Організація бізнес-турів

     У 2005 р. виставка відзначила свій 25-літній ювілей. До її роботи були приурочені численні конференції та семінари, форум з ділового туризму.

     Щорічно в середині листопада в Лондоні  відбувається Всесвітня туристична виставка, призначена виключно для  налагодження прямих контактів між  спеціалістами різних країн. У дні роботи виставки її організатори проводять низку благочинних акцій, а зібрані кошти спрямовують у фонд Британського Червоного Хреста.

     Кожного року кількість і географія учасників лондонської виставки розширюються, кількість експонатів збільшується на 100—120 одиниць.

     Для їх розміщення потрібні додаткові площі, знайти які стає все складніше, тому організатори виставки розглядають  питання про її переміщення в більш потужний виставковий комплекс Лондона або в інше місто Великої Британії.

     Міжнародна  туристична біржа в Мілані відома далеко за межами Італії, на неї з'їжджаються представники туристичного бізнесу  з усього світу. Найбільшою є експозиція Італії, яка зазвичай займає кілька павільйонів. Як завжди, на виставці потужно представлені Франція, Іспанія, Німеччина, Австрія та США. Поряд можна побачити стенди країн, які не часто беруть участь у роботі лондонської та берлінської бірж. Наприклад, 1998 р. в Мілані велику цікаву експозицію розгорнула Куба.

     У межах цієї виставки щорічно реалізуються різноманітні тематичні програми, презентуються найновіші технології туризму.

     Виставковий рух пожвавлюється в усьому світі. Зростає кількість виставок та ярмарків, розширюються їх географія та коло учасників, урізноманітнюються напрямки. Сьогодні проводяться спеціалізовані виставки готельного та ресторанного господарства, спортивного, екологічного, пізнавального та конгресового туризму, ярмарки туристичного та спортивного спорядження тощо. За короткий час цей сегмент туристичного ринку став одним із найпотужніших і стабільних.

3.Інсентив-туризм

     Інсентив-тури (англ. incentive — спонукальний, заохочувальний) — це поїздки, якими комерційні фірми  нагороджують своїх співробітників за високі показники в роботі чи мотивують їх до більш продуктивної праці в майбутньому. Особливістю інсентив-програм є те, що вони розробляються під конкретного замовника.

     На  інсентив-тури припадає лише 8 % ділового туризму, а в загальному потоці туристів, що відвідують, наприклад, Іспанію і  Францію, "премійовані" туристи  становлять не більше 5—7 %. Однак частка прибутків від цього виду туризму є вищою, що пояснюється більш високою ціною заохочувальних програм порівняно зі звичайними турами. Наприклад, щорічний оборот інсентив-туризму у Швейцарії перевищує 460 млн дол. США, хоча інсентивом у цій країні активно займаються не більше 20 туроператорів і близько 230 агентств. Загальний річний оборот європейського інсентив-туризму сягає 4,5 млрд дол.

     Поїздки як форма заохочення працівників почали використовуватися у 60-х роках XX ст. у США. Відтоді географія інсентив-туризму не змінилася. США залишаються основним "постачальником** премійованих туристів, — на їх частку припадає 60 % груп, які прибувають в Європу по лінії інсентиву. Про популярність інсентив-турів у США свідчить випереджальне зростання витрат американських компаній на заохочувальний туризм порівняно з витратами на матеріальне стимулювання праці. Подовжується тривалість інсентив-турів. Заохочувальні тури спрямовуються переважно в Мексику, Велику Британію, країни Азії та Тихоокеанського басейну.

     В інсентив-туризмі близько 80 % поїздок  припадає на Європу, 10 % — на США, 6 % —  на країни Південно-Східної Азії, 4 % — на інші регіони. Рейтинг напрямків інсентиву європейських туристів очолюють Франція (Париж, Страсбург), Іспанія, Швейцарія, Австрія, Кіпр, США (Нью-Йорк, Флорида, Західне узбережжя), а також острови Карибського басейну.

     Нагородження  поїздкою набуває все більшої  популярності в Європі. Практика підтверджує, що інсентив-тури стимулюють до праці краще за будь-який споживчий товар. У Великій Британії на них припадає 2/5 усіх витрат фірм на нагородження своїх працівників, у Франції та Німеччині — майже половина. Вартість інсентив-турів коливається від 500 до 1500 дол. США на особу, а тривалість — від трьох до семи днів. Маршрути заохочувальних поїздок пролягають переважно територіями європейських країн: Франції, Іспанії, Швейцарії, Австрії, Кіпру, а також США (Нью-Йорк, Флорида та Західне узбережжя) та островів Карибського басейну.

     За  даними європейської асоціації з  інсентив-туризму SITE, серед основних країн — постачальників премійованих туристів, як і раніше, лідирують США (близько 60%), Велика Британія (20%), Німеччина (11 %). Останнім часом стало більше інсентив-відвідувачів з Японії.

     Домінуючим  сегментом на ринку інсентив-туризму  залишаються групові поїздки, незважаючи на зниження їхньої частки з початку 80-х років XX ст. Кількість учасників  інсентив-групи може коливатися від  кількох людей до 100 і більше. Половина таких груп складається не більше як з 10 осіб. Інсентив-групи комплектуються з працівників виконавчої ланки компаній, співробітників середнього та вищого рівнів управління, а також із рядових споживачів, наприклад, постійних покупців.

     Із  розширенням ринку інсентив-туризму  з'явилися фірми, які спеціалізуються на організації заохочувальних поїздок. Вони надають кваліфіковану допомогу в розробці та реалізації спеціальних програм стимулювання трудового колективу. На підставі угоди з адміністрацією компанії туристична фірма планує й організовує інсентив-тури. Дієвість цієї системи заохочення залежить також і від того, наскільки вдало обрано маршрут подорожі. Поїздка повинна бути цікавою для учасників, відповідати їхньому віку, стану здоров'я, релігійним переконанням, особистим інтересам. Тому турфірмі часто доводиться попередньо провести спостереження за потенційними клієнтами.

     У найпростішій формі інсентив-тур  — це звичайний тур із проживанням  у чотири-, п'ятизіркових готелях і насиченою екскурсійною програмою. Такі стандартні програми найчастіше замовляють американські туристи. Існує й інший різновид інсентиву, коли програма поїздки будується на основі будь-якої головної ідеї. Інсентив-оператори пропонують на вибір, як правило" 20—ЗО програм в кожній країні. Це може бути турнір з гольфа в клубі за містом, прогулянка на повітряній кулі, пікнік на альпійській вершині, круїз із музично-танцювальними вечорами, питний чи гастрономічний тур.

     Зростання популярності інсентив-турів послужило  поштовхом до розширення тематики конгресово-виставкової  діяльності та проведення спеціалізованих  форумів із заохочувального туризму, сприяло організації університетських курсів підготовки кадрів для цього сегмента туристичного бізнесу, створенню численних асоціацій, товариств тощо.

     Експерти  вважають, що за інсентив-туризмом —  велике майбутнє. Він стане основною формою заохочення працівників провідних галузей світового господарства. 

Висновок

     Отже, проаналізувавши усе вищевикладене, можна зробити наступні висновки та узагальнення: Діловий туризм відноситься до розряду найбільш видатних феноменів XXI століття і є сьогодні основним сегментом ринку гостинності. Туризм з діловою метою вважається найбільш перспективним видом туризму в силу своєї позасезонності, прогностичності, орієнтації на клієнта з високим рівнем доходу. Діловий туризм - це подорожі, що здійснюються з метою участі в конгресах, зборах, семінарах і інших важливих заходах. Залежно від мети ділові подорожі можуть включати зустрічі і конференції, торгові виставки і ярмарки, а також подорожі інсентиву (заохочувальні). До сфери ділового туризму належить організація різних конференцій, семінарів, симпозіумів тощо. Як окремий напрям діловий туризм виник лише 20-30 років тому. Піднімаючи за рахунок корпоративних клієнтів виручку в міжсезоння, турфірми і готелі згладжують сезонність туристичного бізнесу. Зараз бізнес на відрядженнях – це напрям туристичної діяльності, що найшвидше розвивається. На діловий туризм вже припадає $399 млрд з $6,5 трлн загальносвітового обороту туристичної галузі. За прогнозами Всесвітньої туристичної організації (WTO), протягом найближчих десяти років оборот ділового туризму збільшиться у п’ять разів – попит з боку компаній зростає шаленими темпами. Топ-5 країн – лідерів ділового туризму (за кількістю конференцій, за даними Міжнародної асоціації конгресів та з’їздів за 2007 рік): - США – 376; - Німеччина – 320; - Іспанія – 275; - Велика Британія – 270; - Франція – 240. Топ-5 міст – лідерів ділового туризму: - Відень – 129; - Сінгапур – 125; - Барселона – 116; - Берлін – 100; - Гонконг – 95. Отже, можна узагальнити, що сфера ділового туризму в світі активно розвивається, а його географія безмежна. За даними Асоціації ділового туризму України, частка business travel у нашій країні становить 15-17%, тоді як у розвинених державах аналогічний показник знаходиться на рівні 25%. Тому організація й проведення будь-якого роду заходів для цього ринку - заняття перспективне, однак непросте. За даними туроператора ВТО, зараз найбільш популярними напрямками business travel є інсентив-туризм і виставки. Такі заходи надають можливість ознайомитися з новими прогресивними технологіями й зав’язати контакти із закордонними колегами, перейняти передовий досвід у різних областях промисловості, іноді - підписати на місці потрібні контракти.

     Діловий туризм – один з найперспективніших напрямів сучасного туризму. Високі темпи його розвитку визначають, в  першу чергу, глобалізація світової економіки і «стирання кордонів». Бізнесмени все частіше шукають і знаходять ділових партнерів за кордоном. Але, відправляючись в подібну подорож, вони хочуть не просто побувати на виставці, семінарі, конференції – вони їдуть за новими можливостями для свого бізнесу. 
 

Список  використаних джерел:

1.http://buklib.net

2. http://pidruchniki.ws

3. http://ukrarticles.pp.ua

4. http://travelcity.com.ua

5.http://buket.ck.ua