Історико-культурна спадщина Вінниці, якчинник формування екскурсійної діяльності

 
Чверть століття М.І. Пирогов жив  і працював в Україні, яку щиро любив і поважав її працелюбний  народ. Він брав участь у Кримській  війні. У 1854 р., коли почався героїчний захист Севастополя, сповнений почуттям високого патріотизму, дізнавшись про велику кількість 
поранених і низький рівень медичного обслуговування воїнів, хірург Пирогов заявив про свою готовність віддати сили і знання на користь стражденних воїнів. Десятки тисяч захисників Севастополя і жителів міста довгий час з великою подякою вимовляли святе для них ім'я чудесного лікаря. 
В особі Пирогова доля поєднала два великих таланти - лікаря і педагога. Багато сил він віддав справі освіти, надаючи величезне значення зв'язку школи з життям. "У моїй педагогічній діяльності, - підкреслював учений, - я переважно піклувався про узгодження школи з життям, про свободу наукового розслідування, про збудження тих, хто учить і вчиться пошани до людської гідності та істини". Період його попечительства, що тривав близько 5 років в Одеському і Київському учбових округах, став важливим етапом в історії освіти і розвитку педагогічної науки.

У 1861 р., звільнений з поста попечителя Київського учбового округу, М.І. Пирогов оселився в садибі Вишня, де пройшли останні 20 років  його життя. Вишня стала свідком  багатьох яскравих сторінок життя вченого, його активної наукової і суспільної діяльності. 
Але і в сільській глушині не знав він спокою. М.І. Пирогов створив першу на Поділлі сільську лікарню, яку багато хто заслужено називав клінікою, збудував аптеку. На багатьох його рецептах зустрічалася позначка "для бідного". Ліки за такими рецептами відпускалися в пироговській аптеці безкоштовно. 
До чудесного лікаря, геніального хірурга потяглися низки хворих зі всієї України, а також Москви, Петербурга, Поволжя, Уралу. Майже щодня йому доводилось оперувати, робити перев'язки і протягом 5-6 годин приймати хворих. Багато розповідей про Миколу Івановича, його гідні подиву здібності впізнавати хворобу, про методи лікування передавалися з покоління до покоління. У розповідях дійсність і фантастика переплетені так тісно, що іноді важко відрізнити правду від вигадки.

Один з  петербурзьких пацієнтів згадував, що до Миколи Івановича йшли всі - старі  й малі, багаті й бідні. Хтось платив, інші нічого не платили: до всіх велика людина і друг людства ставився з однаковою увагою. Одним із пацієнтів, що став свідком операції, проведеної Пироговим, писав, «Що це була за швидкість і точність, основана на безпомилковому, глибокому знанні будови людського тіла - не тільки кожної кістки і кожного мускула, але і кожного нерва, кожної судини! Це було щось зовсім незвичайне. Сивий старий із суворим обличчям з навислими бровами був в очах пацієнта якоюсь надприродною істотою, мало не напівбогом». 
Прекрасні результати лікування вражали і самого Пирогова: з 200 значних операцій (ампутацій, резекцій, літотомій та ін.) він за півтора року роботи у Вишні не спостерігав жодного випадку травматичної бешихи, гнійних набряків і гнійного зараження, незважаючи на те, що після операцій він лікував лише природними засобами. 
На підставі глибокого вивчення життя і особистого досвіду М.І. Пирогов зробив надзвичайно важливі соціально-гігієнічні узагальнення і ставив питання про роль і місце держави в попередженні хвороб. Оскільки одних медичних зусиль для цього недостатньо, необхідна була докорінна зміна умов життя народу. Ці його твердження не втратили актуальності і в наш час. 
Травень 1881 року - дата піввікової лікарської, наукової і громадської діяльності Пирогова. Ювілей відзначався в Москві. Запрошувати Миколу Івановича на річницю приїжджав у Вишню декан медичного факультету професор Московського університету М.В. Скліфосовський. Вінничани тепло проводжали до білокамінної свого знаменитого земляка: на вокзалі піднесли йому зворушливий адрес, альбом з краєвидами Вінниці, прикрасили гірляндами зелені і квітів вагон, у якому від'їжджав учений. 
Ювілейні урочистості відбувались в актовій залі Московського університету. Серед учасників були представники вітчизняних і зарубіжних університетів, наукових товариств, лікувальних установ, студентської молоді. Преса відзначала, що пироговський ювілей став торжеством розуму і праці, думки і прогресу.

Це була остання зустріч великого вченого зі своїми колегами і учнями. На жаль, урочистості були затьмарені хворобою ювіляра. На початку 1881 р. у нього на слизовій оболонці твердого піднебіння утворилася незаживаюча виразка злоякісного характеру. Помер Микола Іванович 23 листопада (за старим стилем) 1881 року від ракового виснаження. На четвертий день після смерті тіло М.І. Пирогова було набальзамовано доктором Д.І. Виводцевим, який приїхав у Вінницю з Петербурга. Через тиждень тіло було перенесено з будинку вченого до церкви с. Шереметки. Тим часом дружина Миколи Івановича придбала на сільському кладовищі ділянку землі і розпочала спорудження родинної усипальниці. Проте через великі морози будівництво затягувалось і тільки 24 січня 1882 року тіло покійного було перенесено з сільської церкви до усипальниці. Спочатку над нею спорудили каплицю, а у 1885 р. за проектом відомого київського академіка архітектури В.І. Сичугова побудували церкву і освятили її на честь св. Миколи Чудотворця. Цим був започаткований пироговський музей у Вишні. Вдова Миколи Івановича сама піклувалася про підтримку тут належного порядку. Проте після її смерті ця святиня, на жаль, ставала все більш запущеною. Ремонти не проводились, склеп не освітлювався, обличчя Пирогова ледь можна було побачити через вузьку смугу скла у верхній частині труни, залитої густими краплями свічкового воску, будинок і сад були занедбані. 
Величезного збитку усипальниці і садибі було завдано в роки громадянської війни. У 1920 р. напівзруйнований будинок М.І. Пирогова був наданий для житла групі комунарів, що приїхали з Америки. Пізніше садиба знаходилась у віданні дослідної сільськогосподарської станції. У 1936 р. тут розміщувалась Вінницька обласна інфекційна лікарня.

Уперше питання  про збереження тіла М.І. Пирогова і  перетворення його будинку в музей  було поставлено на початку 20-х років  Вінницьким науковим товариством лікарів. Обговорювали ці питання також учасники І Всеукраїнського з'їзду хірургів у 1926 р., у матеріалах якого було відмічено, що «Пирогов належить усьому Союзу, але на долю України випала велика честь зберігати його останки». 
І тільки восени 1928 р. вперше після похорону в усипальниці М.І. Пирогова був проведений невеликий ремонт. У 1939-1940 рр. у зв'язку з наближенням 135-річчя з дня народження Пирогова Наркомооздоров України та українське відділення Пироговського товариства лікарів знову порушили питання про створення у Вишні меморіального комплексу. Основні роботи з відновлення тіла були передбачені на літо 1941 р. Проте їм не судилося здійснитися - перешкодила війна. 
27 жовтня 1944 року після звільнення України від німецько-фашистських окупантів було прийняте урядове розпорядження про увічнення пам'яті М.І. Пирогова, створення в садибі Вишня музею і збереження останків видатного хірурга. До Вишні прибула комісія, яка встановила, що труна з тілом Пирогова знаходиться на межі руйнування, садиба в занепаді, будинок напівзруйнований. Тоді ж був розроблений план відновлення тіла М.І. Пирогова і документація на реставраційно-відбудовчі роботи та організацію експозицій. 
У травні 1945 р. у Вишню прибула комісія у складі видатних учених, яким належало провести першочергові роботи щодо відновлення тіла М.І. Пирогова. Комісія відзначила, що тіло мало в повному розумінні слова "страхітливий вигляд". У результаті наполегливої роботи вчені відновили зовнішність останків Пирогова і значно уповільнили процес розпаду тіла. Це була перша ребальзамація, проведена через 65 років після смерті Миколи Івановича. Одночасно виконувалися ремонтно-реставраційні роботи в будинку вченого і його садибі. 
Урочисте відкриття музею відбулося 9 вересня 1947 року. Саме цього дня, 100 років тому М.І. Пирогов уперше у світі в історії війн застосував на полі бою ефірний наркоз як знеболюючий засіб при хірургічних операціях. 
У наступні роки роботи з ребальзамування проводилися українськими фахівцями у 1956 р. і 1973 р.

У 1979 р. і 1988 р. у Москві під керівництвом академіка  С.С. Дебова група вчених Науково-дослідної  лабораторії МОЗ СРСР здійснювали  чергові ребальзамації і відновлення  останків М.І. Пирогова. До цього морфологічні, біохімічні та інші процеси, що відбувалися в останках, призвели до вираженого прогресуючого підсихання тканин, зміни їх кольору, рельєфу і об'єму. За масштабами, новизною і досягнутими результатами робота московських учених є унікальною: фахівцям удалося досягти максимальної схожості зовнішності М.І. Пирогова з його посмертним зображенням. 
В останні роки багато що зроблено для створення оптимальних умов, які дозволили і надалі зберігати набальзамоване тіло в природному середовищі. Труна переобладнана і розміщена в герметичному саркофазі. 
Нині разом із спеціалістами Москви найдіяльнішу участь у роботі з ребальзамування тіла беруть учені Вінницького національного медичного університету ім. М.І. Пирогова, співробітники музею. Тепер у пироговській садибі обладнана спеціальна лабораторія для періодичних ребальзамацій. Такі роботи успішно виконувались тут у 1994, 2000 і 2005 роках. 
Не менші труднощі були і в ході реставрації всього церковного комплексу. Сьогодні в дні знаменних пироговських дат у церкві-некрополі проходять богослужіння, звучать дзвони. 
Виконана значна робота, що дозволила поліпшити збереження будинку вченого та його аптеки. Не порушуючи внутрішнього інтер'єру, тут встановлено центральне опалення, обладнано освітлення та водопостачання. Первинні експозиції поповнені багатьма рідкісними матеріалами. Споруджено адміністративну будівлю з кіно-лекційним залом. Відновлені операційна, приймальня та аптека вченого, реставрований внутрішній інтер'єр церкви-некрополя. За проведені роботи з відновлення музею-садиби і використання його для пропаганди досягнень вітчизняної медичної науки група вчених і співробітників музею удостоєна Державної премії України в галузі науки і техніки. 
Сьогодні музейний комплекс складається з будинку вченого, будинку-аптеки, церкви-некрополя, де 126 років зберігається набальзамоване, доступне для огляду тіло М.І. Пирогова, садиби, площею 20 гектарів, у якій до цього часу ростуть дерева, посаджені руками талановитого лікаря. 
У двадцяти залах музею розгорнуто експозицію, яка відображає лікарську, наукову, педагогічну і громадську діяльність ученого. Музей багатий своїми фондами, число експонатів перевищило 16,5 тисяч. Матеріали музею є невичерпним джерелом для роботи вчених, лікарів-практиків, студентів. На їх основі підготовлено чимало наукових праць. Матеріали музею використані в хронікальних, документальних та художніх фільмах. 
Музей є навчальною базою Вінницького національного медичного університету ім. М.І. Пирогова. Тут проводять заняття з історії медицини, засідання студентських наукових гуртків. 
Разом з Міністерством охорони здоров’я України, Вінницьким національним медичним університетом ім. М.І. Пирогова, обласним управлінням охорони здоров'я музей був одним з організаторів проведення у Вінниці значних наукових форумів, присвячених М.І. Пирогову, серед яких – виїзна сесія Академії медичних наук, Пироговські читання, з'їзди, наукові конференції. 
Музей М.І. Пирогова відноситься до найважливіших об’єктів культурної спадщини України і занесений до Державного реєстру пам’яток історії та архітектури національного значення. Його меморіальний парк є пам’яткою садово-паркового мистецтва. 
За 60 років свого існування Пироговський меморіал набув світової слави. Більше 7 мільйонів відвідувачів із 169 країн світу ознайомилися з його експозиціями. 
Музей займає особливе місце у внутрішньому та міжнародному туризмі. 
Ураховуючи великий внесок М.І. Пирогова у світову та вітчизняну науку, а також значну роль музею-садиби у вивченні і збереженні історії України, проведенні унікальних наукових досліджень загальнодержавного значення пироговському меморіалу у Вишні надано статус Національного.

Експозиція  і фонди

Експозиція, яка розгорнута у будинку М.І. Пирогова, складається з 12 розділів.

Кожний  розділ відображає певний період життя  і діяльності вченого – дитинство, юність, навчання у Московському університеті, Дерптский і Петербурзький періоди, участь у війнах на Кавказі і в Криму, франко-прусській і російсько-турецькій, діяльність на посаді попечителя учбових округів, керівництво професорським інститутом за кордоном. Особлива увага приділяється висвітленню Вишенського періоду життя вченого.

Послідовно  розкривається лікарська, наукова, педагогічна і громадська діяльність М.І. Пирогова. Особливо підкреслюється його внесок у розвиток вітчизняної  і світової науки, показано пріоритет  вітчизняної медицини в низці відкриттів і пропозицій вченого. Окремий розділ експозиції присвячений втіленню в життя ідей М.І. Пирогова.

До  меморіального комплексу відноситься  церква-некрополь, де зберігається доступне для огляду набальзамоване тіло М.І. Пирогова, музей-аптека, в якій розгорнута експозиція, що відтворює приймальну і операційну М.І. Пирогова. Створений інтер’єр сільської аптеки другої половини ХІХ ст., де представлене аптечне начиння та посуд. Фігури для музею-аптеки виготовив київський скульптор С.М. Британ.

Це  єдиний в Україні і на теренах СНД музей, який має таку унікальну структуру.

Фондова колекція музею складає 16,5 тисяч одиниць збереження. 

У музеї створено і обладнано спеціальну лабораторію, де фахівці Московського НДЦ БМТ (Науково-дослідний центр біомедичних технологій) разом з науковцями ВНМУ і працівниками музею виконують роботи з чергових ребальзамацій тіла М.І. Пирогова.   

Відвідувачі

За  період свого існування пироговський меморіал у Вишні набув світової слави та популярності. Майже сім мільйонів екскурсантів з 169 країн світу ознайомилися з багатими музейними експозиціями.  

2.3 Центральна Арка ім. Горького 
 
 
 

 Вінницький  ЦПКІВ ім.Горького являється пам'яткою  садово-паркового мистецтва загальнодержавного значення (площа 40 га). Важко уявити сьогодні місто без парку. Парк завжди чудовий в літньому, молодому вбранні зеленого листя і залитий золотим промінням весняного сонця, в сяйві іскристих наметів снігу, і в жовтогарячих кольорах красуні-осені.

 В Україні існують чимало куточків відпочинку, парків та міських садів, але одним з найкращих серед них є - Вінницький. Це обличчя і посмішка міста, це організатор дозвілля, вихователь і виконавець багатьох інших функцій культурно-масових заходів міста.

 Територія на якій розташований Вінницький ЦПКІВ ім.Горького з кінця І половини ХІХ століття належала магнату Курловичу. З перемогою Великої Жовтневої соціалістичної революції Літній сад Курловича стає надбанням трудящих. Виходячи з інформації архівних документів з вересня 1936р. міський сад стає парком культури і відпочинку. В цей період розпочалася розбудова парку. В І939 році на прохання трудівників міста парку було присвоєно ім'я О.М.Горького.

 В період Великої Вітчизняної війни  фашисти окупували Вінницю і  майже все знищили, що побудували вінничани в рідному парку. 24 січня І945 року після звільнення міста від німецьке-фашистських загарбників парк оновлює свою роботу. Активна культурно-просвітницька робота парку, турбота про організацію відпочинку вінничан призвели до того, що в І969 році наказом Міністерства культури УРСР парк став методичним центром 4 областей і отримав назву "Центральний".

 За  змістовну культурно-масову, фізкультурно-оздоровчу  роботу, рівень благоустрою парк неодноразово нагороджувався пам'ятними знаменами, вимпелами, дипломами, медалями і грамотами.

 В І986-89 р.р. парку присуджується Перехідний червоний прапор Міністерства культури СРСР, який довічно переданий парку.

 В І986 році колектив парку нагороджений Почесною грамотою Президії Верховної  Ради України до 50 річчя від дня заснування парку.

 Відмінно  працює в парку Планетарій. Бажання  спостерігати зоряне небо за будь-якої погоди приваблює багатьох вінничан та гостей міста.

 На  протязі 40 років ансамбль "Мелодія" своїми виступами прикрашає всі  загальноміські свята та урочистості.

 Гарною  традицією стало святкування  в парку народних гулянь та свят. Такі наприклад як: Весна Визволення, День Перемоги, День Конституції та ін.

 На  території парку працює 40 об'єктів  дозвілля: 21 атракціон та 19 ігрових  автоматів.

 Вінничанам  багатьох поколінь пощастило, що мають в центрі міста неповторний зелений оазис, прекрасне місце відпочинку і розваг.