Теоретичні засади логістики туризму

Теоретичні засади логістики туризму (структура, туристопотік-обєкт дослідження, базові поняття)

Логістика туризму – новітній науково-практичний напрямок, який досліджує догістичні особливості туристичної галузі, зокрема прикладає логістичні засади до її геопросторової організації та управління. Застосування логістичних засад в діяльності туристичних підприємств дозволяє значно підвищити прибутковість туристичного бізнесу за рахунок скорочення витрат та підвищення рівня логістичної координації всіх операцій з обслуговування туристів. Комплекс складових туристичної послуги охоплює засоби розміщення та харчування туристів, їх транспортування та програмно-екскурсійне забезпечення, інформаційне та фінансове обслуговування тощо. У функціональному аспекті як окрема туристична послуга, так і її компонентні складові обов’язково передбачають логістичні функції постачання, виробництва та збуту. Тому кожну компонентну складову турпослуги слід розглядати як окрему туристичну підсистему, а це надає можливість організації діяльності всього туристичного комплексу певного геопросторового рівня: локального (тур); мікро (туристичне підприємство); мезо (туристичне господарство області, туристичної зони чи курортополісу); макро (туристична індустрія держави), мега (туристичні макрорегіони світу чи інтеграційні об’єднання), мета (світовий туризм). Логістичний підхід сприяє вирішенню проблеми сталого розвитку туризму, збереження та відновлення ресурсної бази галузі; дозволяє зменшити (а в ідеалі - виключити) ризики погіршення екологічної ситуації, зниження якості туристичних послуг, що надаються, загрози здоров’ю та безпеці туристів, отже, може служити основою для визначення стратегії сталого розвитку туризму в країні та її регіонах. 
Логістика туризму розглядається нами як складова логістики послуг, відповідно включає розгляд особливостей та класифікації послуг, сутності та складу туристичних та готельних послуг, зростання значення національного та міжнародного туризму, а також концептуальних основ логістики послуг. Теоретичні засади логістики туризму передбачають висвітлення комплексної структури логістики туризму, особливостей обслуговуючих потоків у логістиці туризму, а також базових понять цього напрямку. Розкриття логістичних основ сталого розвитку туризму охоплює концепцію сталого розвитку туризму, принципову логістичну модель розвитку галузі, характеристику логістичного потенціалу туристопотоку, ресурсної та матеріально-технічної бази туризму, розгорнуту логістичну модель та логістичний аудит сталого розвитку туризму, а також приклади застосування логістичного підходу в українському туризмі. 
Логістика ресурсної бази туризму висвітлює такі питання, як значення ресурсної бази в туризмі та її логістичної оцінки, особливості визначення логістичного потенціалу рекреаційно-туристичних ресурсів та розрахунки логістичного потенціалу морської пляжної зони. Логістика турфірми охоплює концепцію логістики туристичного підприємства, питання стратегії, планування та організаційні форми логістики турфірми, вертикальної та горизонтальної інтеграції в туризмі, а також особливості логістичних каналів просування тур -продукту за традиційним та новітнім підходами. В розділі про логістику туру розглядається класифікація та логістична розробка туру, класифікація туристичних маршрутів, узагальнена методика логістичної оптимізації туру із застосуванням теорії графів. Логістика міжнародного туризму передбачає висвітлення чинників розвитку міжнародного туризму, характеристику туристопотоків за макрорегіонами світу та фінансових потоків у міжнародному туризмі, а також моделей управління туристичним бізнесом за кордоном. Логістика готельних послуг у туризмі має своїм змістом розкриття сутності сектору розміщення як основного постачальника туристичних послуг, логістичного циклу обслуговування туристів у готелях, логістичних потоків та вузлів у готельному господарстві, логістичної системи управління готелями. 
Інформаційна логістика в туризмі охоплює розгляд логістичних інформаційних систем у туризмі (в т. ч. принципів побудови та можливостей), інформаційних технологій як складників логістично- маркетингової політики в туризмі, логістичних проблем впровадження інформаційних технологій в практику українського туризму. Змістом фінансової логістики в туризмі є розкриття загальних особливостей логістики фінансово-банківських послуг, сутності грошових потоків у туризмі, управління фінансовими потоками туристичних підприємств, логістики фінансового планування та прогнозування туристичної діяльності. До сфери транспортної логістики в туризмі належать класифікація транспортних подорожей та транспортних засобів у туризмі, вибір виду транспорту та компанії-перевізника, а також висвітлення специфіки логістики повітряних, автомобільних та залізничних подорожей туристів, логістичного забезпечення морських круїзів та логістичної організації річкових круїзів та прогулянок. Розгляд міжнародних транспортних коридорів як чиннику розвитку туризму в Україні охоплює висвітлення таких питань, як інтеграція в Європейську транспортно-логістичну систему - стратегічний вибір України, розвиток туризму в Україні в контексті розбудови національної мережі Пан’европейських та трансконтинентальних транспортних коридорів, єврологістика та Україна (напрямки співпраці в ХХІ сторіччі). 
Вищевикладене розуміння структури та проблем логістики туризму з врахуваннм геопросторового виміру дозволяє нам запропонувати модерну, оригінальну та якісно нову концепцію змісту та особливостей окремої навчальної дисципліни «Логістика туризму», яка, в свою чергу, є новим науково-практичним напрямком, з яким туристична, географічна та педагогічна громадськість України ще не дуже ознайомлена, але вже виявляє до нього зростаючу цікавість, інтуїтивно відчуваючи актуальність та високу ефективність застосування логістичних підходів у туристичній індустрії.

Особливістю туристичної  галузі, на відміну від інших, є її жорстка прив’язка до рекреаційно-туристичних ресурсів. За [10, 167] ємність туристичного ринку залежить від пропускної спроможності туристичного об’єкту (ресурсу) та ступеню розвитку відповідної інфраструктури. Таку особливість туризму в повній мірі враховує новий науково-практичний напрямок – логістика туризму, в структурі якої логістиці рекреаційно-туристичних ресурсів належить важливе місце, зокрема в складі компонентної структури (рис. 1). Логістична оцінка рекреаційно-туристичних ресурсів базується на визначенні їх логістичного потенціалу, тобто максимально можливого для даного туристичного ресурсу (об’єкту) потоку туристів, який: а) не зашкодить стану самих ресурсів; б) не зашкодить самопочуттю та стану здоров’я туристів; в) не зашкодить екології місця знаходження ресурсу (об’єкту); г) не порушить «показник гостиності»*; д) не зашкодить безпеці туристів.  
Визначення логістичного потенціалу рекреаційно-туристичних ресурсів є важливою складовою логістичної моделі сталого розвитку туризму, поряд з логістичним потенціалом матеріально-технічної бази туризму та логістичним потенціалом вхідного потоку туристів в місцевість, регіон, країну (рис. 2). Отже, початковою та програмуючою ланкою розвитку туризму мають бути рекреаційно-туристичні ресурси, відповідно до логістичного потенціалу (пропускної спроможності), яких повинні визначатися потоки туристів, а їхні потреби в комплексі необхідних послуг (проживання, харчування, перевезення, інформаційно-програмне забезпечення) мають забезпечуватися розвитком відповідної матеріально-технічної бази туризму. 
Необхідною умовою сталого розвитку туризму в регіоні, країні є менший обсяг логістичного потенціалу матеріально-технічної бази (ЛП МТБ) по відношенню до логістичного потенціалу туристичного ресурсу (об’єкту), тобто рівняння 1 моделі. Це рівняння виступає запобіжником першого рівня щодо збереження туристичних ресурсів регіону країни. Друге рівняння моделі сталого розвитку туризму, яке вимагає, щоб ЛП МТБ був більшим (або рівним) ЛП вхідного потоку туристів, окрім того, що виступає запобіжником другого рівня щодо збереження рекреаційно-туристичних ресурсів, ще й  забезпечує бізнесову ефективність їх використання. Інформаційні потоки в  даній моделі теж бувають двох видів: перші – це інформація щодо максимально допустимого потоку туристів (на нашу думку цей показник слід обов’язково вказувати в рекреаційному паспорті ресурсу (об’єкту)), друге – це інформація, яка надається тур операторами (які звичайно володіють МТБ туризму в регіонах) фірмам-турагенціям – скільки і яких путівок пропонується на продаж. 
Логістика - наука про планування, контроль і управління операціями, що здійснюються в процесі формування туру, доведення готової продукції до споживача відповідно до інтересів та вимог останнього, а також у процесі передачі, зберігання та обробки відповідної інформації.  
 З цього визначення випливає, що логістика є системою, яка містить функціональні області, кожна з яких вирішує певні проблеми. До складу системи входять:  
 1. Інформація - планування турів, обробка замовлень, прогнозування попиту. Будь-яка логістична система управляється за допомогою інформаційної.  
 2. Перевезення туристів - вибір виду транспорту та компанії-перевізника.  
 3. Кадри, які обслуговують туристів. Важливий складовий елемент системи логістики. Їх підбору та підготовці надається велике значення.  
 4. Обслуговує виробництво - підрозділу логістики, які обслуговують процес формування туру і надання послуг споживачеві. Виробничі потужності та економічна пристосованість туристського підприємства мають важливе значення для функціонування логістичної системи. Важливою проблемою для неї є визначення розміру туристського підприємства.  
 Елементи логістичної системи і фактори, які необхідно враховувати при її розробці : 
 · Число і розміщення філій туристської фірми. Розміщення і кількість філій необхідно здійснювати з урахуванням кількості туристів, що фірми реально можуть обслужити, доступності та привабливості місця розташування офісів.  
 · Зв'язок. Для ефективної роботи всі підрозділи, що входять в логістичну систему, повинні бути пов'язані інформаційної, контрольної та транспортною мережею.  
 · Інформаційна зв'язок. Повинна бути чітко налагоджена. З цією метою, як правило, використовуються комп'ютерні технології (Internet, E-mail).  
 · Транспортна модель. Оптимальна транспортна модель в більшості випадків визначається постачальником транспортних послуг (тобто авіакомпанією та ін.)  
 Ділова логістика є життєво важливим компонентом економіки, і фахівці у цій галузі повинні мати необхідні навики для ефективного вирішення логістичних завдань в рамках фірми. Застосування цих навиків тісно пов'язане з інформаційною, транспортної системами, збутом продукції та іншими областями, що входять в логістичну систему.  
 3. Управління ділової логістичної системою  
 Управління ділової логістичної системою - це системний принцип, що охоплює в кінцевому рахунку всі заходи щодо використання інформації і переміщення потоків туристів по каналах фірми.  
 Це означає, по-перше, що фахівці, покликані керувати цією діяльністю, повинні розуміти проблеми всього підприємництва в цілому і враховувати, що прийняття рішень в одній області логістичної системи (наприклад, у галузі перевезень) може вплинути на систему в цілому. По-друге, ділова логістика в туризмі найтіснішим чином пов'язана з обслуговуванням споживачів, враховує пропозицію туристичного продукту на ринку при заздалегідь визначених витратах і параметрах обслуговування. Це має на увазі наявність ринкових аспектів у логістичних системах туризму. По-третє, основною вимогою розробки ефективного управління ділової логістикою є тісний зв'язок між процесами складання туру, продаж і надання послуг.  
 Принцип системи ділової логістики пов'язаний з управлінням інформаційними потоками і розподілом. Американські вчені вважають, що логістика - це скоріше структура планування, ніж функція підприємництва. Іншими словами, завдання управління в галузі ділової логістики пов'язана із забезпеченням механізму розробки стратегій, в рамках яких може здійснюватися повсякденна діяльність з управління розподілом.  
 Одна з особливостей ділової логістики в тому, що вона не тільки інтегрує види діяльності, які традиційно відносяться до різних функцій підприємництва, а й об'єднує їх. Наприклад, у багатьох компаніях відповідальність за перевезення туристів (бронювання місць на літаку) і продажів турів може входити в окремі функції перевезень і розподілу. Якщо ці функції розділені, то прийняття рішень в області продажів без урахування можливостей транспорту (попередньо викупленого за вигідною ціною блоку місць) може призвести до збільшення загальних витрат на перевезення через що виникає необхідність викуповувати в розпал сезону авіаквитки в інших компаній. У логістичній системі вищезазначені функції повинні бути взаємопов'язані.  
 У логістичних рішеннях беруть участь: а) постачальники складових елементів туристського продукту; б) транспортні агентства; в) споживачі.  
 Основні стратегічні і міжфункціональні рішення, які приймаються на підприємстві, за своїм значенням поділяються: 1) на рішення, дотичні продажів і маркетингу; 2) рішення, дотичні продукції і її виробництва.  
 У компанії, орієнтованої на обслуговування споживачів (турагент), стратегію диктують продажу та маркетинг. Ключові рішення стосуються типу розповсюджуваних продуктів і їх поєднання; типу обслуговуваних споживачів і рівня наданого сервісу. Ключовими є рішення, пов'язані з підходами до цінової політики, а також з встановленням сфери впливу на продажу. Після того як задана орієнтація на обслуговування клієнтів, - ідуть необхідні виробничі рішення. У компаніях, орієнтованих на виробництво (туроператори), акцент робиться на протилежне. Перш за все визначаються і вирішуються проблеми виробничої стратегії.  
 Основні рішення того чи іншого типу будуть результатом односторонніх потоків. У компаніях, орієнтованих на обслуговування споживачів, зворотній зв'язок від виробництва до продажів і маркетингу максимально обмежена. Те ж саме може бути сказано про зворотний зв'язок від продажів і маркетингу до виробництва в компанії, орієнтованої виключно на виробництво. Наприклад, якщо туристська компанія засновує своє довгострокове планування на політиці розробки нових екзотичних турів для заможних клієнтів, вважаючи, що вигідні ринки збуту кінцевої продукції завжди знайдуться, і не приділяючи належної уваги маркетингу, то вона може в кінці кінців збанкрутувати.  
 Цей типовий односторонній принцип прийняття рішень стає непомітним, коли елементи логістики не зібрані воєдино і не є функціональною відповідальністю. Через відсутність централізації підрозділи з продажу керують власними видами продукції: Виробничий підрозділ планує, з якими з постачальників послуг, які складають турпакет, працювати фірмі; транспортний відділ керує перевезеннями туристів різними видами транспорту; економісти за допомогою прогнозів продажів допомагають відрегулювати товарні рівні і т. д.  
 Всі маркетологи знають, як швидко практичний покупець на сучасному ринку монополістичної конкуренції використовує будь-яку зміну в маркетинговій політиці або політики продажу. Так, турецька фірма "Detur" включила в свій тур-пакет візу до Туреччини, яка традиційно купувалася самими туристами відразу після прибуття в країну. Для цього доводилося простоювати в довгих чергах, що дуже стомлює туристів після польоту. Нововведення фірми було відзначено вдячними покупцями, і кількість її клієнтів різко зросла.  
 Деякі компанії з метою здійснення максимального контролю за графіками перевезень туристів купують авіакомпанії, а щоб завжди мати достатню кількість місць розміщення - готелі, здійснюючи таким чином зворотну інтеграцію. Так, кіпрський туроператор "Roots Holidays" володіє декількома готелями на півночі Кіпру. Це дозволяє навіть в "високий" сезон мати резерв кімнат. Інша велика кіпрська туристська компанія "Creative Travel" купила екскурсійне бюро "Fame Tours" і бюро з прокату автомобілів "Creative Car Hire", що значно спростило бронювання екскурсій, дозволило підтримувати відповідні високі стандарти в обслуговуванні, Удосконалювати розробку маршрутів та графіків роботи і забезпечувати туристів машинами на прокат.  
 Щоб турфірми не постраждали від одностороннього потоку в прийнятті логістичних рішень, топ-менеджмент повинен приймати коригуючі дії.  
 4. Подолання невизначеності  
 Компанії змушені розробляти довгострокові плани перевезень туристів за кордон, бронювання блоків місць в готелях. У таких випадках необхідно заздалегідь до початку сезону планувати приблизну кількість туристів, що фірмі доведеться обслужити. Фінансовий ризик таких рішень може бути дійсно відчутний. Скажімо, знявши на сезон цілий літак, за деяких обставин (зниження купівельної спроможності населення, зміна смаків або навіть погана політична обстановка в країні відпочинку) турфірма майже напевно зазнає величезних збитків. Зрозуміло, що великі компанії все більше звертаються до методів аналізу ризику. Дехто спеціально розроблені для турфірм комп'ютерні програми дозволяють виробляти взаємопов'язані удосконалення в плануванні перевезень туристів, блоків місць в готелях, що допомагає скоротити до мінімуму кількість не використовуються в даний момент часу місць.  
 Плани необхідно переглядати і виправляти щосезону, а іноді й частіше, орієнтуючись на ситуацію, що склалася на ринку ситуацію.  
 Проекти логістики, без сумніву, дуже вигідні великим компаніям з власними аналітиками, здатними їх розробляти, і комп'ютерним персоналом. У той же час невеликі компанії, яких на туристичному ринку більшість, втрачають значні можливості збільшення своїх прибутків і зниження витрат, так як менеджери, неправильно розуміючи всеосяжність логістичних операцій, не вважають за потрібне спрямовувати зусилля на проведення економічного аналізу операцій компанії.  
 5. Стратегія і планування в діловій логістиці  
 При розробці стратегії планування на підприємстві логістична політика повинна бути частиною виробничо-функціональної стратегії, яка поряд з маркетинговою та організаційної стратегіями є частиною спільної господарської стратегії туристської фірми.  
 У логістичну систему при розробці стратегії повинні бути включені: транспортні перевезення і витрати; процес надання послуг; зв'язок (обробка замовлень); системи організації, планування та контролю.  
 Один з технічних прийомів розробки логістичної стратегії полягає в аналізі звичайного логістичного рівноваги між послугами та витратами. До цього додається ще й комплексність (кількість постачальників послуг, джерел надходження замовлень, філій та представництв, сезонність, різноманітність продукції). Все це збільшує складність і невизначеність операцій, тому треба зробити весь господарський процес більш простим і керованим.  
 Підхід до вирішення стратегічних господарських проблем, таких як підвищення прибутку, має базуватися на формуванні групи фахівців різного профілю у всіх перерахованих вище ключових областях логістичної системи і проводитися в два етапи. 
На першому етапі виявляються стратегічна мета і напрям господарського розвитку фірми в майбутньому і вивчаються наступні питання:  
 1. Зміна ринкових потреб. Аналіз ринків може показати, що в обсягах продукції, що проходить по різних каналах розподілу, відбуваються зрушення на користь будь-якого каналу.  
 2. Підвищення вимог до логістики. Зрушення в розподільних каналах повинна відбитися на підвищенні вимог до логістики як системі в плані термінів, надійності та комплексності обслуговування.  
 3. Розбиття продукції за принципом Парето. Необхідно враховувати ефект Парето: на обмежену кількість товарів припадає основний потік. Візьмемо 2 види турів - літній відпочинок у Мармарісі (фірма "Simena", Туреччина) і лікування в Карлових Варах. На тур фірми "Simena" припадає основний обсяг продажу.  
 4. Гнучка виробнича система. Повинна бути створена таким чином, щоб реагувала на зміни ринкових потреб.  
 5. Увага до окремих видів діяльності. Варто звертати увагу не тільки на випуск певного асортименту масового і спеціалізованого турпродукту, але й на специфічні види діяльності (оформлення турецьких віз у Москві).  
 6. Гнучкість. В умовах швидкоплинні ринку логістична система повинна мати здатність короткостроковій адаптації, тому важлива гнучкість кінцевого стратегічного напрямку.  
 7. Підвищення логістичних показників постачальників. Цей чинник пов'язаний з розробкою різних заходів з надання туристичних послуг клієнтам, що набагато легше здійснювати за наявності зворотного інтеграції.  
 На першому етапі виявляються також поточний стан всіх господарських функціональних областей, проблеми і вузькі місця фірми; розробляється план дій по збільшенню прибутку, в якому враховуються цілі, ресурси, графіки і взаємозалежності, різні господарські варіанти для досягнення цілей.  
 На другому етапі виробляється докладний загальний господарський план фірми, який підтверджує стратегічний напрямок першого етапу. У зміст стратегічного напрямку входять:  
 1. Виробничі потужності. Визначаються обсягами виробництва, асортиментом пропонованої турпродукціі, ринками - оптимальними показниками для збільшення прибутку.  
 2. Види транспорту. Досліджуються різні перевізники в плані витрат і можливості задовольняти логістичні потреби виробничої системи.  
 3. Контрольні системи. Стежать за результатами діяльності.  
 4. Постачальники. Оцінюються їх фінансові результати.  
 5. Загальний господарський план. Логістичні проекти з кожної функціональної області тісно пов'язуються із загальним господарським планом, що містить повну фінансову оцінку, розподіл ресурсів, управління логістичної системою та інше.  
 Наведена логістична схема розробки господарської стратегії спрямована на ефективну роботу виробництва, підвищення прибутку, а також на досягнення значних переваг перед конкурентами.  
 6. Служби управління логістикою в організаційній структурі підприємства  
 Організаційна структура, яка управляє логістичної системою, здійснює такі функції:  
 • Розвиток і формування системи. Зміни організаційної політики підприємства та умов ринку вимагають періодичного перегляду існуючої системи логістики, реорганізація якої проводиться керівництвом фірми. Ця періодичність пов'язана з ситуацією, що склалася на ринку  
 · Стратегія логістичної системи у зв'язку з ринковою політикою підприємства. Стратегію логістики формують наступні фактори: продажі, транспорт, кадрова політика та ін Керуючий логістикою несе відповідальність не тільки за планування і підхід до формування логістики, а й за виконання стратегічних планів.  
 · Адміністрування і координація взаємопов'язаних функцій. В організаційній структурі фірми майже всі управлінські функції взаємопов'язані з логістичної системою, тому група логістики повинна не тільки тісно взаємодіяти з іншими відділами в галузі управління інформаційним потоком, потоками туристів і т. д., А й координувати взаємопов'язані функції управління з відповідними відділами.  
 · Специфіка логістики для туристичних фірм. Формуючи систему логістики, розробляючи її стратегію, необхідно враховувати специфіку галузі й інші фактори. Наприклад, фірми, що займаються масовим туризмом і продають готові турпакети, здійснюють перевезення великих груп, викуповуючи у перевізників блоки місць за порівняно низькою вартістю, а компанії, що займаються організацією індивідуальних турів, змушені купувати авіаквитки в екзотичні країни (за "невторованими" маршрутами, Куди ще не організовані чартерні рейси) за дуже високою ціною. Відповідальність за управління системою логістики може бути розділена між різними організаційними підрозділами або сконцентрована в одного керуючого збутом.  
 У промисловості в останнє десятиліття спостерігається чітка тенденція до угруповання і централізації управління всією системою логістики. Такий підхід дає механізм внутріфункціональной кооперації в організаційній структурі. Це дозволяє знімати багато конфліктів між різними підрозділами, що зараз властиво туристичним компаніям. Форма угруповання і ступінь централізації залежать від асортименту продукції та ринкового середовища. Наприклад, фірми, що мають ринкову орієнтацію і реалізують масу самих різних турів по одних і тих же каналах розподілу, прагнуть об'єднати разом усі види діяльності по обслуговуванню ринку і централізувати їх. Інші ж фірми, що реалізують певні тури на окремих ринках, не прагнуть централізувати управління системою розподілу. Для них характерне включення елементів системи логістики під загальним управлінням в структуру підрозділів різних турів.  
 7. Призначення менеджменту  
 Ton-менеджмент все ще не досяг ефективного застосування логістики шляхом надання свободи дій (OR-operation research) персоналу в галузі логістики. До тих пір, поки вище керівництво не звернеться до логістики, воно не може розраховувати на своє лідерство, а без такого лідерства персонал, який досліджує операції, не зможе намітити основні проекти, підтримку лінійних керівників і спостерігати успішне просування в життя своїх програм.  
 Поступово вище керівництво починає брати до уваги те, як його політика рішень впливає на логістичні операції і витрати; воно звикає до ідеї, що маркетингова політика, що визначає обслуговування клієнтів, має власний вплив на витрати у сфері логістики, А не маркетингу і що функціональні менеджери починають мислити відповідно. Отже, готується база для конструктивних дій.  
 Очевидно, що вище керівництво не може собі дозволити занадто глибоко вникати в складання комп'ютерних моделей, хоча необхідний для їх розробки технічна освіта отримати досить легко. Проте головна мета топ-менеджменту - з'ясувати і визначити логістичні проблеми і надати засоби і способи для організованої реалізації основних можливостей їх вирішення, а технічні аспекти проектів можуть бути залишені на розгляд OR персоналу і менеджерів.  
 Спільними зусиллями слід керувати як єдиною системою, особливо в компаніях, де довгий час застосовувалося децентралізоване управління. Відповідно зміняться організаційні механізми. Зосередити всі логістичні функції може самий здатний учасник групи дослідження операцій (будь-якої іншої групи). Можна також створити координаційний комітет або висунути логістичного лідера, котрий володіє достатньою владою, щоб вводити зміни, що зачіпають різні підрозділи або функції.  
 Попередній досвід вказує, що топ-менеджменту необхідно подолати три ступені, щоб ефективно виконувати орієнтації логістики:  
 1. Менеджмент повинен забезпечити жорстку організацію OR персоналу. У найближчому майбутньому компетентні аналітики і комп'ютерний персонал будуть в дефіциті. Цих ключових фахівців необхідно ефективно використовувати. Повинно бути зроблено все можливе, щоб вони займалися своїми проектами протягом всього періоду їх здійснення, беручи до уваги, що такі масивні і складні логістичні проекти не можуть бути закінчені менш ніж за кілька місяців, а часом тривають роками.  
 2. Ton-менеджмент повинен визначати логістичну функцію компанії і зберігати жорсткий контроль над логістичними витратами. Як вже було сказано, багато корпораціонние системи бухобліку не змогли задовольнити інформаційні запити логістики бізнесу. Вони охоче роблять дані, що відповідають фінансової звітності, але не дають дуже важливої інформації по змінним витратам. Менеджмент може з легкістю визначити сукупні витрати на обробку замовлень, бронювання блоку місць у перевізника, але коли менеджерам необхідно дізнатися, як ці витрати вплинуть на заплановане відкриття нового офісу турфірми, традиційні системи бухобліку не дають відповідей.  
 Отже, компанія повинна почати з затвердження проекту для оцінки логістичних витрат загалом і по основних елементах. Ці дані будуть потрібні при виявленні основних можливостей для вдосконалення, розробки нових систем і для перевірки їх дії.  
 3. Ton-менеджмент повинен надавати роботі логістичну орієнтацію. Згідно з досвідом однієї далекоглядної компанії найбільш вдалий механізм для виявлення проблем та вибору проектів - постійна або оперативна група, до складу якої повинні входити обслуговуючий персонал з відповідними посадовими обов'язками, аналітики, економісти, дослідники операцій. Склад групи повинен змінюватися в залежності від вимог, орієнтованих на успішне виконання завдання.  
 Завданням для групи стане проведення детального концептуального аналізу інформаційних систем компанії та систем прийняття рішень. Зазвичай результати аналізу входять в схему ведучого потоку, яка показує, як налагодити відсутню зворотний зв'язок, дозволяє реалізовувати двосторонні потоки в ухваленні рішень зі складування товарів. Причому аналіз концентрують на процесі прийняття рішення, не роблячи спроб описати сучасні підрозділу організації та їх обов'язки з-за неясності ключових логістичних питань і можливостей.  
 Наступне завдання групи полягає в економічному аналізі різноманітних елементів, що становлять логістичну функцію. Результати цього етапу роботи можуть бути графічно відображені в схемі, що відповідає індивідуальним рішенням. Якщо поточні інформаційні системи знаходяться у відповідності з фінансовою звітністю, то цей економічний аналіз дозволить обробити дані, які є в розпорядженні, так, щоб вони відповідали зазначеним у схемі блокам рішень.  
 Коли попередній аналіз закінчено і блоки рішень представлені в графічній формі, групі слід приступити до визначення потенційних логістичних удосконалень. Для цього існує 4 можливих шляхи:  
 1. Огляд економічних способів здійснення певних рішень, сконцентрованих на сфері великого капіталу.  
 2. Повторна перевірка процедур прийняття рішень, пошук можливостей заміни процедур управління більш сучасними (можливо комп'ютерними) аналітичними системами.  
 3. Аналіз вхідної інформації для системи прийняття рішень, щоб зрозуміти, де можуть бути здійснені удосконалення, з подальшим введенням недостатньої інформації.  
 4. Перегляд поточної інформації за результатами прийнятих рішень з метою забезпечення кращої бази для оцінки і контролю.  
 Таким чином, виявлені можливості удосконалення логістичної функції можуть бути трьох видів: А) удосконалення процесів прийняття рішень, особливо що випливають з численних робіт, які раніше проводилися окремо, або випливають з аналітичних моделей в об'єднаних системах, Що включають людські і комп'ютерні ресурси; б) оптимізація інформації на вводі для підтримки процесів прийняття рішення; в) якісна обробка інформації на виході для прийняття ефективного рішення.  
 Кожна зміна в певній логістичної функції повинна призводити до нових можливостей поліпшення.  
 8. Організаційне значення  
 Для описаної логістичної орієнтації характерний аналіз перспективності систем з акцентом на підході до дослідження операцій. Це відповідає двом явним тенденціям: Зростаючій увазі топ-менеджменту до структури процесів прийняття рішень; розширюється використання кількісних методів прийняття рішень в туризмі. Логістична орієнтація також має тенденцію виявляти серйозні організаційні проблеми, особливо коли топ-менеджмент приходить до влади з проблемами координації децентралізованих процесів прийняття рішень у великих компаніях.  
 Проблеми координації у децентралізованих організаціях будуть завжди. Коли вони трапляються в підрозділах, топ-менеджери часто заздалегідь прогнозують їх або просто відвертаються від проблем на своєму власному рівні, особливо коли рішення вимагає докорінного перегляду встановленої організаційної структури. Проте доведено, що головні цілі ефективності логістики випливають з організаційної перебудови, спрямованої на інтеграцію операцій.  
 Якщо можливості поліпшення вимагають підвищення комунікації та інтеграції між організаційними підрозділами, то ці підрозділи повинні об'єднатися за своїми функціями і відповідальності. Деяким фірмам доцільно, наприклад, видалити логістичні плановані рішення від незалежних технічних відділів і об'єднати їх у нову логістичну групу, яку очолює віце-президентом. Він буде відповідати за планування логістичних заходів та перевіряти всі програми робочих підрозділів, які можуть вплинути на загальну логістичну функцію.  
 Наведемо такий приклад: великий турецький туроператор фірма "Simena" зробила перший крок до централізації всього планування. Її екскурсійні, транспортні та інші функції передбачається строго розділити. Екскурсійне підрозділ буде розробляти і проводити екскурсії, але не вибирати тему, що їх і не складати їх графік. Транспортне підрозділ буде виконувати трансфери, але не буде планувати перевезення туристів. Планування цих графіків буде здійснюватися в головному управлінні компанії. Менеджери підрозділів повинні будуть сприяти загальному планування, але в їх обов'язки будуть також включені розробка та ефективне виконання технічних програм у межах напряму, позначеного центральною групою планування.  
 Таким чином, у компанії буде поєднання централізованого стратегічного планування та виконання децентралізованих операцій.  
 Ton-менеджмент, що має на меті максимізацію ефективності логістичних операцій, має сприяти "згладжування" незручностей організаційних змін. Але винагорода за такі зміни може принести значну економічну вигоду. Коли проводяться виправлення з метою досягти цих вигод, формальна структура компанії повинна розвиватися за планом, строго відповідного основними напрямками економіки туризму. Це, у свою чергу, буде позитивно впливати на ефективність організації.  
  
  
  
  
  
 ВИСНОВОК  
 Логістична система знаходить все більш широке застосування в практичній діяльності різних підприємств, але більшою мірою все ж промислових. У турфірмах вона розглядається вищими ешелонами управління як ефективний мотивований підхід до управління потоками туристів і інформаційними потоками з метою зниження витрат виробництва турпродукту. В основі економічної стратегії фірми логістика використовується як знаряддя в конкурентній боротьбі і розглядається як управлінська логіка для реалізації, розміщення фінансових і людських ресурсів і контролю над ними. Такий підхід сприяє тісній координації логістичного забезпечення ринку і виробничої стратегії. Якщо цього вдається досягти, то результатом є: необхідна кількість турпакетів, пропонованих на конкретному ринку, де вони виявляться затребуваними в потрібний час, синхронізація замовлень і транспорту.