господарство овоче-молочно-м ясного напряму.

Транспортна система області представлена залізничним, автомобільним, трубопровідним і повітряним транспортом. Провідними з них є залізничний і автомобільний. Загальна довжина залізниць у межах області становить 1125 км, у т.ч. електрифікованих 160 км. Густота залізниць на 1000 кв.км становить

37,6 км. Основні залізниці:Київ—Львів, Київ — Брест, Санкт-Петербург — Одеса, Овруч—Шепетівка та ін. Найбільші залізничні вузли: Коростень, Житомир, Бердичів, Новоград-Волинський, Овруч. Автомобільний транспорт обслуговує переважно внутріобласні перевезення. Загальна довжина автомобільних шляхів 8,1 тис. км , з них з твердим покриттям — 7,3 тис км, густота автомобільних шляхів на 1000 кв.км становить 27,0 км. Основні автомобільні шляхи : Київ— Житомир — Рівне, Санкт-Петербург — Житомир —Ізмаіл, Київ — Коростень — Ковель. Територією області проходить траса нафтопроводу «Дружба». У Житомирі є аеропорт.

Внутрішні відміни. В Житомирській області за сукупністю природних і економічних ознак виділяють два підрайони.

Лісостеповий підрайон (Лісостеповий Південь) спеціалізується на переробці сільсько-господарської сировини, тут зосереджені великі цукрові заводи, ряд підприємств легкої та харчової промисловості, а також найбільші підприємства машинобудування, добре розвинута сітка залізничних та ав-томобільних шляхів. Важливим промисловим центром, транспортним вузлом і культурним центром є м. Бердичів.