Туристический рынок Киева

    Туристичний ринок в Україні знаходиться на стадії становлення.Стан ринку туристичних послуг конгруентний стану економіки і визначається соціально-економічними та політичними процесами, що відбуваються в країні, відтворюючи перебіг реформування суспільного життя. Україна належить до країн, де туризм як активний спосіб проведення дозвілля заохочувався державою, пропагувався та стимулювався шляхом соціалізації туристичних послуг і тому був сприйнятий більшістю населення як складова способу життя. Поліпшення рівня та умов життя вводить туризм до споживчої суспільної моделі, особливо міського населення, стимулюючи попит і формуючи ринок туристичних послуг. [5,с. 162].

   Туризм, згідно Закону України «Про  туризм» (1995р.) визнаний одним  з пріоритетних напрямків розвитку господарства країни, що визначає державну увагу і проведення стимулюючої державної туристичної політики, спрямованої на розбудову індустрії туризму відповідно до європейських стандартів. Інституційно-організаційна підсистема індустрії туризму країни знаходиться в стадії перманентного реформування, що значно ускладнює проведення послідовної туристичної політики і не стимулює розвиток інвестиційного процесу. Державну туристичну політику на ринках міжнародного та внутрішнього туризму впроваджує Державна туристична адміністрація України шляхом координації інтересів державних і місцевих органів влади, некомерційних організацій та комерційних суб’єктів ринку. Розбудовується система підготовки кадрів для туризму і координуються зусилля в цьому напрям. [1.].

  Формування ринкових відносин в Україні, подолання економічної кризи потребує структурної перебудови національної економіки, зміни традиційних пропорцій між її галузями. Пріоритетний розвиток при цьому повинні одержати не тільки галузі промисловості , продукція яких дозволить задовольнити потреби людини, але й невиробнича сфера. Більшість розвинених країн вже пройшли цей шлях.

   В останні роки хрестоматійними вже стали відомості про те, що туризм за доходами посідає друге місце у світі, поступаючись лише нафтовій промисловості. Із статті в статтю переходять цифрові дані Всесвітньої туристичної організації (ВТО) про чисельність туристів, що в середині 90-х років досягла майже 600 млн. чоловік, а щорічно витрати жителів планети на міжнародні подорожі складали понад 400 млрд. дол. США. Загальновідомо, що міжнародний туризм на кінці ХХ століття став визначним соціально-культурним явищем у світі.

   Невипадково вперше в історії України уряд проголосив туризм одним з пріоритетних напрямків розвитку національної економіки, адже туристичний бізнес визнано ще й одним з найбільш високорентабельних і швидкоокупних. Визнанням ролі та місця України у світовому туристичному співтоваристві стало її обрання до складу Виконавчої ради Всесвітньої туристичної організації – керівного органу цієї міжнародної установи, структурного підрозділу ООН. Це дозволить нашій країні активніше інтегруватися в міжнародний туристичний простір і сприятиме розвитку в Україні різноманітних видів туризму, підвищенню економічної ефективності та посилення соціального спрямування в галузі.[4, с. 640]

  На сьогоднішній день в Україні діють близько 2700 туристичних фірм, що мають державну ліцензію. В світі Україну мало знають як туристичну державу, що в свою чергу пов’язано з рекламою. В Україні почали проводити туристичні міжнародні салони та ярмарки. Два з них вже стали традиційними – в жовтні та березні. Укладаються договори на міждержавному рівні про туристичне співробітництво із зарубіжними країнами . Розпочато сертифікацію матеріальної бази туризму (готелів, ресторанів, туристичних фірм). Також ведеться робота по залученню інвестицій в туризм. На досить серйозному рівні проводиться підготовка кадрів. Все це дає підстави говорити, що останнім часом Україна робить впевнені кроки в галузі туристичної індустрії. [5,с. 162].

   Туристичним центром світового значення стала прекрасна столиця України - Київ, віком 1500 років, стольне місто стародавньої та могутньої Київської Русі, історичний центр східнослов’янської державності та духовності. Сучасний Київ з населенням понад 2,5 млн. чоловік і територією близько 800 кв. км є осередком великого туристичного потенціалу.

  Оспіваний у визначних літературних пам’ятках Київської Русі “Повісті временних літ” і “Слові о полку Ігоревім”, Київ доніс до нас шедеври давньоруської культури, що є одним з вищих досягнень людської цивілізації . Київ зберігає більш як 2000 унікальних архітектурних пам’яток. Це всесвітньовідомі Києво-Печерська Лавра та Софійський собор , внесені до Списку всесвітньої спадщини ЮНЕСКО, руїни Золотих воріт, Кирилівська та Андріївська церкви , Видубицький монастир, Володимирський собор, Маріїнський та Кловський палаци, Національний театр опери та балету, Унікальний Андріївський узвіз, архітектурний ансамбль Хрещатика, близько 30 музеїв, численні пам’ятки.[2, с. 195 с.].

   До послуг туристів у Києві близько 1000 ліцензованних туристичних підприємств, хоча постійно працюють на ринку тільки 68% з них. Процес реструктуризації ринку просувається досить повільно і ринкова пропозиція турів недиференційована і фактично не позначена ексклюзивністю. Серед світових розподільчих мереж на українському ринку найпотужніше представлені системи АМАDЕUS та Galileo, через які туристичні фірми здійснюють бронювання авіаквитків та інших послуг. В цілому транснаціоналізація ще не торкнулася національного туристичного ринку, лише позначилась на ньому окремими штрихами (зростання національних туроператорів, хоча й малопотужних і неконкурентоспроможних на міжнародному туристичному ринку; увага транснаціональних готельних груп, зокрема, «Редісон-Сас», потреба формування національних готельних мереж, розбудова транспортної інфраструктури).

  Формування  національного туристичного продукту  грунтується переважно на визначених  туристсько-рекреаційних ресурсах  з елементами інновацій і є класичним поєднанням природних і культурно-історичних ресурсів, посилене етно-релігійною самобутністю регіонів країни.

  Територіальна  концентрація туристичних підприємств  відображає територіальну структуру  попиту на ринку: максимальною  вона є у Києві та в Криму, порівняно високою в Одеській, Херсонській, Волинській, Закарпатській, Тернопільській областях, а найменшою — у Кіровоградській, Хмельницькій, Донецькій та Луганській областях, де до послуг кожного туристу: готелі, кемпінги, туристичні бази, санаторії, будинки відпочинку, чудові курорти, ресторани, бари, казино, бістро, кафе, комфортабельні автобуси та легкові автомобілі. І головне багатство України – безмежна гостинність українців, приваблива краса народних традицій, невичерпна духовність національної культури. [3, с.14]

  Щорічно Київ щиро приймає мільйони гостей з усього світу. Подальший розвиток столиці як центру політичних, економічних, соціальних та історико-культурних зв’язків України сприятиме поширенню регіональних і міжнародних відносин, створенню відповідних умов для забезпечення сучасного рівня пересування мешканців і гостей столиці. Особливо це стосується готельної інфраструктури міста, що поки що не відповідає усталеним вимогам світових стандартів.

 На  сьогодні у місті Києві нараховується понад 100 об’єктів готельного господарства різного відомчого підпорядкування. Цей показник не є остаточним і вирішальним, крім того , він не дає уявлення про динаміку розвитку галузі в цілому, тому що серед перелічених об’єктів понад половини використовуються в якості відомчих гуртожитків, частково переобладнаних під готельні номери. Таке явище поширюватиметься тим більше, чим більше будуть загострюватись проблеми соціального становища населення, яке на сьогодні сприяє збільшенню попиту на дешеві номери з обмеженою комфортністю. Тому загальний рівень життя надалі буде деякою мірою обумовлювати зміщення акцентів у наданні готельних послуг різноманітними організаціями та установами міста. 

  У сучасних умовах проявляються тенденції погіршення стану послуг готельного господарства. Насамперед, проблема обумовлюється зниженням активності туризму, який до недавніх часів відігравав значну роль у розвитку галузі. Якщо порівнювати структурне відношення за кількісними та якісними показниками відвідувачів готелів, то статистика свідчить, що до 2002року при середньому завантаженні готелів до 108 %, частка туристів становила понад 50 % від загальної чисельності клієнтів (крім готелів системи “Інтурист”). Результати діяльності за 2005-2010 рр. свідчать, що чисельність туристів, які звернулися за послугами до київських готелів, зменшилась майже в десять разів, що значно поглибило фінансову скруту готельних господарств. Відповідно і середній рівень завантаженості знизився до 50-60%. Як наслідок, вільні місця поступово перетворюються на офісні приміщення, функціонування яких дає можливість хоч якось підтримувати рівень рентабельності готельних господарств.[9].

  Одним із шляхів вирішення проблем розвитку туризму є створення відповідних умов для туристичних фірм, що працюють на внутрішньому ринку. Досвід зарубіжних країн вказує на те, що внутрішній ринок туризму повинен мати пільговий режим оподаткування і ця проблема повинна вирішуватись першочергово.  

   Перспективні види туризму у м.Києві

 За прогнозами, найбільший розвиток у найближче десятиріччя матимуть такі види туризму:

 •  діловий туризм, включаючи конгресний  та інтенсив-туризм;

 •  культурно-пізнавальний туризм;

 •  туризм за інтересами (відвідання  театрів, музеїв, фестивалів мистецтв, спортивних заходів);

 •  релігійний туризм.

   Стратегія розвитку туризму у м. Києві передбачає комплексний підхід, який має поєднати різноманітні компоненти туристичної індустрії та її інфраструктури. Такий план має включати декілька підпрограм, а саме:

 • програму розвитку готельної бази міста;

 •  спеціальну програму з окремих  видів туризму;

 •  програму благоустрою м.Києва  із врахуванням перспектив розвитку  туризму;

 •  програму розвитку інфраструктури (автошляхів із наданням різних  послуг, модернізацією комунального обслуговування, модернізацією аеропортів)

 •  програму розвитку індустрії  розваг;

 •  програму професійної підготовки  кадрів для сфери туризму;

 •  розробку та впровадження комплексної  комп’ютерної інформаційної системи  , в результаті чого стане можливим аналіз показників темпів росту туризму, його ефективності, тенденції розвитку зайнятості, фінансових відносин та організаційної структури;

• розробку конкретної товарної політики  туристичного підприємства, яка дасть змогу прокращити  фінансовий та економічний стан як самої тур- фірми, так і країни в цілому.[6, с. 14].

  Змінюється  мотиваційна структура туристичних  подорожей українців за кордон  — провідне місце займають  поїздки з рекреаційною та  екскурсійною метою. В динаміці виїздних потоків можна прослідкувати наявність двох «гарячих» сезонів — яскраво вираженого літнього та менш вираженого зимового. Потоки зарубіжного туризму замикаються переважно в межах Европи, хоча їх географія постійно розширюється: якщо у 2003р. українці відвідали 62 країни, то у 2010р. — 96. Серед регіонів Європи постійно популярні країни Західної Європи (особливо Франція, Німеччина, Велика Британія, Австрія, Швейцарія) та Середземномор´я (Італія, Іспанія, Туреччина, Греція). Водночас зростають, завдяки активній ринковій політиці країн-партнерів, туристичні потоки до країн Східного Середземномор´я (особливо на Кіпр) та Північної Африки (Єгипет, Туніс, Марокко)

  На ринку іноземного (в’їздного) туризму також спостерігається значна сезонність, «пік» якої припадає на липень-серпень, оскільки основною метою приїзду в Україну іноземних туристів є рекреація і відпочинок (понад половину всіх відвідувань) та бізнес (майже 32%). Водночас зростає чисельність туристів, які прибувають з курортно-лікувальною та спортивно-оздоровчою метою, хоча частка цих сегментів залишається порівняно незначною. Відповідно до мотивації потік іноземних туристів розподіляється й територіально: майже половина його спрямована на Крим, третина — до Києва, п?ята частина — до Одеської області і майже 7% — до Львівської.

  За останні три роки до України спрямовані туристичні потоки із 168 країн світу. Спостерігається зростання в’їздного потоку з країн СНД (особливо Казахстану, Молдови, Росії), з Туреччини, країн Африки, Східної Азії та Тихоокеанського басейну, з Південної Азії. Зменшується потік з колишніх соціалістичних країн Європи (Чехія, Словаччина, Болгарія, Угорщина), хоча майже п'яту частину обмінів становить прикордонний обмін. [8].

   Туристична політика України на ринку міжнародного туризму базується на активній маркетинговій стратегії, спрямованій на стимулювання іноземного туризму шляхом створення позитивного туристичного іміджу країни як країни безпечного та комфортного перебування. З цією метою вводиться спрощення візових формальностей, розбудовується індустрія туризму та підвищується відповідно до європейських стандартів якість обслуговування.

  Зростає значення України як транзитної держави і це позначається на кількості одноденних відвідувачів, чисельність яких протягом останніх років стабільно росте, перевищуючи 50% всіх відвідувань. Особливо зріс транзитний потік через Україну з країн СНД (Туркменістану, Таджикістану, Росії, Білорусі, Вірменії, Грузії, Казахстану).

  Туристична політика України на ринку міжнародного туризму базується на активній маркетинговій стратегії, спрямованій на стимулювання іноземного туризму шляхом створення позитивного туристичного іміджу країни як країни безпечного та комфортного перебування. З цією метою вводиться спрощення візових формальностей, розбудовується індустрія туризму та підвищується відповідно до європейських стандартів якість обслуговування.

  Слід відзначити, що в цілому індустрія туризму відрізняється високою капіталомісткістю.

  Серед позитивних факторів впливу туризму на економіку необхідно визначити наступне: збільшення надходжень іноземної валюти, внесок у платіжний баланс, збільшення доходів населення, зростання зайнятості, розвиток економічної структури та сфери послуг, збільшення бюджетних платежів.