Особливості санаторно-курортної галузі

Розвиток виробництва  на курортних територіях  призвів  до виникнення на них індустріальних зон. Надмірна концентрація у деяких місцевостях санаторно-курортних закладів, велика питома вага промислового та сільськогосподарського виробництва, інтенсивний рух автотранспорту на загальному фоні недосконалої інфраструктури водо- та теплопостачання, енергозабезпечення, комунальне господарство, транспорт), низький рівень комфортності оздоровниць створюють надмірне антропогенне навантаження, знижують престижність курортів та ставлять під загрозу існування сировинної бази найбільш популярних курортів.

Розвиток курортів багато в чому залежить від витрат на паливно-енергетичні ресурси, збереження яких є предметом державної політики. Залежно від умов розвитку більшість курортів не має традиційних джерел енергії. Тому виникає необхідність ширшого впровадження на курортних територіях нетрадиційних видів енергетики. Передбачається ліквідація енергетичного дефіциту курортів за рахунок застосування енергозберігаючих технологій, відтворюваних і нетрадиційних джерел енергії, встановлення лічильників  обліку тепла, гарячої та холодної води, газу. Це в свою чергу сприятиме підвищенню якості екологічного стану курортів.

Розвиток і поетапне становлення курортів, конкурентоспроможних на світовому ринку, неможливий за існуючого  режиму водопостачання. Для розв'язання проблем водозабезпечення необхідно  здійснити комплекс таких заходів:

• реконструкція існуючих і будівництво нових об'єктів водогосподарського комплексу;
• впровадження сучасних технологій очищення  води та залучення додаткових джерел водопостачання;
• ремонт та реконструкція існуючих аварійних мереж водопостачання і водовідводу, створення системи автоматизації та диспетчеризації водопостачання курортних об'єктів незалежно від форми власності та підпорядкування;
• розвідування нових запасів підземних вод для питного водопостачання та раціональне використання існуючих місцевих джерел;
• створення замкнутих систем водозабезпечення як частини безвідходних технологій;
• реконструкція існуючих та будівництво нових каналізаційних споруд.

Для сталого функціонування курорту необхідне створення  відповідної  нормативної бази, яка складається із системи стандартів та інших нормативних документів, моніторингу ресурсного потенціалу та нормативно-правових актів. Що стосується санаторію «Синяк», то крім оздоровчої діяльності одним із напрямків розвитку функціонування закладу є розширення сфери його діяльності, а саме – зимовий відпочинок. Дослідження показують що гірськолижний відпочинок користується чималим успіхом на Україні та країнах  ближнього та середнього зарубіжжя. Найближчі гірськолижні бази, які розташовані у Карпатах через відсутність снігу використовуються не повністю та не раціонально. Нестійкий сніговий настил не дозволяє любителям гірськолижного спорту займатися ним навіть у зимовий період. В той же час, на протязі 5-ти місяців у році в районі села Синяк Мукачівського району температура повітря не перевищує 0 С. Будівництво спортивно-туристичного комплексу з використанням системи штучного снігу дозволить вирішити дану проблему. Крім любителів гірськолижного відпочинку, комплекс зможе використовуватися для тренувань та проведення змагань спортивними клубами та збірними командами районів, областей України, а також міжнародного рівня .

Все це забезпечить завантаження практично пустуючого на цей період ліжкового фонду санаторіїв, турбаз та готелів у більш повній мірі. Разом з тим запрацює вся інфраструктура регіону, відчутно збільшиться кількість робочих місць, набуде розвитку сільський та зелений туризм.  Роботу гірськолижного комплексу пов'язана із роботою санаторіїв – крім активного відпочинку – проведення лікувально-оздоровчих процедур. Створена потужна інформаційно-рекламна структура ДКЗ «Синяк» (Диспетчер Курортів Закарпаття) здатна забезпечити рекламно-інформаційну підтримку комплексу та регіону в цілому.

Висновки

Наявність унікальних природних  лікувальних ресурсів, відомостей щодо їх сучасного стану, розвинутої інфраструктури, санаторно-лікувальних закладів становлять той базовий потенціал, на основі якого має формуватись державне  ставлення до раціонального використання рекреаційних можливостей курортних територій, що обумовить подальший розвиток курортної галузі України.

Для сучасної оцінки природного потенціалу курортів і забезпечення сталого розвитку курортів необхідно, перш за все, державне зведення даних  про природні лікувальні ресурси  й об’єкти курортної інфраструктури, що є головним завданням Державних кадастрів природних територій курортів і природних лікувальних ресурсів. Крім того, при оголошенні природної території курортною та застосуванні спеціальних економічних заходів мають бути враховані результати екологічно-економічної соціально-економічної оцінок природного потенціалу курортів та об’єктів їх інфраструктури.

 Головною особливістю  курортних ресурсів є універсальність  сполучення різних природних  лікувальних факторів, які формуються  природним шляхом при мінімальній участі людини. Багато з цих факторів формуються тисячі і  мільйони років запаси зовсім не безмежні. Вплив господарської діяльності людини порушує складену рівновагу природних факторів і може привести до незворотної втрати цілого комплексу лікувальних ресурсів.

Збереження природних  лікувальних ресурсів повинно бути засновано, насамперед, на охороні курортно-рекреацйних  зон. Незважаючи на очевидну економічну і потребу в розвитку оздоровчо-рекреаційного  комплексу, на сьогодні в Україні, за незначними винятками, не встановлені межі охоронних зон усіх видів, майже не визначені показники резервних територій для розвитку курортів навіть на найближчу перспективу. Тому особливої уваги потребує комплекс питань з санітарної охорони курортів та родовищ природних лікувальних ресурсів.

Список використаної літератури

1. Бабкин А.В. Специальные виды туризма.  – Ростов-на-Дону: Феникс, 2008. – 252 с.
2. Викова Л.М. Курорти Закарпаття. – К.: Здоров'я, 1985. – 80 с.
3. Дмитрук О.Ю. Екологічний туризм : сучасні концепції менеджменту і маркетингу. Навч. пос. – К.: Альтерпрес, 2004. – 192 с.
4. Жук М.В., Круль Г.Я. Менеджмент готельно-курортного і туристичного сервісу. Конс. лекцій. Частина 1. – Чернівці: Рута, 2004. – 88 с.
5. Квартальнов В.А. Туризм – М.: Финансы и статистика  2002. – 320 с.
6. Кифяк В.Ф. Організація туристичної діяльності в Україні. – Чернівці: Книги-ХХІ, 2003. – 300 с.
7. Курортні ресурси України. / Під ред. проф. М.В. Лободи. – К.: Укрпрофоздоровниця, «Тамед», 1999. – 334 с.
8. Кравців B.C., Гринів Л.С., Копач М.В., Кузик С.П. Науково-методичні засади реформування рекреаційної сфери. Наукове видання. – Львів: НАН України., 1999. – 78 с.
9. Любіцева О.О. Ринок туристичних послуг. – К.: Альтерпрес, 2002. – 436 с.
10. Мацола В.І. Рекреаційно-туристичний комплекс України. – Львів, 1997. – 259 c.
11. Москаленко В.Ф., Омецинський Б.Ф., Омельянець С.М., Бабаєв К.Д. Курортна галузь та перспективи її розвитку. // Український бальнеологічний журнал. – 2001. – №4. – С. 5-14.
12. Туристична курортологія. Конспект лекцій / Бойко І.Д., Савранчук Л.А. – Чернівці: Рута, 2007. – 116 с.
13. Фоменко Н.В. Рекреаційні ресурси та курортологія. – К.: Центр навчальної літератури  2007. – 312 с.