Туристичні ресурси слобідської України

ТУРИСТИЧНІ РЕСУРСИ СЛОБІДСЬКОЇ УКРАЇНИ

                                          ХАРКІВСЬКА ОБЛАСТЬ

              Розташована в північно-східній частині України. Область розташована в лісостеповій і степовій зоні. Головна річка – Сіверський Донець із притоками.Всього на території 156 річок.

              Харківська область має значні значні рекреаційні ресурси, основою яких є сприятливі кліматичні умови, мальовничі ландшафти. Наявність джерел мінеральних вод є базою для розвитку курортів, серед яких –Березівські мінеральні води і Рай-Оленівка.

              Область має 135 територій  та об’єктів природно - заповідного фонду, серед яких – пам’ятки садово-паркового мистецтва Краснокутський, Наталіївський, Староменчарський, Шарівський парки.

              В області є 39 готелів, 2 мотеля. У Харкові прийом туристів здійснюють готелі «Національ», «Мир», «Турист».

              Також вона має значний історико-культурний потенціал. Загальна кількість памяток історії,археології, містобудування і архітектури, монументального мистецтва складає 2535 одиниць. 653 памятки внесено до Державного реєстру національнго культурного надбання.

              В області діє 15 державних музеїв і заповідників.

              Харківський історичний музей засновано в 1920 р. як музей Слобідської України.

              Серед найвідоміших туристичних об’єктів – літературно-меморіальний музей Г. Сковороди в селі Сковородинівка, де він провів свої останні роки життя і був похований.

              Найдавнішою спорудою Харкова є Покровський собор, збудований в стилі українського бароко.

              До памяток ХVІІІ ст. належать Успенський собор, Провіантська крамниця, Катериненський палац.

Історико-культурні ресурси

              В області багато слідів поселень людей за останні 10000 років, наприклад, у Богодухівському, Борівському, Валківському, Коломацькому, Краснокутському, Ізюмському районах. Зустрічаються сліди скіфів, хозарів (салтівська культура), сарматів і печенігів (навіть є населений пункт з такою назвою — Печеніги). З історією слов'ян та Київської Русі пов'язують матеріали розкопок на Удах поблизу Харкова. У 1111 році у районі Ізюму київський князь Володимир Мономах воював з половцями. Через 70 років князь Ігор зупиняється у районі гори Кременець в Ізюмі, де тоді був умовний кордон Київської Русі. Ця подія відбита епізодом у літописі «Слово о полку Ігореві» («О, Русская земле, ти уже за спиною…»). Татаро-монголи, що зруйнували ці землі у середині XIII сторіччя, довгий час не дозволяли орати «Дике поле». У 1596 році південніше Ізюму була заснована перша російська фортеця — Цареборисів. Зберігся меморіальний камінь масою у кілька тонн, який позначив закладення фортеці у 1596—1612 роках. Освоєння у другій половині XVII сторіччя району, що дістав назву «Слобідська Україна», представлене назвами багатьох населених пунктів: Балаклія, Васищеве, Ізюм, Куп'янськ, Чугуїв та десятками інших. Після 1654 року сюди переселялись з Західної та Північної України цілими селами, іноді навіть давали старі назви новим поселенням (Вільшана, Золочів та ін.). Склався оригінальний адміністративний устрій — поділ на полки (Харківський, Ізюмський та ін.). Поблизу від оборонних споруд росли села і міста. На заході області у 1708—1709 роках пройшли військові дії шведських і російських військ, що передували Полтавській битві. У першій половині XVIII сторіччя були споруджені на півдні області у районі Балаклії, Лозової, Первомайського потужні земельні укріплення — Українська оборонна лінія. Залишки фортець і валів цієї лінії збереглись у Краснограді та інших місцях.

Численні храми у селах і містах стали чудовими архітектурними прикрасами області.

              В області є місця, пам'ятники, музеї, пов'язані з подіями, справами та подвигами династій та окремих осіб, таких як: Данилевські, Донець-Захаржевські, Каразіни, Харитоненки, Шидловські, Л.Кеніг, П.Мартинович, І.Первомайський, І.Рєпін, Г.Сковорода, К.Треньов, Г.Хоперська, А.Щусев, О.Ярош та ін.

              Багато пам'ятників, присвячених подіям громадянської війни і Великої Вітчизняної війни (меморіальні комплекси "Висота маршала Конєва", "Дробицький яр", кургани Слави, братські могили, меморіал у селі Соколове та ін.).

              Серед природних об'єктів, що охороняються, можна відзначити дендропарк у Краснокутську, садово-паркові комплекси у Сковородинівці, Старому Мерчику, Шаровці та ін.

              В області найбільшими є міста Балаклія, Богодухів, Ізюм, Красноград, Куп'янськ, Лозова, Харків, Чугуїв. Серед об'єктів області відзначаються санаторій «Березівські мінеральні води», Краснокутський дендропарк, Ізюм, с. Сковородинівка, Чугуїв.

Персоналії

              З областю пов'язані життя і діяльність таких видатних осіб: художника І.Рєпіна, філософа Г.Сковороди, вченого І.Мечнікова, історика В.Данилевського, революціонерки Г.Хоперської та інших.

                                                        СУМСЬКА ОБЛАСТЬ

              Сумська область — область у північно-східній частині України; охоплює частини Середньоруської височини і Придніпровської низовини; 23 800 км², 1193,2 тис. мешканців, у тому ч. 795,6 тис. (66,7%), міськ. і 397,6 тис. сільського на 1 квітня 2008 (1975 - 1452 000 меш., у тому ч. 696 000 міськ. і 756 000 сілььського). Нац. склад за переписом 1970: українців — 87,2%, росіян — 11,7%, ін. — 1,1%. 15 м., 20 c. м. т., 1 721 сіль. населених пунктів; 18 районів, 346 сіль. рад.

              Дата утворення області - 10 січня 1939. Сформована з колишніх повітів Харківської, Полтавської та Чернігівської губернії із центром у слобідському м. Суми. Фактично, до слобідського центру адм. прив'язано території колишньої Гетьманщини (частини Чернігівського, Стародубського та Прилуцького полків).

              Сумська область розташована на північному сході України. На півдні, сході та заході Сумщина межує із Харківською, Полтавською та Чернігівською областями України. Відстань від обласного центра до столиці України м. Києва 350 км.

              Річки належать до басейну Дніпра і здебільшого є його лівими притоками. Найзначніші з них – Десна, Сейм, Сула, Псел, Ворскла. У долинах річок – численні озера-стариці і болота; багато штучних ставків.

              Природно-рекреаційний потенціал: лісами і чагарниками зайнято 17% території. У північних районах переважають мішані ліси (сосна, дуб, береза), у центральних районах – острівні ліси (липа, клен, ясен), зустрічаються дубові гаї. За винятком ділянки цілинного степу “Михайлівська цілина” (входить до Українського степового заповідника), усі степові простори розорані. Баси – кліматичний курорт лісостепової зони, розташований за 7 км від Сум на великому масиві хвойно-листяних лісів уздовж р. Псел. об'єктів і територій природно-заповідного фонду (український степовий заповідник Михайлівська цілина, заказники, дендропарк, заповідні урочища).

              Сумчани пишаються своїм художнім музеєм, одним із найдавніших і найцікавіших в Україні. Твори живопису, графіки і скульптури розмістилися в будинку колишнього казначейства, пам'ятнику архітектури XIX ст.

              У збірках західноєвропейського мистецтва - роботи італійських, фламандських, голландських, французьких майстрів кінця XVI - початку XX століть.

              Колекція українського мистецтва містить ряд ікон XVIII в., чудові парсуни (зокрема, Гетьмана лівобреженої України Данила Апостола), офорти Т. Шевченка, відомі картини Васильківського, кілька робіт Башкирцевої, тощо.

              Область пов’язана з такими видатними персонами, як: А. Чехов, А. Рінальді, Д. Бортнянський, М. Березовський, А. Лосенко, О. Довженко, П. Чайковський, І. Крамський, Г. Нарбут, М. Карамзін, Н. Онацький і т.д.

              В області є 22 готелі.

Історико-архітектурні пам’ятки збереглися у місті Лебедин.

              На державному обліку  в області перебуває 7885 памяток історії, культури, містобудування і архітектури. 473 памятки архітектури області внесено до Державного реєстру національних культурних надбань.

5