Розвиток індустрії гостинності в Україні та перспективи розвитку у місті Львові

Вважаємо, що суб’єкти готельного бізнесу повинні  мати більше самостійності у здійсненні підприємницької діяльності, а встановлення порядку поселення та здійснення бронювання має бути прерогативою кожного готелю.  

Відсутність готелів міжнародного класу та незначні обсяги інвестування у будівництво нових готелів. Бiльшiсть готелiв в області не вiдповiдає нормам розташування iноземних туристiв. Вiдсутнi 4-х та 5-зiрковi готелi. Будівництво готелів, що масово розпочалося у період 1992-95 років, практично припинено.  

Індустрія туризму є однією з небагатьох галузей нашої економіки, в яку можна за короткий час залучити іноземний капітал. Термін будівництва туристичних об’єктів іноземними фірмами складає 1-2 роки, а окупність готелів міжнародного класу - 3-5 років. Але в даний час важко розраховувати на великий приплив іноземного капіталу, зважаючи на те, що західних інвесторів стримує економічна нестабільність в країні, відсутність правових гарантій.  

Як можливі  шляхи розв’язання проблеми низького рівня капіталовкладень в розвиток готельного господарства пропонуємо наступні:

• звільнення новостворюваних готелів від сплати ГЗ протягом 3 років з початку експлуатації, запровадження пільгових ставок сплати податку на прибуток на цей період;
• при будівництві надання переваги невеликим туроб’єктам - 40-50 місць - вони швидше реагують на вимоги клієнтів та економічно рентабельніші;
• створення спільних підприємств. Одним з варіантів участі української сторони є вартість відводу земельних ділянок під забудову і природних ресурсів, які будуть використовуватись в процесі експлуатації об’єкту. Внесок зарубіжної сторони - інвестування проектів. Пропорційно внескам і ділиться прибуток;
• укладання франчайзингових угоди та контрактів на управління. Цей підхід передбачає наступну схему: держава володіє землею, приватизований державний готель або готельна компанія володіє майном, а іноземна компанія інвестує гроші на реконструкцію чи відновлення готелю, в подальшому повертаючи їх за рахунок частки у прибутку;
• створення локальних вільних економічних зон туристичного профілю із встановленням для обмежених територій пільгових економіко-правових, фінансово-кредитних, митних та інших умов господарювання. Це дало б значний поштовх в інфраструктурному облаштуванні територій, забезпечило б приплив вільної конвертованої валюти у місцеві бюджети, збагатило б управлінський досвід і, в кінцевому підсумку, прискорило б вихід на міжнародний ринок туристичних послуг.

Такі  зони мають створюватись на територіях, туристичні ресурси яких користуються попитом на світовому ринку.  

Низький рівень інформатизації. Просування українського турпродукту на зовнішній ринок  доволі проблематичне без грамотної  та суттєвої інформаційної підтримки. Незважаючи на те, що для підняття завіси невідомості про Львів на зовнішньому ринку необхідні шалені гроші (видання якісного рекламного туристичного каталогу обсягом 30 сторінок та тиражем у 1000 екз. обходиться в 40-50 тис. дол. США) [1], все ж таки необхідно вишукувати ці кошти, оскільки вони швидко окуповуються. Зауважимо, що, наприклад, Великобританія витрачає 80 мільйонів фунтів стерлінгів з державного бюджету на пропаганду своєї країни, її історичних та культурних пам’яток, однак кожний вкладений в рекламу фунт обертається двадцятьма сімома .

Для покращання існуючого стану інформатизації в галузі вважаємо необхідним:

• запровадити 50-відсоткове цільове скерування надходжень від готельного збору на інформаційно-рекламне забезпечення туристично-готельної діяльності;
• забезпечити тісніше співробітництво з представництвами України за кордоном, які б могли розповсюджувати рекламно-презентаційні видання у відповідних країнах для створення іміджу Львова як туристично-привабливого регіону;
• проводити масову пропаганду поїздок до Львова під час проведення міжнародних туристичних ярмарків;
• організувати рекламні тури до Львова та області представників туристичних організацій, засобів масової інформації зарубіжних країн;
• відкрити, підтримувати та постійно оновлювати Львівську туристичну сторінку в Інтернеті.

     Відсутність кваліфікованих фахівців у галузі готельного господарства

За даними державної статистичної звітності  №1-ТУР за 1998 р., із 1556 працівників, зайнятих на ліцензованих туристичних підприємствах Львівської області, лише 42% мають вищу освіту (з них до 14% - спеціальну вищу освіту), 25% мають середню спеціальну, 30% - середню, 3% - іншу освіту [3]. Аналогічна ситуація має місце на готельних підприємствах, де загальна кількість зайнятих становить 1540 осіб.  

Для вирішення  проблеми відсутності кваліфікованих працівників в готельній сфері пропонуємо:

• створити при вузах, які готують фахівців в галузі готельного бізнесу, систему підвищення кваліфікації кадрів готельної індустрії;
• забезпечити короткотермінову тренінгову підготовку працівників готелів на базі бізнес-центрів міста (за сприяння проекту TACIS “Підтримка місцевого розвитку та туризму Карпатського регіону”);
• залучати іноземних фахівців для навчання наших працівників готельного бізнесу.

     За  умови усунення вищевказаних перешкод розвитку готельного бізнесу, готелі могли  б підвищити якість готельних послуг, збільшити обсяги їх надання, що дало б поштовх формуванню розвиненого ринку туристичних послуг в регіоні.  

Висновок

Сучасний  стан господарювання вітчизняних підприємств готельного господарства характеризується нестійкими тенденціями розвитку, що в основному обумовлюється сезонними коливаннями попиту і неможливістю створення запасів специфічного продукту – готельної послуги, зростанням цін на послуги та недостатнім рівнем якості обслуговування при невисокій еластичності попиту за ціною, організаційним консерватизмом процесу управління.

Збільшення  кількості іноземних туристів зумовило необхідність розміщення гостей у комфортабельних  готелях з відповідним рівнем сервісу, призвело до скерування коштів вітчизняними приватними компаніями та іноземними інвесторами у готельний бізнес. Приватизація державних, розширення мережі новозбудованих готелів та перепрофілювання у готелі комунальних без категорійних закладів. Сьогодні приватні готельні підприємства надають споживачам найповніший спектр послуг, саме у цій категорії спостерігається найвища наповненість. 

Результат дослідження сучасного стану  готельної сфери дають підстави стверджувати,що саме від підвищення її розвитку, інвестування, в значній  мірі залежить реальний стан туристичної  інфраструктури. Для ефективного функціонування готельної сфери сьогодні необхідна гнучка система державного стимулювання цієї галузі, відображена у розробленій нормативно- законодавчій базі. Водночас, необхідно збільшити кількість засобів розміщення різних категорій з чіткою диференціацією у спеціалізації пропонованих послуг гостинності, вдосконалити управління готельними підприємствами та розширення туристичної діяльності,покращити якість готельних послуг, ефективність маркетингу і взаємодії на туристичному ринку сучасних готелів, на державному рівні максимально підтримувати формування національних готельних ланцюгів, які впроваджують нові стандарти готельного сервісу, єдині підходи організації управління 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

     Використана література 

     1. Яновский А. Въездной туризм: нереализованные  возможности // Бизнес-Информ. – 1997. - №11. – С. 51.

     2. Цыбух В. Туризм – зеркало  державы // Зеркало недели. – 15 мая 1999 г. - №19(240). – С.10.

     3. Полюга В.О. Стан та перспективи  туристичної освіти у Львівській  області в контексті загальнодержавних  тенденцій її становлення // Регіональна  економіка. – 1999. - №3. – С. 118.

     4.Іванова  Л.О. Маркетингові можливості  сучасного готельного бізнесу  в Україні. – Л., 2002.

     5.Федорченко  В.К., Мініч І.М. Готельне гоподарство:  основні показники, оцінка якості  послуг. – К., 2000.

     6.Чудновский  А.Д. и др. Гостинничный и туристский  бизнес. – М.: Экмос, 2000.

     7.Основні  показники роботи готелів України  за 2003 рік. – К., 2004.