Туристичні ресурси України

Туристичний потенціал

Об’єкти історико-культурної спадщини, санаторно-курортна та рекреаційна база (при відповідній модернізації), природнокліматичні умови, достатньо розгалужена мережа автодоріг, в тому числі міждержавного значення, дають змогу позитивно оцінювати перспективи в’їзного та внутрішнього туризму в області.

Наявна база туризму в області
Санаторно-курортні (оздоровчі) заклади – 25

В тому числі:
Санаторії – 16
Санаторії-профілакторії – 6
Пансіонати з лікуванням – 1
Бази відпочинку – 2
Готелі – 30
Дороги державного та місцевого рівня – 7
Музеї: державні – 25, народні – 27
Пам’ятки історії та культури – 3 433
Ліси – біля 12% від загальної площі області

З метою розвитку туризму в області 2 липня 2002 року обласна рада рішенням №51 затвердила Програму розвитку туризму у Вінницькій області на 2002 – 2010 роки.

Функції координації розвитку туристичної та екскурсійної діяльності на території області виконує управління культури і туризму облдержадміністрації.

На 1 листопада 2006 року в області налічується 48 підприємства (приватних підприємців), які отримали ліцензії в Державній службі туризму і курортів України на провадження туроператорської та турагентської діяльності (6-туроператорів, 42-турагента). Найбільш потужними серед них є Вінницьке обласне закрите акціонерне товариство по туризму та екскурсіях «Вінницятурист», приватне підприємство туристична агенція «Укрвіза», товариство з обмеженою вiдповiдальнiстю "Вінницьке бюро міжнародного молодіжного туризму "Супутник", приватне мале підприємство "Спадщина", приватне підприємство "Вінтур-плюс".

Власну матеріальну базу, тобто власні підприємства розміщення туристів (готель, санаторій) та власні підприємства харчування має лише - ЗАТ ”Вінницятурист”.

Для обслуговування приїжджих в області працює близько 30 підприємств готельного господарства на 967 номерів, одноразова місткість яких становила 1985 місць. Готельне господарство області має 47 структурних підрозділів сфери сервісу, в тому числі 14 автостоянок, 15 підприємств харчування (ресторани, кафе, бари тощо), 5 саун (басейнів) та інші.

З метою розвитку та популяризації внутрішнього туризму управління культури і туризму облдержадміністрації постійно співпрацює з управліннями, відділами облдержадміністрації, громадськими організаціями та туристичними організаціями області.

Так, управління культури і туризму, разом з іншими підрозділами облдержадміністрації взяло участь у розробці проекту “Державної програми розвитку м. Хмільника як загальнодержавного бальнеологічного курорту радонової терапії та рекреації і туризму на 2005 – 2010 роки”.

13 вересня 2005 року при обласній раді створена постійно діюча робоча група з сприяння розвитку сільського зеленого туризму на Вінниччині з представників управлінь, відділів облдержадміністрації обласної Ради та громадських організацій зацікавлених у розвитку даного виду туризму в області.

У 2003 році створено обласний осередок Спілки сприяння розвитку сільського зеленого туризму в Україні, у 2005 представництво Федерації сільського зеленого туризму у Вінницькій області.

Туристичні можливості області щороку представляються на загальноукраїнських та міжнародних туристичних виставках, висвітлюються у засобах масової інформації. При обласній науковій бібліотеці ім. Тімірязєва створено web-сайт з інформацією про розвиток культури і туризму області, об’єкти культурної спадщини, історію міст і районів. Розроблено план розвитку державного історико-культурного заповідника “Буша”, вживаються заходи з реставрації деяких пам’яток історії та культури. Реалізуються плани комплексного обслуговування дітей, підлітків та молоді. Подальшого розвитку набуває оздоровчий та спортивний туризм, яким активно займається більш ніж 15 тисяч громадян області. Доречно сказати, що туристи-спортсмени області постійно займають призові місця у Всеукраїнських та міжнародних змаганнях.

Продовжуються роботи з влаштування штучної водно-слаломної траси у с. Сокілець Немирівського району.

Вінницьким обласним центром дитячого і юнацького туризму та екскурсій щорічно розробляються та реалізуються заходи туристсько-екскурсійного обслуговування учнівської і студентської молоді з урахуванням вікових особливостей та рівня знань. Підготовлено та розповсюджено 18 методичних матеріалів для організаторів туристсько-краєзнавчої роботи.

В районах області розроблено нові туристичні маршрути: “Життя та творчість Марко Вовчок у Немирові”, “Життя та творчість О.Ф. Можайського”, “Козацькими шляхами”, колишня ставка Гітлера “Вервольф” смт Стрижака та інші.

Крім того в області стрімко розвивається активний туризм. З метою популяризації та підтримки цього виду туризму Вінницьким туристично-спортивним союзом розроблено 37 нових маршрутів - 10 водних , 6 пішохідних, 6 велосипедних, 8 маршрутів вихідного дня та 1 лижний.

Вирішуються питання щодо розроблення підземних ходів під м.Вінниця, як туристичного продукту та об’єкту показу.

На даний час, спільно з товариством «Коло-Ра», опрацьовується питання щодо включення Вінницької області до туристичного маршруту «Трипільська Україна».

В області під охорону держави взято біля 3,5 тис пам’яток. Це унікальні аpхеологiчнi пам’ятки тpипiльської культури, що існувала на теренах краю 5 тис. pокiв тому;

Визначною духовною пам’яткою pаннього сеpедньовiччя (1 тис. нашої еpи) є скельний монастир, що в с. Буша Ямпiльського pайону;

Музей-садиба та єдиний в Україні мавзолей Миколи Івановича Пирогова (м.Вінниця, 1886 р.)

Пріоритетними напрямками інвестування туристичної галузі Вінницької області є: розширення туристичних маршрутів для внутрішніх та зовнішніх туристів, розширення готельного бізнесу та сфери послуг, широка популяризація та розвиток “зеленого” й “екологічного” туризму.

Рекреаційний потенціал району

Могилівщина – одна з самих мальовничих місцевостей Поділля. Чудом природи, окрасою всієї України називала ці землі видатна поетеса Леся Українка. Та не тільки письменниця щиро захоплювалася цим краєм. Поділля з його мальовничим Придністров’ям полонило думи і мрії всіх, хто хоч раз бачив цей чудовий куточок землі. Ось як змальовує наш район геолог-дослідник академік В. Різниченко: „Густі, веселі, надзвичайно мальовничі села Придністровської країни по узгір’ям і в долинах, з виноградниками на схилах, з городами та пишними садками понад тихо шумливими річками, з ландшафтом, що деякими рисами своїми часто утворює ілюзію типового гірського; зелені переліски і степ, лани широкополі та розлогім плато,- все це ласкава природа полуднево-західної України, з її привабливими краєвидами”.
Серед цих мальовничих і привабливих сіл, в глибокій чаші-долині, де широка асфальтна магістраль, що йде з Вінниці на Кишенів або Чернівці, виринувши з польових просторів, раптом ніби обривається перед дорожнім відкривається вид на районний центр – місто Могилів-Подільський.
Кожного заворожить цей мальовничий краєвид, що відкривається з Озаринецької, Шаргородської чи, скажімо Бронницької гори. На її маківці колись була фортеця. і досі збереглися рештки мурів, підземні ходи, печери, велетенські камінні брили. Фортеця колись служила для захисту від турків і волоських феодалів. З боку Дністра вона дійсно була неприступною.
Дещо пізніше на місці фортеці був збудований чудовий палац і закладений парк рідкісних порід дерева. Дорога сюди лежить вздовж річки Дністер, де розташувалося старовинне село Бронниця, між щільно стиснутими одна до одної двістіметровими кручами.
Проминувши одноарковий кам’яний міст через невеличку річку Котлубаєвку, шлях серпантином поведе нас до самої вершини гори, де і розкривається перед нами романтична сторожа з башнею – це ворота садиби маєтку фельдмаршала Петра Христиановича Витгенштейна. З високою плато якого відкривається чаруючий вид на долину Котлубаєвки з біленькими чепурненькими хатками та серпантином доріг. А в старовинному парку, який розрісся навко садиби розмістився найпрестижніший санаторій „Гірський”, де відкрито родовище мінеральної води „Бронничанка”, що є унікальним самородком питної лікувальної хлоридно-натрієвої води, яка пройшла випробування і була визнана Українським науково дослідним інститутом медичної реабілітації та курортології.
А за три кілометри від села, в лісі, добре збереглися обнесені 6-7 метровим земляним валом скіфське і слов’янське городища, Скіфська оселя відноситься до VI-IV ст. до нашої ери, а оселя слов’ян - до початку нашої ери.
При розкопках скіфського городища було знайдено унікальне горно для виплавки заліза, а біля нього виявлено значну кількість залізних шлаків і шматки кричного заліза та труб для нагнітання повітря в горно, що стало попередником сучасної доменної печі.
Від Бронниці, вздовж Дністра, по Ямпільській дорозі в низинах і ярах розташувалося село Яруга, в якому як відгуки запеклих боїв з монголо-татарською навалою розкинулися руїни оборонної фортеці.
А від повороту на Яругу за мостом вздовж слоїсто сколотої стіни піщаника, понад лівим берегом Мурафи, та її притоки Буші (Бушанки), потопаючи в зелені садів , нас радо зустрічає село Буша – культурно-історична пам’ятка археології та архітектури. Це і пам’ятка природи – Татарська гора, яка вражає рельєфом; геологічно –державна пам’ятка Гайдамацький яр , де стрімкі та пологі піскові скелі утворюють надзвичайно мальовничий ландшафт серед грабового лісу. Безцінні археолого-архітектурні пам’ятки : численні поселення, пізньосередньовічний замок, скельний храм, розташований на правому березі річки Бушанки на висоті 20-25 м, в смузі ліскових скель та неповторний парк історичної скульптури.
Ця подорож зачарує вас своєю красою, але вичерпно не познайомить вас з пам’ятними місцями всього району. Тому крім запропонованого маршруту, який виглядає на карті ось так: пропонуємо Вам здійснити ще дві подорожі: одна з цих подорожей недовга, але надзвичайно змістовна – це подорож селами Немія, Серебрія, Кремінне.
Непомітно залишаючи місто Могилів-Подільський, ми опиняємося в невеликому, але казково гарному селі Немія. Це старовинне поселення з живописними садибами і садами, прекрасною конструктивно представленою п’ятизрубною трьохверхою церквою. Прообразом якої стала дерев’яна Вознесенська церква в селі Яришів, що вважалася єдиним п’ятиглавим храмом на всьому Поділлі.
Не менш цікавою і захопливою буде подорож мальовничим селом Серебрія, багатого своєю незабутньою історією і архітектурою.
Якщо ж ви спрямуєте свій шлях по новій Вендичанській дорозі через село Озаринці, то в захопленні поринете в неповторну красу левад і городів. Зупинитеся біля руїн фортеці Івана Богуна, відвідаєте німецько-римські поховання, католицький костьол, що побудований ще в 60-х роках XVII століття. Спрямовуючи далі свою дорогу у село Кукавку, поринете в історичну спадщину, що залишилась від поселень трипільської культури та городищ ранньоскіфських часів. Відвідаєте унікальний пам’ятник архітектури - церкву Тропініна. Автором проекту і керівником будівництва якої був сам В.А.Тропінін - видатний російський художник, що проживав у цьому селі біля 20 років. А в сільській загальноосвітній школі, що носить його ім’я, познайомитесь з репродукціями картин художника і матеріалами про його життя і творчу діяльність.
Продовжуючи подорож, завітаємо в казково мальовниче село Серебринець, де нас зачарує архітектурний ансамбль Серебринецького палацу, що належав польському магнату Чацькому, а з 1793 року став власністю фельдмаршала Рум’янцева-Задунайського, а згодом перейшов у власність генерал-майора російської армії, учасника оборони Севастополя у Кримській війні І.Г.Бережнікова. Під’їжджаючи по Муровано-Куриливецькій дорозі до села Яришів, відкривається прекрасний краєвид широкої долини річки Лядова, нижче якої, за течією, біля самого впадання її в Дністер, в горі, посеред густих заростей розташувався Лядівський скельний монастир. Це найстаріший на Могилівщині пам’ятник архітектури, збудований в кінці XI століття. Відомий Яришів не тільки осередком істино християнської цінності, але й центром своєрідного виду народно-декоративного мистецтва - витинанки, що розташувався в селі Слобода-Яришівська. Там радість життя, мальовнича природа і образи народних пісень виплеснулися в декоративному убранстві фасадів сучасних сільських будинків.
Продовжуючи подорож вздовж берегів річки Лядови, між селами Нижній Ольчедаїв та Ломозів завітаємо до палацу графині Косаківської, більша частина якого розміщувалася в скелястому березі. Відвідаємо підземельні світлиці різної форми і розміру з різнобарвним оздобленням, а недалеко від палацу - підземні склеповані стайні на сто панських рисаків.
Могилівщина- це край не тільки унікальних пам’ятників культури і цінних археологічних знахідок. З ним пов’язані імена багатьох діячів науки, культури, літератури і мистецтва. Тут мешкала мати Лесі Українки - О.П.Косач, неодноразово приїздив класик української літератури М.П.Старицький, що збирав матеріали для „ Оборони Буші”, „Кармелюка”. З 1879 року в селі Кукавка проживала сім’я М.М.Коцюбинського, і саме тут, на Поділлі, ріс і формувався майбутній великий письменник.
Шановні гості! Ви познайомились з визначними місцями Могилів-Подільського району. Звичайно, цей стислий нарис не може замінити живих вражень. Отож, нехай цей коротенький путівник допоможе Вам здійснити цікаву подорож по казкових місцях Могилівщини.

Характеристика туристського потенціалу Вінницької області

Вперше так званий самодіяльний туризм прийняв організаційні форми на Вінниччині у 1977 р., коли по всіх республіках і областях СРСР були утворені федерації туризму, які існували при обласних радах по туризму та екскурсіях (профсоюзні структури). Саме у 1977 р. була утворена Вінницька обласна федерація туризму. У 1978 р. був утворений Вінницький міський турклуб, який у 1981 р. отримав назву "Меркурій". В цьому ж році була введена в експлуатацію перша черга турклубу, а 26.01.83 офіційно відкрита.

На протязі 1983-1989 років були здійсненні добудови і наприкінці 80-х років турклуб мав 1250 кв.м площі, у т.ч. спортзал з сауною і басейном, два зали - камінний на 80 осіб і актовий на 200 осіб. Крім того, кафе на 30 осіб, зимовий сад, учбові класи по видах туризму, бібліотека, методкабінет, майстерні, адміністративні та допоміжні приміщення.

У зв'язку з акціонуванням рад по туризму і екскурсіях у 1991 р. був утворений Вінницький туристсько-спортивний союз, якому згідно з постановою Фонду майна ВЦРПС було передано приміщення і майно турклубу.

З цього моменту турклуб став матеріально-технічною базою Вінницького ТСС. 90-ті роки - це роки "виживання". Значні площі клубу були віддані в оренду. Для вирішення питань фінансування діяльності ВТСС були утворені госпрозрахункові структури, у т.ч. підприємство "Турклуб "Меркурій" і приватне підприємство, які виконують статутні вимоги союзу, підконтрольні йому, сплачують оренду і беруть на себе ряд фінансових зобов'язань, у т.ч. утримання інструкторів, участь в організації масових заходів, утримання матеріально-технічної бази тощо. Визначені госпрозрахункові структури надають платні туристські послуги. Наприклад, організація і проведення подорожей на катамаранах на 2-10 і більше днів, у т.ч. водних по рр.П.Буг, Черемош та ін., гірськолижні виїзди в гори Карпат, Словакії та ін., пішоходні подорожі по Карпатах, Криму та ін. регіонах, у т.ч. за межами України. Крім того, надаються інші платні послуги (спортзал, сауна, громадське харчування тощо).

На початок 2003 року структура ВТСС, який є громадською незалежною самостійною організацією, така.

В колективні члени ВТСС входять чотири спортивні обласні федерації із своїми президїями і керівництвом, а саме: спортивного туризму, альпінізму та скельолазання, веслувального (водного) слалому, спортивної рибалки. Перші три федерації є регіональними осередками відповідних українских федерацій.

Вінницький міський турклуб "Меркурій", який у 80-ті роки неодноразово відзначався як кращий міський турклуб СРСР, є, таким чином, матеріально-технічною базою ВТСС та чотирьох федерацій. Чітко визначено розподіл обов'язків. Завдання федерацій: організація і проведення спортивних змагань, а також участь в них, підготовка команд, організація діяльності МКК (маршрутно-кваліфікаційної комісії), підготовка кадрів, робота по присвоєнню спортивних розрядів тощо.

ВТСС вирішує фінансові питання забезпечення діяльності федерацій, утримує матеріально-технічну базу, займається її розширенням, проводить масові оздоровчі заходи (зльоти), масові культурні заходи (авторські вечори, клуб самодіяльної пісні і самодіяльний "Театр біля каміну" тощо). Спортзал, сауна з басейном надаються по графіку безкоштовно спортивним командам, які тренуються і ведуть підготовку до змагань. Необхідне спорядження, яке потрібне для проведення змагань, видається безкоштовно. Змагання, в яких беруть участь федерації і які увійшли у річний план-графік, забезпечуються транспортом, харчуванням учасників та суде й, необхідним спорядженням.

Визначені проекти, на втілення яких направляє свої зусилля ВТСС: утворення траси водного слалому в с.Сокілець Немирівського району Вінницької області (вартість 200 тис.грн.), спорудження скельодрому у старому кар'єрі у межах міста (вартість 110 тис.грн.), утворення спортивно-культурного центру "Михайлова левада" у лісному масиві "Сабарів" на березі р.П.Буг на околиці м.Вінниці, розширення площ турклубу на 350 кв.м. (надбудова мансардового поверху), влаштування двох туристських притулків в області.

ВТСС об'єднує і захищає інтереси 15 тис.громадян області, які займаються оздоровчим та спортивним туризмом та скельолазанням.

Досягнення:

1. Вінницький оздоровчий та спортивний туризм досягнув рубежів 80-х років і перевищив їх.

2. Вінницькі туристи є багаторазовими чемпіонами України з водного, пішоходного і гірського туризму.

3. Спортсмени федерації веслувального слалому є також чемпіонами України і кандидатами у збірну олімпійську команду України.

4. Обласна і міська влада, завдяки багаторічній роботі, визнають діяльність ВТСС, запрошують брати участь у всіх відповідних заходах, здійснюють фінансову підтримку. Президент ВТСС входить до складу колегії облспорткомітету. Представники владних структур, у т.ч. їх керівники, беруть участь у масових заходах, які організує союз. Спортивні заходи ВТСС входять до планів заходів області і міста.

Символіка регіону

Герб
Герб Вінницької області представляє собою щит розтятий і перетятий; у 1-у та 4-у синіх полях золоте 16-променеве сонце; у 2-у та 3-у червоних полях срібний хрест, на якому синій щиток зі срібним півмісяцем.
 

Прапор
Прапор Вінницької області – прямокутне синє полотнище зі співвідношенням сторін 3:2, на якому золоте 16-променеве сонце та срібний хрест із зображенням півмісяця на синьому щитку; на відстані в 1/10 ширини прапора від верхнього та нижнього країв йдуть дві червоні горизонтальні смуги (шириною в 1/10 ширини прапора).