Маргарита Січкар – ресторатор, підприємець і громадський діяч

Міністерство освіти і науки, молоді та спорту України

Національний університет  харчових технологій

 

 

 

 

Кафедра готельного та

туристичного бізнесу

 

 

 

 

 

 

Реферат

 

з курсу: «Менеджмент  готельно-ресторанного господарства»

на тему: «Маргарита Січкар – ресторатор, підприємець і громадський діяч»

 

 

 

 

 

 

Виконала:

Студентка ГРС-4-4

Митенко Т.В.

Викладач:

Басюк Д.І.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Київ - 2011

Життєве кредо:  
«Пам'ятайте, що частинка геніальності закладена в кожному з нас. Ідеї ​​і мрії приходять тільки тим, хто здатен їх здійснити».  

Маргарита Ващук (Січкар) – ресторатор, підприємець і громадський діяч 

24 квітня 1968 р. - народилася в м. Владивосток в сім'ї військового.  
1984 р. - переїзд до Молдови, м. Бендери (Придністров'я).  
1987 р. - народилася дочка Євгенія.  
1985-1990 рр.. - Навчання в Київському торгово-економічному інституті за спеціальністю: інженер-технолог громадського харчування.  
1992-2001 рр. - Робота в компанії «Альянс» («Козирна Карта»).  
1994-2001 рр. - Відкриття ресторану «Пантагрюель» - директор і співвласниця.  
1996 р. - Відкриття літнього майданчика «Фонтан біля Золотих воріт» - ініціатор і виконавець.  
1997 р. - ініціатор установки паркової скульптури Кота у скверику біля Золотих Воріт. 

1997-1999 рр. - Відкривала  ресторан «Гетьман» (Москва). У цьому ресторані приймала В. В. Путіна.  
2002 р. - Народився син Віталій Ващук.  
2003 р. - Відкриття власного ресторану «Тампопо» (з чоловіком В. Ващуком).  
2004 р. - Відкриття Видавничого Дому «ТриВе», журнал «Наш Досуг».  
2005 р. - Відкриття Літнього Дворика ресторану «Тампопо».  
2005 р. - Відкриття ресторану «Pleasure Cafe» спільно з Віолою Кім.  
З 2005 р. - Член клубу ділових жінок «Модус Вівенді».  
2005 р. - Автор благодійного проекту PIG PARADE-2005.  
2006 р. - Автор благодійного проекту Політичний парад ляльок.  
2006 р. - PIG PARADE-2006.  
2006 р. - Перша колекція торгової марки одягу WAWA - керівник проекту.  
2006 р. - Видавець журналу «Olive» (BBC).  
2007 р. - Книга «Щоденник ресторатора».  
2007 р. - Телевізійне реаліті-шоу "Історія одного ресторану: Комунальна квартира" на Першому Національному каналі.  
2007 р. - Авторський благодійний проект PIG PARADE-2007  
2007 року - II Політичний парад ляльок. Авторський благодійний проект.  
2008 р. - Народилася дочка Василина.  
2008 р. - Відкриття ресторану "Комунальна квартира" на вул.Льва Толстого 13.  
2008-2009 рр. - Керуюча комплексу преміум класу Respect Hall Resort Hotel в Ялті, смт. Кореїз.  
2009 р. - PIG PARADE-2009 

2009 р. - Книга "Життя  без паніки або 25 способів жити  з користю для себе"  
2010 р. - Благодійний аукціон кінораритетів «ФІЛЬМ! ФІЛЬМ! ФІЛЬМ! »Цільове призначення: збір коштів на Будівництво Театру на Подолі. 2010р. - Благодійний аукціон агітаційних плакатів відомих особистостей України «Агітплакат» Цільове призначення: збір коштів на Будівництво Театру на Подолі.  
2011 р. - Хорс Парад 2011, збір коштів на будівництво першого в Україні еко-реабілітаційного центру іпотерапії "Камелія".

Маргарита Січкар - успішний ресторатор, колишній управляючий київського ресторану "Пантагрюель" і московського - "Гетьман".  

Зараз вона власниця ресторану "Тампопо" (з японського "Комунальної квартири").

Крім того, Маргарита Січкар видає два журнала - "Наш досуг" і "Olive" і відома як організатор аукціону "Pig Parade". Жінка гравця київського "Динамо" Владислава Ващука, мати двух дітей. В 2007 році написала книгу "Щоденник ресторатора".

Вже в дитинстві Маргарита Січкар знала, що хоче стати власницею ресторана. В 1985 році після закінчення  школи вона приїхала з Владивостока в Київ і вступила в торгово-економіний університет на інженера-технолога громадського харчування.

Шлях до вершини ресторанного бізнесу почався з "Вареничної" – колишнього визначного місця Хрещатика, куди Січкар була направлена в якості посудомойки під час літньої практики після першого курсу. 

Тут Січкар зіштовхнулась з "кращими" традиціями радянського обслуговування, які доволі яскраво описані в її книзі. Головним результатом роботи стало те, що вона перестала харчуватися в цьому підприємстві.

Більш цікава робота зявилася у неї після четвертого курсу, в кінці восьмидесятих. Вона працювала кухарем в першому кооперативному ресторані в готелі "Либідь" - "Братіна". Тоді Маргарита вперше зіткнулась з приватним бізнесом.

Після закінчення інституту Маргарита Січкар була направлена на роботу в трест їдалень шкільного харчування. Саме тоді вона зрозуміла,що їй не цікаво працювати з державними підприємствами.      В цей час один із друзів сім’ї шукав бухгалтера для своєї компанії і звернувся до Січкар з відповідною пропозицією     Він оплатив її навчання, а майбутній ресторатор зрозуміла, що бухгалтерія - точно не її призвання. Зокрема, віднеслась до справи принципово - вона вважає, що керівник повинен розуміти бухгалтерію для контролю фінансових потоків на своєму підприємстві.     Згодом відбулось знайомство Маргарити Січкар з Андрієм Задорожним -одним із засновників компанії "Альянс", яка в майбутньому перетворилась в "Козирну карту".           В той момент вона працювала бухгалтером в хорошому закладі,яке приносило їй доволі непоганий заробіток, тому під час часто відвідувала з колегами ресторан «Гурман». Це був перший заклад «Альянсу». Там Маргарита побачила Андрія Задорожного,відчула атмосферу закладу і зрозуміла,що дуже хоче працювати з цими людьми.    Одного разу на їх підприємстві "зависли шоколадки", їх потрібно було реалізувати. Січкар запропонувала їх "Альянсу", і так зав’язалось їх знайомство з Андрієм Задорожним.

Було ще декілька фінансових схем, які вона придумала і запропонувала Андрію. Після цього він запропонував їй працювати з ними, сказавши що вона вміє заробляти гроші, а їм такі люди потрібні.

Він був тоді її покровителем, в хорошому сенсі слова - її учителем. Вона багато навчилася у нього,особливо роботі з людьми, як побудувати відносини з підлеглими.

В 1995 році виник ресторан "Пантагрюель". Андрій привіз її в закритий підвал і сказав, що саме тут буде ресторан. Їй дуже складно було в цей період,адже всі сили були направлені на роботу. Після закінчення будівництва Маргарита Січкар встановила для себе,що все і завжди потрібно провіряти самому, не відділятися від процесу, а бути в ньому.

"С Путиным была такая история. Мы открыли украинский ресторан "Гетьман" на Арбате и тут мне в два часа ночи раздаётся звонок из посольства, и говорят: "Маргарита, завтра в 6 часов вечера у Вас ужинает Путин c Валерием Павловичем Пустовойтенко"...

 

Паралельно з роботою в "Пантагрюелі" Січкар стала управляти ще одним новим рестораном "Альянсу" - "Гетьман", який відкрили в 1998 році в Москві на Арбаті.

Разриватися було не просто на два ресторани, а також на дві столиці було важко. До того ж, в справи закладу почало втручатися посольство України – ресторан вирішили передати іншій структурі.

В 2002 році послідувало болюче роставання з "Пантагрюелем", «Альянс» вирішив продати свою частку. Той період був доволі тяжким для Маргарити,оскільки її підвели люди,яким вона довіряла. Але вона сильна жінка,а також підтримка чоловіка Владислава Ващука.

Ідея відкрити свій ресторан висіла в повітрі. Владислав запропонував відкрити його разом. До того було вже найдено доволы пристойне примыщення. Відкриття ресторану "Тампопо", а це був 2002 рік, обійшлось примірно в 400 тисяч долларів.

З точки зору Січкар, ресторанний бізнес не жорстокий,але чесний: "Это бизнес, который, как говорится, нельзя впарить. Это сфера услуг. Если человек будет плохо обслуживаться, он к тебе не придет, соответственно ты потеряешь в деньгах. Мало того, что человек больше не придет, он расскажет еще миллиону людей.

Счастье - быть полезной, чувствовать свою состоятельность  в этой жизни, чувствовать, что ты не овощ, что ты просыпаешься и делаешь что-то такое, что доставляет тебе удовольствие, какие-то вещи, которые приносят плоды.

Когда видишь, что ты не бездействуешь, а живешь полноценной  жизнью. Бывают поражения неудачи, но это тебя закаляет».     В бізнесі Маргарита Січкар не терпить кражі - не тільки в своєму ресторані, но і в чужому. У неї перша міра - штрафні санкції, друга - звільнення.            В житті Січкар радить переступати кривдників і йти далі: "Законы бытия так складываются, что если ты творишь добро, то оно тебе возвращается - какими-то другими благами. Есть вещи, которые не деньгами меряются".             З точки зору Маргарити Січкар, обов’язковою рисою для ресторатора є комунікабельність: "Это сфера услуг - вы не должны бояться людей. Если идете в ресторанный бизнес, то должны быть контактным человеком, внешне приятны, харизматичны. Самое главное - нужно очень любить людей". В підлеглих ресторатор в першу чергу цінує професіоналізм або потяг до нього. Другий момент – людський фактор.  Вона вважає,що працівник повинен вміти спілкуватися з людьми, вміти організовувати, не боятися відповідальності. Людина , яка бере на себя відповідальність, багато чого коштує. І звичайно – бажання людини в цьому житті закріпитися саме в цій професії. Бути в ній кращим.

Весь свій довід роботи у ресторанному бізнесі Маргарита відобразила у своїй книзі «Щоденник ресторатора». В ній вона розкриває всю правду про ресторанний бізнес і про людей в ньому. Аналізує як з офіціанта можна дорости до ласника ресторану. Також в своїй книзі зазначає,що неабиякий успіх ресторану приносить відвідування його знаменитостями. Але для успішного функціонування потрібно ще багато чинників: друзі-чиновники,надійні партнери,вдало вибране місце,відмінна кухня,хороший піар.

На сьогоднішній день Маргарита Січкар – відомий ресторатор України, письменник, бізнес-леді і тренер успіху,засновниця першого в Україні благодійного заходу Horse-parade «Камелія», який активно підтримали народний депутат В.В.Янукович, голова Києво-святошинського району М.В.Заславский.

На своєму прикладі Маргарита доводить,що не потрібно зупинятися на досягнутому,а йти вперед. Вона зуміла з простої посудомийки дорости спочатку до менеджера відомих ресторанів Києва і Москви,а потім стати власницею своїх закладів ресторанного господарства. Це доводить,що вона є сильною по духу людиною,справжнім професіоналом своєї справи,розумним керівником. Вражає ще й те,що крім успішної основної роботи,вона займається благодійністю. Це не може не захоплювати і не дивувати.