Автор работы: Пользователь скрыл имя, 03 Ноября 2011 в 11:35, курсовая работа
Метою дослідження є оцінка стану розвитку музейної справи в Карпатському регіоні та пошук шляхів підвищення життєздатності музейних установ.
Для виконання поставленої мети необхідно виконати такі конкретні завдання:
Визначити перелік основних музейних установ регіону;
визначити основні напрямки діяльності установ;
виявити основні проблеми та шляхи їх вирішення для їх подальшого ефективного функціонування ;
ЗМІСТ 2
ВСТУП 3
І. ТЕОРЕТИКО-МЕТОДИЧНІ ДОСЛІДЖЕННЯ МУЗЕЙНОЇ СПРАВИ КАРПАТСЬКОГО РЕГІОНУ 6
1.1. Сутність музейної справи 6
1.2. Види музеїв та музейний фонд 9
1.3. Методика дослідження 9
ІІ. АНАЛІЗ ОРГАНІЗАЦІЇ МУЗЕЙНОЇ СПРАВИ КАРПАТСЬКОГО РЕГІОНУ 13
2.1. Сучасний стан музейної справи Карпатського регіону 13
2.2. Становлення мережі музеїв Картатського регіону 20
ІІІ. РЕКОМЕНДАЦІЇ ЩОДО ВДОСКОНАЛЕННЯ ОРГАНІЗАЦІЇ МУЗЕЙНОЇ СПРАВИ В КАРПАТСЬКОМУ РЕГІОНІ 30
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ 39
ЗМІСТ 2
ВСТУП 3
І. ТЕОРЕТИКО-МЕТОДИЧНІ ДОСЛІДЖЕННЯ МУЗЕЙНОЇ СПРАВИ КАРПАТСЬКОГО РЕГІОНУ 6
1.1. Сутність музейної справи 6
1.2. Види музеїв та музейний фонд 9
1.3. Методика дослідження 9
ІІ. АНАЛІЗ ОРГАНІЗАЦІЇ МУЗЕЙНОЇ СПРАВИ КАРПАТСЬКОГО РЕГІОНУ 13
2.1. Сучасний стан музейної справи Карпатського регіону 13
2.2. Становлення мережі музеїв Картатського регіону 20
ІІІ. РЕКОМЕНДАЦІЇ ЩОДО ВДОСКОНАЛЕННЯ ОРГАНІЗАЦІЇ МУЗЕЙНОЇ СПРАВИ В КАРПАТСЬКОМУ РЕГІОНІ 30
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ 39
ДОДАТКИ 41
Адже
саме в Карпатському регіоні наявне
унікальне поєднання
Основними осередками збереження, дослідження і пропагування історико-культурних пам’яток завжди виступали музеї. Існує проста закономірність: чим більше є інформації про музейну колекцію, тим більше бажаючих з нею ознайомитись. Тому популяризація музейних туристичних маршрутів є досить актуальним питанням сьогодення.
Не секрет, що музейна справа в Україні залишається однією з найбільш консервативних (в окремих випадках – відверто ретроградних), мало схильних до сутнісних трансформацій сфер сучасного українського життя. Остання обставина, зв’язана тісною і дуже згубною взаємною залежністю зі злигоднім фінансовим становищем переважної більшості українських музеїв. Одним з виразних індикаторів слабкої «притомності» музейної галузі є фактична відсутність музеології не лише як актуального напрямку наукового знання та вищої освіти, але й як загальновживаного й загальнозрозумілого для більшості музейних працівників України терміну, що означає думку про концептуальні засади музею як особливого культурного феномена (що ж до музеєзнавства – єдиної в радянській системі вищої освіти пов’язаної з музеєм прикладної гуманітарної дисципліни – і та перебуває нині у стані розгубленості і занепаду).
Втім, на цьому тлі можна з оптимізмом відзначити тенденцію до виникнення та збільшення кількості окремих яскравих «точок росту» – музеїв та музейних організацій, а також окремих музейних фахівців, які в силу власної енергії вийшли на рівень нового розуміння ролі та завдань сучасного музею і вже досягли певних результатів в реалізації цього розуміння.
З огляду на це, актуалізується комплексне вивчення музейної справи, працівники та активісти яких в складних і суперечливих умовах тоталітарної системи зуміли зберегти унікальні історико-культурні пам’ятки, а в роки незалежності України здійснюють значний обсяг роботи щодо збереження і популяризації вітчизняної історико-культурної спадщини. Звернення до цієї теми важливе й тому, що в сучасних умовах музейна справа складає самостійний напрямок державної політики і є важливим чинником не тільки історичного пізнання, а й формування національної самосвідомості та історичної пам’яті громадян Української держави.
Об’єкт роботи – є музейна справа в Карпатському регіоні.
Предмет дослідження – характерні особливості організації різних ланок сфери музейництва в Карпатському регіоні.
Територіальні межі дослідження. Опрацьовані матеріали стосуються міст і районів Карпатського регіону, який складається з чотирьох адмiнiстративних одиниць (областей): Львiвська, Закарпатська, Iвано-Франкiвська та Чернiвецька областi. Вибір саме таких територіальних меж зумовлений важливою роллю цього регіону в соціально-економічному та духовному житті України, унікальністю його історико-культурної спадщини та особливостями практичного досвіду, набутого у сфері, що досліджуються.
Метою дослідження є оцінка стану розвитку музейної справи в Карпатському регіоні та пошук шляхів підвищення життєздатності музейних установ.
Для виконання поставленої мети необхідно виконати такі конкретні завдання:
Джерельна база роботи. Історія розвитку музеїв, теорія та методика музейної роботи є предметом дослідження музеєзнавства – порівняно молодої історичної дисципліни, що виникла в Україні у другій половині ХІХ ст. Тому музеї вивчаються переважно істориками, серед яких слід назвати Данилюк А., Мезенцеву Г., Скрипника Г., Хведась А. та деяких інших. Музеї ж як об´єкти туристичної діяльності, вивчаються в галузях географії культури та туристичному краєзнавстві. Серед останніх публікацій в цій сфері слід відмітити «Туристичне краєзнавство» Петранівського В.Л. та Рутинського М.Й., де детально розглянуто класифікацію та сучасну роль музеїв, здійснено огляд визначних музеїв України. Окремим проблемам функціонування музеїв було присвячено дисертаційні дослідження Г.А. Скрипник та Р.В.Маньківської. Чимало актуальної інформації містять Інтернет-сайти установ культури та місцевої влади адміністративних центрів Карпатського регіону, зокрема, Закарпатської ОДА.
Структурно робота складається зі вступу, трьох розділів, висновків, списку використаної літератури та додатків.
Термін «музей» в перекладі з грецької мови означає місце, присвячене музам, донькам богині пам´яті Мнемозіти. Вважаючи їх покровительками науки і мистецтва, греки будували на їхню честь храми, які називали музейонами. Саме звідси й походить термін «музей» [10;22].
Суспільні відносини в галузі музейної справи регулюються Законом України «Про музеї і музейну справу» від 29.06.1995 р. № 249/95-ВР. Згідно якого, музеї – це культурно-освітні та науково-дослідні заклади, призначені для вивчення, збереження та використання пам'яток природи, матеріальної і духовної культури, прилучення громадян до надбань національної і світової історико-культурної спадщини.
Музейна справа – це спеціальна галузь культурно-освітньої та наукової діяльності, яка здійснюється музеями щодо комплектування, збереження, вивчення і використання пам'яток природи, матеріальної і духовної культури [1]. Основними напрямами музейної діяльності є культурно-освітня, науково-дослідна діяльність, комплектування музейних зібрань, експозиційна, фондова, видавнича, реставраційна, пам'яткоохоронна робота, а також діяльність, пов'язана з науковою атрибуцією, експертизою, класифікацією, державною реєстрацією та усіма видами оцінки предметів, які можуть бути визначеними як культурні цінності, з метою включення до Музейного фонду України.
В цілому, термін „музейна справа” може бути розтлумачено як:
а) національна музейна політика (музейне законодавство, музейне будівництво, організацію керівництва музеями);
б) музеєзнавство;
в) музейна практика.
Національна музейна політика – це сукупність основних напрямів і засад діяльності держави і суспільства в галузі музейної справи. Основними напрямами національної музейної політики є: збереження історичних пам'яток та інших об'єктів, що становлять культурну цінність; повернення в Україну культур, цінностей народу, які знаходяться за її межами; забезпечення соціально-економічних, правових і наукових умов для ефективної діяльності музеїв; сприяння формуванню сучасної інфраструктури музеїв; підтримка і розвиток мережі музеїв; забезпечення підготовки та підвищення фахової кваліфікації музейних кадрів, їх правовий і соціальний захист; бюджетне фінансування (у т. ч. на пайових засадах) і пріоритетне матеріально-технічне забезпечення розробки та реалізації державної, регіональної, і місцевих програм розвитку музейної справи; забезпечення охорони музеїв; підтримка фундаментальних і прикладних наук, досліджень, пов'язаних з музейною справою; сприяння міжнародному співробітництву в галузі музейної справи [1;5].
Музеєзнавство або музеологія - розробляє історію розвитку музеїв, теорію та методику музейної роботи, вивчає історію та закономірності розвитку музеїв, їх внутрішню організацію, систему наук, комплектування музейних фондів, документування і зберігання колекцій, методику побудови музейних експозицій і виставок, а також форми науково-освітньої діяльності музеїв. Музеєзнавство не лише вивчає роботу музеїв, а й спрямовує її [10;36].
Музейна практика – науково-фондова діяльність, наукове проектування музейної експозиції, архітектурно-художнє вирішення музейної експозиції, навчально-виховна робота.
Основний зміст музейної науково-фондової діяльності становлять: 1) збиральницька робота і комплектування фондів; 2) первинний облік (реєстрація) та наукова інвентаризація; 3) каталогізація фондів та створення науково-фондового паспорта; 4) створення належних умов збереження музейних фондів.
Завданням наукового проектування є: 1) глибоке вивчення історії краю, міста чи села; 2) дослідження музейних колекцій та їх наукова обробка; 3) опрацювання окремих тем, пов'язаних з експозицією музею; 4) розробка експозицій (складання тематичних структур та тематико-експозиційних планів); 5) розробка питань методики і техніки музейної справи.
Результати науково-дослідної роботи працівників музеїв оформляють у вигляді нових виставок, розділів експозицій, каталогів, методичних розробок екскурсій, наукового опису цінних експонатів, а також статей та монографії з різних питань історії, культури, економіки чи науки, пов'язаних з матеріалами музеїв. Тематика наукових досліджень музейних працівників дуже різноманітна і визначається здебільшого характером колекцій музею. Найчисленнішими виданнями музеїв є путівники, розраховані на масового читача. Вони знайомлять з історією музеїв, їхніми експозиціями і фондами, розповідають про найцінніші збірки. Музейні колекції популяризують і за допомогою інших видань: альбомів (наприклад, "Київський музей історичних коштовностей", "Львівська картинна галерея", "Харківський художній музей", "Львівський музей українського мистецтва", "Музей російського мистецтва у Києві", "110 раритетів Львівського історичного музею" тощо); комплектів листівок ("Львівський історичний музей"), репродукцій тощо.
Види та форми освітньо-виховної роботи музеїв - екскурсії, лекції, систематичні зустрічі з відвідувачами, тематичні вечори й конференції, походи по місцях історичних подій, робота пересувних музеїв, організація пересувних виставок, участь у радіо- й телепередачах тощо.
Мета освітньо-виховної роботи музеїв - шляхом популяризації експозицій і колекцій пропагувати знання про природу й суспільства сприяти освіті широких верств населення, вихованню національної свідомості. Як і будь-яка інша, масова освітньо-виховна робота музеїв планується і в відповідний спосіб готується [10;39-45].
На сьогодні в Україні діє 445 державних та комунальних музеїв, до яких входять 94 філії та 689 відділів, що не мають статусу юридичної особи, однак фактично є автономними музеями. До сфери управління Міністерства культури і туризму України належить 8 національних музеїв та 14 заповідників. А загалом за даними Міжнародного благодійного фонду «Україна 3000» в нашій державі існує 4000 музеїв різного статусу і спеціалізації [9;33].
Законодавче забезпечення діяльності музейної справи передбачається Законом України "Про музеї та музейну справу" від 29 червня 1995 року. Цей Закон регулює суспільні відносини в галузі музейної справи, встановлює правові, економічні, соціальні засади наукового комплектування, вивчення, збереження та використання пам'яток природи, матеріальної і духовної культури, діяльності музейних закладів в Україні [1;5].
Кожний музей має свою специфіку, що вплинуло на створення музейної мережі та їх класифікацію за профілями, відомчою приналежністю.
За своїм профілем музеї поділяються на такі види: історичні, археологічні, краєзнавчі, художні, природничі, літературні, мистецькі, науково-технічні, етнографічні, технічні, галузеві тощо.
На основі об'єктів культурної спадщини, пам'яток природи, їх територій можуть створюватися музеї просто неба та меморіальні музеї садиби.
На основі ансамблів, комплексів пам'яток та окремих пам'яток природи, історії, культури та територій, що становлять особливу історичну, наукову і культурну цінність, можуть створюватись історико-культурні заповідники, музеї-заповідники, музеї просто неба, меморіальні музеї-садиби [1;5-6].
На початковому етапі створення музеїв проводиться наукове комплектування фондів різними шляхами.
Музейний
фонд є національним багатством України
і невід'ємною складовою
Музейний
фонд України - це сукупність
рухомих пам'яток
природи, матеріальної і духовної
культури, які мають художнє,
історичне, етнографічне та
наукове значення (далі - пам'ятки),
незалежно від їх виду, місця
створення і форм власності, та
зберігаються на території України,
а також нерухомих пам'яток, що
знаходяться в музеях України і
обліковані в порядку, визначеному
цим Законом [1;8].
Формування Музейного фонду
Історію музейництва в Карпатському регіоні починається з Підгорецького замку, де приватне зібрання пам'яток старовини та демонстрація їх відвідувачам були започатковані в 1730-х роках. У 1823 р. з ініціативи князя Генрика Любомирського, куратора Закладу Оссоленіум цій Інституції було передано його колекції (задум був реалізований його сином лише у 1870 р., коли чисельну збірку перевезли з Пшеворська до Львова, де вона стала першою публічною музейною збіркою). Вхід для огляду був безкоштовний. У різні часи музей князів Любомирських поповнював свої колекції за рахунок дарів наукових товариств, магнатів Потоцьких, Сапєг, Замойських, Дідушицьких, львівських міщан, родини Юліуша Словацького, Садока Баронча та багатьох інших. Фонди музею налічували близько 10 000 рукописів, автографів і дипломів, близько 25 000 гравюр і таку саму кількість монет і медалей, декілька тисяч одиниць зброї, кілька сотень картин [11;24-25].
Першим міським музеєм Львова став Промисловий, створений з ініціативи професора Львівської політехніки архітектора Юліана Захарієвича (1872 р.). Перші експонати закуповувались на Віденській та Краєвій (Львів, 1887 р.) виставках та виставлялись у будинку біля міської стрільниці, згодом у кількох залах ратуші. У 1894 р. на вул. Гетьманській (нині пр. Свободи) постав новий будинок, спроектований Л. Марконі та К. Яновським (нині - приміщення Національного музею). Експозиція з більше ніж шість тисяч предметів художнього промислу і народного мистецтва відкрита для огляду у 1904 р.
Перший
музей української громади
Завдяки заходам старійшини Ставропігії, відомого історика професора університету Ісидора Шараневича у 1889 р. відкрито Музей Львівського Ставропігійського братства (інституту), який починав свою діяльність 1887 р., як виставка. 1863 року створено музей в Чернівцях, а 1912 року - Подільський музей у Тернополі. У 1895 р. відкрито Археологічно-етнографічний музей НТШ. Першими збирали матеріали для музею (народний одяг, народні художні вироби) І.Я. Франко, В.М. Гнатюк та ін. Завдяки підтримці видатних вчених, художників, письменників (зокрема. Лесі Українки, К.В. Квітки, О.Г. Сластіона та ін.), музей поповнився збірками килимів, плахт, рушників, дерев'яного й скляного посуду з Наддніпрянщини [11;32].
Одним
із фундаторів музейної справи в Західній
Україні був визначний
1907 року у Львові відкрито міську художню галерею, яка, перемістившись у придбаний будинок професора Лозинського у 1914 р., дістала назву Національної галереї міста Львова (тепер Львівська галерея мистецтв). Основою її збірок стали 300 творів західноєвропейського мистецтва, придбані львівським магістратом у цукрозаводчика з Поділля І. Яковича (в т.ч. "Автопортрет" Рембрандта, полотна видатних художників нідерландської школи).
Одним
з найстаріших природничих
З 1852 року працює Палеонтологічний музей при кафедрі історичної геології та палеонтології геологічного факультету ЛНУ ім. І. Франка Колекція фауни і флори музею є однією з найдавніших в Європі, початок збирання якої закладено ще в 1825 році австрійським геологом Людвигом Цейшнером.
У музейній мережі Львівщини зареєстровано один із найкращих закладів археологічного профілю в Україні — Археологічний музей історичного факультету ЛНУ ім. І. Франка. Його фонди налічують понад 25 тисяч археологічних пам’яток.
Унікальні пам’ятки з історії розвитку львівської і, зокрема, української фармації від найдавніших часів до наших днів представлено в Народному музеї-аптеці “Під чорним орлом“ у Львові. Тут уже третє століття діє найдавніша у Львові аптека “Під чорним орлом“, відкрита військовим фармацевтом Францом Вільгельмом Наторпом у другій половині ХVІІІ ст. 1966 року на базі ст
| аровинної
діючої аптеки відкрито музей-аптеку.
Кембриджський університет визнав Музей-аптеку
найцікавішим туристичним об’єктом України.
Понад 500 одиниць унікальної вимірювальної техніки з ХІХ століття до наших днів представлено в експозиції Народного музею метрології та вимірювальної техніки, що діє при Львівському регіональному державному центрі стандартизації, метрології та сертифікації. Народний музей хліба Покрови Пресвятої Богородиці у Львові — найбільша народна святиня Хліба, що з 1987 року працює при Львівському автомобільно-дорожньому технікумі [11;41-49]. Унікальні предмети демонструє Музей історії ВАТ “Львівгаз”, де зібрано історію одного з найстаріших газових заводів не тільки в Україні, а й в Європі*. Закарпатський
краєзнавчий музей у м. * HYPERLINK "http://uk.wikipedia.org/wiki/ Музей
заснований * HYPERLINK "http://uk.wikipedia.org/wiki/ -
на правах філіала -
на правах відділів: * HYPERLINK "http://uk.wikipedia.org/wiki/ У
фондах закладу зберігається близько
120 тис. пам'яток. Серед них— цінні * HYPERLINK
"http://uk.wikipedia.org/wiki/ Музей народного мистецтва Гуцульщини та Покуття імені Й. Кобринського у Коломиї - це один з найбільших і найпрославленіших етнографічних музеїв не лише України, а й Європи й цілого світу. Музей розміщено в історичній будівлі Українського Дому, збудованого у 1880 р. Колекція цього музею налічує близько 30 тис. оригінальних експонатів - пам'яток матеріальної культури автохтонів Гуцульщини і Покуття від доби Трипілля до сьогодення. Це дає змогу відвідувачам музею простежити культурну неперервність етнічного розвитку на землях Українських Карпат і Прикарпаття впродовж п'яти останніх тисячоліть і на власні очі переконатися у феноменальній сталості художньо-мистецьких традицій мешканців цього самобутнього терену. Музей має 18 експозиційних залів, побудованих за хронологічно-етнографічним принципом. Окрасою експозиції виступають художні вироби майстрів Гуцульщини з металу та рогу, виготовлені різноманітною технікою: гравіруванням, інкрустацією, гарячим й холодним куванням, плетінням й жируванням. Гуцульська кузня (наборні пояси, наприклад) чітко відповідає художнім прототипам епохи Хорватського союзу племен й Київської Русі. Чільне місце в експозиції також посідають гуцульські й покутські писанки. Єдиною у своєму роді є музейна колекція гуцульських сирних іграшок-оберегів з виразною давньослов'янсько-язичницькою символікою. А найоригінальнішим музеєм України, по праву, визнано Коломийський музей "Писанка". Він знаходиться в оригінальній будівлі у формі велетенської писанки (висота 13 м). Саме на Гуцульщині й Покутті українське писанкарство сягнуло найвищого мистецького рівня й глибини філософського світовідображення. Тож експозиція музею "Писанка" знайомить з багато-тисячолітньою історією писанкарства, з різноманітними техніками її розпису та розмаїттям орнаментальних мотивів української писанки. Івано-Франківський художній музей. Знаходиться у ренесансній споруді Колегіального костелу XVII ст. Цей музей є справжньою скарбницею образотворчого і народного мистецтва краю. Його колекція нараховує понад 15 тис. експонатів. Музей знайомить з унікальними пам'ятками галицького іконопису й барокової скульптури, творчістю класиків українського малярства: К. Устияновича, І. Труша, Я. Пстрака, Ю. Панькевича, О. Новаківського, О. Сорохтея, О. Кульчицької та ін., а також творами зарубіжних майстрів XVIII -- першої половини XX ст. Художній музей має два регіональні відділи: Музей-пам'ятку дерев'яної архітектури та живопису XVI --XVIII ст. у Рогатині та Художньо-меморіальний музей В. Касіяна у Снятині. Історія створення музеїв на території Чернівецької області сягає другої половини ХІХ ст.. У другій половині ХІХ — поч. ХХ ст. на Буковині, крім закритих фамільних колекцій відомих заможних родів барона Юрія Василька, Гормузакі-Доксакі, Фішерів та ін., існували приватні колекції, відкриті для широкого загалу. Такою була колекція килимів Йогана Зоти, яку досліджував віденський мистецтвознавець Алоїз Рігль, колекція картин Ромуальда Шалі, яку він експонував у власному будинку. Відомим колекціонером був доктор А.Швірх, у збірці якого були оригінали полотен італійських, польських та буковинських майстрів.Художник митрополії Епамінонда Бучевський мав у своєму розпорядженні декілька великих відділень, які утворювали справжній музей, до того ж був пристрасним колекціонером: збирав перські килими, старовинну порцеляну, кераміку, твори народного мистецтва. Збірка експонувалася у тодішній резиденції митрополитів. Мистецькі збірки мали також др. Євген Міткевич, Андреас Мікулич, Лео Паллаш, Августа Кохановська та ряд інших буковинців. Предмети з цих та інших колекцій експонувалися в галереях та на виставках, які були дуже популярними в ті часи[22;11-25]. З середини ХІХст. прокинулася зацікавленість народів Австро-Угорщини своєю історією. Буковина не стала винятком: ще більше посилюється увага до старожитностей, їх вивчення та колекціонування. Сформувався ряд колекцій краєзнавчого спрямування, які належали Д.Бучевськиму, З.Воронці, В. Василовському, Д. Носієвичу, О. Мироновичу, Ф. Віккенгаузеру та іншим. З
метою створення музею у Напередодні Першої світової війни у музеї налічувалось близько 9000 експонатів, з якими активно і успішно працювали дослідники: всі вони були описані, згруповані і пронумеровані. Видавався річник Буковинського крайового музею, у якому публікувалися звіти, наукові праці, зокрема К.Ромшторфера, Є. Максимовича, Й.Полека та ін. З початком Першої світової війни діяльність музею тимчасово призупинилася. До цього часу вона була чітко налагоджена, положення Статуту втілювали в життя: кількість фондових матеріалів на 1913 р. сягнула декількох тисяч, музей проводив виставки як на основі власних фондів, так і приватних колекцій. Форми і методи роботи виставок передової техніки і технології нагадували сучасні: підприємці Буковини та сусідніх країн (Румунії, Росії) могли закуповувати експонати. За рахунок як промислових, так і художніх виставок-продажів, які широко практикував Промисловий музей, він покращував своє матеріальне становище. Музей заснував фахові навчальні курси — від технології домашніх промислів до курсів з архітектури, металообробки, технології обробки каменю. На курсах викладали відомі фахівці як з Буковини, так і з інших країн Європи. Вийшли друком підручники, авторами яких були К. А. Ромшторфер, Г. Вігліцький, Г. Міттельман, вчителі А. Ванек, Р. Тучек [22;25-28]. У 1934 р. зусиллями Володимира Залозецького на горі Цецино у передмісті Чернівців було збудовано різьблену гуцульську хату та прикрашену різьбою браму з дашком для хвіртки та воріт. Це мало започаткувати маленький музей гуцульського мистецтва Буковини. Є дані, що в 1938р. цей музей відвідав відомий Чернівецький лікар та скульптор Опанас Шевчукевич з дружиною Ольгою. Подальша доля цього музею невідома. Вважають, що він згорів у кінці 30-х років. До наших днів збереглася лише різьблена брама, на якій вирізано дату „ 1934 ”. В даний час брама встановлена на території Чернівецького музею народної архітектури та побуту. Перші музеї на Буковині та їх сподвижники здійснили титанічну роботу як у справі збереження пам’яток історії та мистецтва, просвітницької роботи, так і популяризації буковинського мистецтва у всій монархії. Щорічники крайового музею, яких вийшло 14 чисел, були ілюстрованими, публікували наукові дослідження в галузі мистецтва, архітектури, археології авторства Є. Максимовича, Ф. Кайндля, К. Ромшторфера, інших чернівецьких та іногородніх дослідників, надавали інформацію про споріднені музеї та мистецькі події Австрії; детальні звіти крайового та промислового музеїв віддзеркалювали культурне життя тогочасних Чернівців, фіксуючи відвідуваність музеїв та тимчасових виставок, зацікавленість організовуваними лекторіями і фаховими курсами, зразковими майстернями. Каталоги виставок ілюстрували життя краю, різні сфери, до яких музеї були дотичними. Каталоги мистецьких експозицій, які побачили світ саме завдяки музеям, зберегли для нас імена митців і назви творів, які сьогодні є втраченими або загубленими [22;31-38]. На сьогоднішній день в Чернівецькій області варто особливо виділити Чернівецький краєзнавчий музей— обласний краєзнавчий музей у місті Чернівцях, де зберігається найбільше зібрання матеріалів і документів з історії, етнографії і культури Північної Буковини. Чернівецький краєзнавчий музей має чимало залів (близько 20), які входять до двох великих відділів: природи Буковини й історії. Поєднання природи з давньою історією надає можливість цілісного огляду музейної експозиції. Історичний відділ, що в рази більший за природний, включає також значні археологічні й етнографічні колекції, документи, матеріали й численні предмети з історії Буковини. Багатою і цікавою є його нумізматична колекція, колекція зброї XVIII— ХІХ століть. Гордістю музею є колекція творів образотворчого та декоративно-прикладного мистецтва, основу якого складають ікони XVI— XVIІІ ст.ст., твори видатних буковинських митців М.Івасюка, Ю.Пігуляка, Є.Максимовича, А.Кохановської тощо. Колекція стародруків представлена книгами трьох визначних центрів друкарства України— Київським, Львівським та Почаївським. Документальна частина, крім великого числа світлин включає, матеріали про селянське повстання 1848-49 pp. під проводом Л.Кобилиці). Чернівецький Музей буковинської діаспори є науково-дослідницьким та науково-освітнім закладом. У Музеї експонуються та зберігаються документи пов'язані з історією, розвитком та сучасним побутуванням у багатьох регіонах світу вихідців із Буковини, їхнім родоводом, взаєминами з отчим краєм, участю в становленні держав перебування, у примноженні матеріальних і духовних скарбів людства. Експозиція
складається із чотирьох тематичних
розділів. У першому розділі представлені
матеріали про три хвилі ІІІ.
РЕКОМЕНДАЦІЇ ЩОДО ВДОСКОНАЛЕННЯ
ОРГАНІЗАЦІЇ МУЗЕЙНОЇ
СПРАВИ В КАРПАТСЬКОМУ
РЕГІОНІ За результатами дослідження основні проблеми спричинені перш за все недостатнім фінансуванням музейних установ і є однією із найбільш серйозних проблем в їх діяльності. Насамперед, варто відзначити неритмічність виділення коштів на музейні заклади. Зазвичай велика сума коштів приходить до закладу наприкінці четвертого кварталу, в результаті чого музеї не можуть виконати заплановані завдання. За умов ринкової економіки музейні заклади не можуть розраховувати лише на державну підтримку. Виживання музею у сьогоднішніх умовах зумовлюється його здатністю пошуку джерел додаткового позабюджетного фінансування. Проте, вітчизняні музеї, як бюджетні організації, мають обмежені можливості для ведення комерційної діяльності і заробляння коштів на власне утримання. Податкове законодавство не відкриває перед музеями реальних перспектив для переходу на ринкові моделі господарської діяльності. Існуюча практика бюджетного фінансування музеїв не створює стимулів для нарощування обсягу супутніх послуг: збільшення обсягу надходжень від комерційної діяльності музею, зазвичай тягне за собою скорочення бюджетних асигнувань на його утримання та виводить його за межі системи оподаткування, передбаченого для неприбуткових організацій. Приватних колекцій, які були б відкритими для широкого загалу, в Карпатському регіоні доки немає. Хоча належним чином організована музейна справа може стати непоганим бізнесом. Про це свідчить європейський та американський досвід. В кожному маленькому містечку діє щонайменше декілька музеїв або виставок - постійних або тимчасових. При чому більшість з них фінансується не з державного бюджету, а за допомоги спонсорських грошей. Кожна велика корпорація або підприємство вважає за честь утримувати такий заклад за власні кошти. Пошук потенційних донорів і робота зі спонсорами (фандрейзинг) є одним із основних завдань музейного менеджменту. Проте, у вітчизняних музеях відсутні відділи, або фахівці, які спеціально займаються цим питанням. Відсутність державного стимулювання спонсорства і меценатства стримує процес залучення позабюджетних коштів на розвиток музейної справи, хоча існує тенденція відродження традицій меценатства та спонсорства: у Криму Благодійний фонд «Деметра» багато років підтримує Керченський історико-культурний заповідник, сприяє його дослідницький і видавничій діяльності. Благодійний фонд «Розвиток України» надав кошти на реставрацію Митрополичого будинку на території Національного заповідника «Софія Київська». При Національному художньому музеї України діє Фонд сприяння розвитку НХМУ, працює майстерня з виготовлення рам і видавництво «Артанія Нова». Зазвичай спонсори допомагають великим музейним закладам устаткуванням, оргтехнікою, виділяють кошти на окремі видання і ремонт приміщень. Для залучення додаткових ресурсів окремі музеї проводять на власній території презентації, вистави, концерти, фестивалі тощо. Однак такі масштабні акції можуть собі дозволити здебільше великі популярні туристичні об’єкти: Кам’янець-Подільський державний історичний музей-заповідник, відділи Національного заповідника «Софія Київська» (музей «Судацька фортеця», «Андріївська церква»), музей «Київська фортеця» тощо. По-друге, нагальні проблеми (перешкоди) розвитку музейної справи в Україні спричинені недосконалістю законодавства. В Україні неозброєним оком видно, що державний і місцеві бюджети не в змозі самостійно утримувати існуючу кількість «захищених» об’єктів в належному стані. Формально саме держава зараз є найбільшим руйнівником культурної спадщини, адже левова частка занедбаних пам’яток перебуває на балансі різних державних установ. Отже,
для України вкрай важливо
в найкоротший термін зупинити існуючий
безлад з приватизацією об’єктів
культурної спадщини й організувати їхнє
роздержавлення в такий спосіб, щоб, по-перше,
зберегти їх, а по-друге, використати приватний
імпульс для розвитку економіки і туризму. Це
означає не тільки прийняття нормативних
актів, але й підвищення ефективності
діючої (вірніше сказати – Одним з перших законів, які підписав президент Віктор Ющенко у січні 2005 р., був закон про тимчасове припинення приватизації пам’яток культурної спадщини до затвердження переліку об’єктів, які повинні залишитись у державній власності. Кабінет Міністрів отримав доручення розробити і подати до ВРУ проект закону зі списком таких об’єктів.Цей процес розтягнувся на два роки. Лише у квітні 2007 р. проект Закону «Про перелік пам’яток культурної спадщини, які не підлягають приватизації» був у першому читанні проголосований парламентом. Зазіхання на музейні приміщення і території, на жаль, стали буденним явищем. Прикро, але дії таких загарбників досить часто досягають мети. Музеї виселяють, в їхніх охоронних зонах будують комерційні приміщення чи елітне жило. Для прикладу, на Самбірщині, в Львівській області, розвивається грандіозний скандал навколо чергової рейдерської атаки на історико-етнографічний музей "Бойківщина". Знову зазіхають на землю музею. Таке враження, що держава цілеспрямовано знищує музейну справу. Коріння
цієї проблеми, на погляд автора, мають
кілька складових. По-перше, об’єктивно
із зміною ситуації в суспільстві
музеї опинилися в нових По-друге, правовий безлад накладається на відсутність відповідної культури ставлення до музеїв з боку громадськості, влади та приватного сектору. В сучасному українському суспільстві не працюють моральні «запобіжники», які б блокували наміри «поживитися» за рахунок музею ще на рівні думок. По-третє, збільшення нападів на музеї непрямо провокується відсутністю адекватного відпору загарбникам. На жаль, музеї досі тішаться ілюзіями, що хтось має їх захистити. В ідеалі це повинна бути держава, яка стоїть на сторожі духовного багатства свого народу, його історії. Але музейники не хочуть усвідомити, що механізми державного захисту в нинішніх умовах не спрацьовують автоматично. На даному етапі владу, особливо – місцеву, треба змушувати розбиратися у проблемних питаннях і ставати на бік музеїв. Тільки шляхом постійного «виховання» чиновників, можна зробити їх союзниками музеїв – щирими чи «підневільними». [7;22] Сучасні
інформаційні технології є невід’ємним
компонентом музейного У травні 2008р. в МКТ розпочала роботу тестова версія автоматизованої інформаційної системи «Музейні фонди України». Система є результатом виконання завдання (проекту) Національної програми інформатизації. До складу Системи входять: веб-портал «Україна музейна»і сервер віртуальних експозицій. Проте, даний проект ще потребує інформаційного наповнення. Але,
навіть без допомоги сучасних технологій,
музеї можуть і повинні інформувати
про свою діяльність місцеве населення,
колег і потенціальних Перед українськими музеями гостро стоїть питання налагодження PRкомунікацій з громадськістю. Вітчизняні музеї дуже слабко рекламують себе і власну діяльність. У музеях зазвичай немає відділів або фахівців, які б спеціально займалися рекламою закладу, нових експозицій і виставок. За умов державного фінансування, відсутності конкурентної боротьби за відвідувачів і стимулів до заробляння коштів, у керівників українських музейних закладів немає розуміння важливості реклами і нових форм роботи. У вітчизняних ЗМІ та часописах, навіть таких як журнали «Музеї України», «Пам’ятки України», бюлетень «Український музей» публікують замало матеріалів, які присвячені музейним технологіям, новим формам роботи з відвідувачами, удосконаленню сучасного музейного та пам’яткоохоронного законодавства. Для вирішення нагальних проблем музейної справи в Україні назріло питання створення центру, який би проводив моніторинг сучасних проблем вітчизняних музеїв, координував діяльність усіх музейних закладів і міг би надавати науково-методичну підтримку. В МКТ існуєВідділ аналізу та прогнозування музейної справи. Через малу кількість працівників відділ не може впроваджувати вітчизняну музейну політику на належному рівні. Поза увагою МКТ залишаються приватні, відомчі, при вищих навчальних закладах музеї, вони позбавлені державної підтримки, хоча експонати та фонди цих закладів, згідно чинного законодавства, є частиною Музейного фонду України. Науково-методичний відділ музеєзнавства Національного музею історії України на даний момент позбавлений приміщення, а відтак його діяльність паралізована. Розроблена даним відділом концепція науково-довідкового видання «Українська музейна енциклопедія» залишилася без належної уваги і підтримки з боку держави. Детально розглянувши основні проблеми та перешкоди на шляху розвитку музейної справи в Україні, автор розробив наступні рекомендації щодо вдосконалення сучасного стану музейної справи. По-перше, для забезпечення ефективної діяльності музейних установ Карпатського регіону є перш за все належне фінансове забезпечення діяльності на належному рівні, в тому числі за рахунок коштів Державного бюджету, особливо для придбання експонатів. Другим напрямком вирішення проблем, на думку автора, є вдосконалення законодавства та державна підтримка музейної справи в Україні, а саме: – Внести зміни до Законів України «Про податок на додану вартість», «Про оподаткування прибутку підприємств», які б сприяли акумуляції в музеях зароблених коштів (продаж квитків, лекції, інші заходи) шляхом скасування ставки ПДВ на час здійснення комерційної діяльності, що відбувається в рамках статуту, функцій та завдань музейних установ; – Внести зміни та доповнення до Закону України «Про музеї та музейну справу», які б знімали обмеження стосовно додаткових джерел фінансування музеїв та передбачали можливість здійснення музеями комерційної діяльності в рамках завдань та функцій музейних закладів; – Внести зміни до Закону України «Про благодійництво та благодійні організації» щодо спрощення та здешевлення процедури створення благодійної організації, передбачити можливість формування майна благодійної організації за заповітом. Запровадити податкові пільги для корпоративних благодійників та отримувачів благодійної допомоги через внесення змін до Законів України «Про оподаткування прибутку підприємств», «Про оподаткування доходів фізичних осіб», вивчити можливості для запровадження зниженої ставки ПДВ для товарів, які можуть бути визначені суспільно корисними, враховуючи досвід країн, що входять до Європейського Союзу; – Розробити та вжити заходи з боку Міністерства культури і туризму України з оптимізації кадрової політики у музейній сфері, які б передбачали організацію процесу навчання керівних кадрів музеїв основам менеджменту (підвищення кваліфікації шляхом семінарів, тренінгів). Відповідна система заходів мала б сприяти створенню нових музейних спеціальностей – музейного менеджера, музейного маркетолога. – Ініціювати Державному комітету телебачення і радіомовлення України сприяти програмі з популяризації українських музеїв, які б висвітлювали актуальні питання розвитку музейної справи, актуалізували світовий досвід музейного менеджменту, соціальну рекламу. До реалізації відповідної програми залучати організації громадянського суспільства, благодійні фонди. – Створити при МКТ або одному з великих національних музеїв спеціалізований центр, який би займався моніторингом музейної справи, надавав науково-методичну допомогу закладам усіх форм власності і статусу, інформував музеї про існуючі вітчизняні та зарубіжні програми, що спонсорують музейні проекти[21]. Незважаючи
на існуючі проблеми в діяльності
музейних установ, більшість бере участь
у реалізації проектів щодо покращення
розвитку свого закладу та навчальних
програмах[17]. ВИСНОВКИ В роботі розкривається сутність та значення музею як соціально-культурного інституту, висвітлюються особливості науково-дослідної і культурно-освітньої діяльності музеїв. Значна увага приділяється класифікації музеїв, особливостям формування музейних фондів, менеджменту та маркетингу у музейній справі. В ході дослідження було виявлено, що українським музейним закладам на прикладі музейних установ Карпатського регіону, бракує фінансування та матеріально-технічного забезпечення, площ та відповідних приміщень; досвіду та профільних фахівців – музейних менеджерів; недостатній взаємозв'язок між закладами. Низький соціальний статус працівників музеїв негативно позначається на мотивації їхньої праці, заважає залученню молодих спеціалістів до роботи у музеях. Недостатній рівень інформатизації (відсутність web-сайтів, електронної пошти, телефонного зв’язку тощо), обмежена кількість спеціалізованих музейних видань, недосконалість музейного маркетингу негативно впливають на популяризацію вітчизняних музеїв, звужують їхню роль у культурному просторі України та світу. Відсутній єдиний державний координаційний центр, який би надавав науково-методичну підтримку музейним закладам, проводив постійний моніторинг стану вітчизняної музейної галузі. Державою не створені дієві законодавчі механізми для адаптації роботи музеїв в ринкових умовах, залученню позабюджетних ресурсів на їхній розвиток, активізації спонсорства і меценатства. Потребує удосконалення можливість залучення з боку музеїв позабюджетних ресурсів, які варто було б спрямувати на модернізацію музейних закладів. Для покращення стану музейної галузі необхідно:
СПИСОК
ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ |
Назва музею | Характеристика | Додаткова їнформація |
| 1. | Львівська національна галерея мистецтв | Експозиція в приміщенні Галереї знайомить з основними стилями та напрямками європейського мистецтва ХІХ-ХХ ст. (ампір, романтизм, імпресіонізм, модерн, неовізантинізм та ін.). До найбільш вартісних експонатів належать колекції європейського мистецтва, львівського портрету, українського портрету XVI-XІХ ст., ікон та меблів. | вул. Стефаника,
3 тел.: +38 (032) 261-46-47 Графік роботи: щодня, крім понеділка з 11.00 до 18.00, в неділю з 12.00 до 17.00. |
| 2. | Львівський історичний музей | Будівля музею на площі Ринок, 6 - перлина ренесансної архітектури. З 1993 р. у Королівських залах розміщено експозицію відділу "Історичні коштовності", де представлено найцінніші мистецькі пам'ятки ХVІІ - ХІХ ст. - меблі, живопис, старовинні годинники, порцеляну, художнє скло, старовинні ордени. | пл. Ринок, 6 тел. +38 (032) 274-33-04 Графік роботи: щодня окрім середи з 10.00 до 17.30. |
| 3. | Музей археології при Інституті українознавства ім. І Крип'якевича НАН України | У музеї представлено біля 3 тисячі експонатів. Перший зал розповідає про розвиток археології на заході України. Наступні зали присвячені великим археологічним епохам – палеоліту та мезоліту, неолітичній та мідно-кам’яній добі, бронзовому і ранньозалізному вікам, періоду римського часу, ранньослов’янському та давньоруському періодам, пізньому середньовіччю. | вул. Винниченка,
24, 2-й пов. тел. +38 (032) 276-51-61 Вхід за попередньою домовленістю. |
| 4. | Зоологічний музей ЛНУ ім. І.Франка | Наукові колекції музею представляють фауну всіх континентів та акваторій крім Антарктиди. | вул. Грушевського,
4, 3-й пов. тел. +38 (032) 279-45-48 Графік роботи: щодня, крім суботи і неділі, з 10.00 до 16.00. |
| 5. | Художньо-меморіальний музей Леопольда Левицького | Поряд із меморіальними предметами та особистими речами художника представлено 110 творів графіки та 28 живописних полотен, які репрезентують творчий спадок Л.І. Левицького у ретроспективі 1930–1970-х рр.; до них долучається низка архівних матеріалів, світлин із родинного архіву. | вул. Устияновича,
10, тел. +38 (032)261-06-10. Графік роботи: щодня, крім суботи і неділі з 10.00 до 17.00. |
| 6. | Музей найдавніших пам'яток Львова | Експозиція музею представлена археологічними знахідками, старожитностями, творами мистецтва, які розповідають про найдавніший період заснування міста. | вул. Ужгородська,
1 тел. +38 (032) 272-28-86 Графік роботи: щодня, крім неділі та понеділка з 11.00 до 17.00 |
| 7. | Музей - Арсенал | Виставка старовинної холодної, метальної, вогнепальної зброї, захисного озброєння та військового спорядження більше ніж 30 країн світу. Найширше представлена холодна зброя. | вул. Підвальна,
5 тел. +38 (032) 272-19-01 Графік роботи: щодня окрім середи з 10.00 до 17.30. |
| 8. | Музей народної архітектури та побуту | На сьогодні
на території етнозон Музею |
ул. Чернеча
гора, 1 тел. +38 (032) 299-73-28 Графік роботи: щодня, окрім понеділка і вівторка з 10.00 до 18.00. |
| 9. | Музично-меморіальний музей Соломії Крушельницької | Безліч документів,
особистих речей, фотографій, пов’язаних
з життям та сценічною кар’єрою
славетної співачки. Цей архів
став основою експозиції музею і
є вагомою часткою всієї |
вул. С.Крушельницької,
23 (ІІ поверх) тел. +38 032 261-04-76 Графік роботи: щодня, окрім вівторка з 10.00 до 18.00. |
| 10. | Аптека-музей "Під чорним орлом" | Експозиція музею нараховує 16 експозиційних залів загальною площею 700 м.кв. і представлена більше ніж трьома тисячами експонатів. | вул. Друкарська,
2 тел. +38 (032) 272-00-41 Графік роботи: щодня з 10.00 до 18.00. |
| 11. | Кімната-музей Тараса Шевченка | В основу створення
кімнати-музею лягли |
вул. Коперника,
17 тел. +38 (032) 261-47-33 Графік роботи: щодня, окрім понеділка: 10.00- 17.00 |
| 12. | Музей пивоваріння | перший в Україні Музей пивоваріння у Львові. У музеї представлена ексклюзивна колекція різноманітних експонатів серед яких можна побачити давні пивні пляшки з тисненими на склі фірмовими марками; старовинні пивні кухлі, бочки для перевезення пива, рекламну продукцію, рецептурні книги кінця ХІХ століття. | вул. Клепарівська,
18 тел. +38 (032) 294-80-26 Графік роботи:щодня, окрім вівторка з10.30 до 18.00 www.lvivske.com |
| 13. | Палац Потоцьких | Експозицiя Львiвської галереї мистецтв розгорнута на другому поверсi. Її вiдкриває зал античного мистецтва. Європейське мистецтво XIV-XVIII ст. представлене найкращими творами збiрки: українською iконою XV ст. “Св. Параскевою”, полотнами М.Базаїтi, Я.Цуккi, С. Рiччi, Ж.-Е. Лiотара, Ж.Герена, Ф.Гойї. | вул. Коперника,
15 тел. +38 (032)298-67-99. Графік роботи: щодня, крім понеділка з 11.00 до 17.00, в неділю з 12.00 до 16.00. |
| 14. | Музей "Творчість Іoана Георга Пінзеля" | Музей "Творчість Іoана Георга Пінзеля" є філією Львівської галереї мистецтв. | Площа митна, 2 тел. +38 (032)275-69-66. Графік роботи: щодня, крім понеділка з 10.00 до 17.00, в неділю з 12.00 до 17.00. |
| 15. | Каплиця Боїмів | Експозиція у зимовий період не працює. | Пл. Катедральна,
1 тел. +38 (032) 274-40-47 |
Додаток 3.
Чернівецька область
| № | Назва музею | Характеристика | Додаткова інформація |
| 1. |
Музей народної архітектури та побуту |
У фондах музею нараховується 7 964 предметів основного фонду та 96 –науково-допоміжного. Серед них – народний одяг, тканини, селянські знаряддя праці і предмети побуту, меблі, посуд, вироби домашніх промислів і ремесел, твори декоративно-прикладного мистецтва, друковані видання, фотографії та ін. | 58000, м. Чернівці,
вул. Світловодська, 2 Тел.: (03722) 6-29-70 |
| 2. |
Чернівецький обласний художній музей |
Постійно діюча
експозиція: - Орнаментальне мистецтво Буковини кін.ХІХ - ХХ ст. - Образотворче мистецтво Буковини ХУІІ - І по. ХХст. |
58000, м.Чернівці,
Центральна площа, 10 Тел.: (0372) 52-60-71;(0372) 52-42-22; E mail : artmus@unicom.cv.ua |
| 3. |
Чернівецький краєзнавчий музей |
У наш час Чернівецький краєзнавчий музей – це майже 90 тисяч музейних предметів (колекція стародруків з унікальною Острозькою біблією, друкованою І. Федоровим 1581 року; нумізматична колекція, яка налічує понад 3 тисячі монет; цікава колекція зброї; археологічна колекція нараховує понад 12 тисяч музейних предметів; й інше). Гордістю музею є колекція творів образотворчого та декоративно-прикладного мистецтва, основу якої складають ікони XVI-XVIII ст., роботи видатних буковинських митців М. Івасюка, Ю. Пігуляка, Є. Максимовича, А. Кохановської. Природнича збірка налічує майже 10 тисяч натуральних зразків (чучела, мокрі препарати, гербарій, ентомологічні колекції тощо). У ній, зокрема, представлені види, занесені до Червоної книги України, Європейського Червоного списку і Червоного списку Міжнародного Союзу охорони природи, а також ендеміки і релікти. | 58000, м.Чернівці,
вул. О. Кобилянська, 28 Тел.: (03722) 2-44-89 |
| 4. | Музей історії та культури євреїв Буковини | Експозиція музею охоплює період, починаючи від кінця 18 століття до середини 20 століття. Значна кількість експонатів – старовинні книги, документи, поштові листівки, предмети релігії та побуту. Вагоме місце займає релігійне життя євреїв Буковини. Музей знайомить з єврейським культурним та політичним рухом кінця 19 – початку 20 століття | пл. Театральна,
5 т.: 550-666 evromus@rambler.ru |
| 5. | Літературно-меморіальний музей української письменниці О. Кобилянської | Літературно-меморіальний
музей О. Кобилянської засновано
у 1944 р. Розташований у власному будинку
письменниці на вул. Димитрова, 5. В будинку-музеї п'ять кімнат. В трьох з них розміщена літературна експозиція, котра висвітлює життя і творчий шлях письменниці, її громадську діяльність, літературні зв'язки. Дві інші - меморіальні. Це робочий кабінет О. Кобилянської і спальня. |
вул. Йозефа Главки,
1 т.: 523671 |
| 6. | Літературно-меморіальний музей українського письменника Юрія Федьковича. | Розташований в останній прижиттєвій квартирі письменника .В музеї зберігаються документи, фотографії, перші видання творів Ю. Федьковича, наукові та художні твори про його життя і діяльність. Відтворена меморіальна кімната, де в 1885-1888 рр. мешкав письменник, а також робоча кімната редакції газети. ут представлена галерея (експозиція творчості) українських письменників, творчість яких відзначена духовною близькістю Ю. Федьковичу - будителю національної свідомості австрійських українців в середині Х1Х ст. | пл.
Соборна, дім 10
т.: 525-678 |
| 7. | Чернівецький обласний меморіальний музей Володимира Івасюка | Розгорнута експозиція про життя і творчість В. Івасюка. Збережено те, що називається меморіальністю: книги, платівки, фотографії, ноти, чернетки музичних творів, рояль та скрипка Володі, на яких він грав, коли ще навчався у музичній школі. Тобто, тут зберігаються автентичні речі, недоторканість прижиттєвої аури дому творчої людини. | вул. Маяковського,
дім 40 офіс 1
т.: 550-889 |
| 8. | Музей буковинської діаспори | Музейна експозиція починається з матеріалів, що розповідають про еміграційний рух на території краю кінця 19 – першої пол. 20 ст. Наступний зал експозиції “Буковинська діаспора” присвячений діяльності буковинських громад в країнах найбільшого розселення: США, Канаді, Південній Америці, Австралії, країнах Європи. Наступні матеріали експозиції ілюструють зв'язки з буковинською діаспорою на сучасному етапі: туристичні, наукові, громадсько-політичні, мистецькі. Численні документи, фото, оригінальні речі розповідають про наших земляків, що нині знані в світі. Великий інтерес викликають роботи видатної майстрині прикладного мистецтва з Відня Ксенії Колотило. Численні й різноманітні вишиванки: сорочки, рушники, серветки, подушки, скатертини, дерев'яні вироби, викладені бісером, писанки вражають багатством та різноманіттям кольорової гами, композиційним рішенням, високою технікою виконання. | вул. Й.Главки, 1-а т.: 523-671 |
Додаток 4.
Закарпатська область
| № | Назва музею | Характеристика | Додаткова інформація |
| 1. | Закарпатський музей народної архітектури та побуту | Це один із перших
в Україні музеїв просто неба. Із
заходу на схід розташовані взірці
житла і садиб закарпатців
низовинних районів - долинян, у тому
числі угорського та румунського населення,
а на пагорбі – горян: бойків та гуцулів,
а також житлові споруди угорського та
румунського населення. У музеї під відкритим небом розміщені 7 садиб, 6 житлових будівель, церква, дзвінниця, школа, кузня, млин, ступа-сукновальня, корчма. Загалом, у музеї зберігається понад 14 тисяч експонатів. |
м.Ужгород, вул.Капітульна,
33/а тел. (03122) 3-73-92 Відчинено: з 10ºº до 18ºº год., крім вівторка. |
| 2. | Закарпатський обласний краєзнавчий музей | Його зібрання
нараховують близько 110 тисяч експонатів,
які знайомлять з багатовіковою історією
та культурою краю. Експозиції, в залежності
від тематики, об’єднані в окремі фонди,
колекції, відділи:відділ народного мистецтва
з особливо багатою колекцією музичних
інструментів; відділ духовної культури
й історії релігії; відділ природи з цікавою
колекцією корисних копалин, гербаріїв,
чучелами тварин;етнографічні фонди, в
яких одних тільки народних вишивок налічується
понад 2 тисячі;
одна з найбільших в Україні колекція бронзових виробів - 3 тисячі предметів, більшість з яких датується ХIII – ХII ст. до н.е.; нумізматична колекція; колекція вогнепальної зброї ХIV –поч. ХХ ст.; старовинні манускрипти та ін.
|
м.Ужгород, вул.Капітульна,
33 Тел. (03122) 3-44-42 Інтернет-ресурс: www.muzeum.ua Відчинено: з 10ºº до 18ºº год., крім понеділка. |
| 3. | Мукачівський історичний музей | Історію замку й Закарпаття в деталях відтворюють експозиції: історії етнографії, природи та старожитностей. У 12 залах експонуються твори живопису, в тому числі старовинні ікони. До уваги відвідувачів - кілька меморіальних кімнат, колекція писанок Закарпаття. | м.Мукачево, вул.Замок
“Паланок” Тел. (03131) 4-40-53, 4-40-96 Інтернет-ресурс: www.zamokpalanok. mk.uz.ua Відчинено: з 9ºº до 18ºº год. |
| 4. | Музей екології гір та історії природокористування в Українських Карпатах | функціонує в Карпатському біосферному заповіднику як інформаційний еколого-освітній та історико-культурний осередок. Це єдиний в Україні такий музейний комплекс. У першому відділі можна ознайомитися з історією Карпатських гір, їх геологією, геоморфологією, основними типами ландшафтів, рослинним і тваринним світом. У другій частині експозиції розкривається тема природокористування в Українських Карпатах від початку колонізації, що розпочалася в пізньому палеоліті, близько 20 тис.років тому, і до наших днів. | м.Рахів, вул. Червоне
плесо, 77 Тел. (03132) 2-21-93, 2-26-28. Відчинено: з 9ºº до 17ºº год., без вихідних |
| 5. | Хата-музей “Лемківська садиба”. | До комплексу забудови входять: жила частина (хижа, сіни і комора) та господарські приміщення (стодола, хлів і хлівець), що знаходяться в одному ряду, під спільним дахом. Саме такий тип забудови характерний для етнографічної групи лемків. аті зібрані предмети побуту, які відтворюють матеріальну культуру лемків початку ХХ ст. | с.Зарічево Перечинського
району Тел. (03145) 2-15-42, 4-12-25. Вхід вільний. Попередня домовленість про екскурсію – за контактними телефонами. |
| 6. | Кузня-музей “Гамора” | Діюча кузня - унікальний пам’ятник ковальського ремесла .Кузня побудована на початку ХIХ ст. Кузня працювала практично без перерви аж до часів радянської колективізації. Зараз існує як музей. | с.Лисичево Іршавського
району Тел. (03144) 2-26-04, 3-92-21. Попередня домовленість про екскурсію – за контактним телефоном. |
| 7. | Музей ткацтва | Всі музейні експонати – старовинні речі, дбайливо збережені батьками школярів і перенесені у музейну кімнату самими дітьми. Серед них – чудова колекція старовинної вишивки на домотканому полотні, вік якої понад 130 років. е – ціла полиця найрізноманітніших прасок, якими користувалися закарпатські господині, багато глиняних глечиків, різних за формою та призначенням та інші речі домашнього вжитку. Родзинка музею – веретена і ткацькі станки. | с.Великі Береги
Берегівського району Тел. (03141) 2-20-79, 9-62-23, 9-62-89. Відчинено: щодня, крім неділі |
| 8. | Музей історії солекопалень | Відвідавши музей, можна дізнатися не тільки про такі цікаві історичні факти, а й побачити знаряддя праці, одяг шахтарів, різні інженерні конструкції для видобутку солі та багато чого іншого. | смт.Солотвино
Тячівського району Тел. (03134) 2-10-06. |
| 9. | Затисянський краєзнавчий музей | Експонати музею знайомлять відвідувачів з історією, життям та звичаями угорськомовного населення Закарпаття. На території музейного двору під відкритим небом знаходяться хата вчителя, садиба бідняка, будинок середняка, греко-католицька церква – все це відображає життя та типовий побут жителів Затисянщини початку 20-х років минулого століття. | с.Тісобикень Виноградівського
району тел. (03143) 3-23-22, 3-32-38. |
Додаток 5.
Івано-Франківська область
| № | Назва музею | Характеристика | Додаткова інформація |
| 1. |
|
Оригінальна архітектурна споруда виконана у формі великої писанки (13м висоти), як оригінальної і своєрідної реклами музею. Сьогодні музейна колекція нараховує понад 10 тисяч творів. В експозиції музею представлені писанки та декоративні яйця не тільки з усіх регіонів України, а й Польщі, Чехії, Румунії, Словаччини, Білорусії, Росії, Франції, Канади, США, Пакистану, Індії, Шрі-Ланки, Китаю, Єгипту та Алжиру. Мова їхніх орнаментів — це мова добра, оберегу та миру. | м.Коломия пр-т Чорновола, 43 Тел.: +38 (03433) 27891 E-mail: kmh@yes.net.ua |
| 2. | Коломийський музей народного мистецтва Гуцульщини та Покуття ім. Йосафата Кобринського | Колекція музею нині нараховує понад п’ятидесяти тисяч одиниць зберігання; будинок Народного дому цілком використано для експозиції та фондів. Оформлення нинішньої експозиції музею здійснив знаний майстер декоративно-вжиткового мистецтва Михайло Білас. В експозиції музею розташовано експонати за розділами, що відображають розвиток різноманітних видів народного мистецтва; різьбу на дереві,інкрустацію та випалювання, художню обробку металу й шкіри, художню кераміку, вишивку, вберю й тканину, писанку, вироби із сиру, килимарство та ліжникарство. | м.Коломия |
| 3. |
Музей родинних професій |
У спеціально побудованому приміщенні знайшли свій притулок сотні інструментів, пристроїв, механізмів апаратів, численні атрибути багатьох професій та предмети побуту.Музейна експозиція розповідає про 150 родинних професій за останні двісті років. | вул. Київська,
6а, м. Івано-Франківськ, 76014 тел/факс: (03422) 3-11-94 Режим роботи: без вихідних |
| 4. |
Івано-Франківський обласний художній музей |
Постійно діюча експозиція "Сакральне мистецтво Галичини ХУ - ХХ ст." Загальна кількість творів музейної колекції становить понад 12 тис. од., в тому числі: графіки - 2722; живопису - 947; скульптури - 132; іконопису - 420; сакральної скульптури - 325; стародруків - 91; народного та декоративно-ужиткового мистецтва - 6166. | 6000 Івано-Франківськ,
вул. Низова, 2, а/с 220 тел.8 (03422) 4-40-38, тел/факс. 8(0342)511368, e-mail: muzeum_if@inbox.ru |
| 5. | Історико-меморіальний музей ім.Степана Бандери | Експозиція музею ілюструє державотворчі процеси початку ХХ століття, розкриває середовище в якому ріс і виховувася Степан Бандера, а також постать Провідника ОУН, його життя та революційну діяльність. В експозиції можна побачити унікальні матеріали, серед яких речі, що належали сім'ї о.Андрія Бандери: синьо-жовте знамено, виявлене при руйнуванні священичої резиденції; старовинні ікони та культові церковні речі; оригінальні документи періоду діяльності ОУН, УПА; посвідчення та документи на ім'я Stefan Popel, під яким проживав Степан Бандера останні роки у Європі; предмети, що належали його сім'ї; а також колекція українських грошових знаків ХХ століття тощо. | Івано-Франківська
обл., Калуський р-н, с.Старий Угринів Тел.: +38 (03472) 97423 |