Історико-культурна спадщина причорноморського регіону

     1.3 Історико-культурна спадщина причорноморського регіону

     туристичний море лікувальний історичний

     Україна належить до числа країн, які займають провідні позиції за наявністю цінних природних та інших туристичних  ресурсів, на базі яких країна має потенціал  для створення та задоволення  інтересу вітчизняних та іноземних  туристів.

     У нашій державі історико-культурні  об'єкти практично не оцінені як туристичні ресурси, більшість визначних  пам'яток не включена у туристичні маршрути, що приводить до їх використання в  обмежених масштабах. Все це відчутно впливає на вітчизняний туристичний  бізнес, який, за прикладом зарубіжних країн, при належній рекламі може давати значний економічний і  соціальний ефект.

     Пам'ятки історії та культури в Україні  розміщені дуже нерівномірно. Основна  їх кількість припадає на Київську, Хмельницьку, Вінницьку, Чернігівську, Сумську області та Республіку Крим. Однак кількісний показник цих пам'яток ще не дає уяви про рівень їх пізнавальної цінності і привабливості, а також  про їх придатність для організації  пізнавальних рекреаційних занять або  включення у відповідні туристичні маршрути.

     Загалом в країні існує 39 історичних міст, вік  яких перевищує тисячу років, понад 500 міст і містечок мають 900-річну історію. [15, c. 244]

     Всього  в Україні налічується близько 53,6 тис. історико-культурних. пам'яток, з яких 12 тис. становить інтерес як туристсько-екскурсійні об'єкти і лише близько 5,5 тис. (за деякими джерелами – 8 тис.) задіяні в туризмі.

     Поряд із давньоруськими пам'ятками, що є  золотим фондом як української, так  і світової історії та культури, епоха Київської Русі постає в  пам'ятниках і монументах, таких  як пам'ятник Володимиру-Хрестителю та пам'ятний знак на честь заснування Києва (м. Київ); меморіал «Слово о полку  Ігоревім» (м. Новгород-Сіверський); монумент до 1000-річчям. Лубен та багато інших.

     Визначними  віхами в історії України були козацька доба та період визвольної боротьби українського народу в XVII ст.

     Історія українського козацтва широко представлена у регіоні «Намисто Славутича». Значним  туристським об'єктом є острів Хортиця, де у 50-ті роки XVI ст. український магнат, князь Дмитро Вишневецький заснував фортецю, яка довгі роки була опорним пунктом і столицею козацтва, Державний історико-меморіальний заповідник «Поле Берестецької битви» (с. Пляшева, Рівненська обл.).

     У нашій державі історико-культурні  об'єкти практично не оцінені як туристичні ресурси, більшість визначних  пам'яток не включена у туристичні маршрути, що приводить до їх використання в  обмежених масштабах. Все це відчутно впливає на вітчизняний туристичний  бізнес, який, за прикладом зарубіжних країн, при належній рекламі може давати значний економічний і  соціальний ефект. [11, c. 96]

     Чимало  в Україні монастирських комплексів, які є центрами паломництва, палацово-паркових ансамблів та інших пам'яток історії  та культури, які не віднесені до туристичних ресурсів, або мало використовуються з метою активізації і опинилися  поза межами активного туристичного процесу в Україні.

     Пам'ятки історії та культури в Україні  розміщені дуже нерівномірно. Основна  їх кількість припадає на Київську, Хмельницьку, Вінницьку, Чернігівську, Сумську області та Республіку Крим. Однак кількісний показник цих пам'яток ще не дає уяви про рівень їх пізнавальної цінності і привабливості, а також  про їх придатність для організації  пізнавальних рекреаційних занять або  включення у відповідні туристичні маршрути.

     В Україні виявлено 1399 міст і селищ  та близько 8 тисяч сіл і цінним історико-культурною спадщиною.

     Загалом в країні існує 39 історичних міст, вік  яких перевищує тисячу років, понад 500 міст і містечок мають 900-річну історію. [6, c. 244]

     Розглянемо  більш детально історичну спадщину Одеської області.

     На  державному обліку в Одеській області  перебуває 7,4 тисяч нерухомих пам'яток, з яких 1440 – пам'ятки містобудування й архітектури. Найбільша кількість пам'яток зосереджені в Одесі.

     Одеса розташована на місці старовинного татарського поселення (Качибею) Хаджибею, яке вперше згадується у 1415 р. Проте заселення території сучасного міста розпочалося приблизно 5 тисяч років тому. В стародавніх лоціях ХІІІ–XIV ст., на морських портоланах (картах) 1311 р. зустрічається Джинестра – стоянка генуезьких судів.

     Головним  архітектурним ансамблем Одеси  є Приморський бульвар, який створює  парадний морський фасад міста. Забудова ансамблю формувалася переважно  в першій половині XIX ст. Композиційним  центр бульвару є півкругла площа, де у 1828 р. поставили пам'ятник герцогу А.Е. де Рішельє роботи скульптора І. Мартоса. Одесити називають його пам'ятником Дюку.

     У 1829–1837 pp. ансамбль доповнила Стара Біржа, у приміщенні якої розміщується нині міськрада. В нішах фасаду розміщені статуї Меркурія (давньоримського бога торгівлі, купців і прибутку) і Церери (давньоримської богині полів, землеробства, хлібних злаків).

     Одним з найкрасивіших у світі театральних  будинків є Театр опери та балету (1884–1887 pp.), збудований за проектом віденських архітекторів Ф. Фельнера та Г. Гельмера творців театральних будівель

     Білгород-Дністровський існує вже понад 2,5 тисячі років. У VII ст. до н.е. греки заснували тут свою колонію, яка спочатку називалась Офіус, згодом Тіра (від тодішньої назви Дністра – Тірас). Фортеця розташована у східній частині міста Білгород. Дністровського, на скелястому правому березі Дністровського лиману, на місці укріплень IV–V ст. до н.е. З 1438 р. навколо цитаделі споруджувалася нова могутня оборонна система.

     Турецька  фортеця Ізмаїл яка під час російсько-турецьких війн неодноразово захоплювалася російськими військами (у 1770, 1790, 1809 pp.), має прекрасний пейзаж та захоплює своєю величчю.

     Кілію – місто-фортецю на лівому березі Кілійського гирла Дунаю турки називали «ключем до Молдови і Угорщини». Місто й досі прикрашає православна Миколаївська церква, збудована 1648 р. на громадські кошти. Українською Венецією ще на початку XIX ст. називали поселення, що розташоване на лівому березі кілійського гирла. Його назва Вилкове – пов'язана з тим, що у цьому місці Дунай розгалужується численними руслами, вилками. Вулиці містечка – це здебільшого протоки й канали, по яких місцеві жителі плавають в човнах. Через вулиці-канали перекинуті вигнуті дугою містки, уздовж вулиць-каналів тротуари на високих палях. У місті прокладено 45 км тротуарів і споруджено 76 містків. Від кожної такої «вулиці» прориті невеличкі канали у двори рибалок (основне заняття місцевого населення). [6, с. 214 – 215]

     Отже, Одеська область багата на історико-культурні  ресурси, які можуть використовуватись  в цілях туризму як об’єкти  для різноманітних видів туризму: дитячого, молодіжного, сімейного, культурно-пізнавального, релігійного, пригодницького, самодіяльного  тощо.

     Таким чином область може забезпечити  досить якісну туристичну пропозицію в розрізі екскурсійних програм  для різних категорій населення  та вікових груп, за умови впорядкування  та реставрації існуючих об’єктів.

     Історико-культурні  об'єкти приваблюють туристів незалежно  від пори року, що має неабияке значення для активізації рекреаційної діяльності.

     Отже, як вся Україна так і кожна  з її областей має досить великий  історико-культурний потенціал, що має  високу переваги у розвитку як туризму  в цілому, так і історичного  туризму.