Камянецький карєр

    Для зменшення пилу на автошляхах при  завантаженні породи передбачено у  суху погоду зрошення доріг, а також  розпушеної вибухом породи. Зменшення  пилу при проведенні масових вибухів  здійснюється зрошенням підготовлених до вибухів ділянок.

    В дробильних цехах діють циклонні вентиляційні витяжки, що утримують пил, але, як правило, старих модифікацій.

    Забруднення водних ресурсів відбувається за рахунок кар’єрного водовідливу. Води в кар’єрі забруднюються механічно.

      В перспективі по відробітку горизонту 133,5м, водовідлив ліквідується. В даний час вода з діючого водовідливу по системі канав йде самопливом і частково очищується.

      Порушення природного середовища  під час розвідки та експлуатації  родовищ корисних копалин зумовило надання особливої актуальності питанням раціонального використання природних багатств і охорони надр.

      Охорона надр – це комплекс  заходів, який передбачає:

• забезпечення повного і комплексного геологічного вивчення надр;
• найповніше вилучення з надр і раціональне використання запасів як основних, так і супутних корисних копалин, а також компонентів, що містяться у них і мають промислове значення;
• недопускання самовільного користування надрами;
• недопускання шкідливих впливових робіт, які виконуються під час розробки надр, на збереженість запасів тих чи інших корисних копалин;
• охорона родовищ від затоплення, обводнення, забруднення та забудовування площ залягання корисних копалин [6].

      Як бачимо, однією з основних вимог розробки родовищ корисних копалин є застосування найраціональніших та найефективніших методів вилучення сировини із надр. Через не досить досконалі методи видобування частка розвіданих запасів корисних копалин залишається у відвалах. Боротьба за зменшення цих втрат є важливою ланкою охорони надр. Цьому сприяють такі заходи, як удосконалення організації робіт, впровадження нових технологій видобутку [15].

      Необхідно відмітити, що при сучасній технології добування й переробки корисних копалин в Україні, лише 5% речовини, що добувається, використовується у вигляді продукції, вся решта йде у відвали, тобто у відходи.

      На Кам’яницькому щебеневому заводі втрати корисних копалин складають 0,5% від видобутого об’єму. Так, планові втрати корисних копалин у 2006р. за підрахунками спеціалістів складають 1,34тис.м³. Для того, щоб використовувати видобуту породу максимально, спеціалістами заводу ретельно вивчаються особливості залягання корисних копалин та їх прошарків. Це здійснюється також з метою недопущення зменшення якості видобутої сировини. З цією метою старанно зачищується  покрівля корисної породи від розкривних порід.

       Розкривні породи по можливості реалізують для використання в народному господарстві (відсипка доріг, насипання дамб тощо).

При відробці забоїв складної будови необхідно здійснювати роздільне виймання корисних копалин і розкривних порід, для чого систематично підвищується майстерність і відповідальність машиністів-екскаваторщиків.

      Адміністрацією заводу здійснюється контроль за дотриманням встановлених нормативів скидів забруднюючих речовин із стічними водами у водні об’єкти, нормативів викидів забруднюючих речовин в атмосферу, утворенням та розміщенням відходів і за раціональним використанням земельних ресурсів.

    За  величиною антропогенного впливу на рельєф Землі відкриті гірничі розробки (кар’єри) стоять на першому місці. Великі площі родючих земель втрачають свою господарську цінність, або навіть стають джерелом негативного впливу на природне середовище. Землі порушуються також великими відвалами пустих порід, і їх відносять до категорії порушених земель.

    Згідно  з існуючим законодавством, порушені землі повинні бути відновлені шляхом рекультивації. Це стосується, зокрема, кар’єрів, рекультивацію яких проводять ті ж гірничодобувні підприємства, що їх створили. Відомо, що рекультиваційні роботи виконуються в два етапи: технічний, потім біологічний. Проводячи технічну рекультивацію, порушені землі готують до подальшого їх використання: планують поверхню порушеної землі, найглибші частини кар’єрів засипають пустими породами, виположують їхні стінки, будують дороги , гідротехнічні та меліоративні споруди. Після планування відвали проходять період стабілізації (1-2 роки), коли під дією сили тяжіння й зволоження відвальні породи ущільнюються і їх знову можна використовувати у господарстві.

    Біологічна  рекультивація здійснюється після  технічної і передбачає заходи для  поліпшення фізичних і агрохімічних властивостей ґрунтів на рекультивованих землях (вапнування, піскування, внесення мінеральних добрив тощо).

    Залежно від того, як саме планується використовувати порушені землі, розрізняють кілька видів біологічної рекультивації.

    Сільськогосподарська рекультивація здійснюється в районах розвинутого сільського господарства на великих за площею відвалах та кар’єрах. Це найдорожчий вид рекультивації, бо до цих земель ставляться найбільш вимогливо.

    Лісогосподарська рекультивація проводиться там, де є можливість відновити ділянки лісу з цінними сортами дерев. Її вартість і вимоги до агрохімічних характеристик ґрунту нижча.

    Водогосподарська рекультивація здебільшого стосується таких кар’єрів, які після їх відпрацювання заповнюються ґрунтовими і дощовими водами. Такі штучні озера впорядковуються, зарибнюються, їхні береги озеленяються.

    Рекреаційна (від лат. Recreatio–відновлення сил, відпочинок) рекультивація виконується неподалік від міст і великих населених пунктів з метою створення зон відпочинку. Здебільшого вона поєднується з водогосподарською і лісогосподарською. Озера в кар’єрах впорядковуються, на їхніх берегах споруджуються пляжі, бази відпочинку, висаджуються дерева й кущі та ін.

    Санітарно-гігієнічна рекультивація проводиться з метою консервації порушених земель, припинення шкідливої дії кар’єрів, відвалів на природне середовище (наприклад, щоб звалище не забруднювало повітря і підземні води), коли з якихось причин використання порушених земель вважається недоцільним.

    Будівельна рекультивація має метою підготувати порушені землі під будівництво житлових будинків, спортивних майданчиків, промислових підприємств, складів та ін. Кар’єри при цьому засипаються відвальними породами, побутовими відходами, стінки їх виположуються, підводяться дороги, теплотраси, виконуються меліоративні (дренаж та ін.) роботи   [2].

    Для порушених земель Кам’яницького кар’єру , тобто на його території, характерно застосування першого етапу рекультивації, а саме на його внутрішнім відвалі виконується технічна рекультивація. Знятий грунт з площі відкривних робіт ввиду його малої потужності (0,1 – 0,6 м) зміщується в бурти бульдозером. Потім вантажиться на автотранспорт і перевозиться на площу, що підлягає рекультивації, в даний час у внутрішні відвали. Ведуться роботи по виположуванню схилів відвалу, планування верхньої його поверхні.

    Перед нанесенням грунтово-рослинного шару площа відвалу планується повторно (не раніше, ніж через рік після відсипки). Товщина шару ґрунту не менше 0,4м. Для уникнення ерозії рекультивованих земель вони засіваються багаторічними травами.

    У 2005 році Кам’яницьким щебеневим заводом передано після технічної рекультивації 9,5га земель в урочищі «Лайник», за межами населеного пункту, Ужгородському держлісгоспу для подальшої лісогосподарської рекультивації.

    У зв’язку з тим, шо внутрішній відвал розкривних порід, який розташований у виробленому просторі кар’єру, знаходиться в експлуатації, рекультивація порушених земель на ньому в 2006 році не проводилась. 

                                           Висновки

    У науково-дослідницькій роботі для  території Закарпаття вперше дано обґрунтування  змісту і здійснено комплексний  еколого-геоморфлогічний аналіз Кам’яницького кам’яного кар’єру як важливого промислового об’єкту, що дозволило сформулювати наступні висновки:

    1. Формування корисних копалин  нерудної сировини  (андезитів,  ліпаритів, базальтів, туфів) тісно  пов’язано з проходженням через територію Закарпаття вулканічного Вигорлат-Гутинського хребта.

    2. Із 16-ти розвіданих родовіщ андезитів  і андезито-базальтів експлуатуються  тільки 6, всі відкритим способом.

    3. Оцінка промислових запасів корисних  копалин досліджуваної території доводить, що порівняно на невеликих площах містяться значні запаси цінної нерудної сировини (до 12 178тис м куб).

    4. Згідно існуючих наукових класифікацій  цей кар’єр відносимо до складних; він складається з 8 добувних і 6 розкривних уступів з максимальною висотою до 18м.

    5.  Технологічний процес виробництва  на Кам’яницькому щебеневому заводі відбувається на старому, частково зношеному обладнанні, тому виникають проблеми з питань екологічної безпеки довкілля.

    6. Багаторічний видобуток каменю  призвів до того, що значна частина земель навколо кар’єру перетворилась у «бедленд», непридатний для сільськогосподарського використання.

    7. Широке застосування різних видів рекультиваційних робіт забезпечить покращення стану земель в межах та околицях досліджуваної території. 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

                       Список використаної літератури:

    1. Байчук Ю.Д., Шульга М.В. Основи екології та економічного права. Суми, 2004. 352с.

    2. Білявський Г.О., Фурдуй Р.С. Основи екологічних знань. К., 1997.288с.

    3. Бондарчук В.Г. Геологія для всіх. К.,1970. 296с.

    4. Вогні комунізму. 26 березня 1988.

    5. Губарець В., Падалка І. З чарівних комор підземелля. К.,2003. 256с.

    6. Кодекс України «Про надра» (1992р.)

    7. Краєзнавство. Географія. Туризм. №45, грудень 2005.

    8. Назарук М.М. Основи екології та соціоекології. Львів, 2000. 255с.

    9. Новинка. Газета Кам’яницької сільської ради. 29 травня 2005.

    10. Отчет о дорозведке эксплуатируемого Камяницкого месторождения андезитов Киевского филиала института «Гипротранспуть».1986.

    11. Поп С.С. Природні ресурси Закарпаття. Ужгород, 2003. 296с.

    12. Пояснювальна записка до плану гірничих робіт на 2006 рік Кам’яницького щебеневого заводу.

    13. Проект розробки Кам’яницького родовища андезитів Київського філіала інституту «Гипротранспуть».1987.

    14. Росул. В.В., Юган І.Й. Географія Закарпатської області. Ужгород. 1997. 64с.

    15. Свинко Й.М. Геологія. К., 2003. 408с.

    16. Советское Закарпатье. 4 августа 1957.