історико-культурні ресурси херсонської області та їх застосування в туристичній діяльності

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

ФЕДЕРАЦІЯ ПРОФСПІЛОК УКРАЇНИ 

ІНСТИТУТ  ТУРИЗМУ 
 

Факультет туристичного менеджменту

Кафедра спеціальних туристичних дисциплін 
 
 

КУРСОВА РОБОТА

на  тему: «ІСТОРИКО-КУЛЬТУРНІ РЕСУРСИ ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ ТА ЇХ ВИКОРИСТАННЯ У ТУРИСТИЧНІЙ ДІЯЛЬНОСТІ» 
 
 

                                                                                            студентки І курсу

                                                                                          

                                                                                              Науковий керівник

                                                                                             старший викладач

                                                                                         
 
 

Київ  – 2009

ЗМІСТ

                                                                                                                             стор.

ВСТУП…………………………………………………………………………..3-5                            

1. ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА  ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

1.1. Фізико-географічна  характеристика та природно-рекреаційні

       ресурси.........................................................................................................6-11

1.2. Соціально-економічні умови та стан розвитку туризму.......................11-13

1.3. Історія краю...............................................................................................14-18

                                                                                                                                       2. ІСТОРИКО-КУЛЬТУРНИЙ ПОТЕНЦІАЛ НА ХЕРСОНЩИНІ

2.1. Пам’ятки і пам’ятні місця краю та їх використання у туризмі............19-27

2.2. Музеї та музейні комплекси.....................................................................27-31

                                                                                                                                             3. АВТОРСЬКІ ПРОПОЗИЦІЇ ЩОДО СТВОРЕННЯ  МЕРЕЖІ ПІЗНАВАЛЬНИХ ТУРИСТИЧНО-ЕКСКУРСІЙНИХ  МАРШРУТІВ

3.1. Туристичні маршрути...............................................................................32-34

3.2. Маршрути  екскурсій.................................................................................34-35 

ВИСНОВКИ......................................................................................................36-37 

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ ТА ДЖЕРЕЛ..........................38-40 
 
 
 
 
 

6 

1.  ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА  ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ 

1.1. Фізико-географічна  характеристика і  природно-рекреаційні  ресурси 

      Херсонська область утворена 30 березня  1944 р. Вона розташована на півдні України. На півночі вона межує з Дніпропетровською областю, на заході — з Миколаївською, на сході — із Запорізькою областями, на півдні — з Автономною Республікою Крим. Херсонщина знаходиться у Причорноморській низовині, в степовій зоні, по обох берегах нижньої течії Дніпра. Омивається водами Чорного й Азовського морів, а також Сивашем (Гнилим морем), її площа 28,56 тис. кв. км (4,7% території України).¹

     Для правобережжя області характерні  балки,  для лівобережжя – неглибокі  і замкнуті зниження (поди).  Сім  піщаних арен між Каховкою  і Кінбурнською косою займають  близько 200 тис. га.

     Уздовж морського узбережжя   є піщані острови, півострови  й коси, найбільшими з яких  є Джарилгацький острів, півострів  Єгорицький Кут, Тендрівська коса. У сушу врізаються Дніпровський  лиман і Тендрівська, Каргинська, Каланчацька, Перекопська та інші  затоки. Найбільш почленоване узбережжя  Сиваша.

     Клімат області помірно континентальний, посушливий. Влітку сюди надходять повітряні маси з Північної Африки, Малої Азії й Балканського півострова, взимку – маси арктичного повітря, що спричиняють ранні осінні й пізні весняні заморозки. Під впливом азіатського антициклону переважають вітри східних напрямків. Зима в основному тепла, малосніжна, осінь і весна часто сухі й сонячні. Середньорічна температура +10°, максимальна +40°, мінімальна до – 31,5°. Тривалість безморозного періоду – пересічно 179 днів на рік. Середньорічна кількість опадів – від 300 до 420 мм.

7

Вегетаційний  період триває 200 днів. Природні умови  сприяють вирощуванню зернових культур, розвитку баштанництва і виноградарства.²

     Степи області майже повністю розорані. Загальна площа орної землі становить 1747,7 тис. га. Цілинні типчаково-ковилові та полинові ділянки збереглися  лише по схилах балок, на островах, у заповідниках і на заповідних ділянках (Чорноморський заповідник, Асканія Нова тощо). Степовою рослинністю є також кореневищні злаки (стоколос, пирій), бобові (конюшина, люцерна) та різнотрав’я (гвоздика, молочай). У Присивашші та на косах і півостровах Надчорномор’я  переважає солончакова й солонцева рослинність (лобода, ситник). У Нижньодніпровських  плавнях  ростуть  верба, тополя,

осокір, у пониззях  Дніпра й Інгульця – великі зарості очерету. Основними  деревними породами  нижньодніпровських  пісків є сосна, біла акація. Лісова

рослинність та чагарники ростуть на схилах долин, по балках, на пісках і в плавнях. Це – дубові, березові й осикові  ділянки.³

      Ріки Херсонщини належать до басейна Чорного моря. Основною водною магістраллю є Дніпро. У межах області він поділяється на рукави, найзначнішим з яких є річка Конка. У правобережній частині він має ряд приток. Найбільшою притокою є Інгулець (Малий Інгул), який при впадінні у Дніпро утворює Інгулецький лиман. Біля Херсона від Дніпра відокремлюється річка Кошова, а за 15 км нижче він ділиться на рукави: Ольховий Дніпро і Старий Дніпро,  між  якими  знаходиться Великий  Потьомкінський острів. Далі Дніпро  тече єдиним річищем, а при впадінні у Дніпровський лиман поділяється на 3 рукави (гирла): Збур’ївський, Касперівський (Рвач) та Білогрудівський  (Бакай).  У лівобережній частині області є пересихаюча річка

Каланчак, що впадає в Чорне море. У річкових заплавах є багато озер. На узбережжях Чорного і Азовського морів зустрічаються  солоні озера. Чорне й

8

Азовське  моря багаті на промислову рибу (кефаль, скумбрію, пеламіду, камбалу, оселедці, бички), водорості та інші морепродукти. Зокрема, у північно-західній частині Чорного моря росте водорость філофора, з якої виготовляють агар-агар, що застосовується у харчовій промисловості. ⁴

     З корисних копалин на території області залягають цементні й цегляно-черепні глини (поширені  у Білозерському, Генічеському, Каланчакському

районах), мергель (поблизу Берислава, Каховки, смт Калінінське Великоолександрівського району), вапняк (у Великоолександрівському, Високопільському і Бериславському районах), будівельний пісок (у Білозерському районі), сіль (у Голопристанському і Генічевському районах), торф (у Голопристанському районі).⁵

     В області сприятливі природні  умови рекреаційного значення: на узбережжі і пониззі Дніпра багато солоних озер, ропа і грязі яких мають лікувальні властивості. Лимани і затоки також відіграють роль рекреаційного значення. Крім цього тут є великі можливості для масового відпочинку на узбережжі Чорного й Азовського морів.

     На території області визначено  12 населених пунктів, які віднесено  до курортно-рекреаційних зон.⁶ Більше 300 оздоровчо-курортних закладів, збудовані на морському узбережжі, відкривають широкі можливості для оздоровлення і відпочинку. Берег Чорного та Азовського морів розглядається як велетенський природній інгаляторій. Повітря узбережжя особливо збагачене озоном, насичене морськими солями. Внаслідок розпилення морської води прибоєм у повітрі вирізняється високий вміст хлориду натрію

та  йоду.⁷  

9

     Унікальне творіння природи –  коса Арабатська стрілка –  є екологічно чистою зоною.  Це піщана коса довжиною 115 км  і шириною від 300 м до 7 км. Її  омивають з одного боку Азовське  море, а з іншого – озеро-море  Сиваш. У літній період вода  прогрівається до 28°, 90% сезону –  сонячні дні. Озеро-море Сиваш  славиться своїми цілющими грязями,  лікувальними розсолами, термальними  джерелами.⁸

     Місто-курорт Скадовськ, розташований  на березі Джарилгацької затоки, має мілководні пляжі, а морська  вода вміщує велику кількість  йодистих та бромистих солей  і сприяє лікуванню дихальних  шляхів.

     Селище Лазурне – чорноморський  курорт, наділений багатьма перевагами.

Відкрите  море з температурою води у червні-серпні +24° - +28°, селище знаходиться на східній частині мілководної Джарилгацької затоки, відомої своїми лікувальними властивостями.⁹

     На березі відкритого моря  розташовані курорти Залізний  Порт і Більшовик. Чисті піщані  пляжі, прохолодна морська вода  приваблюють тисячі відпочиваючих.

     Біосферний заповідник  Асканія Нова був заснований у 1898 р. Фрідріхом Фальц-Фейном. Заповідник займає площу понад 11 тис. га, примикає до лісопарку із штучними ставками та каналами, в яких мешкає багато звірів та птахів. В Асканійському степу росте більше 400 видів трав та квітів. Асканійський парк, площею близько 200 га, істотно відрізняється від дикої степової зони. Він розбитий за строгим планом. У парку близько 150 видів та  форм  дерев і чагарників:  гостролистний клен,  кримська  сосна,

пірамідальні  дуби, ялівець, ялина, ясен, біла акація, біля води – плакучі верби. Центром  композиції парка є мальовничий  ставок. На території заповідника  можна зустріти представників більше 60 видів пернатих. У неораному  степу гніздяться 16 видів, багато птахів зупиняються тут під час 

10

перельотів. У самому парку проживає близько 40 видів птахів. Білі і чорні лебеді, фламінго, журавлі, дрохви, стрепети, сірі куріпки, але найбільше різних видів  жайворонків. Степовий орел – рідкісний  гість, частіше можна бачити степового  луня, який низько летить над землею.¹⁰ Аборигенна фауна налічує 28 видів ссавців, з них третина гризунів, 19 видів комах, плазунів, птахів та ссавців занесено до Червоної книги України. У вольєрах живуть страуси африканські, ему, нанду, дрохви, фазани, павичі, степові орли, вінценосні журавлі, папуги та інші тварини. У своєрідному зоопарку заповідника зібрана унікальна колекція тварин. Зебри, південноамериканські верблюди, індійські та африканські антилопи, олені. У степу випасаються лами, шотландські поні, дикі коні – тарпани (кінь Прживальського), американські бізони, кафрські буйволи, сайгаки – найдавніші копитні, ровесники мамонтів. У воді сайгаки мають потребу тільки під час сильної засухи. Дрібних звірів тут також багато: миші, хом'яки, тушканчики. Хижаки – тхори, лисиці, ласки, зустрічаються також і горностаї. Асканія Нова має достатньо розвинуту туристичну інфраструктуру.¹¹

     У 1927 р. було створено Чорноморський біосферний заповідник для охорони та вивчення природи пониззя Дніпра та Чорноморського узбережжя. Розташований на Тендрівській та Кінбурнській косах, а також в урочищі Ягорлицький Кут. Це місце гніздування та зимівлі водоплавних птахів.¹²

     Заснований у 1927 р. як  державний  заповідник, Азово-Сиваський національний природний парк (о. Бірючий) є найбільшим в Україні (57430 га), деякий час був номенклатурно-мисливським господарством. Розташований на косі Бірючий острів та ряді островів озера Сиваш. Має багату  колекцію  великих  екзотичних  тварин.  Місце  гніздування  водно-